Справа № 761/30013/19
Провадження № 2/761/2289/2021
04 серпня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді: Рибака М.А.,
за участі секретаря: Путрі Д.В.,
представника відповідача Шмарова О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в міста Києві цивільну справу за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У липні 2019 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшов позов акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" ( далі по тексту - позивач) до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19.06.2007 року на підставі укладеного договору № б/н (далі - кредитний договір) ОСОБА_1 (далі - відповідач) отримала кредит у розмірі 16 000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% річних. Відповідно до умов кредитного договору, відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, також оплачувати і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Однак, вказані зобов'язання за кредитним договором відповідачем не виконуються, внаслідок чого, станом на 31.05.2019 року за відповідачем обліковується заборгованість, яка в загальному розмірі складає 413180,65 грн., з яких 11362,60 грн. - заборгованість за кредитом, 397818,05 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом та 4000,00 грн. - заборгованість за пенею і комісією. Разом з тим, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача частини заборгованості у зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 123979,96 грн., яка складається з 11362,60 грн. - заборгованості за кредитом та 112435,36 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 19.06.2007 року по 30.12.2017 року та понесені ним судові витрати.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28.11.2019 року позов Акціонерного товариства «Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 19.06.2007 року розмірі 123797,96 грн. та судовий збір.
Ухвалою суду від 12.06.2020 року, скасовано заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28.11.2019 року за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості і призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У відзиві на позовну заяву від 19.06.2020 року, зазначено, що банком пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом. Так вказує, що строк дії банківської картки закінчився 19.06.2010 року, а з позовом банк звернувся 30.07.2019 року. Також вказує, що в позові відсутні жодні обґрунтування позовних вимог щодо стягнення нарахованих процентів, оскільки відповідач не приймав умов договору про що свідчить відсутність його підпису про прийняття таких умов.
17.07.2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивачем зазначено, що відповідача було ознайомлено з Умовами та правилами надання банківських послуг. Відповідно до а. 1.1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про привернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років.
12.01.2021 року від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість до договором №б/н від 19.06.2007 року в розмір 35 681,03 грн., з яких 11 362,60 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 24 318,43 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими за прострочений кредит згідно ст.. 625 ЦК України).
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги, підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у позові на підстав того, що закінчився строк позовної давності.
Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.06.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до умов якого АТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 16000,00 грн.
Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов'язується погашати заборгованості за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.
У разі невиконання зобов'язань за кредитним договором, на вимогу банку відповідач зобов'язаний виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку (п.2.1.1.5.6. умов та правил надання банківських послуг).
Згідно до ст. 1054 ЦК за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як встановлено судом, позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі, а саме в порядку передбаченому Кредитним договором надав відповідачу кредитні кошти.
За наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 31.05.2019 року становить 413180,65 грн., з яких заборгованість за кредитом - 11362,60 грн., заборгованість за процентами - 397818,05 грн., з яких заборгованість за процентами за період з 19.06.2007 року по 30.12.2017 року становить 112435,36 грн. пеня та комісія - 4000,00 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості, що додано до позовної заяви, прострочена заборгованість не сплачена.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк ( ч. 1 ст. 530 ЦК України ).
Відповідно до ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завданні простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства
Так, відповідно до ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
При цьому за положеннями ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В свою чергу приписами ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до положень ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ч. 1 ст. 256 ЦК України).
За змістом ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність становить три роки.
Відповідно до ч.1 ст. 261 цього Кодексу, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Із наданих до суду доказів на обґрунтування своїх вимог, позивачем не наведено відомостей коли саме права ПАТ КБ «ПриватБанк» були порушені відповідачем.
Останнє погашення кредиту, згідно із розрахунком заборгованості, було здійснено відповідачем 19.02.2016 року.
Відповідно до Правової позиції Верховного Суду України у справі за N 6-522цс17: у силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення.
Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду із даним позовом у 30.07.2019 року, тобто зі спливом строку позовної давності.
За положеннями ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Натомість за положеннями ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Суд не приймає до уваги твердження позивача про договірне збільшення строку позовної давності, оскільки кредитний договір не містить положень про збільшення строку позовної давності. Крім того в матеріалах справи відсутні докази укладання сторонами договору про збільшення позовної давності.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17.
Відповідно вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які не визнаються відповідачем та не містять його підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, строку позовної даності.
Згідно із ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Так, з аналізу норм законодавства вбачається, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.
Вказане також підтверджується Правовим висновком Верховного Суду України від 29.03.2017 року по справі № 6-1996цс16, в якому зазначено, що переривання позовної давності можливе виключно в межах позовної давності.
Оскільки після здійснення відповідачем платежу по кредитному договору 19.02.2016 року, трирічний строк позовної давності сплинув 19.06.2019 року, вчинення відповідачем подальших дій щодо визнання боргу поза межами цього строку не має правового значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
З огляду на викладене та беручи до уваги, що з метою захисту прав, порушених ОСОБА_1 позивач звернувся до суду у липні 2019 року, зважаючи на відсутність поважних причин не звернення за захистом своїх інтересів протягом встановлених законом 3 років та заяви сторони спору щодо застосування наслідків пропущення строку позовної давності, суд вважає за можливе з цих обставин відмовити у задоволенні вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк».
Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 12, 13, 57-61, 79, 81, 141, 209, 210, 212-215, 223, 228, 258, 259, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України; ст. ст. 267, 509, 525, 526, 533, 554, 610, 612, 624, 1054 ЦК України, суд, -
В задоволенні позову Акціонерного товариства «Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
АТ КБ «Приватбанк»: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д код ЄДРПОУ 14360570
ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .
СУДДЯ М.А. РИБАК
Повний текст рішення суду складено 09.08.2021 року.