17 серпня 2021 року справа №200/14379/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В.,
секретаря судового засідання Сізонова Є.С.
за участю представника відповідача Шильця А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 р. у справі № 200/14379/19-а (головуючий І інстанції Кониченко О.М.) за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дії та стягнення коштів,-
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12.05.2020 року по справі № 200/14379/19-а позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної установи «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної установи “Фонд гарантування вкладів фізичних осіб” щодо невиплати ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування за договором банківського вкладу №42488 від 27 червня 2014 року. Стягнуто з Державної установи “Фонд гарантування вкладів фізичних осіб” на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 188922,66 гривень за вкладом, які було внесено за договором банківського вкладу №42488 від 27 червня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством “Комерційний Банк “Український фінансовий світ”.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду набрало законної сили 19 серпня 2020 року на підставі постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року у справі 200/14379/19-а.
25 травня 2021 року від представника позивача до суду першої інстанції надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку статті 382 КАС України.
В обґрунтування заяви зазначив, що для забезпечення виконання рішення суду позивач звернулась до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), державним виконавцем якого винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63213260 від 07.10.2020 року, направлену відповідачу для виконання та до відома постанову від 07.10.2020 року.
Відповідач листом від 26.10.2020 року №27-13414/20 «Про повернення виконавчого документу стягувану (мораторій)» повідомив державного виконавця, що у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно (кошти) боржника, що виключає можливість примусового виконання відповідного рішення суду, виконавчий документ підлягає поверненню стягувачу на підставі ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (т.2, а.с. 1-4).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року заяву позивача задоволено. Зобов'язано Державну установу «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 14 днів з дня отримання копії даної ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року по справі №200/14379/19-а. Попереджено керівника Державної установи «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» про можливість накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за наслідками розгляду звіту або у разі неподання звіту про виконання рішення суду (а.с. 17-18).
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції про встановлення судового контролю.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що на момент постановлення ухвали про встановлення судового контролю тривало виконавче провадження ВП №63213260, яке державним виконавцем не було закрите і виконавчий лист не був повернутий позивачу без виконання. Відтак виконавче провадження з примусового виконання судового рішення триває і державний виконавець зобов'язаний вчинити усі необхідні для цього дії. Звертає увагу, що п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Позивач до апеляційного суду не прибув.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, зазначає наступне.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу вказаних норм слідує, що законодавцем встановлено право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
При аналізі та застосуванні наведених норм права судом враховано правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 14 травня 2020 року у справі № 800/320/17.
Судом встановлено, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.05.2020 року по справі № 200/14379/19-а набрало законної сили 19 серпня 2020 року.
17 вересня 2020 року на виконання цього рішення видано виконавчий лист про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 188922,66 гривень за вкладом, які було внесено за договором банківського вкладу №42488 від 27 червня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Український фінансовий світ», за яким 07 жовтня 2020 року відкрито виконавче провадження №63213260.
26.10.2020 року відповідач листом №27-13414/20 повідомив державного виконавця, що у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно (кошти) боржника, що виключає можливість примусового виконання відповідного рішення суду, виконавчий документ підлягає поверненню стягувачу на підставі ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, викладені обставини свідчать не лише про невиконання судового рішення тривалий час, але й про те, що позивачеві доводиться докладати значних зусиль для його виконання, а тому є підстави для висновку, що за відсутності заходу судового контролю рішення суду може залишитися невиконаним.
Посилання апелянта на не завершення виконавчого провадження та що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника не приймаються судом, оскільки право суду на встановлення судового контролю не обмежується відкриттям такого провадження та звернення позивача до органів, що здійснюють примусове виконання рішень судів, не звільняє відповідача від обов'язку вживати дії направлені на виконання рішення суду в самостійному порядку.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви представника позивача про встановлення судового контролю.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 р. у справі № 200/14379/19-а - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 р. у справі №200/14379/19-а - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 17 серпня 2021 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.В. Сіваченко