ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
17 серпня 2021 року м. Київ № 640/16212/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
ОСОБА_1
до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури
про визнання протиправною бездіяльності,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 3, 5-й поверх, код ЄДР: 26080214), в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, яка полягає у невиконанні вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI - відсутність дій щодо державної реєстрації юридичної особи під назвою «Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури».
В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на протиправній бездіяльності відповідача щодо не створення юридичної особи - Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на підставі Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI, оскільки така Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури створена Указом Президента України від 05.05.1993 № 155/93 та зареєстрована в ЄДР 30.09.1999 за кодом ЄДР: 26080214, тобто до набрання чинності Закону № 5076-VI від 05.07.2012.
До суду з вказаною позовною заявою позивач звернувся 09.06.2021.
Ухвалою судді від 17.06.2021 позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви. Копія ухвали отримана позивачем 29.06.2021.
Зокрема, запропоновано надати: 1) докази того, що ОСОБА_1 є адвокатом (зокрема, свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю, посвідчення адвоката, тощо); доказів, що підтверджують обставини на яких ґрунтуються вимоги позивача, у тому числі рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № 11-006/2021, № 11-007/2021, № 11-008/2021, № 11-009/2021, № 11-010/2021, № 11-011/2021 від 22.02.2021, докази оскарження таких рішень до Окружного адміністративного суду міста Києва, а також набутих доказів на підтвердження протиправної (незаконної) діяльності відповідача (у паперовому вигляді відповідно до кількості учасників справи); 2) докази, які підтверджують обставини, що позивач здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідних документів, які позивач просить суд витребувати у відповідачів із зазначенням, які саме обставини може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом із обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
14.07.2021 зареєстровано заяву про відвід судді Кармазіна О.А. (недовіра судді у зв'язку із неспроможністю забезпечити достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу своєї безсторонності - свавільне тлумачення закону, перекручування обставин, покладання на позивача непередбачених законом обов'язків, висловлення суддею наперед своєї позиції по суті справи).
Суть зави зводить до незгоди із процесуальним рішення судді - ухвалою про залишення позову без руху. При цьому, цитування суддею норм Закону позивач вважає наперед висловленою позицією судді по справі.
Крім того, 14.07.2021 зареєстровано ще одну заяву про відвід судді Кармазіна О.А. (недовіра судді у зв'язку із неспроможністю забезпечити достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу своєї безсторонності - наявність світоглядного та ідеологічного конфлікту між позивачем та суддею), оскільки суддя призначений у період режиму ОСОБА_2 , за правління якого, жодне призначення судді не здійснювалось без узгодження з такими одіозними соратниками ОСОБА_2, як ОСОБА_3 та інші посіпаки, що надає підстави недовіряти судді. Як зазначено заявником, такі судді апріорі не викликають довіри. На відміну від таких суддів, як зазначено у заяві, позивач є прихильником Революції Гідності. Тому позивач здійснював захист людей з подібними поглядами, зокрема, колишніх бійців спецроти «Торнадо», які є ідейними антагоністами таких суддів. У цій справі, як зазначає заявник, суддя з ідейних міркувань буде діяти всупереч інтересам позивача, все зробить для того, щоб ухвалити незаконне, необґрунтоване та несправедливе рішення.
Крім того, 14.07.2021 зареєстрована ще одна заява про відвід судді Кармазіна О.А. (недовіра судді у зв'язку із неспроможністю забезпечити достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу своєї безсторонності - неспроможність судді відреагувати на факти порушення закону та прав людини головою суду та його найближчим оточенням). Позивач, посилаючись на публікації та фільми у мережі Інтернет, вважає, що голова суду здійснює тотальний контроль над усіма суддями, жоден з яких апріорно не може гарантувати свою незалежність та безсторонність. Заявник вважає, що суд має бути ліквідований. Заявник зазначає, що у нього відсутні відомості щодо засудження суддею Кармазіним О.А. діяльності голови суду. Заявник вважає суддю залежним від голови суду та, як він зазначає - «його поплічників» та покриває його або входить до організації П. Вовка та навіть є її активним членом. Це викликає у заявника, як він вважає, розумний сумнів у безсторонності судді.
Також, 14.07.2021 зареєстрована ще одна заява про відвід судді Кармазіна О.А. (недовіра судді у зв'язку із неспроможністю забезпечити достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу своєї безсторонності - свавільне тлумачення закону, перекручування обставин, демонстрація надмірного формалізму у справі № 640/16940/21 (в іншій справі). Суть заяви зводиться до незгоди заявника із процесуальним рішенням судді (ухвалою про залишення позову без руху) в іншій справі.
Надалі, 15.07.2021 вказані матеріали надійшли електронною пошту.
Листом від 16.07.2021 заявника проінформовано про перебування судді у відпустці до 09.08.2021 включно.
Ухвалою судді Кармазіна О.А. від 10.08.2021 заявлені ОСОБА_1 відводи (заяви про відвід) судді Кармазіну О.А., визнано необґрунтованими та передано матеріали на автоматизований розподіл для визначення судді у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України, для вирішення питання про відвід.
Для вирішення заяв про відвід справу № 640/16212/21 передано судді Бояринцевій М.А., відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою судді Бояренцевої М.А. від 12.08.2021 у задоволенні заяв про відвід судді Кармазіна О.А. від розгляду адміністративної справи № 640/16212/21 відмовлено та справу повернуто судді Кармазіну О.А, для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Дана справа надійшла до останнього 17.08.2021.
При цьому, ухвалою судді Кармазіна О.А. від 17.08.2021 на позивача накладено штраф у розмірі 10 000,00 грн. за зловживання процесуальними правами.
Разом з тим, 19.07.2021 на усунення недоліків позовної заяви канцелярією суду зареєстровано заяву позивача про відкриття провадження у справі, до якої додані витребувані ухвалою без руху рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № 11-006/2021, № 11-007/2021, № 11-008/2021, № 11-009/2021, № 11-010/2021, № 11-011/2021 від 22.02.2021 та докази оскарження таких рішень до Окружного адміністративного суду міста Києва в одному примірнику. Також надано адвокатський запит від 22.06.2021 № 12/28-1, адресований Подільській районній у місті Києві держаній адміністрації про надання відповіді та належним чином засвідчених копій матеріалів реєстраційної справи юридичної особи ВКДКА.
Вказана заява надіслана до суду 14.07.2021, тобто з порушенням 10 денного строку встановленого в ухвалі про залишення позову без руху, яка отримана позивачем 29.06.2021.
Також, на усунення недоліків позовної заяви надано заяву про поновлення процесуального строку для подання адміністративного позову.
В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивач наголосив, що він в позовній заяві навів обґрунтовані доводи з цього приводу. Зокрема, звертає увагу на те, що йому нічого не було відомо про порушення, допущені при утворенні та функціонуванні відповідача, оскільки позивач є звичайним адвокатом та керувався принципом презумпції правомірності вчинення дій та рішень ВКДКА.
Позивач наголошує, що він навіть не міг допустити думки, що адвокати вищих органів адвокатського самоврядування, які є найбільш кваліфікованими і компетентними, допустили порушення при утворенні та функціонуванні ВКДКА, що несумісні з принципами законності та верховенства права.
Звертає увагу суду на те, що про зазначені вище порушення він дізнався, коли реально стикнувся з беззаконням ВКДКА у 2021 році у своїх справах, а саме: від іншого адвоката він отримав витяг з єдиного державного реєстру відносно юридичної особи ВКДКА 31.05.2021.
При цьому, зауважує, що відомості, які наведено у витягу, відсутні у відкритих джерелах. Пояснює, що у витягу містяться, серед іншого, фактичні дані, які підтверджують, що у реєстраційних документах відповідача відбулись зміни у листопаді 2012 - січні 2013 року, внесені посадовими особами Печорської РДА - зміна повного найменування відповідача, зміна скороченого найменування відповідача, зміна місцезнаходження, зміна керівника відповідача; виправлення помилок (невідомо яких); зміна інформації для здійснення зв'язку з юридичною особою; зміна видів економічної діяльності.
В той же час, позивач наголошує, що зазначені відомості у повній мірі не розкривають деталі реєстраційних дій, однак, надають підстави вважати, що відповідач не є юридичною особою, яка повинна бути утворена на підставі Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI.
Позивач наголошує, що внесення змін до установчих та реєстраційних документів юридичної особи, утвореної у 1993 році, не є виконанням вимог Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI.
Більш того, позивач додає, що чинним законодавством України визначено, що правонаступництво означає перехід прав та зобов'язань від однієї юридичної особи до іншої, утвореної внаслідок реорганізації, включаючи припинення діяльності. Тобто, правонаступництво передбачає обов'язкову державну реєстрацію нової юридичної особи, яка власне і стає правонаступником.
Як наголошує позивач у заяві про поновлення строку для звернення до суду, у позивача відсутній обов'язок відслідковувати усі процесуальні та реєстраційні дії стосовно органів адвокатури (органів адвокатського самоврядування), а тому повторює, що зазначені вище докази набуті наприкінці травня 2021 року.
Додає, що вимога про усунення недоліку шляхом подання заяви про поновлення процесуального строку не підлягає виконанню, оскільки автор ухвали від 17.06.2021 свавільно вважає, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з адміністративним позовом.
Позивач наголошує, що автор ухвали свавільно вважає, що якщо позивач мав статус адвоката, то йому, апріорно мало бути відомо про зазначені в позовній заяві порушення, щонайменше, з 16.18.2013. Додає, що загальнодоступність відомостей про юридичну особу, на яку посилається автор ухвали, не спростовує факт отримання позивачем відомостей з єдиного державного реєстру 30.05.2021.
Зауважує, що такі відомості у повній мірі не розкривають сутність порушень, про які зазначено у позовній заяві.
Повторює, що у позивача як людини і адвоката, відсутній обов'язок відслідковувати реєстраційні зміни відносно юридичних осіб, включаючи органи адвокатського самоврядування. Додає, що позивач виходив із принципу правомірності діяльності органів адвокатського самоврядування, що унеможливлювало висування будь-яких версій про допущення порушень з боку органів адвокатського самоврядування та її посадових осіб стосовно відповідача.
Відтак позивач просить суд поновити строк подання позову про визнання протиправною бездіяльності Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, яка полягає у невиконанні вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI - відсутність дій щодо державної реєстрації юридичної особи під назвою «Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія, адвокатури».
При цьому, позивач наголошує, що автор ухвали фактично вважає, що зміна відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно відповідача мала бути здійснена шляхом внесення змін до установчих документів відповідача подібно до того, як це мало відбутися із адвокатськими об'єднаннями, які зобов'язані привести свою діяльність та установчі документи у відповідність до Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI протягом одного року.
В той же час, позивач зазначив, що автор ухвали очевидно не розуміє або не бажає розуміти, що Вища кваліфікаційна комісія адвокатури та адвокатське об'єднання - це різні юридичні поняття, які мають різні юридичні наслідки і, відповідно, їх ототожнення призводить до хибного висновку, що ВКДКА повинна привести свій статус у відповідність до вимог Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI протягом одного року як адвокатське об'єднання, серед іншого, шляхом зміни у своїх установчих документах, оскільки, на думку заявника, ВКДКА 1993 року утворення не може виступати правонаступником своїх же прав та обов'язків в розумінні абз. 3 п. 7 розділу X «Прикінцеві положення» Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI.
Відтак, заявник просить суд поновити строк звернення до суду з даним позовом.
Разом з тим, по-перше, незважаючи на те, що позивач наголошує на тому, що вимога про усунення недоліку шляхом подання заяви про поновлення процесуального строку не підлягає виконанню, оскільки автор ухвали від 17.06.2021 свавільно вважає, що позивачем пропущений строк для звернення до суду з адміністративним позовом, ОСОБА_1 надано суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій просить суд поновити строк звернення до суду з даним позов.
По-друге, причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду, є неповажними, з огляду на наступне.
Так, згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Тобто, шестимісячний строк звернення до суду починає свій перебіг саме з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Суд звертає увагу позивача на те, що дотримання строку звернення до суду, не є формальним ставленням суду до учасників справи.
Ігнорування або неправильне застосування строків звернення до суду, призведе до порушення принципу правової визначеності, як складової верховенства права та, відповідно не забезпечення належного відправлення правосуддя.
Предметом позову у даній справі є бездіяльність, на думку позивача, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, яка полягає у невиконанні, на думку позивача, вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI - відсутність дій щодо державної реєстрації юридичної особи під назвою «Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури».
При цьому, в обґрунтування позовних вимог, у позовній заяві, позивач наголосив на протиправній бездіяльності, на його думку, відповідача щодо не створення юридичної особи - Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на підставі Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI, оскільки така Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури створена Указом Президента України від 05.05.1993 № 155/93 та зареєстрована в ЄДР 30.09.1999 за кодом ЄДР: 26080214, тобто до набрання чинності Закону № 5076-VI від 05.07.2012, з огляду на що на думку позивача, протиправна бездіяльність відповідача полягає у не вчинені останнім дій щодо державної реєстрації юридичної особи під назвою «Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури» на підставі до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI.
Так, 05.07.2012 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI, який набрав чинності 15.08.2012.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI. адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Відповідно до абз. 3 п. 7 розділу Х «Прикінцеві положення» Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI Вища кваліфікаційна комісія адвокатури, кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури, сформовані відповідно до цього Закону, є правонаступниками Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України, кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, сформованих до набрання чинності цим Законом. Зміна відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України, кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».
Як приклад, згідно з п. 9 розділу Х «Прикінцеві положення» Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI адвокатські об'єднання, зареєстровані до набрання чинності цим Законом, зобов'язані протягом року привести свою діяльність та установчі документи у відповідність із цим Законом.
Тоді як ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачає порядок внесення змін до відомостей про юридичну особу.
При цьому, слід акцентувати увагу на тому, що з Єдиного реєстру адвокатів України видно, що свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 видане 28.04.2005 за № 222, з огляду на що беручи до уваги те, що ОСОБА_1 з 2005 року займається індивідуальною адвокатською діяльністю та починаючи з 2012 року керується вимогами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI, останньому, починаючи, принаймні протягом розумного строку після набрання чинності цим Законом, мало б бути відомо про те, що, як вважає позивач, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури протягом розумного строку, починаючи з дати набрання чинності (15.08.2012) цим Законом, не здійснила, на думку позивача, дії передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» щодо державної реєстрації юридичної особи під назвою «Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія, адвокатури», а також не здійснила дії, як вважає позивач, щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру про юридичну особу.
Протягом розумного строку після набрання зазначеним Законом чинності (з 15.08.2012) позивач не був позбавлений можливості цікавитись виконанням невиконаних на його думку норм вищезгаданого Закону (на прикладі п. 9 розділу Х «Прикінцеві положення» Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI) та у наявних матеріалах відсутні відомості, які б свідчили що позивач був обмежений у можливості протягом кількох років отримати відомості щодо невиконання, на його думку, норм вищезгаданого Закону, у т.ч., але не виключно, у власне ВКДКА, інших органів адвокатського самоврядування, як і відсутні будь-які поважні причини, які б вказували на поважність причин пропуску звернення до суду.
Натомість до суду з вказаним позовом позивач звернувся лише 09.06.2021, тобто із значним пропуском строку звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України, пропуск щодо чого складає майже 7 років.
Посилання позивача на те, що він не міг допустити думки, що адвокати вищих органів адвокатського самоврядування, які є найбільш кваліфікованими і компетентними, допустили порушення при утворенні та функціонуванні ВКДКА, що несумісні з принципами законності та верховенства права, є гіпотетичними та безпідставними, оскільки не змінюють початку відліку перебігу строку на звернення до суду щодо допущення відповідачем бездіяльності.
Більш того, не є підставою для поважності причин поновлення строку звернення до суду та інформація, яка міститься у повному витягу, зокрема, фактичні дані, які підтверджують, що у реєстраційних документах відповідача відбулись зміни у листопаді 2012 - січні 2013 року, внесені посадовими особами Печорської РДА - зміна повного найменування відповідача, зміна скороченого найменування відповідача, зміна місцезнаходження, зміна керівника відповідача; виправлення помилок (невідомо яких); зміна інформації для здійснення зв'язку з юридичною особою; зміна видів економічної діяльності, оскільки, як зазначив сам позивач у позовній заяві, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури є не з'їзд адвокатів України, а «Указ Президента України від 05.05.1993 № I55/93»), який втратив чинність. При цьому, як додав позивач у такій позовній заяві, державна реєстрація відповідача взагалі не здійснена після набрання чинності Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI, оскільки за даними єдиного державного реєстру державна реєстрація відповідача проведена 30.09.1999.
Також у позовній заяві позивач зазначив, що ВКДКА не присвоєно ідентифікаційний код новоутвореної юридичної особи. Натомість, зазначена в державному реєстрі юридична особа під назвою «Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури» має ідентифікаційний код присвоєний при первісній державній реєстрації - 26080214, тобто, це код ВКДКА, яка діяла до набрання чинності Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI.
Варто також наголосити, що вказані обставини про які зазначає позивач у позовній заяві є відкрити даними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомості щодо яких можливо було довідатися починаючи з набрання чинності Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI.
Посилання позивача на те, що про зазначені вище порушення він дізнався, коли реально стикнувся з беззаконням ВКДКА у 2021 році у своїх справах, а саме: від іншого адвоката він отримав витяг з єдиного державного реєстру відносно юридичної особи ВКДКА 31.05.2021, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду з даним позовом, оскільки починаючи з моменту набрання чинності Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI позивач не позбавлений був можливості в ЄДР ознайомитися з відомостями ВКДКА щодо перереєстрації останнього відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI. Крім того, позивач зазначив, що відкрита інформація у повній мірі не розкриває деталей реєстраційних дій, однак, надає підстави вважати, що відповідач не є юридичною особою, яка повинна бути утворена на підставі Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI.
Тобто, позивач погоджується з тим, що відкрити в ЄДР інформація відносно ВКДВК надає йому підстави вважати що відповідач не є юридичною особою, яка повинна бути утворена на підставі Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI.
Щодо посилання позивача на те, що чинним законодавством України визначено, що правонаступництво означає перехід прав та зобов'язань від однієї юридичної особи до іншої, утвореної внаслідок реорганізації, включаючи припинення діяльності, то суд звертає увагу, що наведене також не змінює обліку строку звернення до суду.
Відтак, зважаючи на викладені обставини, суд приходить до висновку про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду.
При цьому, суддя також акцентує увагу на тому, що відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Так, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Принципом адміністративного судочинства є верховенство права, тоді як пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов'язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у тому числі щодо дотримання учасником строку, визначеного національним законодавством для звернення до суду, що свідчить про забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. У разі порушення такого строку та недотримання принципу юридичної визначеності зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що такий строк звернення до суду може бути обмеженим.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, враховуючи вищевказане, суд не вбачає обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а отже, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, та беручи до уваги те, що позивачем не наведено інших причин поважності пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку, що причини пропуску звернення до суду позивача, є неповажними та, як наслідок суд не вбачає належних підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом.
Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відтак, враховуючи також встановлені судом факти неодноразового зловживання позивачем процесуальними правами, наслідки щодо чого встановлені також у ч. 3 ст. 45 КАС України, позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ст. 160, 169, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
1. Причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду визнати неповажними.
2. Відмовити позивачу у поновленні пропущеного строку звернення до суду.
3. Позовну заяву повернути позивачу.
4. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка звернулася із позовною заявою. Копія позовної заяви залишається в суді.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя О.А. Кармазін