ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 серпня 2021 року м. Київ № 640/10900/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Бучанського міського ВДВС ГТУЮ у Київській області Головного управління Державної податкової служби у Київській області
провизнання протиправними та скасування постанов,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_2 з позовом до Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - відповідач-1), Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - відповідач-2) та просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Дмитрук Галини Анатоліївни про відкриття виконавчого провадження ВП №58551382 від 06.03.2019;
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 06.11.2018 року №Ф-129885-56-У.
Мотивуючі позовні вимоги позивач зазначає, що ніколи не займався підприємницькою діяльністю у м. Буча, ніколи не проживав і не прописаний в зазначеній місцевості, а відомості в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань потрапили внаслідок шахрайських дій певних осіб і сфальсифіковані. Вказані обставини зумовлюють відсутність підстав для прийняття відповідачем-2 податкової вимоги від 06.11.2018 року №Ф-129885-56-У, і як наслідок, відповідачем-1 постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №58551382 від 06.03.2019 року.
Представником Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області продано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у його задоволенні. Зокрема, відповідача-2 вказує про наявність у позивача заборгованості по єдиному соціальному внеску за I, II, III квартали 2018 року на загальну суму 7 371,54 грн.
В свою чергу, позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву, у якому наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, які наведені у позовній заяві.
Представником відповідача-1 відзиву на позовну заяву не подано заяв та клопотань до суду не надходило, причини не подання відзиву на позовну заяву суду не відомі.
Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
06.11.2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області прийнято податкову вимогу №Ф-129885-56-У, якою вимагається сплатити ОСОБА_2 недоїмку у розмірі 7371,54 грн. (далі - спірна та/або оскаржувана вимога).
На підставі заяви Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області державним виконавцем Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Дмитрук Галиною Анатоліївною 06.03.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №58551382 з примусового виконання податкової вимоги №Ф-129885-56-У від 06.11.2018 року (далі - оскаржувана та/або спірна постанова).
Тут і надалі разом спірні та/або оскаржувані рішення.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі -ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.20013 року №755-IV (далі - Закон №755-IV), в частині відносин, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно із положеннями пункту 2 частини 4 статті 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Аналіз наведеного дає суду підстави вважати, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Отже, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року №440/2149/19.
Разом з цим, передумовою для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є статус такої особи, тобто обов'язковим є її реєстрація як фізичної особи-підприємця.
Судом встановлено, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1 , дата запису 11.05.2017, номер запису 23260000000003986, дата припинення за власним рішенням - 18.06.2019, номер запису 23260060002003986.
Як вже було вказано судом вище, обґрунтовуючи протиправність спірних рішень позивач стверджує, що відомості в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в частині нього потрапили внаслідок шахрайських дій певних осіб і сфальсифіковані.
Судом встановлено, що обставини реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем були предметом розгляду в адміністративній справі №826/3590/18.
Так, рішенням Окружного адміністративного суду від 04.03.2021 у справі №8269/3590/18 у задоволенні позову позивача про скасування дій державного реєстратора Рудик Юлії Ігорівни, яка діяла від імені КП «Бюро державної реєстрації» Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області щодо реєстрації ОСОБА_2 , як фізичної особи-підприємця відмовлено. Станом на час вирішення спору по суті в межах даної адміністративної справи апеляційна скарга на рішення суду у справі № 826/3590/18 подана не була.
Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
З урахуванням вищевикладеного всі доводи позивача в частині того, що він не реєструвався фізичною особою-підприємцем, як підстави для задоволення позовних вимог спростовані наведеним вище.
В той же час, в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази того, що позивач за період виникнення заборгованості з єдиного внеску, який визначений в оскаржуваній вимозі був найманим працівником, а єдиний внесок за нього сплачувався його роботодавцем. З урахуванням наведеного стверджувати, що мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягнута за рахунок сплати роботодавцем позивача єдиного внеску, не вбачається за можливе.
Отже суд приходить до висновку, що доводи позивача в частині відсутності обставин здійснення ним підприємницької діяльності та отримання доходів від її здійснення, за відсутності належних та достатніх доказів на підтвердження того, що він є найманим працівником, а внесок за нього сплачувався роботодавцем не знайшли свого підствердження під час розгляду справи в суді, а тому відсутні підстави для визнання протиправності спірної вимоги.
Таким чином, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування податкової вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 06.11.2018 року №Ф-129885-56-У.
Надаючи оцінку спірній постанові державного виконавця суд зверне увагу на наступне.
Так, позивач стверджує про порушення відповідачем-1 вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Згідно із частиною 1 статті 24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Положеннями частини 1 статті 28 Закону № 1404-VIII визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Аналіз наведених положень дає суду підстави дійти до висновку, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна, а постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються рекомендованим поштовим відправленням за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Суд звертає увагу, що спірна постанова винесена відповідачем-1 в межах адреси боржника, яка вказана у виконавчому документі (оскаржуваній вимозі). При цьому, така адреса позивача є офіційною згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань до 18.06.2019.
За таких обставин стверджувати про допущення відповідачем-1 порушень вимог статей 24, 28 Закону № 1404-VIII не вбачається за можливе, а тому відсутні підстави для висновку про протиправність оскаржуваної постанови.
Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Наведе в сукупності дає суду підстави дійти до висновку, що спірні рішення відповідають критеріям, які встановленні частиною 2 статті 2 КАС України, що, в свою чергу, зумовлює відсутність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Оскільки адміністративний позов до задоволення не підлягає, то відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 2, 72, 73, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (08200, Київська область, м. Буча, вул. Енергетиків, б. 1-А, код ЄДРПОУ 35879461), Головного управління Державної податкової служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, б. 5а, код ЄДРПОУ 44096798) про визнання протиправними та скасування вимоги, постанови відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева