ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 серпня 2021 року м. Київ № 640/6710/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
доСекретаріату Кабінету Міністрів України
провизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправними дії Секретаріату Кабінету Міністрів України щодо направлення листом від 17 березня 2020 року №17-20/796 запиту на інформацію ОСОБА_1 від 16 березня 2020 року до Служби безпеки України. Зобов'язано Секретаріат Кабінету Міністрів України повторно розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 16 березня 2020 року протягом 5 днів з дня набрання рішенням законної сили.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Секретаріату Кабінету Міністрів України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 09 лютого 2021 року постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 640/6710/20 скасовано. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року у справі № 640/6710/20 залишено в силі.
25 лютого 2021 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшла заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі №640/6710/20 у якій заявник просить суд:
1) винести окрему ухвалу на адресу Державного секретаря Секретаріату Кабінету Міністрів України, якою:
- визнати протиправними дії, вжиті Секретаріатом Кабінету Міністрів України на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року №640/6710/20 у зв'язку з порушенням частин другої, сьомої статті 6, пункту 2 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»;
- зобов'язати Державного секретаря Секретаріату Кабінету Міністрів України організувати належне виконання Секретаріатом Кабінету Міністрів України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року №640/6710/20 з урахуванням висновків, викладених судом в окремій ухвалі;
2) встановити строк для надання відповіді щодо заходів, вжитих на виконання окремої ухвали - 5 робочих днів з дня отримання її копії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2021 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі №640/6710/20 повернуто заявнику.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2021 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року прийнято справу № 640/6710/20 до свого провадження.
Так, звертаючись із заявою у порядку ст. 383 КАС України позивач посилається на те, що під час повторного розгляду його запиту на інформацію, Секретаріат Кабінету Міністрів України знову зазначив про наявність у запитуваних документах службової інформації, присвоєння їм грифу «Для службового користування», а також запропонував ознайомитись з відповідними документами у приміщенні будинку Уряду за умов взяття зобов'язання щодо нерозголошення відповідної інформації. Утім спосіб, у який відповідач повторно розглянув запит позивача, на думку останнього, суперечить Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Ознайомившись із зазначеною заявою позивача та доданими до неї доказами, суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Так, згідно зі ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України), якими встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відповідно, правилами ч. 1, 6 ст. 383 КАС України гарантовано, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Системний аналіз вищезазначених норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, врегульований приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2020, залишеним без змін Постановою Верховного Суду від 09.02.2021, 25.02.2021 Секретаріат Кабінету Міністрів України вжив заходів щодо самостійного виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2020, повторно розглянувши запит позивача на інформацію від 16 березня 2020 та надіславши за наслідками його повторного розгляду лист від 25 лютого 2021 року №17-21/480.
Так, як вбачається з листа Секретаріату Кабінету Міністрів України від 25.02.2021 №17-21/480, позивачу запропоновано самостійно ознайомитися із запитуваною ним постановою Кабінету Міністрів від 18.12.2013 №939 (із змінами та доповненнями) у приміщенні Секретаріату Кабінету Міністрів, взявши на себе письмове зобов'язання стосовно нерозголошення отриманої службової інформації.
Отже, судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.
При цьому, суд звертає увагу, що в разі незгоди з рішенням суб'єкта владних повноважень та процедурою його прийняття позивач має право звернутися до суду із позовною заявою про оскарження цього рішення в загальному порядку, а не в межах статті 383 КАС України.
Таким чином, враховуючи вище викладені норми законодавства та з'ясовані судом обставини, а також оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про необґрунтованість поданої заяви, та як наслідок вважає за необхідне залишити її без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241, 243, 248, 256, 383, КАС України, суд -
1.Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі №640/6710/20.
2. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвалу може бути оскаржено.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Є.В. Аблов