ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 серпня 2021 року м. Київ № 640/18032/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
провизнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить (з урахуванням уточненої позовної заяви від 12.07.2021):
- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярового О. В. щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 4 650,30 доларів США та 10 861,82 грн. в межах виконавчих проваджень №50771205 та №59239479;
- визнати неправомірними дії державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Духоборової Анастасії Миколаївни щодо винесення в окреме провадження №59239479 постанови про стягнення виконавчого збору;
- скасувати постанову Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору ВП № 50771205 від 28.05.2019;
- скасувати постанову Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження ВП 59239479 від 30.05.2019;
- скасувати постанову Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про арешт коштів боржника ВП 59239479 від 16.12.2019.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про те, що у відповідача були відсутні законодавчо мотивовані підстави для стягнення з ОСОБА_1 , як боржника у виконавчому провадженні, виконавчого збору, оскільки виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом. Крім того, у позовній заяві наголошено на тому, що постанова Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження ВП 59239479 від 30.05.2019 винесена з порушенням строків для цього, які встановлені ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2021 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання у справі, а також встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву разом з витребуваними копіями матеріалів виконавчих проваджень.
У призначене судове засідання особи, які беруть участь у справі, не з'явились та явку своїх представників не забезпечили, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляд справи. При цьому, від представника позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. З огляду на викладене, судом ухвалено про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Разом з тим, у зв'язку з ненаданняv відповідачем на вимогу суду копії матеріалів виконавчих проваджень №50771205 та №59239479, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2021 останні повторно витребувано від відповідача.
Станом на момент розгляду даної справи судом витребуваних копій матеріалів спірних виконавчих проваджень відповідачем не надано, а також не повідомлено суд про причини неможливості їхнього надання.
Розглянувши подані представником позивача документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Негодою О.О. за результатами розгляду заяви стягувача про примусове виконання виконавчого листа №756/11542/15-ц, виданого 06.04.2016 Оболонським районним судом м. Києва, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму боргу 46 502,95 доларів США та 108 618,19 грн., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.04.2016 (ВП №50771205), в якому боржнику - ОСОБА_1 - встановлено 7-денний строк для самостійного виконання рішення.
У межах виконавчого провадження №50771205 старшим державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Яровим О.В. винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 28.05.2019, якою визначено стягнути з боржника - ОСОБА_1 - виконавчий збір у розмірі 4 650,30 доларів США та 10 861,82 грн.
Іншою постановою старшого державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ярового О.В. від 28.05.2019 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (заява стягувача про повернення виконавчого документа) виконавчий документ повернуто стягувачу.
Як наслідок, державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Духоборовою А.М. за результатами розгляду заяви про примусове виконання постанови №50771205, виданої 28.05.2019 Оболонським РВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві, про стягнення виконавчого збору у розмірі 4 650,30 доларів США та 10 861,82 грн., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 30.05.2019 (ВП №59239479).
У межах виконавчого провадження №59239479 державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Духоборовою А.М. винесено постанову про арешт коштів боржника від 16.12.2019, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - ОСОБА_1 .
Разом з тим, постановою державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Духоборової А.М. від 12.11.2020 виконавчий документ у межах виконавчого провадження №59239479 повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки вжиті державним виконавцем заходи щодо розшуку майна боржника виявились безрезультатними.
Вважаючи постанови про стягнення виконавчого збору від 28.05.2019, про відкриття виконавчого провадження від 30.05.2019 та про арешт коштів боржника від 16.12.2019 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди (п.п. 1 та 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Приписами ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»).
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом (ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»).
З приводу викладеного суд звертає увагу, що Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій. Натомість, детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (надалі - Інструкція у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню.
Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.
Згідно з п. 9 розділу ІІІ Інструкції, основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Так, положення ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.
Вказані положення ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» кореспондуються з нормою абзацу 4 п. 8 розділу III Інструкції.
Натомість, ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
При цьому, п. 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону України «Про виконавче провадження», результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені ч. 1 ст. 40 вказаного Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак, законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.
Крім того, п. 20 розділу ІІІ Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону № 1404-VIII. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.
За таких обставин, при стягненні виконавчого збору, відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Отже, умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2020 у справі № 2540/3203/18 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.04.2020 у справі №640/8425/19.
Як було зазначено вище та не заперечувалося сторонами у справі, стягнення заборгованості з боржника у сумі 46 502,95 доларів США та 108 618,19 грн. за пред'явленим до примусового виконання виконавчого документа у ході здійсненого приватним виконавцем виконавчого провадження фактично не відбулось, оскільки було припинено за заявою стягувача.
Таким чином, у державного виконавця не було підстав для стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 4 650,30 доларів США та 10 861,82 грн.
Як наслідок, постанова старшого державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ярового О.В. про стягнення виконавчого збору від 28.05.2019, винесена у межах виконавчого провадження №50771205, є протиправною та підлягає скасуванню.
У свою чергу, постанови державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Духоборової А.М. про відкриття виконавчого провадження від 30.05.2019 та про арешт коштів боржника від 16.12.2019, винесені у межах виконавчого провадження №59239479, як такі, що винесені на виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 28.05.2019, яка визнана судом протиправною та такою, що підлягає скасуванню, також є протиправними та підлягають скасуванню, як похідні.
Інші доводи представника позивача, покладені в обґрунтування заявлених позовних вимог, наведеного не спростовують, а протилежного не доводять.
При цьому, суд звертає увагу, що у межах заявленого спору належним способом захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача є визнання протиправними та скасування оскаржуваних постанов. Натомість, заявлені позовні вимоги про визнання неправомірними дій не забезпечують такого захисту.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з ч.ч. 1 та 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З наявних у матеріалах справи квитанцій від 29.06.2021 №94933289 та від 07.07.2021 №95979272 вбачається, що позивачем під час звернення до суду з вказаним позовом сплачено судовий збір у розмірі 2 724,00 грн., відтак, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог, присудженню на користь останнього підлягають судові витрати у розмірі 1 362,00 грн.
У той же час, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Разом з тим, на підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, позивачем та його представником не надано жодного доказу, що виключає присудження останніх на його користь.
Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 268-269, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ярового О.В. про стягнення виконавчого збору від 28.05.2019, винесену у межах виконавчого провадження №50771205.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Духоборової А.М. про відкриття виконавчого провадження від 30.05.2019 (ВП №59239479).
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Духоборової А.М. про арешт коштів боржника від 16.12.2019, винесену у межах виконавчого провадження №59239479.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Присудити здійснені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) документально підтверджені судові витрати у розмірі 1 362,00 грн. (однієї тисячі трьохсот шістдесяти двох грн. 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 35018577, адреса: 04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 2-Д).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей визначених ст. 272 цього Кодексу.
Суддя Т.О. Скочок