ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 серпня 2021 року м. Київ № 640/17787/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київської міської ради, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради №524/8694 від 12.03.2020 року «Про відмову у передачі громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 »;
- зобов'язати Київську міську раду на найближчому пленарному засіданні чергової сесії повторно розглянути питання про передачу громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га (кадастровий номер 8000000000:62:514:0004) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 та прийняти рішення у відповідності до вимог ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України.
Позовні вимоги мотивовано тим, що в результаті зобов'язання відповідача в судовому порядку розглянути питання про затвердження розробленого позивачем проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 позивач отримав безпідставну відмову у вигляді рішення Київської міської ради від 12.03.2020 №524/8694 з посиланням на норму ч. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що за відсутності плану зонування та детального плану території земельна ділянка не може надаватись у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
21.08.2008 ОСОБА_1 звернувся до Київського міського голови із заявою про надання у приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
22.08.2010 Київською міською радою надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки.
Проект землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки зареєстровано в Державному земельному кадастрі 23.07.2014, що підтверджується витягом №НВ-8000112422014.
В подальшому, листом постійної комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування Київської міської ради від 13.01.2015 року № 08/281-40 позивачу повідомлено, що комісією ухвалено відхилити проект рішення «Про передачу громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 » оскільки зазначена земельна ділянка фактично є залісненою територією.
09.12.2016 року позивач звернувся до Департаменту земельних ресурсів КМДА із клопотанням про повторний розгляд на постійній комісії Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування проекту землеустрою щодо відведення йому у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 , оскільки з листа Департаменту земельних ресурсів надав у своєму листі за № 057023-097/Ц-2604-10692 від 06.10.2016 року йому стало відомо, що бажана ним земельна ділянка не входить до земель лісогосподарського призначення.
За зверненням позивача Департаментом земельних ресурсів КМДА розроблено проект рішення (ПР-12521) від 04.01.2017 до справи А-17318 «Про передачу громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 », однак зазначений проект рішення Київською міською радою не розглянуто.
Вважаючи бездіяльність Київської міської ради щодо не розгляду у встановлений законом строк питання про передачу у приватну власність земельної ділянки протиправною, позивач звернувся до суду з позовом про
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 у справі №826/7730/17, зобов'язано Київську міську раду розглянути на найближчому пленарному засіданні проект землеустрою (справа №А-17318) щодо відведення громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 0.1000га (кадастровий номер 8000000000:62:514:0004) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_2 та прийняти рішення у відповідності до вимог ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України.
Рішенням Київської міської ради №524/8694 від 12.03.2020 відмовлено у передачі земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 .
Згідно змісту вказаного рішення №524/8694 від 12.03.2020, останнє прийнято на підставі розглянутого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, частини третьої статті 24 та пункту 61 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», враховуючи відсутність затвердженого детального плану та плану зонування території.
Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Частиною 6 статті 118 Земельного Кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Відповідно до частин восьмої - одинадцятої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Згідно частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно із пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Частиною першою статті 47 зазначеного Закону визначено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.
Отже, процедура одержання громадянином безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд розпочинається із подання громадянами відповідного клопотання; і лише після отримання клопотання разом із необхідними документами таке клопотання розглядається відповідною місцевою адміністрацією чи радою, яка дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Надання земельної ділянки або відмова у її наданні здійснюється виключно органами, визначеними у статті 118 Земельного кодексу України, рішення, дію або бездіяльність яких може бути оскаржено до суду.
Порядок передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність із земель комунальної власності на час спірних правовідносин визначено Тимчасовим порядком передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 лютого 2013 року № 63/9120 (далі - Тимчасовий порядок).
Відповідно до положень статті 22 розділу 7 Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 № 63/9120 (у редакції чинній на момент звернення позивача із клопотанням 26.12.2014), розроблення і погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ведення садівництва, індивідуального дачного та гаражного будівництва, а також державна реєстрація земельної ділянки, внесення відомостей до міського земельного кадастру здійснюються відповідно до розділу 4 цього Порядку.
Приймальня Київради з земельних питань у день реєстрації заяви або протягом наступного робочого дня передає цю заяву з доданими до неї документами, сформованими у кадастрову справу, до Департаменту земельних ресурсів, а у випадку надходження до Київської міської ради клопотання секретаріат Київської міської ради у день реєстрації цього клопотання або протягом наступного робочого передає його через приймальню Київради з земельних питань до Департаменту земельних ресурсів для розгляду у строк, що не перевищує 10 робочих днів, та для формування кадастрової справи, якщо така не сформована, і підготовки проекту рішення Київської міської ради про передачу земельної ділянки безоплатно у приватну власність чи оренду або про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи оренду.
У разі надходження до Департаменту земельних ресурсів документації із землеустрою або клопотання для передачі земельної ділянки без складання документації із землеустрою, які не відповідають вимогам законодавства та цього Порядку, документація із землеустрою та додані до неї документи (проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставах, визначених частиною шостою статті 13 цього Порядку, або технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на підставах, визначених частиною шостою статті 16 цього Порядку) або документи, додані до клопотання (не додано в повному обсязі документи, визначені пунктом 3.2 частини третьої цієї статті), повертаються Департаментом земельних ресурсів через приймальню Київради із земельних питань громадянину на доопрацювання.
У разі повернення документації із землеустрою з доданими до неї документами або документів, доданих до клопотання про передачу земельної ділянки без складання документації із землеустрою, Департамент земельних ресурсів письмово зазначає підстави такого повернення.
Після усунення громадянином зазначених Департаментом земельних ресурсів недоліків повторне повернення документів не допускається.
На підставі розробленої і погодженої документації із землеустрою або клопотання про передачу земельної ділянки без складання документації із землеустрою, крім випадків, визначених частиною п'ятою цієї статті, Департамент земельних ресурсів готує проект рішення Київської міської ради про передачу земельної ділянки безоплатно у приватну власність чи в оренду або про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи в оренду.
Як було установлено судом вище, Департаментом земельних ресурсів КМДА розроблено проект рішення (ПР-12521) від 04.01.2017 до справи А-17318 «Про передачу громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 ».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 у справі №826/7730/17, зобов'язано Київську міську раду розглянути на найближчому пленарному засіданні проект землеустрою (справа №А-17318) щодо відведення громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 0.1000га (кадастровий номер 8000000000:62:514:0004) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_2 та прийняти рішення у відповідності до вимог ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України.
Рішенням Київської міської ради №524/8694 від 12.03.2020 відмовлено у передачі земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 з посиланням на частини третьої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у зв'язку із відсутністю затвердженого детального плану території або плану зонування у районі, де розташована земельна ділянка.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 9 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відтак, термін для прийняття рішення відповідачем з питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність законом визначений у два тижні, відлік яких розпочинається з дати отримання саме погодженого проекту землеустрою.
Вищевикладене свідчить, що рішення №524/8694 від 12.03.2020 про відмову у передачі земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 , прийняте Київською міською радою в порушення строку, передбаченого ч. 9 ст. 122 ЗК України.
З приводу твердження відповідача про відсутність затвердженого детального плану території або плану зонування у районі, де розташована земельна ділянка, яким обґрунтовано оскаржуване рішення, суд зазначає наступне.
У силу частини 3 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Частиною 1 статті 17 вказаного Закону визначено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.
Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.
У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.
У той же час, частиною 1 статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
Детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.
Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції (частина 1 статті 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Отже, системний аналіз вказаних положень свідчить про те, що план зонування території та детальний план території, як складові містобудівної документації, розробляються виключно на основі Генерального плану міста та з метою уточнення його положень, а відтак не можуть змінювати положення Генерального плану або суперечити йому.
Діючий Генеральний план міста Києва затверджений рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804.
В силу підпунктів 3 та 4 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", генеральні плани населених пунктів, затверджені до набрання чинності цим Законом, є безстроковими. Проекти забудови територій, розподілу територій, містобудівні обґрунтування з відповідними умовами та обмеженнями забудови земельних ділянок, будівельні паспорти, документи на введення об'єктів в експлуатацію та їх сертифікацію, розроблені та/або оформлені до набрання чинності цим Законом, можуть бути затверджені та використані після набрання чинності цим Законом. Положення затверджених відповідно до цього пункту проектів забудови територій, розподілу територій, містобудівних обґрунтувань з відповідними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки враховуються під час розроблення, внесення змін та оновлення містобудівної документації на місцевому рівні.
Як стверджує представник відповідача, на час розгляду та вирішення клопотання позивача, ані детальний план території, ані план зонування території, які б поширювали свою дію на земельну ділянку не розроблені та не затвердженні у встановленому законом порядку.
Водночас, зі змісту спірного рішення не вбачається, що заявлена позивачем містобудівна ініціатива стосовно вказаної вище земельної ділянки не відповідає Генеральному плану міста Києва та, відповідно, ані детальний план території, ані план зонування відповідної території, у разі їх розроблення та прийняття, не можуть йому суперечити, тобто в будь-якому випадку будуть відповідати.
В даному випадку посилання відповідача у тексті рішення від №524/8694 від 12.03.2020 виключно на обмеження, встановлені у частині 3 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», за своєю суттю, з урахуванням встановлених обставин справи, є формальною перешкодою, яка виникла внаслідок бездіяльності Київської міської ради та її виконавчих органів щодо розроблення та затвердження детального плану території або плану зонування території, на якій розташована вказана вище земельна ділянка, а, відтак, вказане унеможливлює реалізацію позивачем його прав на отримання у власність земельної ділянки відповідно до обраного виду та у межах норм безоплатної приватизації.
Виходячи з викладеного та з урахуванням предмету спору, при зверненні до Київської міської ради з приводу затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі у власність земельної ділянки, позивач мав правомірні очікування на реалізацію свого законного права на затвердження свого проекту землеустрою та отримання земельної ділянки у власність.
Однак, Київська міська рада проігнорувала законні права та інтереси позивача.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради №524/8694 від 12.03.2020 року «Про відмову у передачі громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 ».
З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання Київської міської ради на найближчому пленарному засіданні чергової сесії повторно розглянути питання про передачу громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га (кадастровий номер 8000000000:62:514:0004) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 та прийняти рішення відповідно до вимог ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1681,60 грн., що підтверджується квитанцією від 29.07.2020 № 0.0.1785185189.1.
Керуючись ст.ст. 2-5, 19, 72-77, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради №524/8694 від 12.03.2020 «Про відмову у передачі громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 ».
3. Зобов'язати Київську міську раду на найближчому пленарному засіданні чергової сесії повторно розглянути питання про передачу громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га (кадастровий номер 8000000000:62:514:0004) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 та прийняти рішення відповідно до вимог ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України з урахуванням висновків суду.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради (ідентифікаційний код: 22883141, місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36) сплачений судовий збір у розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 (шістдесят) коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Т.П. Балась