про закриття провадження у справі
18 серпня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/3452/21-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про закриття провадження у справі за позовом Приватного підприємства "Аріс" до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дочірнього підприємства "Чернівцітурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур", про визнання протиправним та скасування рішення,-
Приватне підприємство "Аріс" (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради (далі - відповідач), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дочірнього підприємства "Чернівцітурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" (далі - третя особа), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 22.09.2020 року за №448/21 "Про визнання таким, що втратив чинність, пункту 2 рішення виконавчого комітету міської ради від 12.08.2008 року №591/16 "Про надання дозволу юридичним особам на будівництво об'єктів містобудування та внесення змін в деякі рішення виконавчого комітету".
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
1. Звертаючись до суду позивач з посиланням на норми Конституції України, Цивільного кодексу України обґрунтовує свої вимоги, зокрема тим, що спірним рішенням Виконкому Чернівецької міської ради порушено право власності останнього на малі архітектурні форми по вул. Героїв Майдану, 184 в м. Чернівцях, які влаштовані ПП “Аріс”.
2. Відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив про необґрунтованість позовних вимог, оскільки визнання незаконним рішення суб'єкта владних повноважень у випадку позивача, може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.
1. 28.07.2021 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
2. 28.07.2021 року ухвалою суду задоволено клопотання про забезпечення позову. Заборонено Виконавчому комітету Чернівецької міської ради та Дочірньому підприємству "Чернівцітурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" вчиняти дії щодо знесення малих архітектурних форм в кількості 23 одиниці, відповідно до даних технічного паспорта за адресою м.Чернівці, вул. Героїв Майдану, 184.
3. 12.08.2021 року представником третьої особи подано до суду клопотання про закриття провадження у справі, яке обґрунтоване тим, що спір в даній справі не належить до юрисдикції адміністративних судів, а відносини, що склались між учасниками справи мають приватноправовий характер.
4. 13.08.2021 року ухвалою суду призначено до розгляду в судовому засіданні клопотання Дочірнього підприємства "Чернівцітурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур", про скасування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
5. Ухвалою суду від 17.08.2021 року задоволено заяву Дочірнього підприємства "Чернівцітурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур", про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 28.07.2021 року по справі №600/3452/21-а. Скасовано вжиті ухвалою суду від 28 липня року по справі № 600/3452/21- а заходи забезпечення позову у вигляді заборони Виконавчому комітету Чернівецької міської ради та Дочірньому підприємству "Чернівцітурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" вчиняти дії щодо знесення малих архітектурних форм в кількості 23 одиниці, відповідно до даних технічного паспорта за адресою м.Чернівці, вул. Героїв Майдану, 184.
ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.
1.Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
2. Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Також, пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
3. Разом із тим слід зазначити, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за позовом суб'єкта владних повноважень, якщо право на таке звернення надане йому законом, і предметом такого позову є перевірка законності актів органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади.
4. Водночас при визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого суб'єкт публічного права звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача, аніж розмежування юрисдикції виключно на підставі участі у спорі суб'єкта владних повноважень.
При цьому, визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу. Оспорювані або невизнані майнові права та інтереси підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення такого права або інтересу призвели дії суб'єкта владних повноважень при виконанні ним владних управлінських функцій.
5. Звертаючись до суду позивач посилаючись на норми Конституції України, Цивільного кодексу України обґрунтовує свої вимоги, зокрема тим, що спірним рішенням порушено його право власності на малі архітектурні форми, які розташовані за адресою вул. Героїв Майдану, 184 в м. Чернівцях, які влаштовані ПП “Аріс” .
Спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок прийняття відповідачем рішення від 22.09.2020 року за №448/21 “Про визнання таким, що втратив чинність, пункту 2 рішення виконавчого комітету міської ради від 12.08.2008 року №591/16 “Про надання дозволу юридичним особам на будівництво об'єктів містобудування та внесення змін в деякі рішення виконавчого комітету”.
Спірним рішенням визнано таким, що втратив чинність, окремий пункт рішенням, яким було надано дозвіл на влаштування МАФів ДП "Чернівцітурист", що розташовані за адресою: вул. Героїв Майдану, 184 м. Чернівці.
Звертаючись до суду позивач зазначив, що спірне рішення спричиняє шкоду його майну, а тому у останнього виникла необхідність захисту його прав, у зв'язку із чим останній звернувся до суду.
6. Отже, якщо порушення своїх прав особа аргументує наслідками, спричиненими рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Враховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб'єктом владних повноважень та суб'єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
7. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 №815/1568/16, у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №824/2393/15-а та від 16.07.2020 у справі №815/4504/16, та постанові Верховного суду від 04 березня 2021 року справа № 824/2290/15-а, що відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України суд враховує під застосування до спірних правовідносин.
8. Суд також враховує і те, що пунктом 2 рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 12.08.2008 року за № 591/16 “Про надання дозволу юридичним особам на будівництво об'єктів містобудування та внесення змін в деякі рішення виконавчого комітету” вирішено “дозволити Чернівецькому обласному дочірньому підприємству “Чернівцітурист” Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Укрпрофтур” влаштування малих архітектурних форм, в кількості 19 скляних павільйонів без улаштування фундаментів для здійснення торгівлі товарами сувенірного та туристичного напрямку, на земельній ділянці площею 1,3975 га на вул. Червоноармійській, 184, яка знаходиться в постійному користуванні підприємства”. Спірним рішенням у цій справі було визнано таким, що втратив чинність вказаний вище пункт рішення Виконкому Чернівецької міської ради, який стосується прав та обов'язків ДП “Чернівцітурист”, а не позивача.
Також слід зазначити, що позивач не був заявником на отримання зазначеного дозволу на влаштування МАФів, ним була третя особа (ДП “Чернівцітурист”), а рішення Виконкому Чернівецької міської ради, яким надано ДП “Чернівцітурист” дозвіл на влаштування таких МАФів та спірне рішення, позивача не стосуються.
Тобто, ПП “Аріс” фактично оспорює рішення Виконкому Чернівецької міської ради, яке є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов'язки тільки для тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким його адресовано в даному випадку - ДП “Чернівцітурист”. Таким чином, відсутність у будь-кого (крім адресата оспорюваного рішення), у тому числі і позивача, прав чи обов'язків у зв'язку із оспорюваним рішенням Виконкому ЧМР, не породжує для останнього права на звернення із цим позовом у порядку адміністративного судочинства.
Тому, звертаючись до суду з вимогою визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення Виконкому Чернівецької міської ради, позивач фактично заперечує необхідність здійснення демонтажу МАФів, як з боку ДП “Чернівцітурист”, так і з боку Виконкому Чернівецької міської ради, який в причинному зв'язку є перешкодою у розпорядженні майном, що належить позивачеві.
9. Статтею 2 Господарського кодексу України визначено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Згідно із частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема і справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.
Зважаючи на наведене, визнання недійсними (протиправними) рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного (майнового) права або інтересу в порядку господарського судочинства.
10. Підсумовуючи наведене вище, враховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи - суд дійшов висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому провадження у справі підлягає закриттю, оскільки спір у цій справі має вирішуватися за правилами господарського судочинства.
На підставі наведеного та керуючись статтями 238, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Клопотання Дочірнього підприємства "Чернівцітурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур"про закриття провадження в справі - задовольнити повністю.
Закрити провадження в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства "Аріс" до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дочірнього підприємства "Чернівцітурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур", про визнання протиправним та скасування рішення.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя О.В. Боднарюк