17 серпня 2021 р. м. Чернівці Справа № 824/359/20-а
Cуддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Берегометської селищної ради до Управління Держпраці у Чернівецькій області, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -
В поданому до суду адміністративному позові Берегометська селищна рада (далі - позивач) просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову уповноваженої особи Управління Держпраці у Чернівецькій області № ЧВ-28/20/1498/АВ/ТД-ФС/009 від 24 лютого 2020 року про накладення штрафу на Берегометську селищну раду, як за допущення до роботи громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без оформлення трудового договору (контракту), оформлення їх на неповний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постанова про накладення штрафу № ЧВ-28/20/1498/АВ/ТД-ФС/009 від 24 лютого 2020 року є протиправною та такою, що підлягають скасуванню, оскільки на думку позивача в період з січня по грудень місяць 2019 року та січень місяць 2020 року Берегометською селищною радою праця громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 використовувалася законно, на підставі щомісячного укладення договорів цивільно-правового характеру для виконання індивідуального та конкретного виду робіт і надання конкретних, індивідуально визначених послуг, а також на підставі щомісячного складання між селищною радою та вказаними особами актів виконаних робіт по кожному виду виконаної роботи, і з що разовим (за кожний місяць) визначенням виду роботи, її об'єму та розміру, а також її вартості для оплати. Крім того, зазначає, що вказані договора було зареєстровано у Вижницькій об'єднаній податковій інспекції ГУ ДФС у Чернівецькій області, до якої подавалися щомісячні звіти про суми нарахованої заробітної плати а також утриманих податків, військових зборів і ЄСВ.
Крім того зазначив, що на момент прийняття оскаржуваної Постанови № ЧВ- 28/20/1498/АВ/ТД-ФС/009 від 24 лютого 2020 року про накладення штрафу у розмірі 283380,00 грн. (Двісті вісімдесят три тисячі триста вісімдесят гривень 00 коп.), що становить тридцятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення, були внесені зміни згідно із Законом України №378-IX від 12.12.2019 року до ч.2 ст. 265 КЗпП України, відповідно до яких встановлено, що, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої-третьої груп, застосовується попередження.
При цьому відповідачем при вирішенні питання щодо накладення зазначеного штрафу не враховано вимоги статті 58 Конституції України про те, що - Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
07.05.2020 року до суду надійшов відзив Управління Держпраці у Чернівецькій області відповідно до якого зазначив, що постанова про накладення штрафу № ЧВ-8/20/1498/АВ/ТД-ФС/009 від 24 лютого 2020 року є правомірною і не підлягає скасуванню.
З урахуванням заявлених вимог та заперечень, пояснень представників сторін, судом з метою з'ясування обставин справи було зобов'язано сторони надати письмові докази на підтвердження, або спростування позовних вимог та заперечень.
Оскільки сторонами на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, заперечення не було надано належні письмові докази, що вказувало на їх недостатність для встановлення обставин справи, суд відповідно до вимог частини 4 статті 9 КАС України зобов'язував сторони ухвалою суду надати суду письмові докази в обґрунтування заявлених вимог та заперечень, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався, оголошувалась перерва.
Ухвалами Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.04.2020 року та від 07.08.2020 року витребувано з Управління Держпраці у Чернівецькій області письмові докази, однак відповідачем вказані ухвали не виконані.
Ухвалою суду від 07.09.2020 року стягнуто з Управління Держпраці у Чернівецькій області (58003, м. Чернівці, вулиця Зелена, 3, код ЄДРПОУ 39888333) в дохід Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України, місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) штраф у сумі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 6306,00 грн., у зв'язку з тим, що ухвали суду від 02.04.2020 року та від 07.08.2020 року в частині надання письмових доказів Управління Держпраці у Чернівецькій області не виконано.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2021 року апеляційну скаргу Управління Держпраці у Чернівецькій області залишено без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року - без змін.
Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 3 статті 77 КАС України визначено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
У судовому засіданні представник позивача, позивач позов підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, зазначили про те, що відповідач при прийняті рішення не врахував обставини реєстрації договорів, сплати страхових внесків та те, що Законом України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12.12.2019 № 378-ІХ, що набрав чинності 02.02.2020 внесено зміни до ст. 265 КЗпП України, тобто дію нового Закону.
Крім того, позивач у своїх поясненнях наданих до суду визнав факт встановленого порушення, що підтверджується також постановою Вижницького районного суду від 25.02.2020 року справа № 713/174/20, яка не оскаржена та набрала законної сили. Однак не згідний з прийнятим оскаржуваним рішенням, оскільки застосовано закон який на день прийняття оскаржуваного рішення, втратив чинність.
При цьому позивач також зазначив, що готовий був на день прийняття рішення сплатити суму штрафу згідно закону який був чинним на час прийняття оскаржуваного рішення, яким пом'якшено відповідальність у зв'язку із зменшенням суми штрафу.
Однак, посадові особи відповідача відмовились врахувати позицію позивача, розглянути справу за їх участю та застосувати закон який діяв на день прийняття оскаржуваного рішення.
У судовому засіданні позивач погодився з виявленими порушеннями.
Вказані обставини знайшли своє підтвердження під час допиту свідків - посадових осіб позивача в судовому засіданні, де свідок визнав факт виявленого порушення, водночас зазначив, що згідно постанови Вижницького районного суду від 25.02.2020 року справа №713/174/20 добровільно сплатив суму штрафу, не оскаржував прийняте рішення, постанова набрала законної сили. Однак не згідний з прийнятим оскаржуваним рішенням, оскільки застосовано закон який на день прийняття оскаржуваного рішення, втратив чинність.
При цьому, також зазначив, що на день прийняття рішення готовий був сплатити суму штрафу згідно закону, який діє на час прийняття оскаржуваного рішення, яким пом'якшено відповідальність.
Однак, посадові особи відповідача відмовились врахувати дані обставини, розглянути справу за їх участю, врахувати обставини та застосувати закон який діяв на день прийняття оскаржуваного рішення.
Позивач, представник позивача просили суд задовольнити позовні вимоги, а справу розглядати в порядку письмового провадження.
У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову, надав пояснення суду по суті спору, підтримав позицію викладену у відзиві на позовну заяву. Просив суд відмовити в задоволені позову, а також справу розглянути в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
У частині 9 статті 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено.
Берегометська селищна рада, зареєстроване, як юридична особа 21.05.1997 року, номер запису 10271200000000462, код ЄДРПОУ 04416996. Місцезнаходження юридичної особи: 59233, Чернівецька область, Вижницький район, смт. Берегомет, вулиця Центральна, 20. (а. с. 46-47).
26.07.2012 року рішенням XV сесії VI скликання Берегометської селищної ради Чернівецької області «Про розгляд заяв» вирішено доручити селищному голові ОСОБА_3 укладати цивільно-правові угоди на виконання робіт з працівником музею Берегометської селищної ради. Контроль за виконанням даного рішення покладено на постійну комісію селищної ради з питань економічного розвитку, бюджету і фінансів (голова комісії Берник Н.М. ). (а. с. 50).
15.07.2015 року рішенням XХХХ сесії VI скликання Берегометської селищної ради Чернівецької області «Про розгляд заяв» вирішено доручити селищному голові ОСОБА_3 укладати цивільно-правові угоди на виконання робіт з керівником формування, які передбачені Статутом громадського формування міліції при Берегометській селищній раді. Контроль за виконанням даного рішення покладено на постійну комісію селищної ради з питань економічного розвитку, бюджету і фінансів (голова комісії Берник Н.М. ). (а. с. 51).
07.11.2016 рішенням Вижницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області Берегометській селищній раді присвоєно ознаки неприбутковості (за результатами підтвердження відповідності неприбуткової організації вимогам, встановленими пунктом 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України). Ознака неприбутковості - 0031 - бюджетні установи. (а. с. 49).
29.11.2019 року Головне управління ПФУ в Чернівецькій області звернулось до Управління Держпраці у Чернівецькій області з листом № 33281/04 «Щодо результатів моніторингу відомостей з реєстру застрахованих осіб за критеріями показників», яким надало інформацію щодо страхувальників, у яких у серпні 2019 року відображено початок трудових відносин з працівником, але які не подали повідомлення про прийняття працівника на роботу. (а. с. 96).
На підставі наказу від 08.01.2020 року № 13 "Про проведення інспекційного відвідування", Направлення на проведення перевірки від 08.01.2020 року № 04-009 з 10.01.2020 року по 20.01.2020 року посадовою особою відповідача, проведено інспекційне відвідування Берегометської селищної ради. (а. с. 168-169).
За результатами інспекційного відвідування головним державним інспектором Колодченко Ю.Д. в м. Вижниця, 20.01.2020 року складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЧВ-28/20/1498/АВ, про те що в період з 10.01.2020 року по 20.01.2020 року в присутності селищного голови Берегометської селищної ради ОСОБА_3. проведено інспекційного відвідування Берегометської селищної ради. (а. с. 97, 139-146, 164).
У ході інспекційного відвідування головним державним інспектором, Колодченко Ю.Д. в присутності селищного голови Берегометської селищної ради ОСОБА_3. в Акті інспекційного відвідування Берегометської селищної ради № ЧВ-28/20/1498/АВ від 20.01.2020 року відображено порушення, зокрема згідно ч. ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України.
Із змісту вказаного Акту видно, що складено на 16 сторінках, який підписано інспектором праці, Колодченко Ю.Д. одноособово.
У ході інспекційного відвідування проведеного головним державним інспектором Колодченко Ю.Д.. в присутності селищного голови Берегометської селищної ради ОСОБА_3 встановлено порушення, які відображено в Акті інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЧВ-28/20/1498/АВ, а саме
- трудові договори не укладено в письмові формі у випадках, встановлених частиною першою статті 24 КЗпП та згідно вимог частини третьої статті 24 КЗпП працівники допускаються до роботи після укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, проте в Берегометській селищній раді використовується праця двох громадян на підставі цивільно-правових договорів. Зокрема, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 згідно особового рахунку з 02.01.2013 року працює на посаді завмузею. Згідно розпорядження № 12-р від 14 листопада 2017 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу завідуючим Берегометського музею по договору з 01 грудня 2017 року, а згідно розпорядження № 41-р від 14 листопада 2017 року він звільнений з посади завідувача Берегометського музею за власним бажанням з 15.11.2017 року. В ході інспекційного відвідування працівниками селищної ради надано договір на виконання робіт від 03 січня 2017 року, згідно якого Берегометська селищна рада та ОСОБА_1 уклали даний договір про виконання робіт щодо проведення екскурсій в музеї та постійно підтримувати санітарний стан в приміщенні музею. За п.2.1.1 замовник має право доручати виконавцю виконання роботи в межах, передбачених пунктом 1.2 Договору, тобто в межах проведення екскурсій та підтримання санітарного стану в приміщенні музею. За п. 2.1.2. за згодою виконавця доручати останньому виконання роботи, не передбаченої пунктом 1.2 Договору. За п. 2.1.3 Берегометська селищна рада мала право контролювати та перевіряти процес виконання дорученої роботи Виконавцем. Згідно ж пункту 2.2.1 Замовник зобов'язаний забезпечити виконавця усім необхідним для виконання дорученої роботи. Строк цього договору був визначений на період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року. Аналогічно в 2018 та 2019 році укладались договори про виконання робіт з ОСОБА_1 . Так, договір від 03 січня 2019 року аналогічного змісту був укладений на строк до 31 грудня 2019 року. Однак, з 01 жовтня 2019 року Берегометська селищна рада розпочала щомісячно укладати договори на виконання робіт з ОСОБА_1 . Зміст цих договорів такий самий як і у раніше укладених договорах. Тільки в договорі від 01.10.2019 року було зазначено, що він укладений та період до 31 жовтня 2019 року, у договорі від 01.11.2019 року визначений у п. 6.1, строк до 30 листопада 2019 року, у договорі від 02.12.2019 року визначений строк в п.6.1. до 31 грудня 2019 року. З 01 січня 2020 року Берегометська селищна рада в особі селищного голови ОСОБА_3 з однієї сторони та працівник музею Берегометської селищної ради ОСОБА_1 знову уклали договір про надання послуг такого самого змісту, як усі попередні договори з 2017 року, тільки строк договору визначено в п.6.1 до 31 січня 2020 року. За наслідками укладеного договору 01 січня 2020 року з ОСОБА_1 виконавчий комітет Берегометської селищної ради Вижницького району,, в особі селищного голови ОСОБА_3. з одного боку та працівник музею Берегометської селищної ради ОСОБА_1 , що діє на підставі трудового договору, з іншого боку, що є сторонами Договору від 01 січня 2020 року уклали акт прийому-передачі виконаних робіт від 31 січня 2020 року, тобто акт прийому-передачі укладений задовго до настання зазначеної в ньому дати, так як копія цього акту надана в ході інспекційного відвідування. За п.1 вказаного акту прийому-передачі виконаних робіт Виконавець виконав роботи, що передбачені умовами договору від 01 січня 2020 року, а саме проведено п'ять екскурсій в музеї за січень місяць 2020 року, крім проведення екскурсій ОСОБА_1 постійно підтримував санітарний стан в приміщенні та виконував інші роботи, доручені «Селищним головою» та заступником селищного голови. За п.2 акту прийому-передачі виконаних робіт від 31 січня 2020 року «Селищний голова» оплачує «Виконавцю» плату у розмірі 50 відсотків відповідно до встановленого розміру мінімальної заробітної плати. Акти прийому передачі виконаних робіт аналогічного змісту тільки з зміною дат договорів та актів прийому-передачі виконаних робіт складено в грудні 2019 року, серпні 2019 року, квітні 2019 року, лютому 2019 року. В актах виконаних робіт від 31 травня 2019 року, 30 червня 2019 року, 31 липня 2019 року та 30 листопада 2019 року зазначено про чотири проведені екскурсії в Акті від 30 вересня 2019 року зазначено про проведення семи екскурсій в музеї за вересень 2019 року. В акті прийому-передачі виконаних робіт від 31 жовтня 2019 року зазначено про проведення шести екскурсій в музеї за жовтень 2019 року. За всіма складеними актами прийому-передачі виконаних-робіт передбачений один розмір оплати - 50% відповідно до встановленого розміру мінімальної заробітної плати. В табелях обліку робочого часу ОСОБА_1 не обліковується, проте в відомостях нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 в січні 2019 року було нараховано 1695,38 грн за виконану роботу за договором, а з лютого 2019 року по грудень 2019 року нараховувалась однакова сума оплати в розмірі 2086,50 грн.
Таким чином, з нарахування оплати виконаних робіт прослідковується оплата не за одиницю проведеної екскурсії, а як оплата за процес праці. В самих актах прийому-передачі виконаних робіт також зазначено про трудовий договір, хоча насправді з ОСОБА_1 укладаються цивільно-правові договора, що порушує його право на працю і погіршує умови встановлені трудовим законодавством. За поясненням ОСОБА_1 він є колишнім працівником Чернівецького обласного краєзнавчого музею (науковий співробітник). В музеї Берегометського краєзнавчого музею проводить екскурсії по виклику. Працює по замовленню шкіл, окремих громадян, відпочиваючих в готелях, розташованих поруч. Такий процес праці ОСОБА_1 триває з 2017 року і вже по січень 2020 року. Предметом всіх зазначених договорів є власне праця, процес праці, а не її кінцевий результат. При цьому, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов'язання виконувати роботи (надавати послуги). В самих договорах ніде не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу.
На підставі цивільно-правових договорів використовується і праця ОСОБА_2 . Цивільно-правова угода від 13 лютого 2019 року була укладена Берегометською селищною радою (Замовник) в особі селищного голови ОСОБА_3, що діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з однієї сторони і ОСОБА_2 (Виконавець), з другої сторони, уклали цю угоду про таке: Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконувати роботи, які передбачені Статутом громадського формування міліції при, Берегометській селищній раді в строк з 13 лютого 2019 року до 13 лютого 2020 року. Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески. За п. 1.2 Замовник забезпечує виконавця усім необхідний для виконання роботи, передбаченої цим договором. За п.2.1 за виконану роботу Замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірі мінімальної заробітної плати. 31 жовтня 2019 року .та 30 листопада 2019 року така угода була продубльована з зміною строку угоди на відповідний місяць, тобто в жовтні за жовтень та в листопаді 2019 року - за відповідний місяць листопад 2019 року, тобто угоди дублювались тільки вже укладались вони в кінці того місяця, на який вони вказували. За виконання робіт складались акти прийому-передачі виконаних робіт, Так в акті прийому-передачі виконаних робіт від 31 січня 2019 року зазначено, що акт між сторонами було складено на підставі цивільно-правової угоди від 13 лютого 2018 року. Отже, цивільно-правові договори з ОСОБА_2 укладаються більш як два роки в самих цивільно-правових угодах та актах прийому-передачі виконаних робіт не зазначається про обсяг виконаної роботи. Оплата йому в кожному місяці 2019 року нараховується в розмірі мінімальної заробітної плати. За поясненнями ОСОБА_2 роботу він виконує за вказівкою голови селищної ради, а саме чергує з працівниками поліції по охороні громадського порядку, чергує на всіх організаційних заходах, які проводяться на території Берегометської селищної ради на протязі року. За вказівкою селищного голови він супроводжував психічно-хворих осіб, які потребують цього, виїжджає з працівниками соціальної служби, до неблагополучних сімей: всі виїзди на пожежі, які трапляються на території Берегометської зони, викликається як понятий, коли проводять заходи СБУ, прокуратура, поліція. Це може бути і в нічний час. Залучається і до інших заходів, конфліктів та інших вказівок різного характеру. При цьому, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов'язання виконувати роботи (надавати послуги). В самих договорах ніде не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, тобто і в цьому випадку не укладено трудовий договір при регулюванні процесу праці. Саме ж громадське формування не зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Повідомлень про прийняття на роботу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не подавалось Державній податковій службі. (а. с. 13-20, 139-146).
29.01.2020 року головним державним інспектором Колодченко Ю.Д. в м. Вижниця складено акт про відмову від підпису № ЧВ-28/20/1498/ АВ/П/ПТ в двох примірниках, один з яких направлено об'єкту відвідування засобами поштового зв'язку. (а. с. 147).
За наслідками Інспекційного відвідування, виявлених порушень, головним державним інспектором Колодченко Ю.Д позивачу видано Припис про усунення виявлених порушень №ЧВ-28/20/1498/АВ/П від 20.01.2020 року, яким визначено строки усунення порушень до 20.02.2020 року, який направлено позивачу засобами поштового зв'язку. З урахуванням порушень зазначених у приписі, відповідачем встановлено місячний термін на їх усунення до 20.02.2020 року. Також, зобов'язано суб'єкта господарювання у строки визначені у приписі надати письмове повідомлення про виконання припису. (а. с. 149-156).
З урахуванням виявлених порушень головним державним інспектором Колодченко Ю.Д 21.01.2020 року о 09:45 год. в м. Вижниця складено Протокол про адміністративне правопорушення № ЧВ-28/20/1498/АВ/П/ПТ щодо порушення законодавства про працю, який отримано відповідачем. (а. с. 148).
Із змісту вказаного протоколу видно, що головним державним інспектором Колодченко Ю.Д. зазначено, що від підпису про ознайомлення з змістом ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України та надання пояснень ОСОБА_3 відмовився, однак доказів, а саме акту про відмову від підпису та пояснень відповідачем не надано. (а. с. 148).
20.02.2020 року позивач звернувся з листом № 94-02-08 до Управління Держпраці у Чернівецькій області про виконання припису по усунення виявлених порушень в ході інспекційного відвідування № ЧВ-28/20/1498/АВ/П від 31.01.2020 року.
Із змісту вказаного листа видно, що позивачем, зокрема зауваження, які зазначені в п.п. 1, 2 Припису будуть виконані після розгляду зазначеного припису на черговій сесії селищної ради. (а. с. 138).
21.01.2020 року головним державним інспектором Колодченко Ю.Д. складено Протокол про адміністративне правопорушення № ЧВ-28/20/1498/АВ/П/ПТ від 21.01.2020 року щодо порушення законодавства про працю, а саме за порушення ч. Ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України. (а. с. 148).
Із змісту вказаного протоколу видно, що головним державним інспектором Колодченко Ю.Д. зазначено, що від підпису про ознайомлення з змістом ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України та надання пояснень ОСОБА_3 відмовився, однак доказів, а саме акту про відмову від підпису та пояснень відповідачем, не надано. (а. с. 148).
20.02.2020 року позивач звернувся з листом № 94-02-08 до Управління Держпраці у Чернівецькій області про виконання припису по усунення виявлених порушень в ході інспекційного відвідування № ЧВ-28/20/1498/АВ/П від 31.01.2020 року.
Із змісту вказаного листа видно, що позивачем, зокрема зауваження, які зазначені в п.п. 1, 2 Припису будуть виконані після розгляду зазначеного припису на черговій сесії селищної ради. (а. с. 138).
24.02.2020 року відповідач прийняв постанову № ЧВ-28/20/1498/АВ/ТД-ФС/009 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, за порушення ч. ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, якою на Берегометську селищну раду накладено штраф в розмірі 283380,00 грн. (а. с.131-132).
На виконання ухвали суду від 18.06.2020 року про витребування доказів до суду надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення № 713/174/20 (провадження № 3/713/129/20), що розглядалася Вижницьким районним судом Чернівецької області.
Дослідженням вказаних матеріалів, судом встановлено, що серед них є наявний протокол про адміністративне правопорушення № ЧВ-28/20/1498/АВ/П/ПТ від 21.01.2020 року щодо порушення законодавства про працю, а саме за порушення ч. Ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, із змісту якого видно, що головним державним інспектором Колодченко Ю.Д. зазначено, що від підпису про ознайомлення з змістом ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України та надання пояснень ОСОБА_3 відмовився, однак доказів, а саме акту про відмову від підпису та пояснень відповідачем не надано. (а. с. 148).
25.02.2020 року постановою Вижницького районного суду справа № 713/174/20 (провадження № 3/713/1239/20), що набрало законної сили 06.03.2020 року, визнано ОСОБА_3 винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.41 ч.3 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 8500,00 грн. (вісім тисяч п'ятсот гривень) в дохід держави. Рішення набрало законної сили. (т. 2 а. с. 67-69).
Наказом начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області від 30.08.2016 року № 265 затверджено посадову інструкцію заступника начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області (далі - посадова інструкція).
Відповідно п. 1.1 Посадової інструкції заступник начальника Управління Держпраці є державним службовцем, на нього поширюється дія Закону України «Про державну службу».
Згідно п. 1.3 Посадової інструкції заступник начальника Управління керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністра соціальної політики, іншими актами законодавства України, а також Положеннями про Управління Держпраці у Чернівецькій області.
Відповідно п. 4.1 Посадової інструкції заступник начальника несе відповідальність у межах, визначених чинним законодавством України, за невиконання чи неналежне виконання покладених на нього посадових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, порушення норм етичної поведінки державного службовця, правил внутрішнього трудового розпорядку.
Крім того, дослідженням постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 24.02.2020 року № ЧВ-28/20/1498/АВ/ТД-ФС/009 встановлено, що заступника начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г.М. прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 24.02.2020 року № ЧВ-28/20/1498/АВ/ТД-ФС/009, яка відповідно до виявлених порушень, керуючись статтею 259 Кодексу законів про працю України, статтею 53 Закону України «Про зайнятість населення», частиною третьою статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 та на підставі абз. 2 частини другої ст. 265 КЗпП України вирішила накласти на Берегометську селищну раду штраф у розмірі 283380,0 грн.
Як встановлено судом Законом України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12.12.2019 № 378-ІХ, що набрав чинності 02.02.2020 внесено зміни до ст. 265 КЗпП України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» пункти 5-8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 виключено.
Тобто, заступник начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г.М. при прийнятті оскаржуваного рішення застосувала ст. 265 КЗпП України, до якої 02.02.2020 внесено зміни.
Будучи допитана, як свідок заступник начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г.М. визнала той факт, що нею прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу від 24.02.2020 року № ЧВ-28/20/1498/АВ/ТД-ФС/009 відповідно до виявлених порушень, а згідно ст. 259 Кодексу законів про працю України, ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення», частини третьої ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 та на підставі абз. 2 частини другої ст. 265 КЗпП України, якою наклала на Берегометську селищну раду штраф у розмірі 283380,0 грн.
Щодо застосування Закону та ПКМ України № 509 які втратили чинність, зокрема пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17 липня 2013 року №509 та абз. 2 частини другої ст. 265 КЗпП України, зазначила, що керувалась нормативними актами вищестоящого органу, однак конкретно, яким не вказала. Визнала факт про те, що прийняла оскаржуване рішення де застосувала Закон, який втратив чинність на день прийняття рішення. Причини не врахування та не застосування Закону України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12.12.2019 № 378-ІХ, що набрав чинності 02.02.2020, яким внесено зміни до ст. 265 КЗпП України, тобто дію нового Закону не зазначила, що вказує на помилкове прийняття рішення.
Свідок - ОСОБА_3 зазначив, про те, що Законом України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12.12.2019 № 378-ІХ, що набрав чинності 02.02.2020 внесено зміни до ст. 265 КЗпП України, тобто діяв новий Закон на день прийняття рішення, який пом'якшував відповідальність суб'єкта господарювання за виявлені порушення, а тому готовий був сплатити суму штрафу згідно закону, який був чинним на час прийняття оскаржуваного рішення, яким пом'якшено відповідальність у зв'язку із зменшенням суми штрафу. Однак, посадові особи відповідача відмовились врахувати дані обставини, розглянути справу за їх участю та застосувати закон який діяв на день прийняття оскаржуваного рішення.
Також, свідок зазначив, що він визнав факт встановленого порушення, постанову Вижницького районного суду від 25.02.2020 року справа № 713/174/20 не оскаржував, добровільно сплатив суму штрафу згідно рішення суду, постанова набрала законної сили.
Однак, не згідний з прийнятим оскаржуваним рішенням, оскільки застосовано закон який на день прийняття оскаржуваного рішення, втратив чинність.
З урахуванням досліджених письмових доказів, судом встановлено, що відповідачем - заступником начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г.М. при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано те, що Законом України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12.12.2019 № 378-ІХ, що набрав чинності 02.02.2020 внесено зміни до ст. 265 КЗпП України, тобто діяв Закон, яким пом'якшено відповідальність суб'єкта господарювання за виявлені порушення, що вказує на невідповідність дій посадових осіб відповідача та помилкове прийняття оскаржуваного рішення на підставі Закону, який втратив чинність.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Відповідач у своїй діяльності керується Конституцією, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 5 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон №877-V), Кодексом законів про працюю України від 10.12.1971 року № 322-VІІІ (далі - КЗпП України) Законом України "Про зайнятість населення" від 5 липня 2012 року № 5067-VI (далі - Закон №5067-VI), Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі-Закон №889-VIII, Указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Частина 2 статті 124 Конституції України визначає, що "Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі".
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.
Статтею 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно ч. ч. 1 та 4 ст. 2 Закону № 877-V дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
Згідно ст. 3 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб'єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв.
Частинами 1-2 ст. 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.
Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону № 877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.
Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).
У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.
Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).
Частиною 11 ст. 7 Закону № 877-V визначено, що у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.
Згідно ч. 1 ст. 8 Закону № 877-V орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом; надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; застосовувати санкції до суб'єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.
Частиною 2 ст. 8 Закону № 877-V передбачено, що органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані, зокрема: повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом; дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб'єктами господарювання, утримуватися від необґрунтованих висновків щодо відповідності поведінки суб'єктів господарювання вимогам законодавства, неправомірного та необґрунтованого застосування санкцій до суб'єктів господарювання; не допускати здійснення заходів державного нагляду (контролю) та інших заходів, що не відповідають або не встановлені цим Законом.
Статтею 9 Закону № 877-V передбачено, що шкода, завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державного нагляду (контролю), відшкодовується за рахунок коштів відповідних бюджетів, передбачених для фінансування цього органу, незалежно від вини такої посадової або службової особи.
Посадова або службова особа органу державного нагляду (контролю) несе відповідальність у порядку регресу в розмірі виплаченого з відповідного бюджету відшкодування у зв'язку з незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю такої посадової або службової особи.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) несе відповідальність, встановлену законом, за невнесення або внесення недостовірних відомостей чи відомостей не в повному обсязі про здійснені заходи державного нагляду (контролю) до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю).
Згідно ст. 12 Закону № 877-V невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.
У разі застосування санкцій за порушення вимог законодавства, зокрема, якщо законом передбачаються мінімальні та максимальні розміри санкцій, враховується принцип пропорційності порушення і покарання. Санкція, що застосовується до суб'єкта господарювання при першому порушенні, не може бути вищою за мінімальну санкцію, передбачену відповідним законом.
У разі несплати суб'єктом господарювання застосованої до нього штрафної санкції за результатами здійснених заходів державного нагляду (контролю) протягом 15 календарних днів з дня вручення або направлення розпорядчого документа в порядку, передбаченому абзацами дванадцятим і тринадцятим частини дев'ятої статті 7 цього Закону, якщо розпорядчі документи не були оскаржені до органу державного нагляду (контролю) та/або в судовому порядку та залишені в силі, сума санкції стягується в судовому порядку.
Суб'єкт господарювання, посадові особи суб'єкта господарювання - юридичної особи не несуть відповідальності за відмову надавати пояснення щодо діяльності суб'єкта господарювання.
Статтею 259 КЗпП України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Частиною 2 ст. 1 Закону № 889-VIII визначено, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 889-VIII державний службовець зобов'язаний дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 36 Закону № 889-VIII визначено, що особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту: "Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов'язки".
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 (далі - Положення) визначено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).
Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Чернівецькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 22.06.2017 року №75 (далі - Положення), Головне управління Держпраці у Чернівецькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
Із змісту пункту 2 Положення управління Держпраці в Чернівецькій області Затвердженого Наказом Державної служби України з питань праці 03 серпня 2018 року №84 видно, що Управління Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету міністрів України, нормативно-правовими актами міністра соціальної політики, іншими актами законодавства України, а також цим Положенням.
Відповідно до Розподілу обов'язків між начальником Управління Держпраці у Чернівецькій області, першим заступником та заступником начальника Управління, затвердженого наказом Управління Держпраці у Чернівецькій області від 22.08.2016 року №252 (далі - Розподіл обов'язків) заступник начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області організовує роботу в межах повноважень, зокрема щодо здійснення перевірок з питань дотримання законодавства про працю та інших нормативно-правових актів на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, забезпечення контролю за станом усунення виявлених порушень норм законодавства.
Наказом начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області від 30.08.2016 року № 265 затверджено посадову інструкцію заступника начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області (далі - посадова інструкція).
Відповідно п. 1.1 Посадової інструкції заступник начальника Управління Держпраці є державним службовцем, на нього поширюється дія Закону України «Про державну службу».
Згідно п. 1.3 Посадової інструкції заступник начальника Управління керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністра соціальної політики, іншими актами законодавства України, а також Положеннями про Управління Держпраці у Чернівецькій області.
Відповідно п. 4.1 Посадової інструкції заступник начальника несе відповідальність у межах, визначених чинним законодавством України, за невиконання чи неналежне виконання покладених на нього посадових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, порушення норм етичної поведінки державного службовця, правил внутрішнього трудового розпорядку.
Згідно Розподілу обов'язків - заступник начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області здійснює контроль, зокрема за діяльністю відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів; за організацією проведення головними державними інспекторами планових та позапланових перевірок з питань додержання законодавства про працю; за підготовкою та направленням матеріалів перевірок до правоохоронних органів та суді та інше.
У відповідності Розподілу обов'язків заступник начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області підписує, зокрема повідомлення про розгляд справ про накладення штрафних санкцій стосовно суб'єкта господарювання; постанови про накладення штрафних фінансових санкцій щодо суб'єкта господарювання; повідомлення, направлення на проведення перевірки суб'єктів господарювання та інше.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджено ПКМ України від 21.08.2019 року № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» (далі - Порядок № 823)(в редакції на час спірних правовідносин).
Відповідно до п.2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Заходи контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються інспекторами праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад) у формі, визначеній абзацом першим цього пункту.
Згідно п. 3 Порядку № 823 інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).
Контрольні повноваження інспектора праці підтверджуються службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці та її територіальними органами.
Пунктом 4 Порядку № 823 визначено, що уніфікована форма акта інспекційного відвідування, в якому визначається вичерпний перелік питань, що підлягають інспектуванню, припису, попередження, а також вимоги інспектора праці затверджуються в установленому порядку та оприлюднюються на офіційному веб-сайті Держпраці.
Порядок повідомної реєстрації інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця, передбачене пунктом 28 цього Порядку, визначається Держпраці.
Згідно п. 5 Порядку № 823 підставами для здійснення інспекційних відвідувань є:
1) звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;
2) звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;
3) рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту;
4) рішення суду;
5) повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин;
6) інформація:
Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати;
ДПС та її територіальних органів про:
- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;
- факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень;
- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб'єкта господарювання;
Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:
- роботодавців, які нараховують заробітну плату 30 і більше відсоткам працівників менше мінімальної;
- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;
- роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилася на 20 і більше відсотків;
- фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;
- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці, що завершився;
- роботодавців, в яких протягом року не проводилася індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;
- роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів;
- роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;
7) інформація профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлені у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю;
8) доручення Прем'єр-міністра України;
9) звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
10) запит народного депутата України;
11) невиконання вимог припису інспектора праці.
Звернення фізичних осіб, стосовно яких порушено правила оформлення трудових відносин, працівників і роботодавців може бути подане через уповноваженого представника.
Інспекційне відвідування або рішення інспектора праці про відвідування роботодавця, передбачене пунктом 28 цього Порядку, підлягає повідомній реєстрації Держпраці чи її територіальним органом до початку їх проведення.
Перед реєстрацією інспекційного відвідування роботодавця, щодо якого протягом попередніх шести календарних місяців здійснювалися інспекційні відвідування, керівник органу контролю (інша уповноважена ним посадова особа) вивчає питання про доцільність його проведення.
Відповідно п. 8 Порядку № 823 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування (за його наявності).
Згідно п. 9 Порядку № 823 тривалість інспекційного відвідування не може перевищувати 10 робочих днів.
Згідно п. п. 2 п. 10 Порядку № 823 інспектори праці мають право: ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги.
Згідно п. 11 Порядку № 823 вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.
Пунктом 16 Порядку № 823 визначено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.
Згідно п.17 Порядку № 823 акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою.
Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
Другий примірник акта залишається в інспектора праці.
Відповідно п. 18 Порядку № 823 якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Згідно п. 19 Порядку № 823 матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.
Пунктом 20 Порядку № 823 визначено, що припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування.
Згідно п. 21 Порядку № 823 припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.
Припис складається у двох примірниках, що підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою.
Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.
Відповідно п. 22 Порядку № 823 стан виконання припису перевіряється після закінчення зазначеного в ньому строку виконання. Якщо об'єкт відвідування не надав відповіді або надав її в обсязі, недостатньому для підтвердження факту виконання припису, проводиться інспекційне відвідування з підстави, наведеної у підпункті 8 пункту 5 цього Порядку.
Згідно п. 23 Порядку № 823 у разі відмови об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи від підписання або у разі неможливості особистого вручення акта та/або припису акт та припис складаються одночасно у трьох примірниках.
У разі відмови об'єкта відвідування підписати акт інспектор праці вносить до такого акта відповідний запис.
Два примірники акта та припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об'єкту відвідування за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з описом документів у ньому та повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування.
Об'єкт відвідування зобов'язаний повернути інспектору праці нарочно або поштовим відправленням з описом вкладення підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.
У разі ненадходження протягом семи робочих днів після дня відправлення об'єкту відвідування підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об'єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Пунктом 24 Порядку № 823 визначено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об'єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування. (п. 25 Порядку № 823).
Як встановлено судом Законом України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12.12.2019 № 378-ІХ, що набрав чинності 02.02.2020 внесено зміни до ст. 265 КЗпП України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» пункти 5-8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 виключено.
У ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачем з 10.01.2020 року по 20.01.2020 рік на підставі наказу Управління Держпраці у Чернівецькій області від 08.01.2020 року № 13, направлення на проведення перевірки від 08.01.2020 року № 04-009, відповідачем проведено інспекційне відвідування позивача, за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, який використовує найману працю № ЧВ-28/20/1498/АВ. (а. с. 97, 139-146, 164).
З аналізу наведених вище норм випливає, що підконтрольний суб'єкт, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише дотримання порядку проведення Інспекційного відвідування, суть виявлених порушень законодавства, усунення недоліків, а також дотримання порядку притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності, як передбачено Законом, нормативно правовими актами.
Саме на етапі допуску до перевірки підконтрольний суб'єкт може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення перевірки, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе.
Як судом встановлено, позивач не оскаржив, як в адміністративному, так і в судовому порядку наказ Управління Держпраці у Чернівецькій області від 08.01.2020 року № 13"Про проведення інспекційного відвідування", направлення на проведення перевірки від 08.01.2020 року № 04-009 в установлені законом строки, як передбачено законом.
Предметом оскарження у даній справі є постанова № ЧВ-28/20/1498/АВ/ТД-ФС/009 від 24 лютого 2020 року, якою заступником начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г.М. прийнято рішення про те, що відповідач допустив порушення за які передбачена відповідальність абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, та накладено штраф на Берегометську селищну раду в розмірі 283380,00 грн.
З цього приводу суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12.12.2019 № 378-ІХ, що набрав чинності 02.02.2020 внесено зміни до ст. 265 КЗпП України.
Зокрема абз. 2 ч. 2 викладено у такій редакції (чинній на момент спірних правовідносин): «юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження».
Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), зазначив, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Тому Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Тобто відповідачем - Управлінням Держпраці у Чернівецькій області, посадовою особою - заступником начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г.М. прийнято рішення на підставі закону, який втратив чинність, що знайшло своє підтвердження у ході судового розгляду справи.
Конституція України закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.
У рішенні Конституційного Суду України від 19 квітня 2000 року №6-рп/2000 зазначено, що суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом'якшують відповідальність особи.
У рішенні від 2 липня 2002 року №13-рп/2002 Конституційний Суд України повторив раніше викладені положення попередніх рішень, зокрема те, що суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності (рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп), і не поширюється на правовідносини, які виникли й закінчилися до набуття такої чинності (рішення Конституційного Суду України від 5 квітня 2001 року № 3-рп).
У рішенні ЄСПЛ від 3 квітня 2008 року у справі «Корецький та інші проти України» було зазначено, що навіть припускаючи, що положення закону було вірно розтлумачено судами та дане втручання базувалося на формальній підставі, закріпленій у національному законодавстві, Суд нагадує, що вислів «передбачений законом» у другому пункті статті 11 Конвенції не лише вимагає, щоб дія, яка оскаржується, була передбачена національним законодавством, але також містить вимогу щодо якості закону.
Відповідно до рішення КСУ від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Відповідно до підпункту 5.4 п. 5 рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 № 5-рп/2005 із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.
За загальним правилом закон зворотної сили не має. Це правило повинно надавати визначеності і стабільності суспільним відносинам. Це означає, що закони поширюють свою дію лише на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Принцип незворотності дії в часі нормативно-правових актів знайшов своє закріплення і в ст. 7 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 1950 року, відповідно до якої нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом. Також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення. Ця стаття не є перешкодою для судового розгляду, а також для покарання будь-якої особи за будь-яку дію чи бездіяльність, яка на час її вчинення становила кримінальне правопорушення відповідно до загальних принципів права, визнаних цивілізованими націями.
Виходячи із суті ст. 7 згаданої Конвенції, дія принципу незворотності дії закону в часі знаходяться в площині кримінального права.
Однак Європейський суд з прав людини у своїй практиці все ж застосовує широкий підхід до дії принципу незворотності дії закону в часі шляхом більш широкого розуміння захисту прав і свобод людини та застосування принципу верховенства права, не обмежуючись кримінально-правовим підходом до дії принципу незворотності дії закону в часі, а розширюючи дію цього принципу в галузевому розрізі права. Досить часто такому широкому підходу може слугувати й тлумачення Судом гарантованих Конвенцією прав і свобод людини через застосування принципу предмету та мети Конвенції.
Метою Конвенції, як вказується в численних рішеннях ЄСПЛ, є захист індивідуальних прав людини, а також розвиток ідеалів та цінностей демократичного суспільства. Крім того, часто Суд у своїх рішеннях посилається не лише на предмет і мету Конвенції, а застосовує для підсилення своєї позиції також слова її Преамбули про верховенство права у відповідності із Статутом Ради Європи.
У справі «Праведная проти Росії» від 18 листопада 2004 року російський місцевий суд при розгляді спору щодо порядку нарахування пенсії застосував наказ Міністерства праці РФ, виданий після прийняття рішення у справі, як підставу для перегляду власного рішення за нововиявленими обставинами. При цьому, якщо попереднє рішення винесено на користь позивачки, то в результаті перегляду вже на підставі цього наказу Мінпраці РФ у задоволенні її вимог було відмовлено. Оскільки ключовим питанням цієї справи було ретроспективне застосування відомчого некримінального нормативно-правового акту, що прямо не підпадає під дію статті 7 Конвенції, ЄСПЛ аналізував ситуацію, що склалася в контексті статті 6, яка гарантує право на справедливий суд. Суд одноголосно дійшов висновку, що це право було порушено.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року Суд нагадав, що ретроспективність цивільного законодавства категорично не заборонена нормами Конвенції і в даному випадку може бути застосована. Тим не менше, коли питання стосується ефективного засобу правового захисту, цей засіб правового захисту має існувати з достатньою мірою певності (див. Ухвала Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2002 року щодо прийнятності заяви Воробйової проти України). У зв'язку з цим Суд дотримується думки, що застосування зворотного в часі цивільного процесуального законодавства порушуватиме принцип правової визначеності й буде несумісним із нормами закону, якщо він позбавляє особу доступу до засобів правового захисту, які мали б бути ефективними згідно з положеннями п. 1 статті 35 Конвенції.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі "Щокін проти України", а саме - в п. 56 Рішення зазначив наступне: ...відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
Цим рішенням ЄСПЛ окреслив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи мають застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві повинно тлумачитися на користь особи.
З урахуванням викладеного та фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що оскільки правовідносини з виявлення порушення та притягнення до відповідальності тривали на час винесення (24.02.2020 року) відповідачем оскаржуваної постанови № ЧВ-28/20/1498/АВ/ТД-ФС/009 від 24 лютого 2020 року про накладення штрафу на Берегометську селищну раду у розмірі 283380,00 грн., а редакція ст. 265 КЗпП України (з 02.02.2020) вже не передбачала такий вид відповідальності за вчинене позивачем порушення, як штраф у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, а тому прийняте рішення відповідачем із застосуванням норми законодавства, яка втратила чинність на час його прийняття, не може розцінюватися судом як прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також прийнятим із застосуванням до позивача найбільш сприятливого підходу.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що постанова № ЧВ-28/20/1498/АВ/ТД-ФС/009 від 24 лютого 2020 року про накладення штрафу на Берегометську селищну раду у розмірі 283380,00 грн., є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки прийнята відповідачем із застосуванням норми законодавства, яке втратило чинність на час його прийняття, а тому не може розцінюватися судом, як прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" встановлюється Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509. (далі - Порядок №509) (в редакції на час спірних правовідносин).
Відповідно до п. 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи накладаються на підставі:
рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв'язку з невиконанням вимог припису;
акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;
акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/ невиїзного інспектування;
акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Згідно п. 3 Порядку № 509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.
Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Пунктом 4 Порядку № 509 визначено, що під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб'єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв'язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.
У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб'єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.
Судом встановлено, що 24.02.2020 року заступником начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г.М. (яка займає посаду державної служби категорії Б) прийнято постанову № ЧВ-28/20/1498/АВ/ТД-ФС/009 про накладення штрафу, за порушення ч. ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, на Берегометську селищну раду в розмірі 283380,00 грн. (а. с.131-132).
Однак при прийняті вказаної постанови, заступником начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г.М. не враховано те, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення № ЧВ-28/20/1498/АВ/П/ПТ від 21.01.2020 року позивач не був ознайомлений з своїми правами і обов'язками, передбаченими ст. 268 КУпАП, що в свою чергу ставить під сумнів легітимність притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності.
Крім того, приймаючи оскаржувану постанову заступник начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г.М. не врахувала того, що Законом України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12.12.2019 № 378-ІХ, що набрав чинності 02.02.2020 внесено зміни до ст. 265 КЗпП України.
Відповідач постановою № ЧВ-28/20/1498/АВ/ТД-ФС/009 від 24 лютого 2020 року визначив штраф Берегометській селищній раді у розмірі 283380,00 грн., хоча станом на 24.02.2020 рік діяла редакція ст. 265 КЗпП України (з 02.02.2020), яка не передбачала такий вид відповідальності за вчинене позивачем порушення, як штраф у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати.
Таким чином, оскаржуване рішення прийнято відповідачем із застосуванням норми законодавства, яка втратила чинність на час його прийняття, не може розцінюватися судом як прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також прийнятим із застосуванням до позивача найбільш сприятливого підходу.
Також відповідачем не враховані висновки зазначені у рішенні Конституційного Суду України від 19 квітня 2000 року №6-рп/2000, що суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом'якшують відповідальність особи.
Тобто, відповідачем під час прийняття оскаржуваних рішень не дотримано вимог п. 4 Порядку № 509, а саме належно не досліджено матеріали справи.
Згідно ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, відповідач приймаючи оскаржувану постанову № ЧВ-28/20/1498/АВ/ТД-ФС/009 про накладення штрафу, за порушення ч. ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, на Берегометську селищну раду в розмірі 283380,00 грн., не врахував того, що Законом України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12.12.2019 № 378-ІХ, що набрав чинності 02.02.2020 внесено зміни до ст. 265 КЗпП України, тобто діяв поза межами повноважень, у спосіб, що не визначений Конституцією та Законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом.
Приймаючи до уваги викладене вище, з урахуванням встановлених обставин справи, виходячи з заявлених вимог позивачем у справі, а також визнання порушень позивачем, представником позивача, суд, на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за їх межі та визнати постанову № ЧВ-28/20/1498/АВ/ТД-ФС/009 про накладення штрафу на Берегометську селищну раду, протиправною і такою, що підлягає скасуванню.
Суд також зазначає, оскільки позивач визнав порушення встановлені в Акті перевірки, які зазначені в оскаржуваному рішенні, готовий був на день прийняття оскаржуваного рішення врегулювати вказані питання, які не були враховані відповідачем, як і те, що відповідачем не враховано того, що Законом України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12.12.2019 № 378-ІХ, що набрав чинності 02.02.2020 внесено зміни до ст. 265 КЗпП України, а тому з метою встановлення юридичної справедливості відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З системного аналізу вказаних норм ст. 245 КАС України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.
Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача, необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи всі обставини встановлені під час розгляду даної справи, з метою належного та ефективного способу захисту прав, свобод та інтересів сторін, суд дійшов висновку про визнання постанови № ЧВ-28/20/1498/АВ/ТД-ФС/009 про накладення штрафу на Берегометську селищну раду, протиправною, яка підлягає скасуванню, та зобов'язати відповідача - Управління Держпраці у Чернівецькій області повторно розглянути справу про накладення штрафу на підставі Акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, який використовує найману працю № ЧВ-28/20/1498/АВ від 20.01.2020 року щодо порушень у Берегометській селищній раді, з урахуванням висновку суду, а також з врахуванням Закону України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12.12.2019 № 378-ІХ, що набрав чинності 02.02.2020 року, яким внесено зміни до ст. 265 КЗпП України, та встановлених обставин у справі.
Таким чином, враховуючи вищезазначені норми законодавства, встановлені обставини справи, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4250,70 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 34 від 02.03.2020 року (а. с. 1), № 44 від 17.03.2020 року.(а. с. 63).
Враховуючи зазначене, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 4250,70 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернівецькій області.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 44, 72-80, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову уповноваженої особи Управління Держпраці у Чернівецькій області № ЧВ-28/20/1498/АВ/ТД-ФС/009 від 24 лютого 2020 року про накладення штрафу на Берегометську селищну раду у розмірі 283380,00 грн.
3. Зобов'язати відповідача - Управління Держпраці у Чернівецькій області повторно розглянути справу про накладення штрафу на Берегометську селищну раду на підставі Акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, який використовує найману працю № ЧВ-28/20/1498/АВ від 20.01.2020 року щодо порушень у Берегометській селищній раді, з урахуванням висновку суду, а також з врахуванням Закону України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12.12.2019 № 378-ІХ, що набрав чинності 02.02.2020 року, яким внесено зміни до ст. 265 КЗпП України.
4. Стягнути на користь Берегометської селищної ради судовий збір у сумі 4250,70 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернівецькій області.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач: - Берегометська селищна рада (59233, Чернівецька область, Вижницький район, смт. Берегомет, вул. Центральна, 20, код ЄДРПОУ 04416996)
Відповідач: - Управління Держпраці у Чернівецькій області (58003, м. Чернівці, вул. Зелена, 3, код ЄДРПОУ 39888333).
Суддя П.Д. Дембіцький