про закриття провадження у справі
18 серпня 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/3505/21
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Смішливої Т.В.,
за участю
секретаря судового засідання - Чепурової К.В.,
позивача: ОСОБА_1
представника позивача Іващенко О.С., адвокат, ордер серії ЛГ № 000367 від 10.08.2021
представника відповідача: Дубіни П.О., дов. від 25.05.2021, положення про юридичний відділ, посадова інструкція,
розглянувши у підготовчому засіданні адміністративну справу за позовом адвоката Іващенка Олексія Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 до Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення в частині,
07 липня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов адвоката Іващенка Олексія Сергійовича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Рубіжанської міської ради Луганської області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати п. 1 рішення Рубіжанської міської ради Луганської області від 26 травня 2021 року № 10/122 «Про припинення юридичної особи Рубіжанської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 1 Рубіжанської міської ради Луганської області в результаті ліквідації».
В обґрунтування позову зазначено, що 26 травня 2021 року Рубіжанською міською радою Луганської області прийнято рішення №10/122 «Про припинення юридичної особи Рубіжанської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 1 Рубіжанської міської ради Луганської області в результаті ліквідації».
Відповідно до п. 1 спірного рішення, вирішено «Припинити юридичну особу Рубіжанську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів №1 Рубіжанської міської ради Луганської області (код ЄДРПОУ 33075607, юридична адреса: 93003, Луганська область, м. Рубіжне, вулиця Смірнова, будинок 27) в результаті ліквідації».
Представник позивача вважає вказане вище рішення, а саме п. 1, такими що прийняті з очевидним порушенням Закону, порядку прийняття рішень, встановлених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Регламентом Рубіжанської міської ради Луганської області восьмого скликання та Положення про постійні комісії Рубіжанської міської ради Луганської області восьмого скликання, прав та законних інтересів малолітньої особи ОСОБА_2 , в інтересах якого виступає його мати ОСОБА_1 , та є таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 12 липня 2021 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 10 серпня 2021 року (том 2 арк. спр. 10-11).
Ухвалою суду від 10 серпня 2021 року у задоволенні клопотання Рубіжанської міської ради Луганської області про об'єднання справ в одне провадження адміністративної справи № 360/3505/21 за позовом адвоката Іващенка Олексія Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 до Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення в частині зі справою № 360/3918/21 відмовлено (том 2 арк. спр. 172-173).
Під час підготовчого провадження відповідачем 06 серпня 2021 року на адресу суду надіслано відзив на позову (том 2 арк. спр. 136-146), у якому, заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що засновником і власником навчального закладу Рубіжанська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів № 1 Рубіжанської міської ради Луганської області є територіальна громада в особі Рубіжанської міської ради Луганської області. Вважає, що оскаржуваним рішенням про ліквідацію Рубіжанської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 1 Рубіжанської міської ради Луганської області не порушено права осіб щодо вибору навчального закладу, оскільки є інші навчальні заклади, які можуть бути обрані батьками неповнолітніх дітей або самими учнями Рубіжанської міської територіальної громади.
З посиланням на те, що Радою дотримано процедуру прийняття оскаржуваного рішення та враховано інтереси громади, просить суд у задоволенні позову відмовити.
Позивач правом подання відповіді на відзив не скористався.
Позивач та представник позивача у підготовчому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі.
Представники відповідача позов не визнав.
Вирішуючи питання про можливість закриття підготовчого провадження суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про:
1) залишення позовної заяви без розгляду;
2) закриття провадження у справі;
3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав: фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статі 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання не чинними адміністративних договорів; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.
З аналізу зазначених норм Закону вбачається, що предметом адміністративного процесуального права є взаємовідносини у сфері, що складаються у зв'язку з реалізацією зацікавленими особами права на судовий захист.
Особливістю цих відносин є те, що вони пов'язані із реалізацією прав, свобод та інтересів суб'єктів у сфері публічно - правових відносин і спрямовані на захист від порушень з боку публічної влади при здійсненні нею владних управлінських функцій.
Тобто, специфіку публічно - правового спору визначають: суб'єктивний склад, підстави виникнення цього спору і тісне пов'язане з цим питання визначення меж повноважень адміністративного суду.
Що стосується кола суб'єктів публічно - правового спору, то обов'язковим його учасником є суб'єкт публічного управління, який є виразником державних і суспільних інтересів, носієм публічної влади, має особливий правовий статус, тому що наділений владними управлінськими функціями щодо об'єктів управління.
Специфіка публічно - правового спору обумовлена, також, його підставою: він виникає у випадку порушення суб'єктом публічного управління суб'єктивних публічних прав та інтересів громадянина або організації.
Особливістю правовідносин, що розглядаються адміністративними судами, є їх публічно - правовий характер, пов'язаний із сферою реалізації публічної влади.
Суттєвою ознакою публічно - правового спору є участь у справі суб'єкту владних повноважень, який виконує владні управлінські функції відносно інших суб'єктів і його рішення є обов'язковими для виконання.
Тобто, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
За змістом статті 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
Згідно зі статтею 59 ГК України припинення суб'єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.
Відповідно до статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами (частина перша статті 110 ЦК України); дані про рішення щодо припинення юридичної особи належать до відомостей, які вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі відповідних заяв (пункт 27 частини другої статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).
Частиною першою статті 11 Закону України "Про освіту" від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII передбачено, що рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) закладу загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності приймає його засновник (засновники).
Засновником закладу загальної середньої освіти може бути орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа (зокрема релігійна організація, статут (положення) якої зареєстровано у встановленому законодавством порядку), рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад загальної середньої освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов'язків засновника.
За приписами частини першої статті 32 Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня 2020 року № 463-IX рішення про утворення, реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) закладу загальної середньої освіти приймає його засновник (засновники).
За частиною четвертою статті 140 Конституції України органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.
Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.
Частиною третьою статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно з пунктом 30 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень щодо відчуження комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого в процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання в концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності територіальної громади.
Таким чином, засновником та власником корпоративних прав підприємства комунальної форми власності є територіальна громада, інтереси якої представляє відповідна рада.
Відповідно до частин першої - третьої статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Отже, до компетенції міської ради належить здійснення розпорядчих функцій та прийняття рішень, зокрема, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Судом встановлено, що позивач просить суд визнати протиправним та скасувати п. 1 рішення Рубіжанської міської ради Луганської області від 26 травня 2021 року № 10/122 «Про припинення юридичної особи Рубіжанської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 1 Рубіжанської міської ради Луганської області в результаті ліквідації» (том 1 арк. спр. 35-36).
Суд звертає увагу, що під час прийняття оскаржуваного рішення від 26 травня 2021 року № 10/122 "Про припинення юридичної особи Рубіжанської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 1 Рубіжанської міської ради Луганської області в результаті ліквідації" відповідач керувався статтями 104, 105 ЦК України, статті 59 ГК України, статті 32 Закону України "Про повну загальну середню освіту", Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відповідно до пунктів 1.1, 1.3, 1.4, 9.1 Статуту Рубіжанської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів №1 Рубіжанської міської ради Луганської області (нова редакція), затвердженого рішенням Рубіжанської міської ради від 28.12.2016 №20/9, Рубіжанська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №1 Рубіжанської міської ради Луганської області […] знаходиться у комунальній власності.
Загальноосвітній навчальний заклад є юридичною особою […].
Засновником і власником навчального закладу є територіальна громада в особі Рубіжанської міської ради Луганської області.
Рішення про реорганізацію або ліквідацію навчального закладу приймає засновник […] (том 2 арк. спр. 120-133).
З аналізу вищенаведених норм права та положень Статуту Рубіжанської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 1 Рубіжанської міської ради Луганської області суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване рішення Рубіжанська міська рада Луганської області діяла не як суб'єкт владних повноважень, а як засновник юридичної особи (комунального закладу - Рубіжанської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 1 Рубіжанської міської ради Луганської області), виступає як суб'єкт господарських правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин, а тому оскаржуване рішення не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, а є рішенням власника корпоративних прав (засновника) комунальної установи, необхідним для припинення закладу.
Спори з приводу оскарження рішень ради як власника корпоративних прав (засновника) комунальної установи є найбільш наближеним до спорів, пов'язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, а тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства.
Аналогічні висновки у подібних правовідносинах викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 813/1232/18, від 9 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 та у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 694/1174/16-а та від 28 січня 2021 року у справі № 140/434/19, які суд першої інстанції зобов'язаний враховувати відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті стаття 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За приписами частин першої та другої статті 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Право суду закрити провадження у справі на стадії підготовчого провадження передбачено пунктом 2 частини другої статті 183 КАС України.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що цю справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, у зв'язку з чим провадження у справі необхідно закрити.
Суд роз'яснює позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.
На цей час таке клопотання в матеріалах справи відсутнє, а тому питання повернення судового збору судом не вирішується.
Керуючись статями 2, 19, 180, 183, 238, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Провадження у справі за позовом адвоката Іващенка Олексія Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 до Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання протиправним та часткове скасування рішення закрити.
Роз'яснити позивачу, що розгляд питання про оскарження рішення міської ради про припинення юридичної особи Рубіжанської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 1 Рубіжанської міської ради Луганської області віднесено до юрисдикції господарського суду.
Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України повний текст ухвали суду складено 18 серпня 2021 року.
СуддяТ.В. Смішлива