17 серпня 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/2024/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну клопотання представника Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про зобов'язання здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення,
В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - позивач), в інтересах якої звернувся адвокат Воронов Роман Сергійович (далі також - представник позивача) до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях (далі також - відповідач, ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях), в якому просить зобов'язати Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 12.11.2019 по 17.12.2020 під час його перебування у розпорядженні начальника Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях.
Від представника Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (арк. спр. 44-47), в обґрунтування якого зазначено таке.
Предметом розгляду у даній справі є зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення за час його перебування у розпорядженні у період з 12.11.2019 по 17.12.2020.
Наказом Служби безпеки України від 07.12.2020 № 1682-ос/ДСК Позивача звільнено з І військової служби. Наказом ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях № 537-ос/дск від 16.12.2020 його виключено зі списків особового складу з 17.12.2020.
Позов щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення за час його перебування у розпорядженні у період з 12.11.2019 по 17.12.2020 подано позивачем 13.04.2021, тобто більш ніж через чотири місяці після звільнення.
Крім того, остаточний розрахунок з позивачем (компенсація належне речове майно) було здійснено 26.02.2021.
З урахуванням цієї дати до суду за захистом своїх прав позивач звернувся більш ніж через 2 місяці після остаточного розрахунку.
Вважає, що про порушення свого права позивач міг дізнатись у грудні 2020 року (після видання наказу про виключення його зі списків особового складу ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях) або у лютому 2021 року - в день остаточного розрахунку відповідача з позивачем.
Однак жодних причин пропуску строку звернення до суду позивач у своїй позовній заяві не зазначив та, відповідно, не підтвердив будь-якими належними доказами.
На думку відповідача, Позивачем був пропущений місячний строк звернення до суду, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
Розглянувши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, перевіривши матеріали справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення цього клопотання з наступних підстав.
Відповідно до частин третьої та п'ятої статі 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з вимогами статті 2 Закону України «Про оплату праці» в структуру заробітної плати входять:
Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Відповідно до пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу законів про працю України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Аналіз частини п'ятої статі 122 КАС України свідчить про те, що цією нормою визначений місячний строк звернення до суду стосовно трьох стадій, пов'язаних з публічною службою:
1) прийняття на публічну службу;
2) проходження публічної служби;
3) звільнення з публічної служби.
По даній справі позивач вважає, що його права порушені стосовно грошового забепечення (оплати праці) за періоди, коли він проходив публічну службу. Позивачем не оскаржуються умови проходження публічної служби або звільнення з неї.
Частиною п'ятою статі 122 КАС України не визначений місячний строк звернення до адміністративного суду відносно спорів стосовно «грошової винагороди» або «оплати праці» за проходження публічної служби.
Сама процедура проходження публічної служби, в даному випадку - служби в органах Національної поліції, має широкий характер та включає багато процедур, таких як: призначення на посади, переміщення і просування по службі, атестація, відпустки, умови звільнення зі служби, особливості проходження служби окремими категоріями осіб начальницького складу, питання соціального захисту тощо.
Натомість, питання «грошової винагороди» або «оплати праці» (рівнозначність цих понять обумовлена наявністю у сторін прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків) врегульоване спеціальними законами: Законом України «Про оплату праці», Кодексом законів про працю України, а також іншими підзаконними нормативними актами та судовими рішеннями.
Зазначене свідчить про те, що при даних спірних правовідносинах норми Закону України «Про оплату праці», Кодексу законів про працю України, а також інших підзаконних нормативних актів та судові рішення з питань оплати праці є спеціальними порівняно з нормами КАС України. Тому в даному випадку повинні застосовуватися положення спеціальних норм в частині можливості звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
З огляду на наведене, під час розгляду справ про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати (зокрема, винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, яка є складовою грошового забезпечення) повинні застосовуватися положення частини другої статті 233 КЗпП України, а не частини п'ятої статті 122 КАС України, тобто строки звернення до суду у цій категорії справ не застосовуються.
З урахуванням вищевикладеного, відсутні законодавчо визначені обмеження відносно строків звернення до суду осіб, які проходили публічну службу, стосовно питання стягнення винагороди за її проходження. Вказана обставина виключає можливість застосування до даних спірних правовідносин прецедентної практики Європейського суду з прав людини у справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії», на яку посилався представник відповідача у клопотанні про залишення позову без розгляду.
У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне застосувати частину другу статті 233 КЗпП України по даній справі, тобто позивач не обмежений строком зверненням з даним адміністративним позовом.
У зв'язку з викладеним, судом встановлено, що клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання представника Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про зобов'язання здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.В. Борзаниця