19 липня 2021 року Справа № 804/340/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіГолобутовського Р.З.
за участі секретаря судового засіданняГрунської Ю.О.
представників позивача: представників відповідача: Шило А.С., Кривошеїної І.О. Москалець Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
12.01.2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Євраз Дніпровський металургійний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, у якій просило суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС форми «П» від 05.01.2017 року №0000084201;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС форми «В4» від 05.01.2017 року №0000074201;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС форми «В1» від 05.01.2017 року №0000064201.
В обґрунтування позову зазначено, що в ході проведення планової перевірки відповідач прийшов до хибних висновків щодо встановленої нереальності здійснених позивачем у перевіряємий період господарських операцій. Адже в ході перевірки були надані всі необхідні первинні документи, що підтверджують реальність проведених господарських операцій з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» в 2013 році щодо поставки природного газу за укладеними договорами. Крім того, відповідачем в акті перевірки не зазначено правового обґрунтування встановленої дефектності первинних документів, як і не зазначено жодного первинного документа, за яким була встановлена дефектність, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність висновків акту від 22.12.2016 року №6/28-01-42-05393056. Також, позивач послався на протиправність висновків податкового органу, зроблених на підставі ухвали Червонозаводського районного суду м.Харкова від 07.09.2016 року, справа № 646/8865/16-к, щодо актів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Українська нафто-газова компанія» і даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ІС «Податковий блок». При цьому, звірка фактично не проводилась, документи та необхідна інформація не витребовувались, але були зроблені висновки про нереальність проведених операцій з позивачем. З урахуванням цього, на думку позивача, відповідач зробив безпідставні висновки щодо завищення податкового кредиту за період березень-вересень 2013 року на підставі даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, а витрати та податковий кредит з податку на додану вартість були сформовані належним чином. Отже, винесені з урахуванням таких висновків оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідач адміністративний позов не визнав. У своїх запереченнях відповідач зазначив, що висновки перевірки є правомірними, відповідають дійсності, ґрунтуються на підтверджених в ході перевірки даних, а здійснені позивачем та його контрагентом господарські операції не були спрямовані на реальне настання юридичних наслідків. Перевірка позивача була проведена на підставі матеріалів досудового розслідування №32015100110000343 від 23.11.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 Кримінального кодексу України. В ході перевірки були встановлені порушення по оприбуткуванню природного газу за даними бухгалтерського обліку та віднесення до витрат сум по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» на підставі первинних документів, дефектність яких доведена результатами проведеної почеркознавчої експертизи та з урахуванням інших доказів, зазначених в акті перевірки. Також за результатами перевірки була встановлена фіктивність підприємницької діяльності та неможливість здійснення взятих на себе зобов'язань за договорами. Додатково представники відповідача зазначили, що висновки акту перевірки №6/28-01-42-05393056 від 22.12.2016 року стосовно порушень є об'єктивними, обґрунтованими, задокументованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а експертний висновок - необ'єктивний та не враховує всі обставини справи.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 року, позов задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС від 05.01.2017 року форми «П» №0000084201, форми «В4» №0000074201, форми «В1» №0000064201.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з недоведеності податковим органом факту порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо завищення суми податкового кредиту, завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, завищення витрат та завищення від'ємного значення з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Українська нафто-газова компанія».
При цьому судами наголошено, що на час укладання та виконання договору контрагент позивача TOB «Українська нафто-газова компанія» був належним чином зареєстрований платником ПДВ та згідно ЄДР було зареєстроване за місцем знаходження, мало статус юридичної особи, мало ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом, наділений правоздатністю та дієздатністю, мало право укладати з позивачем будь-які договори.
У свою чергу відповідачем не було наведено доводів та надано доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності, оскільки, укладаючи угоду зі своїми контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагента: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність тощо.
Водночас суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованим посилання контролюючого органу на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова Харківської області від 07 вересня 2016 року у справі № 646/8865/16-к, якою засновника TOB «Українська нафто-газова компанія» ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України у зв'язку з закінченням строків давності, оскільки обставини та висновки, викладені в зазначеній ухвалі, не поширюються на предмет спору в справі, яка розглядається.
Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.04.2021 року касаційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2017 року та ухвалу Дніпропетровського адміністративного суду від 14.12.2017 року у справі №804/340/17 скасовано, а справу направлено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на новий розгляд.
Підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції стало неповне дослідження судами всіх обставин, викладених ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова Харківської області від 07 вересня 2016 року у справі № 646/8865/16-к, та їх впливу на дані податкового обліку позивача. Крім того, суд касаційної інстанції визнав безпідставним посилання судів першої та апеляційної інстанцій на той факт, що висновки почеркознавчої експертизи, відповідно якої первинні документи за період перевірки, підписані не ОСОБА_1 , а іншою особою, є неналежними доказами з тих підстав, що така експертиза була прийнята в іншій справі та не була покладена в основу вироку чи постанови.
13.05.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з Верховного Суду надійшли матеріали адміністративної справи №804/340/17.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2021 року адміністративну справу №804/340/17 розподілено судді Голобутовському Р.З.
14.05.2021 року відповідачем надано клопотання щодо правонаступництва.
17.05.2021 року позивачем надано клопотання про заміну сторони у справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 року в порядку процесуального правонаступництва замінено відповідача на його правонаступника - Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 43968079) та позивача на його правонаступника - Приватне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний завод» та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08.06.2021 року.
03.06.2021 року позивачем надано про перенесення засідання на іншу дату.
08.06.2021 року в підготовчому засіданні оголошено перерву у справі, призначено наступне судове засідання на 15.06.2021 року.
15.06.2021 року позивачем надано додаткові пояснення по справі, в яких зазначено наступне. Висновок експерта, проведений в рамках кримінального провадження від 23.11.2015 року №32015100110000343, який міститься в матеріалах справи, не є належним та допустимим доказом по даній справі оскільки відповідач не надав письмовий дозвіл слідчого або прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування, всупереч вимогам ст.222 КПК України, а також не надав вироку винесеного за результатами вказаного кримінального провадження, який набрав законної сили. Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.09.2016 року у справі №646/8865/16-к ОСОБА_1 (директор та головний бухгалтер ТОВ «Українська нафто-газова компанія») була звільнена від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 та ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України, у зв'язку із закінченням строків давності. В межах кримінального провадження №32016100110000174 від 03.08.2016 року проводилось досудове розслідування тільки стосовно ОСОБА_1 і тільки стосовно кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України. Отже, ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.09.2016 року у справі №646/8865/16-к не встановлено преюдиціальних фактів щодо осіб, які не є учасниками даного кримінального провадження, у тому числі щодо поставки природного газу позивачу. Крім того, відповідачем вже проводилась документальна планова виїзна перевірка за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року, за результатом якої складено акт №682/28-01-42-03-05393056 від 12.12.2014 року. Так, у відповідності до даних акту №682/28-01-42-03-05393056 від 12.12.2014 року, відповідачем не було встановлено порушень за господарськими взаємовідносинами по поставкам товару (природного газу) між позивачем та ТОВ «Українська нафто-газова компанія». Також, факт транспортування природного газу ПАТ «Дніпрогаз» підтверджується відповідним договором та актами транспортування. Позивач зазначає, що відповідачем не надано доказів на підтвердження формування суми оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, в той час як за підрахунками позивача, сума ПДВ по операціям з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» є значно меншою.
15.06.2021 року в підготовчому засіданні оголошено перерву у справі, призначено наступне судове засідання на 05.07.2021 року.
05.07.2021 року відповідачем надано додаткові пояснення у справі, в яких зазначено наступне. Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.09.2016 року у справі №646/8865/16-к, в межах кримінального провадження №32016100110000174 від 03.08.2016 року ОСОБА_1 , підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 та ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України, звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченім строків давності. В ухвалі відображено, що підозрювана ОСОБА_1 визнала свою вину у інкримінованому правопорушенні повністю. Отже, всі первинні документи надані до перевірки підписані невстановленою особою, оскільки як раз цією ухвалою особа, яка значиться в первинних документах їх не підписувала.
05.07.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 19.07.2021 року.
У судове засідання, призначене на 19.07.2021 року, з'явились представники позивача та відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, у відповіді на відзив та у додаткових поясненнях, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відзив та додаткові пояснення, що міститься в матеріалах справи, у зв'язку з чим, у задоволенні позовної заяви просив відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказів від 24.02.2016 року №91, від 22.03.2016 року №122 та від 30.11.2016 року №95 Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі - СДПІ), відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 та пп.78.1.11 п.78. ст.78 Податкового кодексу України та на виконання ухвали слідчого судді Солом'нського районного суду м. Києва від 26.01.2016 року №760/1391/16-к на підставі матеріалів досудового розслідування від 23.11.2015 року №32015100110000343 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 Кримінального кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Євраз Дніпровський металургійний завод» з питань дотримання податкового законодавства України по взаємовідносинам з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.
За результатом перевірки складено акт від 22.12.2016 року №6/28-01-42-05393056, згідно з висновками якого встановлено порушення наступних норм податкового законодавства:
1) п.135.1, п.135.2, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення оподаткування з податку на прибуток за 2013 рік на суму 301272075,00 грн.;
2) п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит березня-грудня 2013 року на загальну суму 27388370,48 грн., що призвело до порушення п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, а саме: заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 1864948,90 грн., у тому числі: за серпень 2013 року на суму 3902,87 грн.; за вересень 2013 року на суму 397382,33 грн.; за листопад 2013 року на суму 1463 663,70 грн.; завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 25850439,55 грн., у тому числі: за березень 2013 року на суму 3024407,10 грн., за травень 2013 року на суму 10360684,47 грн., за червень 2013 року на суму 5486241,55 грн., за жовтень 2013 року на суму 3116647,44 грн., за листопад 2013 року на суму 3862459,00 грн.; заниження від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 327017,98 грн., у тому числі: за грудень 2013 року на суму 327017,98 грн. Як наслідок, ПрАТ «Євраз Дніпровський металургійний завод» порушено п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 19709384,48 грн., у тому числі за червень 2013 року на суму 10360684,47 грн., за липень 2013 року на суму 5030647,01 грн., за серпень 2013 року на суму 455594 грн., за грудень 2013 року на суму 3862459,00 грн.; завищено залишок від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2013 року на суму 8006003,98 грн.
Не погодившись із висновками акту перевірки від 22.12.2016 року №6/28-01-42-05393056, позивач надав свої заперечення від 28.12.2016 року №7109.
Листом-відповіддю відповідача на заперечення від 04.01.2017 року №514/10/28-10-46-12-07 позивача повідомлено про те, що висновки, викладені в акті перевірки є об'єктивними, обґрунтованими, задокументованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.
На підставі акту перевірки від 22.12.2016 року №6/28-01-42-05393056 та з урахуванням заперечень, відповіді на заперечення, відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:
- форми «В1» від 05.01.2017 року №0000064201 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі - 19709384,48 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9854692,25 грн.;
- форми «В4» від 05.01.2017 року №0000074201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 7678986,00 грн.;
- форми «П» від 05.01.2017 року № 0000084201 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 301272075,00 грн.
Не погодившись із результатами перевірки та вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Судом встановлено, що між ПрАТ «Євраз Дніпровський металургійний завод» (покупець) та ТОВ «Українська нафто-газова компанія» (продавець) укладено договір №ПН/13-373/523/2013 купівлі-продажу природного газу від 28.02.2013 року, за яким продавець зобов'язався передати покупцю природний газ (товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах цього договору (а.с.85-89 т.1).
Відповідно до п.1.2 зазначеного договору, газ, що постачається, був призначений для використання покупцем виключно для власних потреб, використання газу для інших потреб покупцем не було предметом договору. Продавець зобов'язувався передати, а покупець оплатити та прийняти природний газ в 2013 році в об'ємах до 80700 тис.куб.м. З моменту підписання договору ціна природного газу становила 3509,00 грн. без ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифа на природний газ 20 відсотків, що складає 715,84 грн., всього 42985,02 грн. Оплата за поставлений товар здійснювалась наступним чином: 30 відсотків до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки, 35 відсотків до 10 числа місяця числа поставки, остаточний розрахунок за фактом споживання природного газу до 15 числі місяця наступного за місяцем споживання.
До вказаного договору укладались додаткові угоди: №1 від 26.06.2013 року та №2 від 08.11.2013 року, щодо змін умов основного договору у п.4.1 та п.5.6, щодо ціни природного газу, податкових зобов'язань та порядку повернення частини отриманої передоплати відповідно (а.с.90, 91 т.1).
Згідно з пунктами 3.4 та 3.5 договору, приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці, оформлюється щомісячними актами приймання-передачі газу. Акти приймання-передачі газу, що зазначені у пункті 3.4 даного договору, складаються покупцем за формою, наданою постачальником, з обов'язком наступним погодженням з газотранспортною або газорозподільною організацією до 5 (п'ятого) числа, наступного за звітним місяця.
На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Українська нафто-газова компанія» поставило, а ПрАТ «Євраз Дніпровський металургійний завод» прийняло та оплатило 38372,049 тис. м3 на загальною вартістю 164330222,94 грн (ПДВ 27388370,48 грн), що підтверджується актами передачі-приймання природного газу.
Як було встановлено в ході перевірки, розрахунки між вказаними контрагентами здійснювались у безготівковій формі та ПрАТ «Євраз Дніпровський металургійний завод» були перераховані грошові кошти ТОВ «Українська нафто-газова компанія» відповідно до платіжних доручень.
Транспортування природного газу газорозподільними мережами відбувалось на підставі укладеного між ПрАТ «Євраз Дніпровський металургійний завод» та газотранспортною компанією ПАТ «Дніпрогаз» договору №522/2013/Т-ПР-838/145095 на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) від 01.03.2013 року.
На підтвердження реальності проведеної господарської операції позивач надав суду належним чином оформлені копії договору купівлі-продажу природного газу №ПН/13-373/523/2013 від 28.02.2013 року, додаткових угод до нього, а саме: №1 від 26.06.2013 року, №2 від 08.11.2013 року, актів передачі-приймання природного газу від 31.03.2013 року, 30.04.2013 року, 31.05.2013 року, 30.06.2013 року, 31.07.2013 року, 31.08.2013 року, податкових накладних щодо визначення сум поставки природного газу з ПДВ (оплата з поточного рахунка) від 07.03.2013 року №79, від 15.03.2013 року №196, від 25.03.2013 року №367, від 09.04.2013 року №74, від 15.04.2013 року №136, від 24.04.2013 року №294, від 08.05.2013 року №33, від 15.05.2013 року №69, від 24.05.2013 року №126, від 10.06.2013 року №44, від 14.06.2013 року №72, від 25.06.2013 року №126, від 30.06.2013 року №172, від 10.07.2013 року №58, від 15.07.2013 року №91, від 24.07.2013 року №180, від 31.07.2013 року №380, від 09.08.2013 року №52, від 15.08.2013 року №110, від 23.08.2013 року №187, від 31.08.2013 року №286, від 11.09.2013 року №78 та розрахунки №11 від 29.11.2013 року та №3 від 16.12.2013 року коригування кількісних та вартісних показників цієї податкової накладної, податкова накладна від 16.09.2013 року №91 та розрахунки №91 від 18.11.2013 року, №91 від 31.10.2013 року, №2 від 16.12.2013 року коригування кількісних та вартісних показників цієї податкової накладної, податкова накладна від 24.09.2013 року №95 та розрахунки №102 від 31.10.2013 року, №101 від 31.10.2013 року коригування кількісних та вартісних показників цієї податкової накладної, податкова накладна від 30.09.2013 року №101, банківських виписок, платіжних доручень, договору №522/2013/Т-ПР-838/145095 на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) від 01.03.2013 року, укладеного між ПрАТ «Євраз Дніпровський металургійний завод» та газотранспортною компанією ПАТ «Дніпрогаз», з додатками щодо пунктів призначення комерційних вузлів обліку природного газу та газоспоживного обладнання, договірні обсяги транспортування природного газу замовника ГРМ на 2013 рік, розрахунок витрат та втрат природного газу в мережі, технічної угоди на здійснення контролю за обліком газу при транспортуванні та постачанні природного газу, додаткових угод від 16.12.2013 року, від 05.08.2014 року, копії актів приймання-передачі постачання газу, податкових накладних, банківських виписок, платіжних доручень за цим договором.
Також, на підтвердження реальності взаємовідносин із ТОВ «Українська нафто-газова компанія» позивач надав суду реєстр суб'єктів господарювання, з якими товариство перебувало у господарських відносинах у період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року до акта перевірки №682/28-01-42-03-05393056 від 12.12.2014 року, серед яких є ТОВ «Українська нафто-газова компанія», реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників витрат, врахованих по рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» декларацій з податку на прибуток товариства за 2012 рік (з урахуванням уточнених розрахунків), та перелік «сумнівних контрагентів», суми витрат по операціям з якими виключені зі складу витрат за податковим обліком, серед яких відсутнє ТОВ «Українська нафто - газова компанія».
Крім того, поставка природного газу в період з 01.03.2013 року по 31.08.2013 року підтверджується паспортами фізико-хімічних параметрів природного газу протранспортованого філією УМГ «Харківтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз».
Фактичний рух активів (отримання природного газу) на адресу позивача не заперечується податковим органом. Водночас висновок щодо неправомірності формування даних податкового обліку по взаємовідносинах з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» ґрунтується на фіктивному характері діяльності останнього, що підтверджується що ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.09.2016 року у справі №646/8865/16-к та висновками почеркознавчої експертизи.
Надаючи оцінку вказаним доводам контролюючого органу суд виходить із такого.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (п. 198.3 ст. 198 ПК України).
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1 ст. 44 ПК України). Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п. 138.1, 138.2 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Таким чином правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
В первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування витрат та податкового кредиту.
Судом встановлено, що ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова Харківської області від 07.09.2016 у справі №646/8865/16-к підозрювану ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України, у зв'язку із закінченням строків давності, та відмовлено у встановленні незаконності формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств контрагентами ТОВ "Українська нафто-газова компанія", що, як наслідок, призвело до ухилення від сплати податків та можливість в подальшому здійснювати прикриття незаконної діяльності живому сектору економіки. При цьому, суд в цій ухвалі зазначив, що у межах кримінального провадження №32016100110000174 від 03.08.2016 року провадилось досудове розслідування тільки стосовно ОСОБА_1 і тільки стосовно кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України, тобто взаємовідносини з Позивачем в ухвалі не визначались.
В ухвалі Червонозаводського районного суду міста Харкова Харківської області від 07.06.2016 р. у справі №646/8865/16-к відсутнє будь-яке підтвердження наявності фіктивних документів, складених за участю як позивача, так й інших контрагентів ТОВ "Українська нафто-газова компанія".
Крім того, у своїй ухвалі Червонозаводський районний суд м. Харкова Харківської області дійшов до висновку, що в даній справі він не може надати оцінку законності чи незаконності, наявності підстав чи безпідставності формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємствами - контрагентами ТОВ "Українська нафто-газова компанія", оскільки це не відповідало б правовому висновку Верховного Суду України, зробленому в постанові від 03.03.2016 у справі N 5-347кс15, а саме, визнання фізичної особи винуватою у вчинені злочину, передбаченого частиною 5 статті 27 частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України не призводить автоматично до встановлення фактів незаконності формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств контрагентами ТОВ "Українська нафто-газова компанія".
Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Отже, обов'язковими для адміністративного суду є лише ті обставини вчинення спірних господарських операцій, які безпосередньо відображені у відповідних судових рішеннях.
Разом з тим, жодних фактів, які мають безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб'єктів ухвала Червонозаводського районного суду міста Харкова Харківської області від 07.06.2016 р. у справі №646/8865/16-к не містить. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
Стаття 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.
З урахуванням підходів ЄСПЛ, викладених у рішеннях у справах «"Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії», «"Булвес" АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.
Зокрема, у параграфах 70-71 рішення у справі «"Булвес" АД проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив:
«[…] Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також неодноразово висловлював позицію, що відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб (постанови від 04 червня 2020 року у справі № 340/422/19, від 10 липня 2020 року у справі № 120/4723/18-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 820/1379/16, від 17 вересня 2020 року у справі № 826/16705/17, від 20 жовтня 2020 року у справі № 806/705/15 тощо).
Отже, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.
Тому невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
Указана правова позиція відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 18 грудня 2018 року у справі №816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі №809/2918/13-а.
Положення статті 205 КК України закріплювали термін "фіктивне підприємництво", але таке вичерпувалося вже на етапі створення/придбання "фіктивного" підприємства та не охоплювало подальші господарські відносини такого суб'єкта господарювання з контрагентами.
Положення статті 551 "Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання" Господарського кодексу України визначає наявність перелічених ознак фіктивності як підставу для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, зокрема визнання реєстраційних документів недійсними. Водночас ця стаття та інші норми законодавства не містять згадок про автоматичну "фіктивність" всіх операцій з таким підприємством.
Відтак, ухвала Червонозаводського районного суду м. Харкова Харківської області від 07.09.2016 у справі N 646/8865/16-к не свідчить про фіктивність всіх господарських операцій з моменту створення ТОВ "Українська нафто-газова компанія".
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №160/3364/19 та ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2021.
В аспекті спірних правовідносин та доказів, наявних в матеріалах судової справи, суд вважає необґрунтованим застосування правових наслідків фіктивного підприємництва, викладених в постановах Верховного Суду України та сформульованих, зокрема, у справах №810/5645/14, №826/3477/13-а, №826/15034/14.
Встановлення ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова Харківської області від 07.09.2016 у справі №646/8865/16-к факту, що фактично, діяльністю від імені ТОВ "Українська нафто-газова компанія" здійснювали невстановлені слідством особи не впливає на зміст прав та обов'язків в сфері податкових правовідносин зважаючи, що дійсний рух активів мав місце. Фактична передача права власності на товар (природний газ) свідчить про схвалення спірного правочину в формі мовчазної згоди (у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) ТОВ "Українська нафто-газова компанія".
Відтак, висновок експерта, в якому вказано, що підписи від імен ОСОБА_1 (директор ТОВ «Українська нафто-газова компанія») на первинних документах виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (особами) не виключає реальності господарських операцій та правомірності їх відображення в даних податкового обліку.
Крім того, суд звертає увагу на те, що висновок експерта від 03.11.2016 року №426/1 зроблено в рамках кримінального провадження №32015100110000343 від 23.11.2015 року.
Однак, інформації відносно кого та за якою статтею відкрито вказане кримінальне провадження №32015100110000343 від 23.11.2015 року, на якій підставі здійсню відбір зразків почерку, який статус в цьому кримінальному проваджені має ОСОБА_1 , чи виносились за результатами вказаного кримінального провадження вироки або ухвали суду невідомо, а відповідачем жодних доказів чи пояснень з приводу цього не надано.
У постановах за результатами розгляду справ №21-421а11, №826/8465/14, №21-5332а15, №21-1318а16, №21-2430а16 Верховний Суд України зазначив, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним; обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким керівника підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою ст.205 Кримінального кодексу України, підлягає врахуванню адміністративним судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, передбачений статтею 205 Кримінального кодексу України, з нереабілітуючих підстав.
Наведені висновки Верховного Суду України в силу норм частини п'ятої статті 242, підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України підлягають врахуванню судом при застосуванні норм права до подібних правовідносин.
Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд в ряді постанов, зокрема, від 26.02.2020 у справі №826/1308/18, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 06.05.2020 у справі №640/4687/19.
Однак, суд вважає за необхідне відступити від висновків викладеної позиції Верховного Суду, з огляду на наступне.
Частиною першою ст.205 Кримінального кодексу України передбачалось відповідальність за фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.
На підставі Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» №101-IX від 18.09.2019 року, статтю 205 Кримінального кодексу України виключено.
Закон України №101-IX від 18.09.2019 року набрав законної сили 25.09.2019 року.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.09.2016 року у справі №646/8865/16-к ОСОБА_1 (директора ТОВ «Українська нафто-газова компанія») визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), доводить лише винні дії вказаної особи при створенні та реєстрації указаного суб'єкта господарювання. Разом з тим, порушення, допущені при створенні підприємства самі по собі не можуть бути однозначним свідченням фіктивного характеру його подальшої діяльності.
Водночас, з досліджених судом первинних документів слідує, що їх частина, в тому числі договір №ПН/13-373/523/2013 купівлі-продажу природного газу від 28.02.2013 року та деякі акти передачі-приймання природного газу, підписані іншою особою, а саме, ОСОБА_2 , стосовно якого відсутні вироки або інші докази здійснення останнім від імені ТОВ «Українська нафто-газова компанія» діяльності, не спрямованої на настання реальних податкових наслідків.
Досліджуючи первинні документи, складені за наслідками господарських операцій між позивачем та ТОВ «Українська нафто-газова компанія», суд встановив, що указаний контрагент позивача згідно з умовами договору купівлі-продажу №ПН/13-373/523/2013 купівлі-продажу природного газу від 28.02.2013 року поставив на адресу позивача природний газ.
На підтвердження виконання умов вказаного договору як до суду, так і до перевірки позивачем надано і долучено до матеріалів справи рахунки на оплату, податкові накладні, платіжні доручення, документи, які підтверджують транспортування, акти передачі-приймання природного газу тощо.
Так, між позивачем та ТОВ «Дніпрогаз» укладено договір №522/2013/Т-ПР-838/145095 на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) від 01.03.2013 року, виконання якого підтверджується актами приймання-передачі газу, податковими накладними, виписками з банківського рахунку.
Крім того, поставка природного газу в період з 01.03.2013 року по 31.08.2013 року підтверджується паспортами фізико-хімічних параметрів природного газу протранспортованого філією УМГ «Харківтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз».
У висновках Верховного Суду України, викладених у постановах за результатами розгляду справ №21-421а11, №826/8465/14, №21-5332а15, №21-1318а16, №21-2430а16, по суті, було перенесено вину директора (фізичної особи) за незаконну реєстрацію/перереєстрацію юридичної особи на юридичну особу, фактично виводячи останню за межі легальної господарської діяльності та ототожнюючи абсолютно різні категорії - фіктивне підприємство та фіктивне підприємництво. Це призвело до ситуації, коли хоча за факт придбання/перереєстрації підприємства був засуджений лише його директор, фіктивний статус став поширюватися на всю діяльність цього підприємства. Водночас на практиці непоодинокі випадки, коли підприємство, директор якого був визнаний винним за статтею 205 Кримінального кодексу України, реально функціонувало, забезпечуючи роботою реальних співробітників, реально придбаваючи / продаючи товари, сплачуючи податки тощо.
Ураховуючи аналіз кримінальної складової усіченого складу злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, злочин фіктивного підприємництва вважається закінченим у момент реєстрації/перереєстрації юридичної особи, що не має нічого спільного з господарською діяльністю такої юридичної особи, зокрема підписанням первинних документів і сплатою податків.
Отже, факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, якщо іншими наданими доказами рух товару і зміни в активах / зобов'язаннях платника податків підтверджуються. Як наслідок, існує нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення та здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій з урахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.
Норми матеріального права не можуть пов'язувати визнання ознак фіктивності юридичної особи з обов'язковою наявністю вироку щодо осіб, які вчинили фіктивне підприємництво.
Матеріали кримінального провадження стосовно посадових осіб контрагентів не є належними та допустимими доказами безтоварності операцій, якщо таким матеріалам не дана правова оцінка компетентним судом, що знаходить своє вираження, наприклад, у формі вироку у відповідному кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене, а також той факт, що позивачем надані первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ "Українська нафто-газова компанія", які містять дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть, позивач діяв розумно, добросовісно і з належною обачністю, не мав достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, в тому числі щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також підписів та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у спірній господарській операції, суд дійшов висновку, про правомірність формування позивачем даних податкового обліку.
Таким чином, суд погоджується з позицією позивача щодо безпідставності нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 5077727,06 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням від 11.01.2017 року №4790.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 5077727,06 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» (49064, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Маяковського, будинок 3, код ЄДРПОУ 05393056) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пр.Поля Олександра, будинок 57, код ЄДРПОУ 43968079) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС форми «П» від 05.01.2017 року №0000084201.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС форми «В4» від 05.01.2017 року №0000074201.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС форми «В1» від 05.01.2017 року №0000064201.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 43968079) на користь Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» (код ЄДРПОУ 05393056) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 5077727,06 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне рішення складене 09 серпня 2021 року.
Суддя Р.З. Голобутовський