16 липня 2021 року Справа № 160/4592/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021 року №Ф-43345-57, -
26 березня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги.
Ухвалою суду від 05.04.2021 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня отримання ухвали суду шляхом подання до суду уточненої позовної із зазначенням електронної пошти позивача або із повідомленням про її відсутність та ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) відповідача (відповідно до кількості учасників справи); відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору та про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; доказів сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.
Так, на виконання вимог зазначеної ухвали 27.04.2021 року на адресу суду засобами поштового зв'язку надійшла уточнена позовна заява відповідно до кількості учасників справи разом з доказами сплати судового збору, в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021 року №Ф-43345-57, видану Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, на ім'я ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , про сплату єдиного внеску загальною сумою 25 526,38 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.03.2021 позивачем отримано вимогу про сплату боргу (неустойки) від 08.02.2021 року № Ф-43345-57 про сплату єдиного внеску на загальну суму 25 526,38 грн. Позивач вважає таку вимогу протиправною, оскільки він не здійснював незалежну професійну діяльність та жодного доходу не отримував, про що ОСОБА_1 безпосередньо звітував відповідачеві. Відповідно, сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування він також не зобов'язаний.
Ухвалою суду від 17.05.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачу надано право подати відзив на позов разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення протягом 15 днів з дати отримання копії даної ухвали.
На виконання вимог наведеної вище ухвали, 08.06.2021 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, зазначаючи, що позивач з 26.01.2009 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як самозайнята особа на загальній системі оподаткування. З 01.01.2017 набули чинності зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які встановлюють обов'язок самозайнятих осіб, які не одержують доходи, сплачувати мінімальний розмір єдиного внеску. Враховуючи вищевикладене, контролюючим органом згідно з обліковими даними з інформаційної системи в автоматичному режимі нараховано недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску та винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021 року №Ф-43345-57. Вказує, що оскаржувана вимога винесена відповідачем правомірно і підстави для її скасування відсутні.
Частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч. 5 ст. 262 КАС України).
Згідно зі статтею 258 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Згідно з відомостями з Єдиного реєстру адвокатів України, Мельниченко Андрій Юрійович є адвокатом на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1961 від 26.01.2009, виданого на підставі рішення Дніпропетровської обласної КДКА №1 від 20.01.2009.
В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутня інформація, що ОСОБА_1 має статус фізичної особи-підприємця.
З 26.01.2009 позивач перебуває на обліку в Головному управління ДПС у Дніпропетровській області (Криворізька Північна ДПІ (Довгинцівський район м. Кривий Ріг)) як самозайнята особа на загальній системі оподаткування, код ВЕД 69.10 - Діяльність у сфері права (основний), що підтверджується наданими відповідачем ідентифікаційними даними позивача.
За даними інтегрованої картки платника по ОСОБА_1 автоматично розраховані нарахування зі сплати єдиного внеску у розмірі 25 526,38 грн. станом на 31.01.2021.
У зв'язку із означеним, 08 лютого 2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-43345-57 про сплату суми боргу у розмірі 25 526,38 грн.
Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VІ) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на момент прийняття спірної вимоги), самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
У пункті 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
За змістом пункту 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (надалі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно з частиною 3 статті 4 Закону № 5076-VI, адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Статтею 13 Закону № 5076-VI передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI закріплено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI, дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Абзацом 3 частини 4 статті 5 Закону №2464-VI визначено, що обов'язки платників єдиного внеску виникають у осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність з початку провадження відповідної діяльності.
В силу пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, самозайняті особи, в тому числі, адвокати. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою незалежної професійної діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.
Отже, саме дохід особи від незалежної професійної діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 620/2449/19, від 18.03.2020 у справі № 140/1777/19, від 05.03.2020 у справі № 824/509/19-а, від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19, від 23.01.2020 у справі № 480/4656/18, від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19.
Матеріалами справи підтверджено, що згідно з оскаржуваної вимоги позивачу нарахований єдиний внесок наступним чином:
- 3 квартал 2018 року у сумі 2454,18 грн. по строку 19.10.2018 року, нарахування не сплачені;
- 4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн. по строку 21.01.2019 року, нарахування не сплачені;
- 1 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., граничний термін сплати до 19.04.2019 року, нарахування не сплачені;
- 2 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., граничний термін сплати до 19.07.2019 року, нарахування не сплачені;
- 3 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., граничний термін сплати до 21.10.2019 року, нарахування не сплачені;
- 4 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., граничний термін сплати до 20.01.2020 року, нарахування не сплачені.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (СОVID- 19) від 17.03.2020 №533-ІХ (із змінами), тимчасово, за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня, з 1 по 31 травня 2020 року звільняються від нарахування, обчислення та сплати ЄСВ за себе, у тому числі, особи, які провадять незалежну професійну діяльність.
Враховуючи викладене, нарахування за 1, 2 квартали 2020 року були наступними:
- 1 квартал 2020 року у сумі 2078,12 грн. (січень-лютий 1039,06 грн. + 1039,06 грн.), граничний термін сплати до 21.04.2020 року, нарахування не сплачені;
- 2 квартал 2020 року у сумі 1039,06 грн. (за червень), граничний термін сплати до 20.07.2020 року, нарахування не сплачені;
- 3 квартал 2020 року у сумі 3178,12 грн., граничний термін сплати до 19.10.2020 року, нарахування не сплачені;
- 4 квартал 2020 року у сумі 3300 грн., граничний термін сплати до 19.01.2021 року, нарахування не сплачені.
За період з 01.01.2018 по 30.04.2021 позивачем сплачено єдиного внеску на загальну суму 13 362,36 грн.
Таким чином, сума недоїмки станом на 31.01.2021 року становила 25 526,38 грн.
У зв'язку із несплатою нарахованого єдиного внеску, станом на 31.01.2021 в ІКП ОСОБА_1 обліковувалася недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 25 526,38 грн.
Як було встановлено судом, позивач набув право на заняття адвокатською діяльністю, отримавши відповідне свідоцтво та посвідчення, а тому має гарантоване Законом № 5076-VI право на здійснення такої діяльності.
Позивачем до суду не було надано доказів, що право на заняття адвокатською діяльністю було зупинено чи припинено, а тому, він не був позбавлений всіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про наявність обов'язку сплати єдиного внеску в нього як самозайнятої особи.
Також, в матеріалах справи відсутні докази, що у період з 01.01.2017 року по 31.01.2021 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах на посадах, де за нього роботодавцем сплачувався єдиний внесок у розмірі, не меншому від мінімального, який повинен був бути сплачений за спірний період.
За таких обставин позивач, навіть за відсутності отримання доходу, мав нарахувати та сплатити ЄСВ у розмірі, не меншому за розмір мінімального страхового внеску.
Судом відхиляються доводи позивача, що автоматичне нарахування ЄСВ суперечить вимогам закону, оскільки відповідно до частини 3 статті 9 Закону № 2464-VІ, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Згідно з пунктом 4 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року № 449 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449), вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Таким чином, Інструкція № 449 передбачає право контролюючого органу нараховувати єдиний внесок на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, що і було зроблено відповідачем.
Суд зазначає, що єдиний внесок позивачу нарахований станом на 31.01.2021 року, а тому строк давності в 1095 днів, встановлений статтею 102 ПК України, відповідачем дотримано, у зв'язку з чим є безпідставними посилання позивача на порушення строків обчислення боргу.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно із пунктами 3, 4 розділу VІ Інструкції №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень, за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Частиною четвертою статті 25 Закону№2464-VI передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
У зв'язку із несплатою ОСОБА_1 єдиного внеску у загальній сумі 25 526,38 грн., Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області правомірно сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021 року №Ф-43345-57.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати позивачу не присуджуються.
Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, буд.17-А, м.Дніпро, 49005; код ЄДРПОУ ВП: 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021 року №Ф-43345-57 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева