18 серпня 2021 року ЛуцькСправа № 140/5836/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Димарчук Т. М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Колківської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд з позовом до Колківської селищної ради (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність; зобов'язання повторно винести на розгляд сесії Колківської селищної ради питання про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га у власність та прийняти рішення про надання такого дозволу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у грудні 2020 року звернулась до голови Колківської ОТГ із заявою, за змістом якої просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, що розташована на території Четвертнянського старостату Колківської ОТГ для ведення особистого селянського господарства. Вказане питання виносилось на розгляд п'ятої чергової сесії восьмого скликання Колківської селищної ради Маневицького району Волинської області, що відбулась 11.03.2021. Проте, за результатами поіменного голосування рішення прийняте не було оскільки з 19 присутніх на засіданні сесії депутатів 11 - "утрималось", 6 - "проти", 2- голосували "за". Позивач вказує, що вищевказаними діями відповідача порушено право позивача на отримання земельної ділянки у власність. Неприйняття відповідачем рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства є підставою для захисту порушеного права.
Крім того, позивач зазначає, що за результатами розгляду поданого позивачем клопотання з доданими до нього документами постійною комісією не було встановлено підстав для відмови в наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Тому і був підготовлений проект рішення "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_1 ". Не прийняття відповідачем рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом, а тому, має місце протиправна бездіяльність.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки за результатами поіменного голосування рішення не було прийняте, оскільки з 19 присутніх на засіданні сесії депутатів 11 - "утрималось", 6 - проголосували "проти", 2 - проголосували "за". Тобто відмови у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 не отримала. Про результати розгляду даного питання заявниця була поінформована повідомленням.
Разом з тим представник відповідача повідомив, що колишньою Четвертнянською сільською радою (яка увійшла до Колківської територіальної громади) 24.10.2016 було прийнято рішення №8/7 "Про погодження надання дозволу на розробку документації, на підставі якої земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Четвертнянської сільської ради, буде передана у власність для ведення особистого селянського господарства", яким було визначено, що у зв'язку з обмеженою кількістю сільськогосподарських угідь виділяти земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності повнолітнім громадянам, які зареєстровані та проживають на території сільської ради та не мають інших земельних ділянок площею не більше 0,60 га. І навіть наявних земель запасу та резерву на території Четвертнянського старостинського округу не вистачить усім жителям сіл Четвертня та Криничне у разі виділення не більше як 0,60 га.
На підставі попереднього вищевказаного рішення колишньої Четвертнянської сільської ради старостою Четвертнянського старостинського округу було запропоновано ОСОБА_1 надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,60 га. На сесійному засіданні був присутній представник позивача (чоловік) ОСОБА_2 , якому було запропоновано повторно звернутися до селищної ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,60 га. Так як на сесії селищної ради розглядались заяви не тільки ОСОБА_1 , а ще 4-х членів її сім'ї, де представником позивача був чоловік ОСОБА_2 , заява якого також розглядалася на даному сесійному засіданні, який в свою чергу заперечував проти виділення земельної ділянки площею 0,60 га замість 2,0 га. Отже, зміст та вимоги адміністративного позову, представник відповідача вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім цього вказує, що Колківська селищна рада не заперечує проти повторного звернення позивача до селищної ради із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства у власність. З наведених підстав представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
24.12.2020 ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою, у якій просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, що розташована на території Четвертнянського старостату Колківської ОТГ, для ведення особистого селянського господарства.
Листом від 23.03.2021 №М-488 відповідач повідомив позивача, що її заява була розглянута на сесії Колківської селищної ради від 11.03.2021. Рішення по даній заяві прийнято не було.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною позивач звернулася в суд з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (надалі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Статтею 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з пунктами "а", "б" статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
За правилами статті 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Як визначено пунктом "б" частини першої статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Частинами першою, другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт "в" частини третьої статті 116 ЗК України).
Пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України. Відповідно до положень частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, зазначеним у ЗК Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
За приписами частин сьомої-одинадцятої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб'єктів земельно-правової процедури є взаємопов'язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність. Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Суд звертає увагу, що перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпним. Водночас, вмотивована відмова має містити пояснення з вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України. Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад, які вирішуються виключно на їх пленарних засіданнях.
Відповідно до статті 59 Закону №280/97-ВР Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
З системного аналізу зазначених норм судом встановлено, що за результатами розгляду заяви про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орган місцевого самоврядування приймає одне із рішень визначених частиною сьомою статті 118 ЗК України.
Як вбачається з матеріалів справи, питання надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою було винесено на сесію Колківської селищної ради. Однак, за результатами поіменного голосування рішення прийняте не було, оскільки з 19 присутніх на засіданні сесії депутатів 11 - "утрималось", 6 проголосували "проти", 2 проголосували "за", а тому рішення не прийнято. Суд зазначає, що не вирішення даного питання через відсутність достатньої кількості голосів не є рішенням про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, оскільки волевиявлення щодо такого рішення депутати ради не висловлювали.
Таким чином, за наслідками розгляду заяви позивача відповідачем не було прийнято жодного акту ради, як суб'єкта земельних правовідносин, у формі рішення, чим було допущено протиправну бездіяльність.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача повторно винести на розгляд сесії Колківської селищної ради питання про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га у власність та прийняти рішення про надання такого дозволу, суд зазначає наступне.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Між тим, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.
Зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
Питання щодо ефективного способу захисту прав позивача у подібній ситуації в судовій практиці поставало неодноразово.
Зокрема, в постанові від 06.11.2019 у справі №509/1350/17 Велика Палата Верховного Суду оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву) зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Разом з тим наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак суди не досліджували у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу. Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов'язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою.
Суд зазначає, що відсутні підстави для зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
Як встановлено судом, заява позивача у передбачений законодавством спосіб відповідачем не розглядалась, рішення за наслідками її розгляду не приймались, а тому суд не може втручатись в діяльність колегіального органу - Колківської селищної ради і зобов'язувати її вчиняти певні дії щодо земельної ділянки.
У спірних правовідносинах відповідач фактично не розглянув заяву позивача у встановленому порядку. Отже, відповідачем при розгляді заяви позивача не надана її оцінка на предмет відповідності вимогам статті 118 ЗК України, тому вказана заява підлягає розгляду повноважним органом на відповідність вимогам закону, а суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови не перевірки, не надання оцінки та не встановлення певних обставин суб'єктом владних повноважень з цього питання.
Суд зазначає, що зобов'язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. А прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.
Враховуючи те, що фактично відповідачем не приймалося будь-якого рішення за наслідком розгляду питання про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, враховуючи встановлені під час розгляду цієї справи обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково шляхом визнання протиправною бездіяльності Колківської селищної ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.12.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, що розташована на території Четвертнянського старостату Колківської ОТГ та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.12.2020 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Крім того, відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається із матеріалів справи позивач за подання даного позову сплатила судовий збір в сумі 1816,00 грн, що підтверджується квитанцією 0.0.2156124699.1 від 10.06.2021. Однак, суд звертає увагу, що відповідно до Закону України "Про судовий збір" позивачу необхідно було сплатити судовий збір у сумі 908,00 грн як за одну вимогу немайнового характеру (визнання протиправною бездіяльності) та взаємопов'язану з нею вимогу зобов'язального характеру (зобов'язання повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення). Отже, питання про повернення надмірно сплаченого судового збору за подання даної позовної заяви в сумі 908,00 грн відповідно до квитанції 0.0.2156124699.1 від 10.06.2021 може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн, сплачений згідно з квитанцією 0.0.2156124699.1 від 10.06.2021.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Земельного кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Колківської селищної ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 24 грудня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, що розташована на території Четвертнянського старостату Колківської ОТГ.
Зобов'язати Колківську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 грудня 2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, що розташована на території Четвертнянського старостату Колківської ОТГ та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Колківської селищної ради (44661, Волинська область, смт Колки, вулиця Грушевського, будинок 42, код ЄДРПОУ 04333247) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім грн 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя Т. М. Димарчук