м. Вінниця
17 серпня 2021 р. Справа № 120/2113/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування відмови,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління ДПС у Вінницькій області від 30.09.2020 № 2345/Т/02-32-04-20 та зобов'язати Головне управління ДПС у Вінницькій області списати несплачені станом на день набрання чинності Законом № 592 суми недоїмки, а також штрафні санкції та пені, нараховані на ці суми недоїмки за період з 01.01.2017 до дня набрання чинності Законом № 592.
В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що з 24.11.2010 по 05.02.2019 був зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець.
Відповідно до відомостей з особистого Електронного кабінету платника податків Державної податкової служби України впродовж 2018-2019 років податковим органом було нараховано за 2017, 2018 та 2019 роки суми єдиного внеску, що підлягають сплаті фізичними особами-підприємцями, що склало всього 18276,72 гривні відповідного податкового зобов'язання.
Після виявлення вказаних податкових зобов'язань, 28.08.2020 позивачем подано до Головного управління ДПС у Вінницькій області заяву з проханням списати несплачені станом на день набрання чинності Законом № 592 суми недоїмки, а також штрафні санкції та пені, нараховані на ці суми недоїмки за період з 01.01.2017 до дня набрання чинності Законом № 592 (з підстав припинення підприємницької діяльності протягом 90 календарних днів з 3 червня 2020 року).
Листом Головного управління ДПС у Вінницькій області від 30.09.2020 № 22317/Т/02-32-04-20 позивачу було відмовлено у списанні відповідних сум.
Враховуючи помилковість та необґрунтованість викладеної відповідачем позиції, позивачем було повторно направлено заяву про списання сум недоїмки по єдиному внеску, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки відповідно до пункту 9-15 Закону № 2464-VI, однак результатів розгляду повторної заяви отримано не було.
Зазначаючи на протиправність відмови відповідача у списані несплачених станом на день набрання чинності Законом № 592 сум недоїмки, позивач звернувся до суду.
Ухвалою суду від 22.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
13.04.2021 відповідач подав відзив на позов, в якому проти його задоволення заперечив, пояснив, що списання сум заборгованості з єдиного внеску, можливе за умови відсутності у суб'єкта звернення доходу (прибутку) від його діяльності протягом періоду з 01.01.2017 до 01.12.2020; подання до 01.03.2021 державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної заяви фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності (якщо така заява не була подана раніше 9 для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, або у періоді з 01.01.2017 до дати подання заяви провадили таку діяльність, - до органу ДПС за основним місцем обліку заяви про знаття з обліку, як платника єдиного внеску, якщо така заява не була подана раніше); подання до 01.03.2021 до органу ДПС звітності відповідно до вимог частино другої статті 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за період з 01.01.2017 по 01.12.2020 за умови, якщо вона не була подана раніше.
Представник відповідача зазначив, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 була подана заява на списання боргу за період з 01.01.2017 до ГУ ДПС у Вінницькій області, однак у її задоволенні було відмовлено, так як відбулася перереєстрація ФОПа в органах ДПС.
Ухвалою суду від 17.08.2021 клопотання представника відповідача про заміну сторони правонаступником задоволено, здійснено заміну відповідача в особі Головного управління ДПС у Вінницькій області як юридичну особу публічного права його правонаступником, яким є Головне управління ДПС у Вінницькій області, що діє як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44069150).
Зважаючи на те, що розгляд цієї справи здійснюється в порядку письмового провадження, тому суд при ухваленні даного рішення зважає на положення частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Разом із тим, слід враховувати приписи частини 5 статті 250 КАС України, згідно із якими датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 24.11.2010 по 05.02.2019 був зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець.
За період 2017, 2018 та 2019 роки податковим органом ОСОБА_1 нараховано суму єдиного внеску, що підлягає сплаті фізичними особами-підприємцями та складає всього 18276,72 гривні.
27.08.2020 позивачем було проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у встановленому законом порядку (2001490000000010085).
28.08.2020 припинено підприємницьку діяльність, як фізичної особи-підприємця, на підставі власного рішення про що також внесено запис 2001490060001010085 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
28.08.2020 позивачем подано до Головного управління ДПС у Вінницькій області заяву з проханням списати несплачені станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 592 від 13.05.2020 суми недоїмки, а також штрафні санкції та пені, нараховані на ці суми недоїмки за період з 01.01.2017 до дня набрання чинності Законом № 592.
Листом Головного управління ДПС у Вінницькій області від 30.09.2020 року № 22317/Т/02-32-04-20 позивачу було відмовлено у списанні відповідних сум, з тих підстав, що він перебуває в процесі припинення.
Не погоджуючись з такою відповіддю відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України від 08.07.2010 № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
03.06.2020 набрав чинності пункт 5 розділу І Закону України від 13.05.2020 № 592-IX "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" (далі Закон № 592).
Зазначеним пунктом Закону № 592 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" доповнено пунктами 9-15.
Згідно пункту 9-15 розділу VIII Закону № 2464-VI підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників":
а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;
б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.
Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:
1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників";
2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.
У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою.
Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються.
Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню.
Судовим розглядом встановлено, що податковий орган відмовив позивачу у списанні боргу з єдиного внеску фактично з тих підстав, що "згідно реєстраційних та облікових даних Ви, шановий пане ОСОБА_1 , перебували на обліку у Вінницькій ДПІ ГУ ДПС у Вінницькій області (м. Вінниця) з 27.08.2020, та при цьому з 28.08.2020 відповідно до відомостей, отриманих від державного реєстратора перебуваєте в процесі припинення.".
Із такими твердженнями контролюючого органу суд погодитися не може, з огляду на наступне.
Як зазначалось вище, Закон № 2464-VI доповнено пунктом 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення», в якому однією з умов для можливості списання суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, а також штрафів та пені, нараховані на ці суми недоїмки, є обов'язок платників протягом 90 календарних днів з 3 червня 2020 року подати державному реєстратору заяву про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.
Згідно частини четвертої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця до державного реєстратора подається один з таких документів:
- заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням;
- ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця у зв'язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою.
Статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» встановлено строки розгляду документів, поданих для державної реєстрації, так розгляд документів, поданих для державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій, здійснюється щодо фізичних осіб-підприємців - протягом 24 годин після надходження документів, поданих для державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій.
28.08.2020 позивачем було подано до державного реєстратора заяву про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за власним рішенням та у той самий день державним реєстратором було внесено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 2001490060001010085 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.
Отже факт припинення підприємницької діяльності позивача 28.08.2020 підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ОСОБА_1 .
У зв'язку з чим, твердження відповідача, викладені у оскаржуваній відмові щодо недотримання вимог та критеріїв для можливості списання суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, а також штрафів та пені, нараховані на ці суми недоїмки - є безпідставними.
При цьому, суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що до контролюючим органом було відмовлено у списанні недоїмки з причини "перереєстрації ОСОБА_1 як ФОПа в органах ДПС", оскільки зазначені обставини не слугували підставою для відмови у списанні недоїмки, відтак не були покладені в основу рішення оформленого листом від 30.09.2020 року № 22317/Т/02-32-04-20.
Враховуючи викладене, відповідачем протиправно відмовлено у списанні суми заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску, штрафу та пені у сумі 18276,72 гривні.
З огляду на визнання протиправним та скасування відмови оформленої листом від 30.09.2020 року № 22317/Т/02-32-04-20, суд доходить висновку про задоволення похідної вимоги позивача про зобов'язання Головного управління ДПС у Вінницькій області списати несплачені станом на день набрання чинності Законом № 592 суми недоїмки, а також штрафні санкції та пені, нараховані на ці суми недоїмки за період з 01.01.2017 до дня набрання чинності Законом № 592.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовну заяву належить задовольнити.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За таких обставин, враховуючи, що позов задоволено повністю, судові витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 908 грн підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу у цій справі, суд керується такими мотивами.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною п'ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем до суду було подано наступні документи: копію договору про надання правничої допомоги від 10.03.2021 №03/21-а/2, копію розрахунку надання правничої допомоги від 05.04.2021, копію акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) до договору №03/21-а/2 від 10.03.2021, копію квитанції №03/21-а/2/1 від 10.03.2021 про сплату позивачем витрат за надання правничої допомоги у сумі 5000 грн.
Згідно розрахунком надання правничої допомоги від 05.04.2021 просить стягнути витрати, пов'язані з розглядом справи в розмірі 5000 грн.
Перевіривши зміст наведених документів, суд зазначає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 5000 грн є співмірними зі складністю справи.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для присудження позивачу витрат на професійну правничу допомогу з Головного управління ДПС у Вінницькій області у сумі 5000 грн.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління ДПС у Вінницькій області, оформлену листом від 30.09.2020 № 2345/Т/02-32-04-20, у задоволенні заяви ОСОБА_1 у списанні суми заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску, штрафу та пені.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Вінницькій області списати суми заборгованості (недоїмки) ОСОБА_1 зі сплати єдиного соціального внеску, штрафу та пені за період з 01.07.2017 до дня набрання чинності Законом України від 13.05.2020 № 592-IX "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП 44069150)
Суддя Мультян Марина Бондівна