м. Вінниця
18 серпня 2021 р. Справа № 120/4068/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши заяву позивача, подану в порядку ст. 383 КАС України, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням суду від 08.06.2021 вказаний позов задоволено повністю, а саме:
1) Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, а також зменшення основного розміру його пенсії з 80% від відповідних сум грошового забезпечення до 70% від відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення від 28.09.2020 № 143, виданої Службою зовнішньої розвідки України.
2) Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром та виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення, визначеного у довідці Служби зовнішньої розвідки України від 28.09.2020 № 143, з урахуванням уже виплачених сум.
17.08.2021 представником позивача до суду, в порядку ст. 383 КАС України, подано заяву про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, вчинені на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.06.2021 у справі № 120/4068/21-а.
Підставою для звернення до суду із даною заявою стало те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, на переконання предстанвика позивача, протиправно з серпня 2021 року обмежено розмір нарахованої пенсії на рівні розміру пенсії встановленого станом на 01.04.2020. Тобто, не зважаючи на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.06.2021 у справі № 120/4068/21-а, знову застосовано обмеження її максимального розміру.
З огляду на викладене, представник позивача просить суд:
1) Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 з 01.04.2019 і надалі пенсію без обмеження її максимального розміру відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.06.2021 у справі № 120/4068/21-а.
2) На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.06.2021 у справі № 120/4068/21-а зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.04.2019 і надалі пенсію без обмеження її максимального розміру, з урахуванням проведених раніше виплати.
Частиною 1 статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до частини 4 статті 383 КАС України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви (частина 5 статті 383 КАС України).
Судом встановлено, що заява позивача відповідає вимогам статті 383 КАС України і правових підстав для її повернення немає.
З огляду на викладене і враховуючи положення частини 5 статті 383 КАС України, суд дійшов висновку, що подану позивачем заяву належить розглянути в порядку письмового провадження.
Надаючи оцінку поданій представником позивача в порядку ст. 383 КАС заяві, суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява №18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з положеннями статті 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок подання особою-позивачем, на користь якої ухвалено рішення суду заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, регламентований статтею 383 КАС України.
Як вже зазначалось вище, відповідно до частин першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно частини 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.06.2021 у справі № 120/4068/21-а Головним управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.04.2019 відповідно до оновленої довідки про розмір грошового забезпечення проведено перерахунок пенсії позивача. Як слідує доданих представником позивача до поданої в порядку ст. 383 КАС України заяви копій протоколів перерахунку пенсії, розмір перерахованої на виконання вищезазначеного рішення суду пенсії позивача з 01.01.2018 склав 11747,12 грн., з 01.01.2019 склав 11,747,12 грн., з 01.04.2019 склав 20918,89 грн.
Також, як вбачається з протоколу перерахунку пенсії позивача з 01.08.2021, розмір пенсії ОСОБА_1 становив 21008,14 грн., однак був відповідачем обмежений на рівні квітня 2019 року та склав 20918,89 грн.
З метою отримання роз'яснень щодо проведення нарахування пенсії на виконання рішення суду, яким зобов'язано провести перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром та виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення, визначеного у довідці Служби зовнішньої розвідки України від 28.09.2020 № 143, позивач звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області.
Листом від 10.08.2021 ГУ ПФУ у Вінницькій області було надано відповідь на звернення ОСОБА_1 від 05.08.2021, в якому повідомлено, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.06.2021 у справі за №120/4068/21-а, яке набуло законної сили 09.07.2021, Головним управлінням з 01.04.2019 здійснено перерахунок пенсії позивача без обмеження максимальним розміром з відсоткового значення розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення.
Також в листі зазначено, що на виконання рішень судів, якими зобов'язано провести перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром, пенсія встановлюються без обмеження її максимального розміру станом на дату, з якої судом зобов'язано здійснити такий перерахунок. Після виконання рішення суду пенсія виплачується позивачу в сталому розмірі у сумі 20918,89 грн. на дату, з якої судом було зобов'язано провести перерахунок пенсії.
Крім того, зі змісту листа ГУ ПФУ у Вінницькій області від 02.08.2021 за №0200-0308-8/46678, сформованого у відповідь на адвокатський запит представника позивача, за наслідком проведеного перерахунку пенсії позивача, з урахуванням проведених раніше виплат, визначено суму заборгованості в розмірі 141800,53 грн.
Отже, зі змісту наданих пенсійним фондом відповідей на адвокатський запит представника позивача та звернення позивача, а також наявних в матеріалах справи протоколів перерахунку пенсії ОСОБА_1 станом на 01.01.2018, 01.01.2019, 01.04.2019 вбачається, що відповідачем на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.06.2021 у справі №120/4068/21-а проведено перерахунок пенсії позивача без обмеження її максимальним розміром та виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення, визначеного у довідці Служби зовнішньої розвідки України від 28.09.2020 № 143.
Суд звертає увагу, що предметом судового розгляду в межах заявлених позовних вимог у справі №120/4068/21-а були дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження виплати сум пенсії позивача максимальним розміром, зумовленого помилковим застосуванням під час проведення перерахунку пенсії позивача положень частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Тобто, суд при вирішені даної справи керувався положеннями частини 1 статті 2 КАС України відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, а також частиною 1 статті 5 КАС України, якою передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Так, в межах адміністративної справи №120/4068/21-а судом не вирішувалось питання щодо дій відповідача при проведенні перерахунку пенсії позивачу у майбутньому.
При цьому, відповідачем добровільно на виконання рішення суду від 08.06.2021 здійснено перерахунок та виплату пенсії позивача з врахування висновків, наведених у вказаному рішенні.
Таким чином, в разі незгоди з рішенням суб'єкта владних повноважень щодо здійснення обрахунку розміру його пенсії в 2021 році, позивач має право звернутись до суду із позовною заявою про оскарження цього рішення в загальному порядку.
Аналогічного правового висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові №120/916/20 від 19.02.2021.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 14, 370, 382 КАС України суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку статті 383 КАС України, - відмовити.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна