м. Вінниця
17 серпня 2021 р. Справа № 120/5223/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо призначення йому пенсії достроково, відповідно до статті 21 ЗУ "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні". Позивач вказував, що оскільки на день звільнення з роботи йому до досягнення пенсійного віку залишилося менше півтора року та він має трудового стажу понад 35 років, він набув право на дострокове призначення пенсії за віком відповідно до статті 21 закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні». У свою чергу, на думку ОСОБА_1 , Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправно відмовило у призначенні відповідної пенсії, що стало підставою звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 31.05.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву, з поясненнями по суті заявлених вимог та доданням підтверджуючих документів.
Вказану ухвалу разом з копією позовної заяви направлено на адресу відповідача, однак у встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву до суду не подав.
Ухвалою суду від 02.08.2021 року витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області належним чином засвідчену копію рішення від 16.04.2021 року № 025050002798, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії достроково, відповідно до статті 21 ЗУ "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні".
10.08.2021 року, на виконання зазначеної ухвали, відповідачем подано до суду копію рішення від 16.04.2021 року № 025050002798.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.
Згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.04.1983 року, ОСОБА_1 30.03.2021 року звільнений з посади бухгалтера Приватного сільськогосподарського підприємства "Роксана" у зв'язку із скороченням штатів на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
16.04.2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».
Листом від 20.05.2021 року № 0200-0213-8/30383 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що рішенням від 16.04.2021 року № 025050002798 йому відмовлено у призначенні пенсії. При цьому, позивача повідомлено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період проходження військової служби з 02.11.1980 року по 01.11.1982 року, оскільки підставою проходження військової служби є облікова картка військового квитка.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відмові у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 9 липня 2003 року (далі - Закон України №1058-IV).
Частиною 1 статті 4 Закону України №1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Отже, відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні можуть бути врегульовані також іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до законів про пенсійне забезпечення.
Основні засади державної політики щодо ветеранів праці, інших громадян похилого віку і спрямований на формування в суспільстві гуманного, шанобливого ставлення до них і забезпечення їх активного довголіття, визначає Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» №3721-XII від 16 грудня 1993 року (далі - Закон №3721-XII), який гарантує ветеранам праці та громадянам похилого віку рівні з іншими громадянами можливості в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для повноцінного способу життя.
Відповідно до статті 10 Закону України №3721-XII, громадянами похилого віку визнаються особи, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України №1058-IV, а також особи, яким до досягнення зазначеного пенсійного віку залишилося не більш як півтора року.
За містом частини 1 статті 26 Закону України №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Згідно зі статтею 21 Закону України №3721-XII особам, трудовий договір з якими розірвано за півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України №1058-IV, або віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до законів України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про прокуратуру», «Про наукову і науково-технічну діяльність» (за наявності відповідних умов), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбачений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України №1058-IV.
Підпунктом 3 пункту 12 розділу І закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII від 28 грудня 2014 року із тексту Закону України №3721-XII стаття 21 - виключена.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України №5-р/2018 від 22 травня 2018 року визнаний таким, що не відповідає Конституції України зазначений підпункт 3 пункту 12 розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII від 28 грудня 2014 року.
У вищевказаному рішення Конституційний Суд України зазначив, що підпункт 3 пункту 12 розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII від 28 грудня 2014 року, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Отже, статтею 21 закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» №3721-XII від 16 грудня 1993 року в редакції, чинній на час звільнення позивача та звернення з заявою про призначення дострокової пенсії, передбачене право громадян, звільнених у зв'язку із скороченням штату чи чисельності, на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі.
Станом на 30.03.2021 року (дату звільнення позивача з Приватного сільськогосподарського підприємства "Роксана" у зв'язку із скороченням штатів) вік позивача становив 58 років 6 місяці 2 дні.
Отже, за наявності у нього 27 - річного страхового стажу позивач має право на призначення пенсії на умовах, передбачених статтею 21 закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» №3721-XII від 16 грудня 1993 року.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 у частині зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком відповідно до статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» та виплатити пенсію, суд зазначає наступне.
З урахуванням положень статті 21 Закону України №3721-XII та статті 26 Закону України №1058-IV, умовами призначення дострокової пенсії за віком є звільнення у зв'язку з скороченням штату чи чисельності за півтора року до встановленого законодавством строку та наявність при цьому страхового стажу не менше 27 років.
Перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії, визначений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України №1058-IV, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Згідно з пунктом 1.7. Порядку №22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення.
Абзацом 1 пункту 4.3 Порядку №22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу 2 підпункту 3 пункту 4.2. цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Таким чином, обов'язок пенсійного органу щодо дострокового призначення пенсії відповідно до статті 21 Закону України №3721-XII виникає за умови подання особою, яка має право на її призначення, документів, передбачених Порядком №22-1, у тому числі тих, які підтверджують наявність у такої особи 27 - річного страхового стажу.
Повноваження щодо розгляду документів, необхідних для призначення пенсії, належать до компетенції органів Пенсійного фонду.
Натомість, суд, у разі виникнення спору щодо правомірності дій органів Пенсійного фонду, здійснює правовий аналіз дотримання цими органами вимог законодавства у процесі здійснення ними повноважень, визначених Законом.
Зі змісту звернення ОСОБА_1 від 16.04.2021 року, суд встановив, що позивачем подано до пенсійного органу заяву про призначення пенсії за віком.
Натомість, 16.04.2021 року, через Вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, позивач подав до суду доповнення до заяви про вихід на пенсію за віком разом з відповідним переліком документів.
Крім того, запис у трудовій книжці позивача свідчить про його звільнення з посади бухгалтера Приватного сільськогосподарського підприємства "Роксана" у зв'язку із скороченням штатів на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
У свою чергу, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16.04.2021 року № 025050002798, ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного віку (60 років).
Суд зазначає, що заява ОСОБА_1 у контексті призначення дострокової пенсії у відповідності до статті 21 Закону України №3721-XII Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області - не розглядалася, наявність/відсутність у позивача необхідного віку під час розгляду заяви відповідачем - не встановлювалась.
Натомість, страховий стаж позивача становить 35 років 9 місяців 29 днів, що не заперечується відповідачем та достатньо для призначення пенсії відповідності до статті 21 Закону України №3721-XII.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наразі у суду відсутні підстави для перевірки на відповідність дотримання умов для призначення позивачу пенсії за віком передбаченої положеннями Закону України №3721-XII та задоволення позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області призначити позивачу дострокову пенсію за віком, оскільки пенсійним органом рішення про відмову у призначенні йому дострокової пенсії на підставі статті 21 Закону України №3721-XII фактично - не приймалося.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16.04.2021 року № 025050002798 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв'язку з передчасністю звернення.
На думку суду, відповідачем протиправно не було розглянуто заяву ОСОБА_1 у контексті призначення дострокової пенсії у відповідності до Закону України №3721-XII, враховуючи на надання позивачем відповідних документів, а тому, рішення Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області від 16.04.2021 року № 025050002798 належить визнати протиправним та скасувати.
У свою чергу, згідно з частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод і інтересів який забезпечує ефективний спосіб захисту позивача.
Враховуючи вищевикладене, для ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.04.2021 року про призначення пенсії за віком, у відповідності до статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» №3721-XII від 16 грудня 1993 року та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 9 липня 2003 року, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року (справа «РуїзТоріха проти Іспанії») Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином, на підставі статті 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та статті 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовних вимог немайнового характеру не застосовується.
Судом встановлено, що під час подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 гривень, який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16.04.2021 року № 025050002798 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.04.2021 року про призначення пенсії за віком, у відповідності до статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» №3721-XII від 16 грудня 1993 року та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100).
Рішення в повному обсязі виготовлене: 17.08.2021 року, враховуючи термін перебування головуючої судді у відпустці з 02.07.2021 року по 28.07.2021 року.
Суддя Чернюк Алла Юріївна