11 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/7319/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н. Г. - головуючого, Білоуса В. В., Жукова С. В.,
за участю секретаря судового засідання Громак В. О.
за участю представників: ТОВ "Дніпро Рівер Груп" - адвоката Войніканіс- Мирського Я. С., Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України -Гнатика К. М., Головного управління Національної гвардії України - Марченка В. О.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Рівер Груп"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021
та рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2020
у справі № 910/7319/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Рівер Груп"
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Національної гвардії України
про визнання незаконними дій та стягнення 765 000,00 грн збитків,-
ТОВ "Дніпро Рівер Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Національної гвардії України про визнання незаконними дій відповідача щодо відміни переговорної процедури для потреб оборони на закупівлю товару згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" (відсутність подальшої потреби у предметі закупівлі) та стягнення 765 000,00 грн збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач після визначення позивача переможцем за переговорною процедурою закупівлі та розміщення повідомлення про намір укласти договір вчинив незаконні дії щодо відміни переговорної процедури закупівлі. За твердженням позивача, чинним законодавством не передбачено можливості та права відповідача відміняти переговорну процедуру після визначення переможця і повідомлення про намір укласти договір. Крім того, відповідач прийняв рішення про відміну процедури закупівлі за відсутності розпорядження, на яке він посилався під час прийняття рішення про відміну процедури закупівлі у протоколі тендерного комітету від 12.12.2019, а саме - лист, Головного управління Національної гвардії України від 02.12.2019 № 27/27/2-9284, що не містить будь-якого розпорядження про відсутність подальшої потреби на закупівлю.
Позивач стверджує, що внаслідок таких незаконних дій відповідача не одержав прибуток в розмірі 765 000,00 грн, що, відповідно до ст. ст. 22 та 1166 ЦК України, ст. ст. 224 та 225 ГК України, є підставою для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 у справі № 910/7319/20 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд зазначив, що рішення про намір укласти договір є рішенням, внаслідок якого в учасника та замовника виникає право укласти договір на закупівлю, однак таке право не слід ототожнювати із правами, які виникають безпосередньо із договору. За висновками Господарського суду міста Києва, оскільки між позивачем та відповідачем відсутні зобов'язальні відносини щодо постачання цієї продукції, порушення яких могло б мати правовим наслідком відшкодування збитків. За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 765 000,00 грн збитків не підлягають задоволенню, оскільки між сторонами відсутні зобов'язальні відносини, порушення яких є підставою для стягнення упущеної вигоди.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 у справі № 910/7319/20 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого суду про відмову у задоволенні позову ТОВ "Дніпро Рівер Груп", оскільки дійшов висновку, що замовник має право на будь-якій стадії переговорної процедури закупівлі відмінити її у випадку відсутності подальшої потреби в закупівлі товарів, робіт і послуг.
Крім того, посилаючись на положення ст. 35 Закону України "Про публічні закупівлі" Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що укладення замовником договору про закупівлю за результатами застосування переговорної процедури закупівлі є правом замовника, а відтак погодився із висновками місцевого суду про відсутність між сторонами спору зобов'язальних відносин щодо постачання продукції, що була предметом закупівлі, порушення яких могло б мати правовим наслідком відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.
У касаційній скарзі ТОВ "Дніпро Рівер Груп" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 у справі № 910/7319/20 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, а також стягнути з відповідача судові витрати на загальну суму 140 192, 50 грн, що включає витрати на проведення економічної експертизи, сплату судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
Касаційна скарга подана на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме не врахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Так, ТОВ "Дніпро Рівер Груп" зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції щодо можливості відмінити процедуру закупівлі на будь-якій стадії суперечать висновкам Верховного Суду, які викладені у постановах від 03.04.2018 у справі № 910/5798/17 та від 23.10.2019 у справі № 909/190/18, оскільки у разі обрання переможця переговорної процедури та розміщення повідомлення про намір укласти договір у замовника виникає обов'язок укласти договір, а після вчинення зазначених дій відмінити переговорну процедуру неможливо.
На думку скаржника, такі помилкові висновки судів попередніх інстанцій зумовлені, зокрема тим, що суди не застосували закон, який підлягав застосуванню. Так, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій безпідставно керувались ст. 35 Закону України "Про публічні закупівлі", в той час коли спірна закупівля здійснювалась відповідачем відповідно до положень Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони".
ТОВ "Дніпро Рівер Груп" вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що укладення договору про закупівлю за результатами переговорної процедури є правом, а не обов'язком не узгоджується з положеннями ст. ст. 179, 183 ГК України, що свідчить про неправильне застосування судом норм матеріального права, а також неврахування судом правових позицій Верховного Суду, викладеного у постановах від 17.10.2019 у справі № 910/14326/18, від 18.12.2018 у справі №910/5798/17.
Крім того, касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що між позивачем і відповідачем виникли недоговірні зобов'язання, порушення яких є підставою для відшкодуванні майнової шкоди; неправильно застосовано до спірних правовідносин положення ст. ст. 22, 1166 ЦК України, а також не враховано висновки Верховного суду у постановах від 23.10.2019 у справі № 909/190/18, від 13.01.2021 у справі № 925/1252/19, від 12.11.2019 у справі № 914/2436/18, від 13.12.2019 у справі № 924/71/18 щодо підстав для стягнення шкоди у позадоговірних відносинах.
У відзиві Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України просить залишити касаційну скаргу ТОВ "Дніпро Рівер Груп" без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки відповідач у повному обсязі погоджується із висновками судів попередніх інстанцій.
Крім того, у клопотанні від 06.08.2021 відповідач просить зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу та на проведення економічної експертизи, що підлягають розподілу між сторонами.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н. Г., пояснення представників сторін, представника третьої особи, який в повному обсязі підтримав позицію відповідача, перевіривши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 14.08.2019 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (замовник) у електронній системі закупівель, що розміщена у мережі Інтернет за електронною адресою https://prozorro.gov.ua/ розмістила оголошення № UА-2019-08-14-001251-b про проведення переговорної процедури на закупівлю для потреб оборони товару: "риба, рибне філе та інше м'ясо риби морожені (тушка патрана без голови сухої заморозки - хек у кількості 85 000 кг; риба заморожена без голови - сайда у кількості 85 000 кг; тушка патрана без голови сухої заморозки - аргентина у кількості 85 000 кг), загальною кількість 255 000 кг, очікуваною вартістю 18 350 000,00 грн з ПДВ".
На вказану процедуру закупівлі свої цінові пропозиції подали учасники: ТОВ "Ниви Черкащини" та ТОВ "Дніпро Рівер Груп".
У зв'язку із проведенням переговорної процедури закупівлі відповідачем прийнято рішення, що оформлене протоколом тендерного комітету від 06.11.2019 № 971, про визначення переможцем ТОВ "Дніпро Рівер Груп" на закупівлю по коду ДК 021:2015 - 15220000-6 - риба, рибне філе та інше м'ясо риби морожені (тушка патрана без голови сухої заморозки - хек; риба заморожена без голови - сайда; тушка патрана без голови сухої заморозки - аргентина).
Проте, після задоволення Антимонопольним комітетом України скарги ТОВ "Ниви Черкащини" Військова частина 3078 Національної гвардії України скасувала рішення, яке оформлене протоколом тендерного комітету від 06.11.2019 № 971 та повторно запросила позивача на переговори на 02.12.2019.
За результатами проведених переговорів ТОВ "Дніпро Рівер Груп" визнано переможцем оголошеної закупівлі, у зв'язку з чим 03.12.2019 у системі електронних закупівель відповідач опублікував повідомлення про намір укласти договір за результатами процедури закупівлі за ціною 18 344 700,00 грн з ПДВ, однак 12.12.2019 тендерний комітет Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України прийняв рішення про відміну переговорної процедури закупівлі.
Підставою для відміни переговорної процедури закупівлі відповідач зазначив п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" (відсутність подальшої потреби у предметі закупівлі).
Суди попередніх інстанцій встановили, що переговорна процедура закупівлі була відмінена, оскільки 10.12.2019 на адресу відповідача від Головного управління Національної гвардії України (лист від 02.12.2019 №27/27/2-9284) надійшов уточнений план централізованої закупівлі продовольства відповідачем у 2019 році по КЕКВ 2230 "Продукти харчування", який вже не передбачав подальшої потреби у закупівлі по коду ДК 021:2015-15220000-6 - риба, рибне філе та інше м'ясо риби мороженої (тушка патрана без голови сухої заморозки - хек; риба заморожена без голови - сайда; тушка патрана без голови сухої заморозки - аргентина). Крім того, згідно з довідкою про зміни до кошторису відповідача на 2019 рік № 27/32/2-8686/8 від 12.12.2019 головним розпорядником бюджетних коштів було прийнято рішення про перерозподіл видатків коштів загального фонду в розмірі 18 255 075,00 грн, як наслідок, на момент прийняття рішення про відміну переговорної процедури закупівлі у зв'язку з відсутністю подальшої потреби у предметі закупівлі у відповідача, окрім іншого, відбулось скорочення видатків на здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, ТОВ "Дніпро Рівер Груп" зазначало, що відповідач після визначення позивача переможцем за переговорною процедурою закупівлі та розміщення повідомлення про намір укласти договір з переможцем вчинив незаконні дії щодо відміни переговорної процедури.
Предметом спору у цій справі є вимога позивача про визнання дій відповідача незаконними та стягнення на користь позивача шкоди, завданої, на думку останнього, внаслідок таких незаконних дій.
На момент виникнення спірних правовідносин правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад регулювались Законом України "Про публічні закупівлі", в редакції, що діяла до 19.04.2020.
Частиною 2 ст. 2 вказаного Закону було визначено, що умови, порядок та процедури закупівель товарів, робіт і послуг регулюються виключно цим Законом та/або Законом України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", крім випадків, передбачених цим Законом, і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно норми щодо внесення змін до цього Закону та/або до Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони".
Тобто у сфері публічних закупівель Закон України "Про публічні закупівлі" є загальним, а Закон України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" - спеціальним.
Згідно з ст. 3 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, у разі прийняття замовником рішення про застосування переговорної процедури закупівлі відбір учасників здійснюється через електронну систему закупівель у порядку, визначеному цим Законом. У разі прийняття замовником рішення про застосування переговорної процедури закупівлі з підстав, визначених ч. 2 ст. 35 Закону України "Про публічні закупівлі", а також у зв'язку з повторною відміною відбору учасників через неподання на відбір жодної цінової пропозиції, за умови незмінності очікуваної вартості предмета закупівлі (у тому числі лота), замовник застосовує переговорну процедуру закупівлі відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі".
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, оголошена відповідачем переговорна процедура закупівлі проводилась відповідно до Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", а відтак до спірних правовідносин підлягав застосуванню саме цей Закон з урахуванням положень Закону України "Про публічні закупівлі".
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги скаржник зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції щодо можливості відмінити процедуру закупівлі на будь-якій стадії суперечать висновкам Верховного Суду, які викладені у постановах від 03.04.2018 у справі № 910/5798/17, від 23.10.2019 у справі № 909/190/18.
Колегія суддів не погоджується із такими доводами ТОВ "Дніпро Рівер Груп", враховуючи таке.
Правовий висновок Верховного Суду у справах № 909/190/18 та №910/5798/17, на які посилається у касаційній скарзі позивач, стосується застосування тих положень Закону України "Про публічні закупівлі", які регулюють процедуру тендерної закупівлі, зокрема ч. 2 ст. 32 цього Закону, відповідно до якої замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем торгів протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та пропозиції учасника-переможця. З метою забезпечення права на оскарження рішень замовника договір про закупівлю не може бути укладено раніше ніж через 10 днів з дати оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.
При цьому, правовий висновок Верховного Суду у вказаних вище постановах сформований, виходячи із використаної законодавцем в ч. 2 ст. 32 Закону України "Про публічні закупівлі" конструкції "замовник укладає" та стосується обставин проведення тендеру (торгів).
Згідно з п. 28 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" тендер (торги) - здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів згідно з процедурами, установленими цим Законом (крім переговорної процедури закупівлі).
Водночас у справі, яка розглядається, спірна закупівля проводилась за переговорною процедурою, що не охоплюється поняттям "тендеру (торгів)".
Відповідно до визначення, що наведене в ч. 1 ст. 35 Закону України "Про публічні закупівлі", переговорна процедура закупівлі - це процедура, що використовується замовником як виняток і відповідно до якої замовник укладає договір про закупівлю з учасником після проведення переговорів з одним або кількома учасниками.
Згідно з ст. 5 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" відбір учасників відміняється замовником за таких підстав: 1) неподання жодної цінової пропозиції на участь у відборі; 2) відхилення цінових пропозицій всіх учасників відбору; 3) відсутність подальшої потреби у предметі закупівлі; 4) скорочення видатків на предмет закупівлі. Інформація про відміну відбору із зазначенням підстави оприлюднюється в електронній системі закупівель.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, переговорна процедура закупівлі була відмінена Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України із посиланням на ч. 1 ст. 5 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", а саме у зв'язку із відсутністю подальшої потреби у предметі закупівлі.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" замовник має право укласти договір про закупівлю за результатами застосування переговорної процедури закупівлі у строк не раніше ніж через чотири робочі дні та не пізніше ніж через 10 робочих днів з дня оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.
Отже, після оприлюднення повідомлення про намір укласти договір про закупівлю за результатами застосування переговорної процедури закупівлі замовник має право, а не обов'язок, укласти договір про закупівлю.
Відтак, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій, що у Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України виникло право, а не обов'язок укладення договору про закупівлю за результатами проведеної переговорної процедури закупівлі.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій дійшовши висновків про право, а не обов'язок відповідача на укладення договору за результатами проведення переговорної процедури закупівлі помилково послались на положення ст. 35 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції закону, що діяла до 19.04.2020), згідно з ч. 3 якої, замовник має право укласти договір про закупівлю за результатами застосування переговорної процедури закупівлі у строк не раніше ніж через 10 днів (п'ять днів - у разі застосування переговорної процедури закупівлі з підстав, визначених п. 3 ч.2 цієї статті, а також у разі закупівлі нафти, нафтопродуктів сирих, електричної енергії, послуг з її передання та розподілу, централізованого постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, послуг з централізованого опалення, послуг поштового зв'язку, поштових марок та маркованих конвертів, телекомунікаційних послуг, у тому числі з трансляції радіо- та телесигналів, послуг з централізованого водопостачання та/або водовідведення та послуг з перевезення залізничним транспортом загального користування) з дня оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.
Водночас таке помилкове посилання судів попередніх інстанцій на ст. 35 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції закону, що діяла до 19.04.2020) не вплинула на правильність оскаржуваних судових рішень , оскільки як ч. 3 ст. 35 Закону України "Про публічні закупівлі", так і ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" однаково визначають саме право, а не обов'язок замовника на укладення договору про закупівлю за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
В ч. 2 ст. 224 ГК України передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, як визначено в ч. 1 ст. 225 ГК України: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
У цивільному праві протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).
Тобто умовою для відшкодування шкоди є протиправна поведінки особи (протиправне діяння), що зумовила (результатом якої є) порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинення їй шкоди.
Таким чином, встановивши відсутність протиправної поведінки відповідача у спірних правовідносинах (однієї із обов'язкових умов для відшкодування шкоди), суди попередніх інстанцій правомірно відмовили у задоволенні позову ТОВ "Дніпро Рівер Груп" про визнання незаконними дій відповідача та стягнення 765 000,00 грн збитків.
Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування положень ст. ст. 179, 183 ГК України, що викладені у постановах від 17.10.2019 у справі №910/14326/18, від 18.12.2018 у справі № 910/5798/17 колегія суддів відхиляє з огляду на те, що предметом спорів у справах № 910/14326/18 та № 910/5798/17 було, зокрема, спонукання відповідачів (замовників тендерів (торгів) до укладення договорів про закупівлю товарів (робіт, послуг) із позивачами. У зв'язку з цим правові висновки Верховного Суду у наведених справах стосуються, зокрема застосування ст. 179 ГК України, яка визначає загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання та ст. 185 цього Кодексу, яка регулює особливості укладання господарських договорів на організованих ринках капіталу, організованих товарних ринках, ярмарках та публічних торгах.
Натомість у справі, яка розглядається, позивач не заявляв вимоги про укладення договору, а предметом спору є визнання дій відповідача незаконними та стягнення шкоди у недоговірних зобов'язаннях.
Зазначене виключає подібність правовідносин у справах № 910/14326/18 і №910/5798/17 із правовідносинами у справі № 910/7319/20.
Решта доводів касаційної скарги зазначених вище висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, оскільки ці доводи зводяться до переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, суд касаційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), яку згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
У зв'язку із наведеним, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 та рішення Господарського суду міста Києва 22.10.2020 у справі № 910/7319/20 ухвалені судами відповідно до фактичних обставин, вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни або скасування не вбачається.
Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати ТОВ "Дніпро Рівер Груп" відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, Суд,-
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Рівер Груп" - залишити без задоволення.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 та рішення Господарського суду міста Києва 22.10.2020 у справі № 910/7319/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя Ткаченко Н. Г.
Судді Білоус В. В.
Жуков С. В.