Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" серпня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2343/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", м.Київ
до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант", м.Харків
про стягнення 34563,07 грн.
без виклику учасників справи
Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" про стягнення 34563,07грн. страхового відшкодування в порядку суброгації, з яких 29347,57 грн. - страхове відшкодування; 1928,52 грн. - пеня; 2364,61 грн. - інфляційні втрати; 922,37грн. - 3% річних.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.06.2021 року відкрито провадження у справі №922/2343/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Сторонами надано до суду наступні документи:
- Відзив відповідача (вх.№16419 від 14.07.21, вих.№13-07/8 від 13.07.21) про часткове визнання позову в розмірі 30674,27 грн., з яких 25802,64 грн. страхове відшкодування, 4871,63 грн. штрафних санкцій, оскільки відповідач не оглядав пошкоджений ТЗ, то визнає пошкодження, які перелічені в Акті огляду транспортного засобу “Маzda СХ-3”, д.р.н. НОМЕР_1 від 18.10.19 на загальну суму 29052,64 грн., яка складається з позицій, які вказані у рахунку-фактурі №КА5-0000000552 від 24.10.19, виданого ТОВ “АККО МОТОРС”, а саме: бампер задній, кришка багажника (позиції №№1-2, 5-7, 9-10). Інші роботи, що були виконані транспортному засобу “Маzdа СХ-3”, д.р.н. НОМЕР_2 на загальну суму 3544,93 грн., а саме “Датчик паркування” (№3), “Кріплення датчика паркування (№4), фарбування підсилювача бампера заднього (№8) АТ “СК “МЕГА-ГAРАНТ” не визнає, оскільки їх не вказано у Акті огляду. Крім того вважає, що з суми страхового відшкодування потрібно вирахувати франшизу 0,5%.
- Відповідь позивача на відзив (вх.№17269 від 23.07.21), в якому зазначено що «Інші роботи, що були виконані транспортному засобу «Маzdа СХ-3», д.р.н. НОМЕР_1 на загальну суму 3544,93 грн., а саме «Датчик паркування» (№3), «Кріплення датчика паркування» (№4), фарбування бампера заднього (№8)» не зафіксовано в акті огляду, про який зазначає відповідач, оскільки вказані пошкодження є невидимими під час зовнішнього огляду транспортного засобу (так звані скриті пошкодження»), тому вони не були зафіксовані під час первинного зовнішнього огляду транспортного засобу. Вказані пошкодження було виявлено під час проведення ремонтних робіт, в зв'язку з чим їх було відображено в рахунку-фактурі № КА5-0000000552 від 24 жовтня 2019 року, який оплачено, про що свідчить платіжне доручення № 27742 від 18 листопада 2019 року. Також позивач зазначає, що у випадку пошкодження бамперу (удару в місце знаходження датчика паркування), вказані деталі також пошкоджуються і потребують ремонту згідно технології ремонту бампера. Крім того, позивач звертає увагу на той факт, що позивач, під час досудового врегулювання казаного спору, надавав відповідачу як акт огляду пошкодженого транспортного засобу, так і фото вказаних пошкоджень і у відповідача не виникало ніяких коментарів з цього приводу. Тому вказані твердження відповідача позивач вважає необґрунтованими. А при розрахунку страхового відшкодування по вказаному страховому випадку відповідач повинен був від вартості відновлювального ремонту вирахувати франшизу, яка передбачена його договором (полісом) №ЕР-144463196 (та становить 0 грн.), а не франшизу, передбачену Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів (КАСКО). Тому вказані твердження відповідача, позивач вважає необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства.
Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
17.10.2019 року відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу “Маzdа”, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , та транспортного засобу “ВАЗ”, державний реєстраційний № НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_1 .
Відповідно до постанови Московського районного суду м.Харкова від 03.12.2019 року по справі №674/18094/19 вищевказана ДТП відбулася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху.
30.05.2018 року між ПАТ “СК “Українська страхова група” (позивачем) та ОСОБА_2 (постраждалим від ДТП) був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-2111- 19-00114, предметом страхування якого є транспортний засіб “Маzdа”, державний реєстраційний № НОМЕР_1 .
18.10.2019 року Страхувальник звернувся до ПАТ “СК “Українська страхова група” із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування й надав усі необхідні документи.
18.11.2019 року ПАТ “СК “Українська страхова група” на підставі Рахунку-фактури №КА5-0000000552 від 24.10.2019 року було складено страховий акт №ПССКА-7134 та розрахунок суми страхового відшкодування.
На підставі вищевказаних документів ПАТ “СК “Українська страхова група” здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 29347,57 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 27742 від 18.11.2019 року.
До Позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування, виплаченого потерпілій особі, перейшло право зворотної вимоги до особи, винної у скоєнні ДТП.
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу “ВАЗ”, державний реєстраційний № НОМЕР_4 станом на 17.10.2019 року була застрахована у Відповідача згідно з полісом № ЕР-144463196, що підтверджується витягом з централізованої бази даних МТСБУ.
Оскільки Відповідач є страховиком за вказаним полісом, то Позивач, у межах понесених ним фактичних витрат, набув право вимоги до АТ “СК “Мега-Гарант”.
Згідно з полісом № ЕР-144463196 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, передбачено франшизу в розмірі 0,00 грн. та страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, спричинену майну - 100000,00 грн.
З огляду на це, сума страхового відшкодування, на думку позивача, належного з Відповідача до сплати Позивачу, складає 29347,57 грн.
На підставі вищевикладеного 14.01.2020 року Позивач звернувся до Відповідача з Заявою на виплату (страхового) відшкодування №41537, яка була отримана Відповідачем 20.01.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак, дана заява була залишена Відповідачем без задоволення.
Зазначене стало підставою для звернення до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Законом України “Про страхування”, Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
За загальним правилом, згідно з положеннями ст.1192 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, то підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (п. 22.1 ст. 22): вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29); відповідно до п. 32.4, 32.7 ст. 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарною вигляду транспортного засобу: згідно з п. 12.1 ст. 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункт)'.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується па запільних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
За правилом п.1 ч.2 ст.22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
За змістом ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Судом встановлено, що позивач є страховиком постраждалого у ДТП, а відповідач - винного у ДТП.
У договорі позивача (добровільне страхування) передбачена франшиза -0,5%, а у полісі відповідача не передбачена франшиза (а.с.33).
Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування Цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди па суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс 18).
Позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов'язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.
У зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування, до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювана шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завдання шкоди відповідачем, в порядку суброгації.
Відносини ж між особою, яка заподіяла шкоду потерпілому та його страховиком (АТ ”СК “МЕГА-ГАРАНТ'') регулюються умовами, визначеними у договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно з частиною першою зазначеної статті у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, Позивач виплативши Потерпілій особі страхове відшкодування за Договором добровільного страхування (КАСКО) отримав право вимоги до Відповідача, який є страховиком винної у ДТП особи з урахуванням положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто за вирахуванням коефіцієнта зносу деталей, ГІДВ та з вирахуванням франшизи (0 грн. за полісом).
Щодо положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто вирахування коефіцієнта зносу деталей, ГІДВ та з вирахуванням франшизи, суд зазначає наступне.
Цивільно-правова відповідальність винного у ДТП, на час ДТП була застрахована у відповідача згідно з полісом №ЕР-144463196 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким передбачено франшизу в розмірі 0,00 грн. та страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, спричинену майну - 100000,00 грн. (а.с.33).
У договорі добровільного стахування позивача №28-211-19-00114 від 01.08.219 року передбачена франшиза у розмірі 0,5 % від страхової суми, у зв'язку з чим відповідач вважає, що вона розповсюджується на нього як страховика, винної у ДТП особи, через що сума страхового відшкодування на його думку повинна бути зменшена на суму франшизи (29052,64 грн. - 3250,00 грн.=25 802,64 грн.).
Проте суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідач здійснює виплату страхового відшкодування, як вірно він зазначає у своєму відзиві, на підставі норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).
Відповідно до ст. 29 вказаного Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до п.12.1 ст.12 Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Суд зазначає, що проаналізувавши норми ЦК України та усталену судову практику, дійшов висновку, що при розрахунку страхового відшкодування по вказаному страховому випадку необхідно від вартості відновлювального ремонту вирахувати франшизу, яка передбачена полісом № ЕР-144463196 (та становить 0 грн.), а не франшизу, передбачену Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів (КАСКО).
Норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (п. 22.1 ст. 22): вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29); відповідно до п. 32.4, 32.7 ст. 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарною вигляду транспортного засобу: згідно з п. 12.1 ст. 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункт).
Таким чином, у страховика у зв'язку з настанням страхового випадку виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з понесенням витрат на оплату ремонту автомобіля, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи відповідача (яка за полісом відповідача складає 0 грн.).
Щодо незгоди відповідача з "іншими роботами", що були виконані транспортному засобу «Маzdа СХ-3», д.р.н. НОМЕР_1 на загальну суму 3544,93 грн., а саме «Датчик паркування» (№3), «Кріплення датчика паркування» (№4), фарбування бампера заднього (№8)» та які не було зафіксовано в акті огляду, суд зазначає наступне.
Оскільки вказані пошкодження є невидимими під час зовнішнього огляду транспортного засобу (так звані "скриті пошкодження"), то вони не були зафіксовані під час первинного зовнішнього огляду транспортного засобу. Вказані пошкодження було виявлено під час проведення ремонтних робіт, в зв'язку з чим їх було відображено в рахунку-фактурі №КА5-0000000552 від 24.10.2019 року (а.с.29), який оплачено, про що свідчить платіжне доручення № 27742 від 18.11.2019 року (а.с.32).
Позивач на дані заперечення зазначив, що у випадку пошкодження бамперу (удару в місце знаходження датчика паркування), вказані деталі також пошкоджуються і потребують ремонту згідно з технологією ремонту бампера.
Крім того, під час досудового врегулювання вказаного спору, позивач надавав відповідачу як акт огляду пошкодженого транспортного засобу, так і фото вказаних пошкоджень і у відповідача не виникало ніяких коментарів з цього приводу.
Тому вказані твердження відповідача суд вважає необґрунтованими.
Отже, сума страхового відшкодування в розмірі 29347,57 грн. є обґрунтованою та підтверджується матеріалами справи.
Щодо стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Положеннями п.2 ч.1 ст.20 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
З положень п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Пунктом 36.5 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, з урахуванням вищевикладених обставин і положень законодавства, Позивач просить стягнути з відповідача не лише суму страхового відшкодування, а й пеню, інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми.
Позивачем нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за період з 08.12.20 по 08.06.21 (183 дні) в сумі 1928,52 грн.; 2364,61 грн. інфляційних витрат та 922,37 грн. 3% річних, за період з 22.05.20 по 08.06.21.
Відповідачем було надано до суду контррозрахунок штрафних санкцій, з урахуванням зменшеної суми страхового відшкодування.
Однак, у зв'язку з тим, що заперечення відповідача в частині суми страхового відшкодування суд вважає необґрунтованими, тому контррозрахунок штрафних санкцій суд також не бере до уваги.
Перевіривши відповідні розрахунки позивача, за допомогою програми "Законодавство", суд приходить до висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, отже підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується положеннями ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідача, з вини якого виник спір.
Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На виконання вказаних норм чинного законодавства Позивач надав суду наступні докази понесених витрат: договір про надання правничої допомоги та Додаток №4 до нього, акт виконаних робіт та платіжне доручення про їх оплату. Відповідно до наданих документів вартість понесених витрат складає 3000,00 грн.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати (в т.ч. пов'язані з наданням професійної правничої допомоги) покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 5 цієї ж статті встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес,
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо,
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Позивач просить стягнути з відповідача 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу, на підставі акту приймання-передачі наданої правової допомоги.
Обсяг наданих адвокатом послуг підтверджується наявними в матеріалах справи договором про надання правової допомоги з додатковими угодами, актом приймання-передачі наданих послуг.
Отже, позивачем надані до суду належні докази на підтвердження виконання наданих послуг з правничої допомоги в розмірі 3000,00 грн.
Відповідачем до суду клопотання про зменшення даних витрат не подано.
З урахуванням повного задоволення позовних вимог, судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 76-80, 86, 123, 126, 129, 236, 238, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (адреса: 61057, м.Харків, вул.Донець-Захаржевського, 6/8; код ЄДРПОУ 30035289) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (адреса: 03038, м.Київ, вул.І.Федорова,32-А; код ЄДРПОУ 30859524) 34563,07 грн., з яких: 29347,57 грн. - страхове відшкодування; 1928,52 грн. - пеня; 2364,61 грн. - інфляційні втрати; 922,37 грн. - 3% річних; крім того, 2270,00 грн. судового збору та 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "17" серпня 2021 р.
Суддя К.В. Аріт