33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"18" серпня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/681/21
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О.,
розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 16.08.2021
про забезпечення позову
Без виклику заявника та осіб, які можуть отримати статус учасників справи.
16 серпня 2021 року до Господарського суду Рівненської області від фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича надійшла заява про забезпечення позову до його подачі, у якій заявник просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , а також заборонити особі, яка може набути статусу відповідача - ТОВ "Радивилівмолоко", вчиняти будь-які дії щодо реалізації, передачі третім особам майнових прав чи права власності на спірний об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Наявність підстав для забезпечення позову заявник обґрунтовує наступним.
Заявник вказує, що 14 серпня 2018 року на підставі рішення Господарського суду Рівненської області, в межах справи про визнання банкрутом, ФОП Ніколаєв Д.Б. набув майнові права як покупця на 62,23 % щодо цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Такі права ФОП Ніколаєв набув на підставі даного рішення з 12 червня 2012 року. Після набуття майнових прав за вказаним рішенням суду, ФОП Ніколаєв Д.Б. звернувся для реєстрації своїх майнових прав до органів реєстрації де отримав відмову, так як вказане рішення суду, потребує додаткових рішень суду, якими ФОП Ніколаєв Д.Б. остаточно доведе свої права на спірний об'єкт. Перешкодою цьому, на даний час є наявність в реєстрі речових прав відомостей щодо іншого власника ТОВ "Радивилівмолоко". Так, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , було зареєстровано 14 липня 2015 року за ТОВ "Радивилівмолоко'' (Відповідач 2). Підстава виникнення права власності: договір купівлі - продажу, серія та номер 724, виданий 14 липня 2015 року.
ФОП Ніколаєв Д.Б. має намір подати до суду в статусі позивача, протягом десяти днів, позовну заяву про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14 липня 2015 року укладеного між ПП "Даві Буд" (продавцем) та ТОВ "Радивилівмолоко" (Відповідачем 2) (покупцем), щодо спірного майна, цілісного майнового комплексу, який розташований на АДРЕСА_2 , оскільки вважає, що таке майно незаконно перебуває у власності ТОВ "Радивилівмолоко", а тому вважає що є потреба вжити заходи забезпечення позову до подання позивачем такого позову.
Вважає, що невжиття таких заходів, може призвести до того, що в подальшому не представиться можливим в разі задоволення позову виконати рішення суду що стане на перешкоді ефективного захисту майнових прав ФОП Ніколаєва Д.Б. щодо спірного об'єкту з приводу яких він має намір звернутись до суду, так як наявні ризики незаконного відчуження майна з боку Відповідача 2 на користь третіх осіб, з метою приховання такого майна від позивача.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За приписами ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Частиною 5 ст. 139 ГПК України встановлено, що до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Однак, разом із заявою про забезпечення позову ФОП Ніколаєвим Д.Б. подано заяву про звільнення від сплати судового збору, на підставі пункту 13 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Заява обґрунтована тим, що у період з 28.06.2014 по 31.10.2014 заявник безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні й проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції, що підтверджується довідкою № 0035 від 04.10.2014, Міністерства оборони України, та має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 18.06.2018, а отже, відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" має право бути звільненим від сплати судового збору під час розгляду даної справи.
Розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Статтею 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
На підтвердження підстави для звільнення від сплати судового збору скаржником надано довідку про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності суверенітету та територіальної цілісності України від 04.10.2014, яка відповідає за формою Додатку № 1 до "Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів № 413 від 20.08.2014.
Відтак, суд дійшов висновку задовольнити заяву Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича про звільнення від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
Водночас підстав для задоволення заяви Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , а також заборони особі, яка може набути статусу відповідача - ТОВ "Радивилівмолоко", вчиняти будь-які дії щодо реалізації, передачі третім особам майнових прав чи права власності на спірний об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_2 суд не вбачає з огляду на наступне.
Як зазначалось судом, статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частинами 1-4 ст. 137 вказаного Кодексу передбачено, що позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою, та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Проте, заява ФОП Ніколаєва Д.Б. про вжиття заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ухилення відповідача від виконання рішення суду, чи вчинення ним дій, які б свідчили про те, що невжиття заходів до забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.
Положення ст. 136 ГПК України пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтованим доказуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК, яке застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача.
Заявник, звертаючись із даною заявою про забезпечення позову, припускає про наявні ризики відчуження майна з боку відповідача на користь третіх осіб з метою його приховання, однак жодних доказів вчинення таких дій особою, що може набути статусу відповідача чи підготовки до їх вчинення не надає. Заявником також не надано доказів наявності обставин описаних у заяві, зокрема, підтвердження факту реєстрації спірного майна за відповідачем 2, не додано самого договору купівлі-продажу, що планує оскаржити заявник, тощо.
Отже, надані заявником докази не є достатніми та такими, що підтверджували б доводи описані у заяві.
Крім того, суд не вбачає зв'язку між накладенням арешту на майно яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та предметом майбутнього позову - визнанням недійсним Договору купівлі-продажу укладеного між ПП "Даві-Буд" та ТОВ "Радивилівмолоко", оскільки майнових вимог щодо безпосередньо майна заявник не має наміру пред'являти, що вбачається зі змісту заяви.
За вказаних підстав суд дійшов висновку, що відсутній безпосередній зв'язок між предметом майбутнього позову та заходами забезпечення позову, які просить вжити позивач, враховуючи підстави, якими така заява обґрунтована.
Крім того, положеннями ст. 139 Господарського процесуального кодексу України передбачено, серед іншого, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
При цьому, як передбачено положеннями ст. 141 Кодексу, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Разом з тим, заява ФОП Ніколаєва Д.Б. не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення. Проте, на думку суду, вжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до понесення відповідачем 2 збитків, що пов'язані з задоволенням заяви про забезпечення позову.
В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про те, що заявником не підтверджено достатніми доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявленого заходу забезпечення позову; наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
За таких обставин, суд вважає доводи та вимогу заяви про забезпечення позову недоведеними та необґрунтованими належним чином, а відтак, заявлена вимога задоволенню не підлягає.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
В провадженні Господарського суду Рівненської області (суддя Бережнюк В.В.) перебуває справа № 5019/592/12 за заявою Приватного підприємства "Кольортех" про банкрутство.
У поданій ФОП Ніколаєвим Д.Б. заяві про звільнення від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що має намір подати позовну заяву про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14.07.2015, укладеного між ПП "Даві Буд" та ТОВ "Радивилівмолоко" в межах справи про банкрутство №5019/592/12. Однак, в самій заяві про забезпечення позову такого наміру не виявляє, з чого суд робить висновок про волевиявлення сторони подати позовну заяву в загальному порядку, а не в межах справи про банкрутство.
Окрім того, відповідно до частин 1, 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Проте, як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову заявником буде подаватись позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14.07.2015, укладеного між ПП "Даві Буд" та ТОВ "Радивилівмолоко". Тобто, вимоги до боржника у справі про банкрутство № 5019/592/12 Приватного підприємства "Кольортех" - відсутні, з чого вбачається можливість пред'явлення такого позову в загальному порядку передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України.
Відтак, суд у складі судді Пашкевич І.О. повноважний розглянути заяву ФОП Ніколаєва Д.Б. про вжиття заходів забезпечення позову по суті.
Керуючись ст. ст. 136-140, 234, 235 ГПК України, суд
1. Відмовити фізичній особі-підприємцю Ніколаєву Давиду Борисовичу ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у задоволенні заяви від 16.08.2021 про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 18.08.2021 та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя І.О. Пашкевич