ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
06.09.2007р.
м.Київ
№ 11/344-А
За позовом
Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів
до
Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області
про
визнання дій неправомірними, скасування рішення та припису.
Суддя Євсіков О.О.
Секретар судового засідання Пунейко Л.М.
Представники
від позивача
Новіцька Н.К., Дегтярьов О.Ф. (предст. за дов.);
від відповідача
Гудій В.В. (предст. за дов.).
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 06.09.2007 о 09 год. 57 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 11.09.2007 на 17 год. 30 хв., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України. З технічних причин виготовлення постанови в повному обсязі було відкладено на 14.09.2007.
Позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06.09.2007 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання неправомірними дій Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області щодо прийняття нею рішення від 23.03.2007 № 79 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та припису від 23.03.2007 № 90 про усунення порушень державної дисципліни цін; а також про скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області від 23.03.2007 № 79 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та припису Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області від 23.03.2007 № 90 про усунення порушень державної дисципліни цін.
Позовні вимоги мотивовані тим, що економічні санкції застосовані до позивача безпідставно, всупереч вимогам законодавства з питань державної дисципліни цін.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що за результатами перевірки позивача встановлено порушення Києво-Святошинським відділом земельних ресурсів вимог підрозділу 6.1 розділу 6 «Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг", затверджених спільних наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15.06.2001 № 97/298/124, що призвело до одержання ним необґрунтованої суми виручки в розмірі 558.770 грн. Факт порушення позивачем законодавства в сфері ціноутворення підтверджується актом перевірки від 20.10.2006 № 572 та додатками до нього.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як свідчать матеріали справи, 27.03.2007 до Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів надійшло Рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін за № 79 від 23.03.2007 про вилучення у Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів в доход держбюджету ВДК у Києво-Святошинському районі за кодом бюджетної класифікації 21081100, код ЗКПО 23569671, на рахунок № 31116106700356, банк отримувач - УДК у Київській області. МФО 821018, необґрунтовано отриманого доходу у розмірі 558.770 грн. 00 коп. (п'ятсот п'ятдесят вісім тисяч сімсот сімдесят грн.. 00 коп.) та штрафу в сумі 1.117.540 грн. (один мільйон сто сімнадцять тисяч п'ятсот сорок грн. 00 коп.) та припис про усунення порушень державної дисципліни цін за №90 від 23.03.2007.
В рішенні від 23.03.2007 відповідач вказує на те, що позивачем необґрунтовано нараховано та одержано суму виручки в розмірі 558.770 грн. 00 коп.
Вказані рішення та припис складені відповідачем на підставі акта перевірки Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів Київської області від 20.10.2006 за № 572.
Суд вважає, що дії Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області щодо прийняття нею рішення від 23.03.2007 № 79 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та припису від 23.03.2007 № 90 про усунення порушень державної дисципліни цін є неправомірними, а рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області від 23.03.2007 № 79 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та припис Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області від 23.03.2007 № 90 про усунення порушень державної дисципліни цін підлягають скасуванню з наступних підстав.
Заступником начальника відділу Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області Вакуловською І.В. 20.10.2006 складений акт перевірки Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів Київської області.
Перевірка проводилась за період з 01.01.2004 по 01.10.2006.
За результатами перевірки перевіряючою Вакуловською І.В. було нараховано позивачу суму необґрунтовано отриманої виручки в розмірі 588.770 грн.
Не погоджуючись з актом перевірки, Києво-Святошинський районний відділ земельних ресурсів звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання дій Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області неправомірними та скасування акта перевірки від 20.10.2006 за № 572.
В ході розгляду справи справи № 20/665-А Господарським судом міста Києва 14.12.2006 було винесено ухвалу про забезпечення позову, якою Державній інспекції з контролю за цінами в Київській області заборонено вчиняти будь-які дії, пов'язані із застосуванням до Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів та його посадових осіб юридичної відповідальності за наслідками проведеної перевірки з питань додержання формування, встановлення та застосування цін і тарифів.
Дана ухвала в апеляційному порядку оскаржена не була.
24 січня 2007 року Господарським судом міста Києва була винесена постанова у справі № 20/665-А (підписана в повному обсязі 25.01.2004) за позовом Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області про визнання дій Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області неправомірними та скасування акта перевірки від 20.10.2006 за № 572, якою позовні вимоги позивача задоволені частково, а саме: дії Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області, пов'язані з проведенням з 16.01.2006 по 20.10.2006 перевірки додержання порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів Києво-Святошинським районним відділом земельних - визнані незаконними.
Пунктом 5 резолютивної частини вказаної постанови від 24.01.2007 скасовано ухвалу Господарського суду від 14.12.2006 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Не погоджуючись з постановою Господарського суду міста Києва від 24.01.2007 № 20/665-А, відповідач оскаржив її до апеляційної інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2007 у справі №20/665-А постанову Господарського суду міста Києва від 24.01.2007 залишено без змін, а апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області -без задоволення.
Вказаними судовими рішеннями у справі №20/665-А встановлено наступне.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. Вказані органи здійснюють контроль у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями.
Державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України "Про державну податкову службу в Україні", крім повноважень, передбачених пунктами 6-9 статті 11 вказаного Закону.
Господарські суб'єкти повинні в установленому порядку подавати необхідну інформацію для здійснення контролю за правильністю встановлення і застосування цін.
Пунктом 1 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.00 № 1819, встановлено, що Державна інспекція з контролю за цінами (далі - Держцінінспекція) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому.
Основними завданнями Держцінінспекції є організація та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів.
Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.
Держцінінспекція має право, зокрема, проводити в органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів; приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також звертатись з позовами до судів про стягнення з підприємств, установ та організацій зазначених сум у разі невиконання ними рішень державних інспекцій з контролю за цінами.
Згідно п. 10/10 Плану роботи органів державного контролю за цінами Державною інспекцією з контролю за цінами в Київській області було заплановано проведення перевірки позивача з питань порядку формування, встановлення та застосування тарифів в третій декаді 2005 року.
Листом від 21.12.05 № 2-1831 відповідач повідомив позивача, що перевірку з питань порядку формування, встановлення та застосування тарифів буде розпочато у третій декаді 2005 року.
У зв'язку з підвищеною завантаженістю відділу контролю цін на ринках послуг начальником відділу було подано Заступнику начальника Держцінінспекції в Київській області доповідну записку (датовану 29.12.05), в якій просив перенести проведення перевірки позивача на перше півріччя 2006 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05 № 619 затверджено "Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів)" (далі - Порядок).
Доводи відповідача про те, дія постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.05 №619 не поширюється на діяльність Держцінінспекції, судом визнано безпідставними, оскільки цю постанову прийнято у відповідності до статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", вимоги якої поширюються також і на відповідача.
Відповідно до п. 3 Порядку заміна у планах-графіках планових виїзних ревізій і перевірок суб'єкта господарювання, діяльність якого підлягає перевірці, та зміна строків їх проведення забороняється, крім випадків виникнення об'єктивних обставин (ліквідація, банкрутство суб'єкта господарювання, припинення його діяльності на тривалий час, обставини непереборної сили тощо). Про зміни, що вносяться до планів-графіків, відповідні контролюючі органи інформуються у триденний строк з часу прийняття такого рішення.
Керівник відповідного контролюючого органу несе персональну відповідальність за дотримання плану-графіка планових виїзних ревізій і перевірок та повинен забезпечити участь необхідної кількості службових осіб у їх проведенні (п. 5 Порядку).
Пунктом 7 Порядку встановлено, що за результатами проведення планових виїзних ревізій і перевірок службові особи кожного контролюючого органу складають акт або довідку відповідно до компетенції, що підписуються посадовими особами суб'єкта господарювання чи в яких ставиться відмітка про складення акта щодо відмови від підпису, згідно з якими керівники контролюючих органів приймають відповідні рішення та здійснюють заходи в порядку, встановленому законодавством.
У зв'язку з доповідною запискою від 29.12.05, за резолюцією Заступника начальника Держцінінспекції в Київській області проведення перевірки позивача включено в план роботи інспекції на перше півріччя 2006 року.
Відповідачем 20.10.2006 за результатами проведення перевірки позивача було складено Акт за № 572.
Згідно з ч. 2 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що планова виїзна перевірка проводилася відповідачем у 2006 році - два рази, а саме, в січні -лютому та жовтні місяцях 2006 року.
Заперечуючи проти адміністративного позову, відповідач зазначив, що у жовтні 2006 року мало місце поновлення перевірки, проведення якої було зупинено у лютому 2006, а сама перевірка проведена у сукупності протягом 14 робочих днів, що відповідає строкам її проведення визначеним ст. 11-1 "Про державну податкову службу в Україні".
Відповідно ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" із наступними змінами, тривалість планової виїзної перевірки не повинна перевищувати 20 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів.
Як вбачається із Акта відповідача від 20.10.06 № 572, перевірка позивача була проведена у наступні дні: 16.01.06, 17.01.06, 18.01.06, 19.01.06, 25.01.06, 26.01.06, 01.02.06, 02.02.06,03.02.06,06.02.06, 11.10.06, 12.10.06, 19.10.06,20.10.06.
Вищевказаними судовими рішеннями встановлено, що перевірка повинна проводитися у строк не більше 20 робочих днів, однак не в сукупності, а у відповідності до календарної періодичності.
Чинним законодавством не передбачено можливості зупинення перевірки. До того ж, будь-яких доказів, що підтверджують існування розпорядження (наказу) начальника відповідача щодо зупинення проведення перевірки, останнім не було надано ні місцевому суду, ні суду апеляційної інстанції.
Також в матеріалах справи відсутні докази, що відповідач протягом розумного строку після зупинення проведення перевірки у лютому 2006 року повідомляв позивача про таке зупинення.
Твердження відповідача у скарзі, що законодавством не передбачено обов'язку інспекції попереджувати суб'єкта господарювання про зупинення перевірки у вищевказаних судових рішеннях не прийнято до уваги, оскільки останнім було повідомлено позивача про зупинення проведення перевірки в зв'язку з проведенням термінових перевірок за дорученням Уряду, та її продовження листом від 09.10.06 № 1-1592.
Таким чином, 24 січня 2007 року Господарським судом міста Києва була винесена постанова, залишена без змін Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2007, у справі № 20/665-А за позовом Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області про визнання дій Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області неправомірними та скасування акта перевірки від 20.10.2006 за № 572, якою позовні вимоги позивача задоволені частково, а саме: дії Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області, пов'язані з проведенням з 16.01.2006 по 20.10.2006 перевірки додержання порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів Києво-Святошинським районним відділом земельних - визнані незаконними.
Вказані судові рішення набрали законної сили та є чинними станом на день розгляду даного спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Оскільки рішеннями в адміністративній справі № 20/665-А, що набрали законної сили, встановлено незаконність дій Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області, пов'язаних з проведенням з 16.01.2006 по 20.10.2006 перевірки додержання порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів Києво-Святошинським районним відділом земельних, вказані обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи № 11/344-а, у якій беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини.
Таким чином відповідачем 23.03.2007 було неправомірно прийнято спірне рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін за № 79 та складено припис про усунення порушень державної дисципліни цін за № 90 на підставі результатів перевірки (акт від 20.10.2006 за № 572), проведення якої судом визнано незаконним.
Крім того суд звертає увагу на те, що Держцінінспекція 02.02.2007, тобто в межах встановленого ч. 3 ст. 186 КАС України десятиденного строку, через канцелярію господарського суду м. Києва подала заяву про апеляційне оскарження постанови господарського суду м. Києві від 24.01.2007 у справі № 20/665, на підставі чого Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 15.03.2007 відкрито апеляційне провадження у справі.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Таким чином, постанова Господарського суду міста Києва не набрала законної сили у зв'язку з її оскарженням, а відтак, ухвала Господарського суду від 14.12.2006 № 20/665-А про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову залишалася чинною і була обов'язковою для виконання для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для усіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб на всій території України.
З урахуванням наведеного відповідачем в порушення вимоги п. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України 23.03.2007 прийнято спірне рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін за № 79 шляхом вилучення у Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів в доход держбюджету ВДК у Києво-Святошинському районі за кодом бюджетної класифікації 21081100, код ЗКПО 23569671, на рахунок № 31116106700356, банк отримувач - УДК у Київській області, МФО 821018, необґрунтовано отриманого доходу у розмірі 558.770 грн. 00 коп. (п'ятсот п'ятдесят вісім тисяч сімсот сімдесят грн.. 00 коп.) та штрафу в сумі 1117 540 грн. (один мільйон сто сімнадцять тисяч п'ятсот сорок грн. 00 коп.), а також складено припис про усунення порушень державної дисципліни цін за № 90 з вимогою вжиття заходів щодо недопущення в подальшій роботі порушень державної дисципліни цін.
В оскаржуваних актах відповідач зазначає, що за період з 08.02.04 по 01.10.06 Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів, при наданні висновку про наявні обмеження на використання земельної ділянки, безпідставно стягувалася плата з фізичних осіб в розмірі 30,0 грн. за один висновок. Всього за період відділом було надано 17618 висновків фізичним особам на суму - 528540 грн. Також відділом при наданні висновку стосовно зміни цільового призначення земельної ділянки, безпідставно стягувалася плата з фізичних осіб в розмірі 30,0 грн. за один висновок. Всього за період відділом було надано 357 висновків фізичним особам на суму - 10710 грн. Відділом при наданні акту вибору та обстеження земельної ділянки, безпідставно стягувалася плата з юридичних осіб - 80,0 грн. за один акт. Всього за період відділом було надано 244 акти вибору юридичним особам на суму 19520 грн.
Відповідач стверджує, що відділом необґрунтовано нараховано та одержано суму виручки в розмірі 558.770,0 грн. Таким чином, на думку відповідача, порушено вимоги підрозділу б. 1 розділу 6 «Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг», затверджених спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15.06.01 № 97/298/124.
Однак, вищенаведене спростовується тим, що при проведенні перевірки перевіряючим не взято до уваги той факт, що постанова Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 № 1619 «Про затвердження порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів»та «Розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг», які затверджені спільним наказом Держкомзему України, Міністерством фінансів України та Міністерством економіки України від 15.06.2001 № 97/298/124, видані до набрання чинності Земельним кодексом України (з 01.01.2002), Закону України «Про землеустрій»(з 08.07.2003), Постанов Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 № 502 «Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб»та від 26.05.2004 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» і до цього часу не приведені у відповідність з цими нормативно-правовими актами.
Форми висновків, що надаються відділом (позивачем), встановлені «Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», затвердженою наказом Держкомзему України від 04.05.1999 № 43, та Еталоном проекту відведення земельної ділянки юридичним та фізичним особам для будь - яких потреб затверджений Держкомземом України 18.06.1999, що є технічними стандартами в галузі землеустрою.
Форма акта вибору (обстеження) земельної ділянки визначена в постанові Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 № 427 «Про затвердження Порядку вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів».
Крім того, таблиця 6.1. Розмірів, на яку робиться пасиння відповідачем передбачає розміри плати за надання консультацій і довідок.
Висновок про погодження місця розташування земельної ділянки встановлено ст. 151 Земельного кодексу України.
Суд враховує, що відповідно до п. 1 Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг застосовуються державними органами земельних ресурсів та мають рекомендаційний хаорактер для застосування підприємствами, організаціями, проектними інститутами, вишукувальними експедиціями, госпрозрахунковими групами та іншими підприємницькими структурами незалежно від форм власності та відомчої належності на всій території України.
Водночас згідно з абз. 2 п. 1 Розмірів виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг, вартість яких не встановлено, здійснюється за цінами, визначеними договорами.
При цьому суд погоджується з посиланням позивача на те, що встановлені Розмірами розцінки послуг, зважаючи на визначену цим нормативним актом методику їх розрахунку, можуть братися за основу при визначенні вартості при розрахунку вартості роботи чи послуги, не передбаченої Розмірами.
Право застосування договірних цін також надано відділу п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів», а саме: виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг, вартість яких не встановлено, здійснюється за цінами, визначеними договорами. При цьому розмір оплати цих робіт і послуг не повинен перевищувати реальної вартості їх підготовки.
Відповідачем не надано суду доказів того, що реальна вартість підготовки робіт та послуг позивача не перевищувала вартості аналогічних робіт та послуг, вартість яких визначена Розміри оплати земельно-кадастрових.
Разом з тим, статтею 6 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Відповідно до статті 7 Закону вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Згідно зі статтею 8 названого Закону державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів та іншими методами, введеними Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення" Кабінет Міністрів України визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління та визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Відповідно до вимог Закону України від 3 грудня 1990 року N 507 "Про ціни і ціноутворення", постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року N 1819 та інших законодавчих актів, які визначають порядок формування, встановлення та застосування цін (тарифів) і встановлюють відповідальність за порушення, розроблено Інструкцію про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, яка затверджена спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерства фінансів від 3 грудня 2001 року N 298/519 (зареєстрований в Міністерстві юстиції 18 грудня 2001 року за № 1047/6238).
Підставою для застосування економічних санкцій за порушення дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства. Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, зокрема, застосування торговельних і постачальницько-збутових надбавок (націнок) понад встановлений граничний розмір.
Згідно з вимогами статті 14 зазначеного Закону України «Про ціни і ціноутворення»вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про ціни і ціноутворення»його дія поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності.
Києво-Святошинський районний відділ земельних ресурсів є територіальним органом влади, тобто державною установою, а не підприємством чи організацією, як вказано у ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення».
Підтвердженням факту того, що районний відділ земельних ресурсів є державною установою, є довідка Київського міського управління статистики про внесення до ЄДРПОУ за № 11108.
Крім того, кошти, отримані Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів за виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі, не є виручкою.
Ці кошти не являються доходом відділу, а є власністю держави, оскільки відділ є місцевим органом державної виконавчої влади, уповноваженим на управління земельними ресурсами на території району, а не суб'єкт підприємницької діяльності, метою якого є отримання доходу чи прибутку. Все майно відділу, в тому числі і кошти, є власністю держави. Використання коштів здійснюється за статтями видатків затвердженими Київським обласним головним Управлінням земельних ресурсів. Про це свідчить Положення про відділ та кошторис видатків, затверджений 06.07.2006 Київським обласним головним управлінням земельних ресурсів.
Те, що кошти не є доходом відділу, а є власністю держави, також підтверджується п. 7 Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 № 1619, відповідно до якого кошти, отримані за виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі, зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються на відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням робіт з ведення Державного земельного кадастру.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності вчинених ним дій та прийнятих ним спірних рішення та припису з урахуванням всіх встановлених судом фактичних обставин справи, поданих доказів та вимог законодавства.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163, 167 КАС України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області щодо прийняття нею рішення від 23.03.2007 № 79 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та припису від 23.03.2007 № 90 про усунення порушень державної дисципліни цін.
Скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області від 23.03.2007 № 79 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Скасувати припис Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області від 23.03.2007 № 90 про усунення порушень державної дисципліни цін.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів судові витрати в сумі 3,40 грн.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.О. Євсіков
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -14.09.2007.