ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.08.2021Справа № 910/7670/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіскомплект»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікнес Груп»
про стягнення 40243,61 грн
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін: не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіскомплект» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікнес Груп» про стягнення 46243,61 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, укладеним у спрощений спосіб.
Ухвалою суду від 24.05.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
31.05.2021 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 24.05.2021 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 10.06.2021 відкрито провадження у справі № 910/7670/21, ухвалено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву
24.06.2021 через канцелярію суду, від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач частково, в розмірі 42243,61 грн., визнає суму боргу, оскільки за твердженням відповідача ним було частково погашено заборгованість, а саме: 02.06.2021 на суму 1000,00 грн.; 14.06.2021 на суму 1000,00 грн.; 17.06.2021 на суму 2000,00 грн. В підтвердження даної обставини відповідачем додано платіжні доручення: № 987 від 17.06.2021; № 985 від 14.06.2021; № 972 від 02.06.2021. Також відповідач просить суд відтермінувати розгляд справи по суті до кінця серпня 2021 року та надати можливість йому добровільно виконати свої зобов'язання перед позивачем.
29.06.2021 через канцелярію суду, від представника позивача надійшла заява про зменшення суми позовних вимог та відмову відповідачу у відкладенні терміну розгляду справи. У даній заяві, позивач стверджує, що після подання позивачем позову, відповідач частково оплатив заборгованість у сумі 6000,00 грн. та про те, що станом на 24.06.2021 заборгованість відповідача перед позивачем складає 40243,61 грн. Також, позивач стверджує, що обставини за якими відповідач просить відтермінувати розгляд справи не підпадають під вимоги ч. 2 ст. 202 ГПК України, і посилання на карантин 2021 року не має під собою підґрунтя тому, що неоплачений товар відповідач отримав від позивача протягом серпня - вересня 2020 року.
Суд приймає заяву про зменшення розміру позовних вимог оскільки відповідна заява подана позивачем з дотриманням вимог ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, а відтак подальший розгляд справи буде здійснюватися в межах стягнення основного боргу за укладеним між сторонами договором у розмірі 40243,61 грн.
Щодо прохання відповідача відтермінувати розгляд справи № 910/7670/21, Суд зазначає, що обставини на які посилається відповідач, як на підставу відтермінувати (відкласти) розгляд справи не передбачені ст. 202, 227, 228 ГПК України, а тому, дане клопотання є таким, що задоволенню не підлягає.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Положенням статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).
Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіскомплект» було поставлено а Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікнес Груп» було прийнято товар загальною вартістю 50994,54 грн.
В підтвердження даних обставин, позивачем до матеріалів справи додано видаткові накладні: № 00021272 від 19.08.2020 на суму 5,394,78 грн.; № 00021454 від 20.08.2020 на суму 8449,92 грн.; № 00021673 від 22.08.2020 на суму 6119,04 грн.; № 00021956 від 26.08.2020 на суму 6205,74 грн.; № 00022153 від 27.08.2020 на суму 11433,90 грн.; № 00022318 від 29.08.2020 на суму 2746,14 грн.; № 00022569 від 01.09.2020 на суму 1836,84 грн.; № 00023055 від 04.09.2020 на суму 5989,98 грн.; № 00024434 від 16.09.2020 на суму 2818,20 грн. Видаткові накладні містять підписи та печатки сторін.
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Інтерсервіскомплект» та ТОВ «Вікнес груп», за період з 01.01.19 по 12.05.2021, заборгованість відповідача перед позивачем складає 46243,61 грн. Акт підписаний з боку позивача, підпис відповідача відсутній.
Відповідачем не оспорювалось та не заперечувалось обставин, що станом на день звернення позивача з відповідним позовом, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар склала 46243,61 грн.
Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до платіжних доручень: № 987 від 17.06.2021 на суму 2000,00 грн.; № 985 від 14.06.2021 на суму 1000,00 грн.; № 972 від 02.06.2021 на суму 1000,00 грн., ТОВ «Вікнес Груп» було частково погашено заборгованість на суму 4000,00 грн.
Згідно з актом звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Інтерсервіскомплект» та ТОВ «Вікнес груп», за період з 01.01.19 по 24.06.2021, заборгованість відповідача перед позивачем складає 40243,61 грн. Акт є підписаним з боку позивача, підпис відповідача відсутній.
Відповідачем не надано суду доказів в підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем чи існування її у меншому розмірі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 5 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно ч. 1, 3 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Отже сторонами укладено договір у спрощений спосіб шляхом поставки товару на підставі видаткових накладних, його прийняття та часткової оплати відповідачем.
Відповідно до ст. 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Відповідно до ч. 1, ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки, строк оплати товару не був визначений сторонами, то відповідач зобов'язаний був оплатити поставлений товар після його прийняття. Дата прийняття товару зазначена у видаткових накладних.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач не виконав зобов'язання по сплаті вартості поставленого товару, в результаті чого в нього виникла заборгованість перед позивачем, яка підтверджена матеріалами справи та становить 40243,61 грн.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті вартості поставленого позивачем товару до матеріалів справи не додано.
Відповідач у відзиві на позовну заяву обставину щодо укладання між сторонами у спрощений спосіб договору поставки, отримання товару від позивача за видатковими накладними, та свій обов'язок щодо оплати отриманого товару визнає.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором в розмірі 40243,61 грн. обґрунтована та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіскомплект» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікнес Груп» підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме, в частині стягнення основного боргу з оплати поставленого товару у розмірі 40243,61 грн.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікнес груп» (02149, м. Київ, проспект Миколи Бажана, буд. 24/1, офіс 1, ідентифікаційний код юридичної особи: 42234753) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіскомплект» (03038, м. Київ, вул. Нововокзальна, буд. 21, ідентифікаційний код юридичної особи: 35805803) заборгованість у розмірі 40243 (сорок тисяч двісті сорок три) грн. 61 коп. та судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В.Усатенко