ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.08.2021Справа № 910/1413/21
Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу
За позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (58003, Донецька область, м. Добропілля, вул. Київська, 1, код ЄДРПОУ 00176472)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, МСП, м. Київ - 150 , вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815)
про стягнення 62 230,03 грн
Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення вартості недостачі вугілля в розмірі 62 230,03 грн.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 05.02.2021 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.
22.02.2021 до суду від позивача засобами поштового зв'язку надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.
У позовній заяві позивач заявив клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Судом встановлено, що сторони належним чином повідомлялися про здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
15.03.2021 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що позивачем не надано суду доказів оплати спірного вантажу за ціною відправника та останнім не доведено наявність у нього шкоди. Також відповідач у відзиві зазначає, що позивачем не надав суду жодних доказів, того що залізницею не забезпечено схоронності вантажу, що наявні сліди доступу до вантажу, немає таких відміток і в комерційному акті. Відповідач вважає, що позивач недотримався вищенаведених вимог Технічних умов щодо навантаження сипучого вантажу, зокрема не зволожив його, сталось його просипання.
Дослідивши матеріали позовної заяви та наявний в матеріалах справи відзив, судом встановлено, що відповідачем до відзиву було долучено клопотання про витребування доказів, в якому останній просить витребувати у позивача оригінал з додатками договору № 1-1-2016/006 від 27.01.2016 та платіжні доручення або інші фінансові документи, що підтверджують оплату АТ ДТЕК «Західенерго» вартості поставленого вугілля.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про витребування доказів задоволено, витребувано у Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" у строк до 01.06.2021 (включно): - належним чином засвідчені копії із всіма додатками Договору №1-1-2016/006 від 27.01.2016, що підтверджують кількість та вартість відправленого вантажу залізничними накладними №51499267, 51587467, 51351062, 51419919, 51439818, 51369759, 51538296, 47910955, 51463214; - належним чином засвідчені копії платіжних доручень або інші фінансові документи, що підтверджують оплату АТ ДТЕК "Західенерго" вартості поставленого вугілля згідно з вищевказаними залізничними накладними.
На адресу суду від відповідача клопотань, заяв тощо не надходило.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Матеріалами справи підтверджується, що ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" відповідно до Технічних умов завантажило вугілля кам'яне:
- у вагон №53544508 в кількості 69700 кг по накладній №51499267 від 03.11.2020,
- у вагон №64054745 в кількості 69500 кг по накладній №51587467 від 08.11.2020,
- у вагони №62964382 в кількості 69500 кг та №56963853 в кількості 68600 кг по накладній №51351062 від 25.10.2020,
- у вагон №53169553 в кількості 69700 кг по накладній №51419919 від 29.10.2020,
- у вагони №63253819 в кількості 69600 кг та №61016739 в кількості 69700 кг по накладній №51439818 від 30.10.2020,
- у вагон №53563607 в кількості 68700 кг по накладній №51369759 від 26.10.2020,
- у вагони №61674123 в кількості 69600 кг та №56864168 в кількості 68900 кг по накладній №51538296 від 05.11.2020,
- у вагони №56875065 в кількості 68300 кг та №53533766 в кількості 69000 кг по накладній №47910955 від 11.11.2020,
- у вагон №56944077 в кількості 69600 кг по накладній №51463214 від 01.11.2020.
Згідно з накладними №51499267, №51587467, №51351062, №51419919, №51439818, №51369759, №51538296, №47910955 та №51463214 навантаження на рівні бортів, поверхня вантажу маркована повздовжніми борознами.
Згідно з пунктом 2.1 Правил оформлення перевізних документів, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Згідно з накладними №51499267, №51587467, №51351062, №51419919, №51439818, №51369759, №51538296, №47910955 та №51463214 залізниця прийняла у ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» на станції Добропілля Донецької залізниці зазначене вугілля для перевезення і зобов'язалась доставити його на станцію Бурштин Львівська залізниця - одержувач ТЕС AT «ДТЕК Західенерго».
На станціях Бурштин Львівської залізниці, Подільськ Одеської залізниці та Покровськ і Добропілля Донецької залізниці були складені комерційні акти №388103/446, №388103/466, №406802/31/402, №406802/32/403, №388103/426, №482004/592/431, №482004/593/432, №493102/134/410, №388103/448, №388103/449, №388103/491, №388103/492 та №388103/437.
Згідно з комерційним актом №388103/446 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №53544508 виявилось нетто - 66750 кг, що менше вантажного документу на 2950 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №388103/466 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №64054745 виявилось нетто - 67500 кг, що менше вантажного документу на 2000 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №406802/31/402 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №62964382 виявилось нетто - 66050 кг, що менше вантажного документу на 3450 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №406802/32/403 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №56963853 виявилось нетто - 61050 кг, що менше вантажного документу на 7550 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №388103/426 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №53169553 виявилось нетто - 65300 кг, що менше вантажного документу на 4400 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №482004/592/431 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №63253819 виявилось нетто - 64150 кг, що менше вантажного документу на 5450 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №482004/593/432 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №61016739 виявилось нетто - 66600 кг, що менше вантажного документу на 3100 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №493102/134/410 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №53563607 виявилось нетто - 67900 кг, що менше вантажного документу на 800 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №388103/448 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №61674123 виявилось нетто - 67850 кг, що менше вантажного документу на 1750 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №388103/449 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №56864168 виявилось нетто - 65250 кг, що менше вантажного документу на 3650 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №388103/491 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №56875065 виявилось нетто - 65950 кг, що менше вантажного документу на 2350 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №388103/492 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №53533766 виявилось нетто - 66950 кг, що менше вантажного документу на 2050 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №388103/437 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №56944077 виявилось нетто - 66150 кг, що менше вантажного документу на 3450 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, вини відповідача у частковій втраті вантажу під час його перевезення, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки на суму 62 230,03 грн.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі (ч. 3 ст. 307 Господарського кодексу України).
Матеріалами справи (накладні №51499267, №51587467, №51351062, №51419919, №51439818, №51369759, №51538296, №47910955 та №51463214) підтверджується прийняття вантажу до перевезення АТ "Українська залізниця" (перевізник) від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" (вантажовідправник) та здійснення його перевезення зі станції відправлення до станції призначення.
За приписами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Частиною 1 статті 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (надалі - Статут залізниць України), передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
У статті 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Як встановлено судом, за результатами зважування вантажу, який перевезено згідно з вищевказаними накладними, виявлено його часткову втрату у вагонах №53544508, №64054745, №62964382 , №56963853, №53169553, №63253819, №61016739, №53563607, №61674123, №56864168, №56875065, на підтвердження чого перевізником складено відповідні комерційні акти.
Надані з позовом комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому приймаються судом в якості належних та допустимих доказів на підтвердження факту невідповідності маси, зазначених у накладних №53544508, №64054745, №62964382 , №56963853, №53169553, №63253819, №61016739, №53563607, №61674123, №56864168, №56875065 фактичній масі вантажу.
Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Частинами 1, 3 статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. (ст. ст. 113, 114 Статуту залізниць України).
Згідно зі статтею 133 Статуту залізниць України передача права на пред'явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції). Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства. Відповідно до переуступного напису, зробленого на накладних №53544508, №64054745, №62964382 , №56963853, №53169553, №63253819, №61016739, №53563607, №61674123, №56864168, №56875065 за підписами директора та головного бухгалтера AT "ДТЕК Бурштинська ТЕС", право на пред'явлення позову передано ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦЗФ".
За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказами, за визначенням ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, враховуючи обставини встановлені у комерційних актах, відповідачем не було спростовано надані позивачем докази та не доведено суду, що втрата вантажу сталася не з вини перевізника.
Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду копію довідок, які підписані директором та начальником відділу з планування та інвестицій, Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ", які в силу положень ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України, та ст.ст. 114, 115 Статуту є належними та допустимими доказами визначення вартості вантажу.
У зв'язку із чим, посилання відповідача про недоведеність позивачем вартості та підтвердження оплати вартості відправленого вантажу за залізничними накладними судом відхиляються, оскільки позивач у цій справі не був власником майна, а виступав виконавцем за договором та вантажовідправником; право на подання позову були передані йому отримувачем вугілля (згідно з написами на залізничних накладних), що не заперечувалося відповідачем і не суперечить положенням статті 133 Статуту залізниць України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.08.2018 у справі №910/22324/16, від 16.11.2019 у справі №910/16904/18, від 05.02.2020 у справі №910/3868/19, №910/115076/19 від 03.09.2020.
Згідно з довідками відправника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" вартість 1 тони відвантаженого вугілля становить:
- у вагоні №53544508 по накладній №51499267 від 03.11.2020 -1754,45грн з ПДВ,
- у вагоні №64054745 по накладній №51587467 від 08.11.2020 -1793,46грн з ПДВ,
- у вагонах №62964382 та №56963853 по накладній №51351062 від 25.10.2020 -1841,58грн з ПДВ,
- у вагоні №53169553 по накладній №51419919 від 29.10.2020 -1756,66грн з ПДВ,
- у вагонах №63253819 та №61016739 по накладній №51439818 від 30.10.2020 -1715,18грн з ПДВ,
- у вагоні №53563607 по накладній №51369759 (№51365732) від 26.10.2020 - 1698,89грн з ПДВ,
- у вагонах №61674123 та №56864168 по накладній №51538296 від 05.11.2020 -2052,77грн з ПДВ,
- у вагонах №56875065 та №53533766 по накладній №47910955 (№51612679) від 11.11.2020 -2028,14грн з ПДВ,
- у вагоні №56944077 по накладній №51463214 від 01.11.2020 -1768,03грн з ПДВ.
Позивачем при розрахунку суми збитків за нестачу вантажу було враховано норми природної втрати під час перевезення - 1% маси, зазначеної в перевізних документах на підставі п. 27 Правил видачі вантажів мінерального палива.
Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення (частина друга статті 114 Статуту залізниць України).
У пункті 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила видачі вантажів), встановлено норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси.
Зокрема, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:
1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже;
2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива;
3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі;
4) 0,5 % маси всіх інших вантажів.
Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
Згідно з п. "г" ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.
З урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, враховуючи, що втраченим вантажем є вугілля кам'яне, яке перевозилося у твердому та сухому стані (вологість 0% про що вказано у накладних), позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 1 % від маси вантажу, зазначеної в перевізних документах при розрахунку збитків.
Згідно ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Оскільки розрахунок збитків, спричинених внаслідок недостачі, проведений позивачем з урахуванням норми відповідно до Правил, суд погоджується із останнім, вважає його обґрунтованим.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагонах №53544508, №64054745, №62964382 , №56963853, №53169553, №63253819, №61016739, №53563607, №61674123, №56864168, №56875065; завданої шкоди - нестачі товару на загальну суму 126805,88 грн. та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що нестача вантажу у вказаних вагонах сталась не з вини відповідача відповідно до ст. 127 Статуту залізниць України.
Таким чином, приймаючи до уваги встановлений судом факт втрати частини вантажу, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, МСП, м. Київ - 150, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (58003, Донецька область, м. Добропілля, вул. Київська, 1, код ЄДРПОУ 00176472) вартість недостачі вантажу у розмірі 62 230 (шістдесят дві тисячі двісті тридцять) грн 03 коп. та витрати на сплату судового збору в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 17.08.2021
Суддя І.О. Андреїшина