ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.08.2021Справа №910/8469/21
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення учасників справи у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна", м. Київ
до Товариства з додатковою відповідальністю "ОЛГА-ТРАНС", м. Київ
про стягнення 13 475, 66 грн, -
Акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення 13 475, 66 грн з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛГА-ТРАНС" (відповідач).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 25 276, 75 грн на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №УА/0218388 від 04.12.2019 через настання страхового випадку - пошкодження транспортного засобу "Honda Civic", д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу "MAN 1.163", д.н.з. НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність власника якого застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "ВУСО" згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №200689476, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 13 475, 66 грн, як різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 у справі №910/8469/21 позовну заяву Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали.
14.06.2021 (у строк встановлений судом) засобами поштового зв'язку від Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 31.05.2021 у справі №910/8469/21.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у визначені судом строки подати відповідні заяви по суті.
05.07.2021 (у строк встановлений судом) засобами поштового зв'язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог. Так, відповідач зазначає, що його цивільно-правова відповідальність на момент дтп, яка відбулася 30.09.2020, була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Вусо» на підставі договору (полісу) відповідно до якого ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 130 000, 00 грн. Окрім того відповідач вказує, що позивачем не надано до суду доказів оскарження виплати йому від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» та документів, які б підтверджували правильність нарахування виплати зі сторони останнього, а також експертних або оціночних висновку щодо вартості завданих збитків та коефіцієнту зносу.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив у запропонований судом строк не скористався.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
04.12.2019 між позивачем (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №УА/0218388/2.1.5.01 (договір страхування), предметом якого є страхування автомобіля «Хонда», д.н.з. НОМЕР_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 354 ГК України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
30.09.2020 в м. Києві по вул. Межигірська, 16 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Хонда», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «МАН 8/163», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Постановою Подільського районного суду міста Києва від 04.12.2020 №758/11494/20 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування", при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
01.10.2020 ОСОБА_1 звернувся до позивача із повідомленням про настання страхового випадку.
Відповідно до рахунку-фактури ФОП Голік Євген Володимирович (СТО) №033 від 01.10.2020 вартість ремонту «Хонда», д.н.з. НОМЕР_1 , складає 25 276, 74 грн.
09.10.2020 за заявою страхувальника №21653/20 від 06.10.2020, позивач на підставі страхового акту №99-75/60698/2.1.5.1 від 09.10.2020 виплатив на рахунок СТО - ФОП Голік Євген Володимирович страхове відшкодування в розмірі 25 276,74 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №11804 від 09.10.2020.
За змістом статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого. Тобто у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого деліктного зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.04.2018 по справі №910/3165/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 по справі №910/2603/17).
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Відтак, у силу приписів статі 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.
При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб'єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №200689476 станом на 30.09.2020 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "MAN 1.163", д.н.з. НОМЕР_2 застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "ВУСО", страхова сума за шкоду, заподіяну майну становить 130 000,00 грн, франшиза - 1 000,00 грн.
На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статті 979 ЦК України та 16 Закону України "Про страхування", які підлягають застосування до відносин добровільного страхування, визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За загальним правилом, згідно з положеннями статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Разом із тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 ЦК, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до страховика відповідача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» із претензією (заявою) про виплату страхового відшкодування №16294 від 15.10.2020 в розмірі 25 276, 74 грн. Останнє здійснило виплату страхового відшкодування на користь позивача в розмірі 11 801, 08 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №31243 від 28.10.2020.
У зв'язку з несплаченою різницею між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодування, яке було виплачене Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Вусо», що складає 13 475,66 грн (25 276, 74 грн - 11 801, 08 грн), позивач звернувся до відповідача із вимогою №1456092 від 29.12.2020 по виплату відшкодування в розмірі 13 475, 66 грн, яка була отримана останнім 04.01.2021, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0411202349447.
У зв'язку з тим, що відповідач не здійснив виплату позивачу страхового відшкодування, останній звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування в розмірі13 475, 66 грн.
Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.07.2018 року у справі № 922/1436/17 зазначено, що за загальним правилом, згідно з положеннями статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Однак спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або Моторно-транспортне страхову бюро України не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Положеннями статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Разом із тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 ЦК, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Згідно з п.2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №142/5/2092 від 24.11.2003 вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до п.7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №142/5/2092 від 24.11.2003, значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує, зокрема 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.
Пунктом 7.39 Методики визначено, що винятком стосовно використання зазначених вимог є, зокрема якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний) та якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, із страхового акту №99-75/60698/2.1.5.1 від 09.10.2020, позивачем при розрахунку суми страхового відшкодування не було враховано коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу.
Однак, як вже було зазначено, позивач звертаючись до суду з позовом просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 13 475, 66 грн, саме як різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу.
Окрім того, матеріали справи не містять висновків судової автотоварознавчої експертизи стосовно визначення вартості матеріального збитку та відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля автомобіля "Honda Civic", д.н.з. НОМЕР_1 , або доказів, які б свідчили чи підтверджували б про те, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Вусо» (страховик відповідача) застосувало коефіцієнт фізичного зносу щодо пошкодженого автомобіля (страховий акт, звіт про оцінку, висновок судової автотоварознавчої експертизи ) чи розрахунку страхової виплати.
У зв'язку з вищезазначеним, суд вважає, що розмір позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛГА-ТРАНС" про стягнення 13 475, 66 грн є необґрунтованим. Під час розгляду справи позивачем не було подано до суду доказів, якими підтверджується розмір коефіцієнту фізичного зносу, у зв'язку з чим, у суду відсутні будь-які можливості щодо визначення дійсного розміру зазначеної позивачем суми.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на недоведеність позивачем обґрунтованості заявленої до стягнення суми.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альянс".
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяС.М. Морозов