18.08.2021 Справа № 908/335/20
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В., розглянувши без виклику та повідомлення сторін заяву (вих. № 2021.08.12/30-7578 від 12.08.2021) Акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів” про забезпечення позову у справі № 908/335/20
за позовом Акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів”, ідентифікаційний код юридичної особи 00186520 (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Градоліт”, ідентифікаційний код юридичної особи 40284341 (69006, м. Запоріжжя, Парковий бульвар, буд. 1-Б)
про стягнення 1172000,00 грн.
До Господарського суду Запорізької області від Акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів” надійшла позовна заява № 2020.02.11/5-7578 від (вх. 385/08-07/20 від 14.02.2020) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Градоліт” грошових коштів в розмірі 1172000,00 грн., сплачених позивачем за неякісний обсяг БСГ в 586 м.куб на підставі договору поставки, між сторонами.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2020 справу № 908/335/20 передано на розгляд судді Науменку А.О.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.02.2020 у справі № 908/335/20 позовна заява прийнята судом до розгляду за правилами загального позовного провадження.
За наслідками судового засідання 01.07.2020, судом постановлено ухвалу про призначення у справі № 908/335/20 судової експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин, проведення якої доручено експерту Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Провадження у справі № 908/335/20 зупинено до отримання результатів судової експертизи.
08.07.2020 матеріали господарської справи № 908/335/20 направлено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6) для проведення судової експертизи.
17.08.2021 до суду надійшла заява вих. № 2021.08.12/30-7578 від 12.08.2021 Акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів” про забезпечення позову у справі № 908/335/20.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2021, враховуючи перебування у відпустці судді Науменка А.О. з 09.08.2021 по 28.08.2021, заява про забезпечення позову у справі № 908/335/20 передана на розгляд судді Мірошниченка М.В.
Згідно заяви про забезпечення позову заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову: через накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову 1195494,32 грн., яка складається з 1172000,00 грн. основного боргу та судових витрат у розмірі 23494,32 грн.; шляхом заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» на вчинення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Міщенево», у тому числі в частині державної реєстрації зміни учасників та/або зміни часток учасників, та/або державної реєстрації припинення юридичної особи.
Заява мотивована таким. Станом на 12.08.2021 відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також сервісу моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів Опендатабот у відношенні відповідача відбулися наступні зміни: 20.04.2021 суттєво змінилась в сторону зменшення частка в установчому капіталі засновника з 20000000,00 грн. на 8000,00 грн.; 28.07.2021 ТОВ «Градоліт» змінено назву на ТОВ «Міщенево»; 28.07.2021 змінилась адреса відповідача на - Україна, 43025, Волинська область, місто Луцьк, вул. Кривий Вал, будинок 34; 28.07.2021 змінився керівник з Глурджидзе - Меньшов Даніел Зурабович на ОСОБА_1 . Позивач вважає, що виникнення даних обставин є підставою вважати про можливість існування небезпеки в заподіянні шкоди права та інтересам позивача, та припускає, що невжиття заходів до забезпечення позовних вимог може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог позивача, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів. Заява обґрунтована ст.ст. 136, 137, 138 ГПК України.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
У силу статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка застосовується судом при розгляді справ (ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України), закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Іншими словами, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Як зазначалося вище, на даний момент матеріали справи № 908/335/20 знаходяться в експертній установі.
Відповідно до пп. 17.3 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи такі дії вчиняються в такому порядку: розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі.
Разом з тим, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК). Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 116 ГПК).
Відтак, враховуючи встановлений процесуальним законодавством дводенний строк розгляду заяви про забезпечення позову, суд визнав можливим розглянути заяву про забезпечення позову, що надійшла від Акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів”.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Ухвала господарського суду про забезпечення позову в обов'язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.
Отже, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу для забезпечення позову. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. У той же час, ст. 77 ГПК України передбачає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У разі відсутності доказів в підтвердження викладених обставин та обґрунтування, що невжиття таких заходів утруднить чи зробить неможливим виконання рішення, господарський суд відхиляє таку заяву як необґрунтовану та не підтверджену належними доказами.
Згідно приписів ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 даної статті суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У даному випадку, Акціонерне товариство “Нікопольський завод феросплавів” звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Градоліт” грошових коштів в розмірі 1172000,00 грн. Позов заявлено на підставі ч. 1 та ч. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умов договору поставки № 1807142 від 15.11.2018 в редакції Протоколу узгодження розбіжностей № 1 до договору поставки, укладеного 22.11.2018, з додатками до нього.
Таким чином, застосування заходу забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» на вчинення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Міщенево», у тому числі в частині державної реєстрації зміни учасників та/або зміни часток учасників, та/або державної реєстрації припинення юридичної особи, не є адекватним заходом, враховуючи предмет заявленого позову.
Суд також враховує, що відповідно до ч. 10 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери, тощо), які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
За юридичними позиціями Конституційного Суду України верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над втручанням у право кожної людини на свободу; конституційне право людини на судовий захист є гарантією усіх прав і свобод людини і громадянина (абзац дев'ятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003, абзац чотирнадцятий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004).
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Найважливішою ознакою суду є його незалежність та безсторонність, а однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 1 частини другої статті 129 Конституції України).
У практиці Європейського суду з прав людини сформовано, серед іншого, характеристики незалежності суду, одна з яких полягає в тому, що суд має сприйматися як незалежний орган; щодо ознак безсторонності суду, то він повинен сприйматися таким з об'єктивного погляду з достатніми гарантіями для виключення будь-яких легітимних сумнівів з цього приводу (пункти 125, 126 рішення від 6 жовтня 2011 року у справі "Агрокомплекс проти України").
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.
На рівні національної правової системи відповідне положення кореспондується з приписами ч.ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України, відповідно до яких кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
З урахуванням викладеного, забезпечення права на ефективний спосіб захисту позивача не може виправдовувати втручання у право особи на мирне володіння своїм майном, у зв'язку з поданням необґрунтованої заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно (грошові кошти).
Із змісту заяви та доданих до неї документів не вбачається жодного обґрунтованого припущення та не надано належних доказів на підтвердження того, що існують обставини, які дійсно можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення: вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання, в тому числі і дій, спрямованих на надмірне витрачання грошових коштів, реалізацію належного відповідачу майна, тощо.
На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що заявником не обґрунтовано та не подано достатніх доказів на підтвердження того, яким чином не вжиття заходу забезпечення позову в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду за позовом заявника за умови його задоволення. Суд враховує предмет та підстави заявленого позову.
За таких обставин, у задоволенні заяви вих. № 2021.08.12/30-7578 від 12.08.2021 Акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів” про забезпечення позову у справі № 908/335/20 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви вих. № 2021.08.12/30-7578 від 12.08.2021 Акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів” про забезпечення позову у справі № 908/335/20 - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Відповідно до ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 18.08.2021 та може бути оскаржена в апеляційному порядку згідно зі ст.ст. 255, 256 ГПК України.
Суддя М.В. Мірошниченко