номер провадження справи 18/78/21
03.08.2021 справа № 908/1299/21
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Агротіс Плюс” (72454, Запорізька область, Приазовський район, село Степанівка Перша, вул. Мартинова, буд. 1-А)
до відповідача державного підприємства “Сільськогосподарське підприємство “Лазурне” (72372, Запорізька область, Мелітопольський район, село Лазурне, вул. Студентська, буд. 21)
про стягнення 5184391,87 грн.
господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.
при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.
учасники справи:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Розглядаються позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Агрохімсервіс” про стягнення з державного підприємства “Сільськогосподарське підприємство “Лазурне” 5184391,87 грн.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2021 справу № 908/1299/21 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 31.05.2021, після усунення позивачем обставин, які зумовили залишення позову без руху, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі № 908/1299/21, присвоєно справі номер провадження 18/78/21, призначено підготовче засідання на 30.06.2021. Ухвалою від 18.06.2021 судове засідання, призначене на 30.06.2021, перенесено на 07.07.2021. Ухвалою від 07.07.2021 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 03.08.2021.
У судовому засіданні 03.08.2021 судом прийнято рішення.
Представник позивача у судове засідання не з'явися, про причини неявки суду не повідомив. Про призначення судового розгляду на 03.08.2021 повідомлений під розписку у судовому засіданні 07.07.2021.
В обґрунтування своєї позиції позивач у позовній заяві посилається на наступне. Ухвалою від 23.03.2021 у справі №25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11 Господарський суд Запорізької області закрив провадження у справі про банкрутство ДП «СП «Лазурне». Підставою закриття провадження став пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації». Зазначена підстава, згідно з нормами ч. 4 ст. 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство) та ч. 4 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), не тягне за собою погашення вимог кредиторів. ТОВ «Агротіс Плюс» на момент закриття провадження у справі про банкрутство ДП «СП «Лазурне» брало участь у вказаній справі як кредитор. Оскільки вимоги ТОВ «Агротіс Плюс» не є погашеними, а справу про банкрутство боржника закрито, при цьому боржника не ліквідовано, позивач вважає, що він має право на захист своїх порушених прав у позовному провадженні. Обставини набуття права вимоги за кредиторськими вимогами позивач пояснює наступним. Ухвалою від 13.11.2007 у справі №25/185/07-21/223/07 визнано конкурсними кредиторами у справі про банкрутство ДП «СП «Лазурне», зокрема, наступних осіб: ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Мелітопольського відділення Запорізької обласної дирекції у сумі 1128497,90 грн. (4 черга); ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Мелітопольського відділення №8024 у сумі 1612906,95 грн. (4 черга); ТОВ «Славянське» у сумі 1464866,28 грн. (4 черга); окремо включено до реєстру вимоги ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Мелітопольського відділення Запорізької обласної дирекції у сумі 978120,74 грн. (1 черга, як такі, що забезпечені заставою). Ухвалою від 15.05.2014 у справі №25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11 здійснено заміну кредитора - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на нового кредитора - ТОВ «Агротіс Плюс», з грошовими вимогами до боржника у розмірі 2106618,64 грн. Ухвалою від 24.03.2016 у справі №25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11 здійснено заміну кредитора, замість кредитора 10 - ВАТ «Державний ощадний банк України» ухвалено вважати кредитором у справі ТОВ «Агротіс Плюс», визнано за ТОВ «Агротіс Плюс» кредиторські вимоги до боржника в сумі 1612906,95 грн. Ухвалою від 16.07.2013 у справі № 25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11 здійснено процесуальну заміну кредитора ТОВ «Славянське» його правонаступником ТОВ «АПО Фрунзе». В подальшому, ухвалою від 17.08.2015 у справі №25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11 замінено кредитора - ТОВ «АПО Фрунзе» на нового кредитора - ТОВ «Агротіс Плюс». Визнано кредиторські вимоги ТОВ «Агротіс Плюс» до боржника у сумі 1464866,28 грн. За доводами позивача, ТОВ «Агротіс Плюс» є кредитором ДП «СП «Лазурне», а сума кредиторських вимог у відповідності до ухвал суду від 15.05.2014, 17.08.2015, 24.03.2016 становить 5184391,87 грн., що відповідає реєстру кредиторських вимог первісних кредиторів. Посилаючись на приписи ст.ст. ст.ст. 16, 512, 514, 526, 530, 610 ЦК України, ст. 193 ГК України, позивач просив позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання представника не направив, про причини неявки суду не повідомив.
Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження.
Судом перевірено адресу відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з'ясовано, що місцезнаходженням державного підприємства “Сільськогосподарське підприємство “Лазурне” є: 72372, Запорізька область, Мелітопольський район, село Лазурне, вул. Студентська, буд. 21, і саме на вказану адресу направлялись ухвали суду.
Статтею 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Направлені на адресу відповідача ухвали суду від 31.05.2021, 18.06.2021 та 07.07.2021 повернулись до суду з відміткою поштового відділення зв'язку “адресат відсутній за вказаною адресою”.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).
Враховуючи повернення до суду поштових відправлень з ухвалами суду з позначкою причин повернення про відсутність особи за місцем реєстрації, ухвали господарського суду вважаються врученими відповідачу.
Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).
В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб'єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду у даній справі відповідачем та повернення їх до суду з відповідною відміткою є наслідком дій/бездіяльності відповідача щодо їх належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею (в тому числі внесення актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що забезпечує вручення офіційної кореспонденції та обізнаність з її змістом).
Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1299/21 та розгляд справи.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України” від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 31.05.2021 у справі № 908/1299/21 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов. Будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Щодо строку розгляду справи по суті суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 №255 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211” з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася і наразі не припинена.
З 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”, яким внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
За період дії карантину звернень щодо необхідності реалізації своїх прав у більш тривалий строк від учасників справи не надходило.
Оскільки карантинні заходи в Україні не скасовані, з метою недопущення безпідставного затягування строку розгляду справи, враховуючи те, що сторонам надана можливість подати свої процесуальні заяви, навести доводи та заперечення суду з урахуванням строку дії карантину, суд вирішив за доцільне розглянути справу у судовому засіданні 03.08.2021 за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, суд
В провадженні Господарського суду Запорізької області з липня 2007 року знаходилась справа про банкрутство державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Лазурне».
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.11.2007 у справі №25/185/07-21/223/07 визнано конкурсними кредиторами у справі про банкрутство ДП «СП «Лазурне», зокрема, наступних осіб: відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Мелітопольського відділення Запорізької обласної дирекції у сумі 1128497,90 грн. (4 черга); відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі Мелітопольського відділення № 8024 у сумі 1612906,95 грн. (4 черга); товариство з обмеженою відповідальністю «Славянське» у сумі 1464866,28 грн. (4 черга); окремо включено до реєстру вимог ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Мелітопольського відділення Запорізької обласної дирекції у сумі 978120,74 грн. (1 черга, як такі, що забезпечені заставою).
Кредиторські вимоги ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Мелітопольського відділення Запорізької обласної дирекції, до ДП «СП «Лазурне» виникли внаслідок наступного.
Відповідно до кредитного договору № 010/17-29/3335-80 від 27.07.2005 акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» в особі Мелітопольського відділення Запорізької обласної дирекції АППБ «Аваль», правонаступником якого стало відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», а в подальшому акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», державному підприємству науково-дослідницькому господарству «Лазурне» ТДАТА (правонаступником якого є державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Лазурне») відкрита відновлювальна кредитна лінія в сумі 1000000,00 грн., терміном погашення 26.07.2006 із сплатою 17% річних. Додатковою угодою № 1 від 31.08.2005 до кредитного договору, розмір кредитної лінії збільшено до 1700000,00 грн. Додатковою угодою № 3 від 27.07.2006 до кредитного договору, строк дії кредитної лінії встановлений до 01.11.2006. Позичальник своїх обов'язків за кредитним договором не виконав. Станом на 19.06.2007, згідно з розрахунком ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», заборгованість позичальника становила 1920347,90 грн., з яких: 1700000,00 гривень заборгованість за кредитом, 197153,39 грн. заборгованості за відсотками, 23194,51 грн. заборгованості за комісією.
Крім того, відповідно до кредитного договору № 014/17-29/4401-80 від 28.12.2005 АППБ «Аваль» в особі Мелітопольського відділення Запорізької обласної дирекції АППБ «Аваль», правонаступником якого стало ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», а в подальшому АТ «Райффайзен Банк Аваль», відкрита невідновлювальна кредитна лінія ОСОБА_1 , далі «позичальник-1», у сумі 100000,00 грн., терміном погашення 27.12.2012 зі сплатою 19% річних. Для забезпечення погашення кредиту, з майновим поручителем - ДП НДГ «Лазурне» (правонаступником якого є ДП «СП «Лазурне»), укладений договір застави № 014/17-29/4401-80 від 29.12.2006, відповідно якого в заставу банку передано майбутній врожай зерна озимої пшениці з площі 140 га, в кількості 280 тон, по ціні 400 грн. загальною вартістю 112000,00 грн. Застава зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Відповідно до п.2.10, 3.1.1, 3.1.2 договору застави від 29.12.2006 № 014/17-29/4401-80, ризик випадкової загибелі предмету застави несе власник майна. Заставодавець зобов'язується забезпечити цілісність заставленого майна та створити належні умови для його зберігання. У випадку реалізації майна, що складає предмет застави, заставодавець зобов'язаний замінити його аналогічним за родовими ознаками майном (врожай пшениці) на суму, встановлену п.1.3 даного договору за балансовою вартістю.
Також відповідно до кредитного договору № 014/17-29/4402-80 від 28.12.2005 АППБ «Аваль» в особі Мелітопольського відділення Запорізької обласної дирекції АППБ «Аваль», правонаступником якого стало ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», а в подальшому АТ «Райффайзен Банк Аваль», відкрита невідновлювальна кредитна лінія ОСОБА_2 , далі «позичальник-2», у сумі 115000,00 грн., терміном погашення 27.12.2012 зі сплатою 19% річних. Для забезпечення погашення кредиту, з майновим поручителем - ДП НДГ «Лазурне» (правонаступником якого є ДП «СП «Лазурне») укладений договір застави № 014/17-29/4402-80 від 28.12.2005, відповідно якого в заставу банку передано майбутній врожай зерна озимої пшениці з площі 260 га, в кількості 390 тон, по ціні 350 грн. загальною вартістю 136500,00 грн. Заставу зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Відповідно до п.2.10, 3.1.1, 3.1.2 договору застави від 28.12.2005 № 014/17-29/4402-80, ризик випадкової загибелі предмету застави несе власник майна. Заставодавець зобов'язується забезпечити цілісність заставленого майна та створити належні умови для його зберігання. У випадку реалізації майна, що складає предмет застави, заставодавець зобов'язаний замінити його аналогічним за родовими ознаками майном (врожай пшениці) на суму, встановлену п. 1,3 даного договору за балансовою вартістю.
Позичальник-1 і позичальник-2 свої зобов'язання за кредитними договорами не виконали. Станом на 19.06.2007, згідно з розрахунком ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», заборгованість позичальника-1 становила: 86865,84 грн., з яких: 80403,76 грн. заборгованості за кредитом, 6462,08 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом; заборгованість позичальника-2 становила: 99404,90 грн., з яких: 90357,30 грн. заборгованості за кредитом, 9047,60 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом. Разом заборгованість позичальника-1 і позичальника-2 станом на 19.06.2007 становила 186270,74 грн.
З огляду на наведене, ДП «СП «Лазурне» відповідає перед кредитором за кредитними договорами № 014/17-29/4401-80 від 28.12.2005 та № 014/17-29/4402-80 від 28.12.2005 за невиконання позичальниками забезпечених заставою зобов'язань в межах вартості предметів застави. Заборгованість позичальників повністю забезпечена заставою майна ДП «СП «Лазурне». Договори застави не припиняли свою дію та є чинними.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.05.2014 у справі №25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11 здійснено заміну кредитора - публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на нового кредитора - товариство з обмеженою відповідальністю «Агротіс Плюс», з грошовими вимогами до боржника у розмірі 2106618,64 грн., з яких: 1128497,90 грн. - з четвертою чергою задоволення та 978120,74 грн. - з першою чергою задоволення. Зобов'язано керуючого санацією внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів.
В ухвалі суду зазначено, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» («клієнт») та ПАТ «Банк Михайлівський» («фактор») 06.03.2014 укладений договір факторингу, відповідно до якого «фактор» передав (сплатив) «клієнту» суму фінансування, а «клієнт» відступив «факторові» права вимоги, зокрема, за Кредитним договором № 010/17-29/3335-80 від 27.07.2005, укладеним ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ДП СП «Лазурне» (Кредитний договір).
Крім того, ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Арма Факторинг» укладений договір факторингу від 06.03.2014, відповідно до якого ПАТ «Банк Михайлівський» відступило право вимоги за Кредитним договором товариству з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг». В подальшому, ТОВ «Арма Факторинг», як первісним кредитором, і ТОВ «Агротіс Плюс», як новим кредитором, 06.03.2014 укладений договір відступлення права вимоги № 14/3, згідно з пунктом 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, «Первісний кредитор» відступає «Новому кредитору» належне «Первісному кредитору» право вимоги за Кредитним договором № 010/17-29/3335-80 від 27.07.2005, укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ДП «СП «Лазурне» (що є правонаступником ДП НДГ «Лазурне» ТДАТА), з урахуванням додаткових угод, а саме додаткової угоди № 1 від 31.08.2005, додаткової угоди № 2 від 06.08.2005, додаткової угоди № 3 від 27.07.2006. ТОВ «Арма Факторинг» 06.03.2014 повідомило ДП «СП «Лазурне» про відступлення права вимоги.
Отже, ТОВ «Агротіс Плюс» набуло право вимоги коштів до ДП «СП «Лазурне» у розмірі 2106618,64 грн., з яких - 1128497,90 грн. - з четвертою чергою задоволення, та 978120,74 грн. - з першою чергою задоволення.
Кредиторські вимоги ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Мелітопольського відділення № 8024 до ДП «СП «Лазурне» виникли внаслідок наступного.
ВАТ «Державний ощадний банк України» та Державним підприємством навчально-дослідним господарством «Лазурне» (правонаступником якого є ДП «СП «Лазурне») 17.12.2002 укладений договір кредитної лінії № 17 на суму 1500000,00 грн.зі строком повернення 16 грудня 2003 року. На підставі укладених з позичальником додаткових угод до договору термін кредитної лінії неодноразово подовжувався. Позичальник своїх обов'язків за кредитним договором не виконав. Згідно з розрахунком, виконаним ВАТ «Державний ощадний банк України», станом на 19.06.2007 заборгованість за договором кредитної лінії №17 від 17.12.2002 станом на 19.06.2007 складає: 1612906,95 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 1320 000,00 грн., заборгованість по відсоткам - 292906,95 грн.
Ухвалою від 24.03.2016 у справі №25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11 здійснено заміну кредитора, замість кредитора 10 - ВАТ «Державний ощадний банк України» ухвалено вважати кредитором у справі ТОВ «Агротіс Плюс», визнано за ТОВ «Агротіс Плюс» кредиторські вимоги до боржника в сумі 1612906,95 грн. Зобов'язано керуючого санацією внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів.
Як зазначено в ухвалі, 27.06.2014 між ПАТ «Державний ощадний банк України» (Первісний кредитор) та ТОВ «Агротіс Плюс» (Новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги.
Виходячи з умов Договору про відступлення права вимоги від 27.06.2014, первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги на одержання від боржника ДП «СП «Лазурне» - 1612906,95 грн. Новий кредитор стає кредитором боржника ДП «СП «Лазурне» з розміром вимог 1612906,95 грн. за умови сплати зазначеної суми первісному кредитору. Свої зобов'язання за договором про відступлення права вимоги від 27.06.2014 новий кредитор перед первісним кредитором виконав в повному обсязі, що підтверджується банківською довідкою від 14.03.2016. ПАТ «Державний ощадний банк України» 11.03.2016 повідомило ДП «СП «Лазурне» про відступлення права вимоги.
Отже, ТОВ «Агротіс Плюс» набуло право вимоги коштів до ДП «СП «Лазурне» у розмірі 1612906,95 грн.
Кредиторські вимоги ТОВ «Славянське» до ДП «СП «Лазурне» виникли внаслідок наступного.
До Господарського суду Запорізької області 01.10.2007 звернулось ТОВ «Славянське» із заявою про визнання кредитором у справі про банкрутство ДП «СП «Лазурне». Заява обґрунтована тим, що ДП «СП «Лазурне» має перед ТОВ «Славянське» заборгованість в розмірі 2431598,54 гривень, яка виникла за поставки товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, перерахування грошових коштів, та яка визнається боржником згідно з актом звірки від 01.04.2006 і відображена в даних бухгалтерського обліку боржника і кредитора. ТОВ «Славянське» просило визнати грошові вимоги кредитора до боржника в розмірі 2 431 598,54 грн., включивши їх у реєстр вимог кредиторів. Повідомленням від 15.10.2007 розпорядник майна ДП «СП «Лазурне» повідомив про результати розгляду заяви, зазначивши, що з урахуванням часткової обґрунтованості заявлених вимог, включенню до реєстру вимог кредиторів ДП «СП «Лазурне» підлягають вимоги в сумі 1464866,28 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.11.2007 у справі №25/185/07-21/223/07 ТОВ «Славянське» визнано конкурсним кредитором у справі про банкрутство ДП «СП «Лазурне» у сумі 1464866,28 грн. (4 черга).
Ухвалою від 16.07.2013 у справі № 25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11 здійснено процесуальну заміну кредитора ТОВ «Славянське» його правонаступником ТОВ «АПО Фрунзе».
Як зазначено в ухвалі, ТОВ «АПО Фрунзе» та ТОВ «Славянське» 15.12.2010 укладений договір про відступлення права вимоги. За умовами вказаного договору ТОВ «Славянське» уступило новому кредитору - ТОВ «АПО Фрунзе» свої вимоги до ДП «СП «Лазурне» у розмірі 1464866,28 грн. Згідно з квитанцією № 1 від 17.12.2013 ТОВ «Славянське» отримало від директора ТОВ «АПО Фрунзе» 5000,00 гривень за дебіторську заборгованість ДП «СП «Лазурне» згідно договору про відступлення права вимоги б/н від 15.12.2010. ТОВ «АПО Фрунзе» листом від 17.1 2.2010 № 23 повідомило керуючого санацією ДП «СП «Лазурне» про вказаний правочин.
В подальшому, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.08.2015 у справі № 25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11 замінено кредитора - ТОВ «АПО Фрунзе» на нового кредитора - ТОВ «Агротіс Плюс». Визнано кредиторські вимоги ТОВ «Агротіс Плюс» до боржника у сумі 1464866,28 грн. Зобов'язано керуючого санацією внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів.
Як зазначено в ухвалі, ТОВ «АПО Фрунзе» (Кредитор) та ТОВ «Агротіс Плюс» (Новий кредитор) 04.06.2014 укладений договір про відступлення права вимоги. Виходячи з умов договору про відступлення права вимоги від 04.06.2014, кредитор відступив новому кредитору право вимоги на одержання від боржника ДП «СП «Лазурне» - 1464866,28 грн. Новий кредитор стає кредитором боржника ДП «СП «Лазурне» на 1464866,28 грн. Згідно з квитанцією № 10 від 11.06.2014 ТОВ «АПО Фрунзе» отримало від ТОВ «Агротіс Плюс» 5000,00 грн. винагороди згідно договору відступлення прав вимоги № 1 від 04.06.2014. ТОВ «АПО Фрунзе» 20.06.2014 повідомило ДП «СП «Лазурне» про відступлення права вимоги.
Таким чином, ТОВ «Агротіс Плюс» набуло право вимоги коштів до ДП «СП «Лазурне» у розмірі 1464866,28 гривень.
Ухвалою від 23.03.2021 у справі №25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11 Господарський суд Запорізької області закрив провадження у справі про банкрутство ДП «СП «Лазурне».
Підставою закриття провадження став пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації». Зазначена підстава, згідно з нормами ч. 4 ст. 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство) та ч. 4 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), не тягне за собою погашення вимог кредиторів. ТОВ «Агротіс Плюс» на момент закриття провадження у справі про банкрутство ДП «СП «Лазурне» брало участь у вказаній справі як кредитор.
Оскільки вимоги ТОВ «Агротіс Плюс» не є погашеними, а справу про банкрутство боржника закрито, при цьому боржника не ліквідовано, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав у позовному провадженні.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, заслухавши представника позивача, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають з наступних підстав.
Відповідно до приписів статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти.
Згідно ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності з ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Обставини справи свідчать, що ТОВ «Агротіс Плюс» є кредитором ДП «СП «Лазурне» з сумою кредиторських вимог у розмірі 5184391,87 грн., що встановлено ухвалами Господарського суду Запорізької області ухвал від 15.05.2014, від 17.08.2015 та від 24.03.2016 у справі № справі № 25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11. Вказана сума відповідає розміру кредиторських вимог первісних кредиторів боржника ДП «СП «Лазурне» - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», ВАТ «Державний ощадний банк України» і ТОВ «Славянське».
ДП «СП «Лазурне» заборгованість перед ТОВ «Агротіс Плюс» не погашено.
За змістом ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із частиною першою статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду України у справі №28/5005/640/2012 від 20.11.2012.
Матеріали справи не містять доказів досудового врегулювання спору сторонами, проте, не надання позивачем адресованої ДП «СП «Лазурне» претензії щодо погашення кредиторської заборгованості не позбавляє ТОВ «Агротіс Плюс» права на звернення до суду з даним позовом незалежно від досудового врегулювання спору.
У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів визначено примусове виконання обов'язку в натурі.
Отже, зважаючи на викладене, враховуючи відсутність підстав для звільнення відповідача від погашення кредиторської заборговансоті, судом встановлено факт порушеного права позивача, яке підлягає захисту.
За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів визначено примусове виконання обов'язку в натурі.
З огляду на викладені обставини, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 5184391,87 грн. заявлена обґрунтовано.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа “Руїс Торіха проти Іспанії”).
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України, не надав до суду доказів погашення кредиторської заборгованості у добровільному порядку.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з державного підприємства “Сільськогосподарське підприємство “Лазурне” (72372, Запорізька область, Мелітопольський район, село Лазурне, вул. Студентська, буд. 21; ідентифікаційний код 00489797) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Агротіс Плюс” (72454, Запорізька область, Приазовський район, село Степанівка Перша, вул. Мартинова, буд. 1-А; ідентифікаційний код 37581021) 5184391,87 грн. (п'ять мільйонів сто вісімдесят чотири тисячі триста дев'яносто одну грн. 87 коп.) заборгованості та 77765,88 грн. (сімдесят сім тисяч сімсот шістдесят п'ять грн. 88 коп.) судового збору. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 17.08.2021.
Суддя В.В. Левкут