Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"12" серпня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/335/21
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.
за участю секретаря судового засідання: Веркалець У.Д.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НФМ Агро"
до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос"
про стягнення 513 928, 82 грн (згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог від 28.05.2021 року за вх. г/с №02-44/880/21)
Процесуальні дії по справі.
Відповідно до ухвали суду від 31.03.21 року справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НФМ Агро" до відповідача Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" про стягнення 492 889, 68 грн розглянуто за правилами загального позовного провадження, перше засідання 04.05.2021 року о 12:00.
Відповідно до ухвали суду 09.04.2021 року призначено розгляд справи на 06.05.2021 року о 12:00.
Відповідно до ухвали суду від 06.05.2021 року суд задовольнив клопотання (вх. г/с №02-44/690/21 від 21.04.21) позивача про продовження строку на подання відзиву та прийняти до розгляду даний відзив (вх. г/с №9398 від 05.05.21), залишив без розгляду клопотання позивача про витребування видаткових накладних №РН-00008716 від 19.03.2020 року на суму 5 094,53 грн, №РН-00019701 від 29.05.2020 року на суму 20 182,50 грн, №РН-00019700 від 01.06.2020 року на суму 6 302,64 грн, №РН-00022423 від 12.06.2020 року на суму 78,14 грн, №РН-00028223 від 07.07.2020 року на суму 6 676,97 грн, відклав підготовче засідання на "01" червня 2021 р. о 12:00.
Відповідно до ухвали суду від 01.06.2021 року продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів до 30.06.2021 року, відклав підготовче засідання на "22" червня 2021 р. о 12:00, повернув без розгляду клопотання ТОВ "НФМ Агро" від 24.05.21р. (вх. № г/с 02-44/882/21 від 28.05.21р.) про витребування доказів, прийняв до розгляду заяву ТОВ "НФМ Агро" від 24.05.21р. (вх. № г/с 02-44/880/21 від 28.05.21р.) про збільшення розміру позовних вимог.
Ухвалою від 22.06.2021 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/335/21 до судового розгляду по суті на "12" серпня 2021 р. о 12:00, про дату, час та місце проведення якого сторони спору повідомлені належним чином.
11.08.2021 року через електронну пошту, з дотриманням вимог про ЕЦП, до господарського суду від позивача надійшло клопотання провести судове засідання 12.08.2021 року без участі представника та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач участь представника в судове засідання не забезпечив , будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань не подавав.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
В судовому засіданні 12.08.2021року справу розглянуто за наявними у ній матеріалами справи та прийнято рішення суду про задоволення позову.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "НФМ Агро" звернувся з позовом до суду до відповідача Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" про стягнення 492 889, 68 грн, з яких: 391 318, 57 грн основного боргу, 32 176, 57 грн пені, 39 131, 85 грн штрафу, 22 266, 92 грн інфляційних втрат, 7 995, 77 грн 3% річних.
В обґрунтування підстав поданого позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свого грошового зобов'язання згідно умов, порядку та строків визначених у Договорі №Н-376SP-19 постачання запасних частин від 01.07.2019 року.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 22.04.2021 року за №65 (вх. г/с №9398 від 05.05.2021 року) проти позову заперечує у повному обсязі та зазначає, що додана до позовної заяви видаткові накладні не оформлені відповідно до вимог , що ставляться до первинних документів, що унеможливлює ідентифікацію осіб, які їх підписали тощо. Період нарахування пені перевищує строк, передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України. Тому позивачем штучно завищено розмір штрафної санкції з метою збагачення за рахунок відповідача.
05.05.2021 року позивач надіслав суду (вх. г/с №9477/21 від 05.05.2021 року) клопотання про приєднання до справи видаткових накладних та які попередньо просив суд витребувати в порядку ст. 81 ГПК України, а саме: №РН-00008716 від 19.03.2020 року на суму 5094, 53 грн; №РН-00019701 від 29.05.2021 року на суму 20182,50 грн; №РН-00019700 від 01.06.2020 року на суму 6302,64 грн; №РН-00022423 від 12.06.2020 року на суму 78,14 грн; №РН-00028223 від 07.07.2020 року на суму 6676, 97 грн.
28.05.2021 року позивач надіслав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх. г/с №02-44/880/21 від 28.05.2021 року) в порядку ст. 46 ГПК України, згідно якої збільшив позовні вимоги, а саме: пеню в розмірі 9134, 12 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 9975, 25 грн та 3% річних на суму 1929, 77 грн. Загалом нова ціна позову становить 513 928, 82 грн, з яких: 391 318, 57 грн основного боргу, 41 310, 69 грн пені, 39 131, 85 грн штрафу, 32 242, 17 грн інфляційних втрат, 9925, 54 грн 3% річних.
28.05.2021 року позивач заявив суду клопотання про витребування доказів, в порядку ст. 81 ГПК України, згідно якого просив суд витребувати у відповідача належним чином засвідчені копії податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками за формою Д5 "Розшифрова податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за березень -липень 2020 року та жовтень 2020 року, а також оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 за період з березня 2020 року по травень 2021 року.
Позивач у відповіді на відзив (вх. г/с №11331/21 від 01.06.2021 року) заперечує доводи відповідача, викладені у відзиві на позов. Щодо доводів відповідача стосовно не доведення факту поставки товару та отримання його відповідачем вказує, що відповідно до умов Договору поставки №Н-376 SP-19 від 01.07.2019 року, в березні 2020 року на адресу відповідача був поставлений товар на суму 41687, 34 грн, в квітні на суму 23750,41 грн, в травні 2020 року на суму 144669, 93 грн, в червні 2020 року на суму 198252, 10 грн, в липні 2020 року на суму 72136,08 грн, в жовтні 2020 року на суму 77677,55 грн який відповідачем сплачено частково, до позовної заяви додані лише видаткові накладні за товар, розрахунки за який до теперішнього часу не проводилися. Всі видаткові накладні після їх підписання уповноваженою особою з боку постачальника (працівником складу) та скріплення печаткою підприємства в двох екземплярах передавалися разом з товаром через працівників відповідача для підписання та повернення поштовим відправленням одного екземпляру на адресу позивача, на кожній з видаткових накладних, які додані до позовної заяви, міститься штамп з зазначенням, що видаткова накладна є примірником постачальника, яку необхідно завірити підписом, печаткою та повернути на адресу позивача. Операції з поставки товару за вказані вище періоди були задекларовані в деклараціях з ПДВ за відповідний місяць та відображені в додатках за формою Д5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів". Додатково звертає увагу на те що підпис уповноваженої особи відповідача, яка отримувала товар за спірними податковими накладними і є ідентичними підпису, який міститься на інших видаткових накладних, зокрема видатковій накладній №РН-00034837 від 06.08.2020 року на суму 3917, 28 грн; №РН-00045750 від 30.09.2020 року на суму 69472, 79 грн; №РН-00045568 від 29.09.2020 року на суму 1238, 88 грн; №РН-00045566 від 29.09.2020 року на суму 36712, 08 грн; №РН-00049438 від 20.10.2020 року на суму 1403,62 грн; №РН-00048789 від 16.10.2020 року на суму 1435, 50 грн; №РН-00048771 від 16.10.2020 року на суму 3702, 20 грн. Зокрема, зазначене, на думку позивача, свідчить про обізнаність відповідача про конкретну особу, яка підписувала спірні видаткові накладні, а не зазначенні у видаткових накладних прізвищ, ім'я, по батькові уповноваженої особи покупця та її посади є порушенням приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" саме з боку посадових осіб відповідача, які є відповідальними за своєчасне складання первинних документів та достовірність відображення в них відомостей про зміст і обсяг господарських операцій. Щодо доводів відповідача щодо відсутності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей вказує на відсутність таких довіреностей, оскільки останні не оформлювалися відповідачем, доводить, що відсутність довіреностей не спростовує факту передачі товару відповідачу. Додатково до відповіді на відзив позивач надав суду, серед іншого, копії податкових декларацій з ПДВ за березень, квітень, травень, червень липень та жовтень 2020 року, а також оборотно-сальдові відомості по рахунку 361.
У запереченні на відповідь на відзив (вх. г/с №12366/21 від 17.06.2021 року) відповідач наполягає на доводах, викладених у відзиві на позов, про невідповідність розрахунку пені приписам ч. 6 ст. 232 ГК України, а також щодо невідповідності підписів завідувача складом позивача на окремих видаткових накладних, наведених у переліку.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
01.07.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НМФ Агро" (як постачальник) та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Колос" (як покупець) був укладений Договір №Н-376 SP-19 постачання запасних частин (надалі за текстом - Договір №Н-376 SP-19), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця запасні частини, масла, мастила і технічні рідини до сільськогосподарської техніки, а покупець зобов'язався - прийняти і оплатити товар на умовах цього Договору.
Товар за цим Договором поставляється окремими партіями, відповідно за Специфікаціями (у випадку їх складання), які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.2. Договору №Н-376 SP-19).
Загальна сума цього договору, вказана у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, видаткових накладних, в рахунках-фактурах на товар, на відповідну партію товару і включає ПДВ-20%. При цьому, загальна сума Договору складається з вартості всього поставленого товару за цим Договором та не може перевищувати 2 000 000, 00 (два мільйони) грн з урахуванням ПДВ протягом 1 (один) календарного року та не більше 4 000 000 (чотири мільйони) грн з урахуванням ПДВ протягом загального строку дії цього Договору (п. 2.1. Договору №Н-376 SP-19).
Перехід права власності на товар виникає з моменту здійснення постачальником поставки товару (п. 3.4. Договору №Н-376 SP-19).
Оплата за товар здійснюється покупцем на умовах і в строки, погоджені сторонами у Специфікації (у випадку її укладення), яка є невід'ємною частиною договору, а у випадку не укладення Специфікацій на поставку окремої партії товару, оплата здійснюється покупцем на умовах відстрочення платежу, який складає 30 (тридцять) календарних днів із дати здійснення постачальником поставки товару (п. 5.1. Договору №Н-376 SP-19).
Оплата здійснюється покупцем в гривнях, шляхом прямого банківського переказу, на поточний рахунок постачальника, вказаного у даному Договорі (п. 5.2. Договору №Н-376 SP-19).
Товар передається від постачальника до покупця за дорученням покупця на підставі видаткових накладних (п. 6.1. Договору №Н-376 SP-19).
У разі порушення терміну оплати за товар, зазначеного в п. 5.1. цього Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати (п. 7.2. Договору №Н-376 SP-19).
Покупець в разі несвоєчасної оплати вартості товару понад 20 (двадцять) календарних днів, відповідно до умов цього Договору, додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченого товару (п. 7.3. Договору №Н-376 SP-19).
Строки позовної давності по нарахуванню та оплати неустойки (пені), передбаченої в цьому договорі, встановлюється на період 3 (три) роки відповідно до статті 259 ЦК України. Нарахування та оплата неустойки (пені) проводиться за весь період існування заборгованості.
Строк дії Договору №Н-376 SP-19, згідно п. 11.1. якого, з моменту його підписання до 31 грудня 2020 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (а.с. 16-22, т. 1).
Факт належного виконання позивачем взятих на себе зобов'язань по поставці товару підтверджується наступними доказами:
- видатковими накладними:
1) за березень 2020 року: №РН-00008693 від 19.03.2020 року на суму 16 068, 22 грн; №РН-00008713 від 19.03.2020 року на суму 826, 84 грн; №РН-00008716 від 19.03.2020 року на суму 5 094, 53 грн (а.с. 23-24,130, т. 1);
2) за квітень 2020 року: №РН-00010970 від 02.04.2020 року на суму 900, 00 грн; №РН-00012385 від 10.04.2020 року на суму 10444, 73 грн; №РН-00013399 від 16.04.2020 року на суму 12 405, 68 грн (а.с. 25-27, т. 1);
3) за травень 2020 року: №РН-00019688 від 29.05.2020 року на суму 13 878, 97 грн; №РН-00019710 від 29.05.2020 року на суму 11 686, 92 грн; №РН-00019690 від 29.05.2020 року на суму 3760, 46 грн; №РН-00019703 від 29.05.2020 року на суму 138,41 грн; №РН-00019691 від 29.05.2020 року на суму 67 347, 34 грн; №РН-00019704 від 29.05.2020 року на суму 509, 95 грн; №РН-00019689 від 29.05.2020 року на суму 4829, 47 грн; №РН-00019701 від 29.05.2020 року на суму 20 182, 50 грн (а.с. 28-34, 131 т.1);
4) за червень 2020 року: №РН-0002295 від 15.06.2020 року на суму 15 157, 75 грн; №РН-00022951 від 15.06.2020 року на суму 4680, 77 грн; №РН-00023123 від 16.06.2021 року на суму 5850, 12 грн; №РН-00023413 від 17.06.2020 року на суму 894, 00 грн; №РН-00023665 від 17.06.2020 року на суму 1133, 35 грн; №РН-00023428 від 17.06.2020 року на суму 923, 16 грн; №РН-00023390 від 17.06.2020 року на суму 349, 94 грн; №РН-00023389 від 17.06.2020 року на суму 349, 94 грн; №РН-00023459 від 17.06.2020 року на суму 343, 20 грн; №РН-00023387 від 17.06.2020 року на суму 5091, 48 грн; №РН-00023441 від 17.06.2020 року на суму 373, 22 грн; №РН-00023386 від 17.06.2020 року на суму 5091, 48 грн; №РН-00023563 від 17.06.2020 року на суму 267, 70 грн; №РН-00023550 від 17.06.2020 року на суму 343, 20 грн; №РН-00023423 від 17.06.2020 року на суму 954, 10 грн; №РН-00023436 від 17.06.2020 року на суму 643, 68 грн; №РН-00023424 від 17.06.2020 року на суму 447, 00 грн; №РН-23458 від 17.06.2020 року на суму 911, 88 грн; РН-00023426 від 17.06.2020 року на суму 128,30 грн; №РН-00023578 від 17.06.2020 року на суму 902, 04 грн; №РН-00023689 від 17.06.2020 року на суму 575,92 грн; №РН-00022747 від 12.06.2020 року на суму 10 998, 05 грн; №РН-00023654 від 17.06.2020 року на суму 99 387, 16 грн; №РН-00023391 на суму 17.06.2020 року на суму 1088, 42 грн; №РН-00024151 від 19.06.2020 року на суму 2084, 88 грн; №РН-00023679 від 17.06.2020 року на суму 2467,01 грн; №РН-00023687 від 17.06.2020 року на суму 1600, 62 грн; №РН-00024150 від 19.06.2020 року на суму 3217, 54 грн; №РН-00023670 від 17.06.2020 року на суму 11768,34 грн; №РН-00023674 від 2331, 67 грн; №РН-00024154 від 19.06.2020 року на суму 294, 24 грн; №РН-00025382 від 25.06.2020 року на суму 3742, 58 грн; №РН-00025650 від 26.06.2020 року на суму 3172, 08 грн; РН-00019700 від 01.06.2020 року на суму 6302, 64 грн; №РН-00022423 від 12.06.2020 року на суму 78,14 грн (а.с. 35-65, 133, т.1);
5) за липень 2020 року: №РН-00026414 від 01.07.2020 року на суму 6557, 95 грн; №РН-00028219 від 07.07.2020 року на суму 28 946, 66 грн; №РН-00028226 від 07.07.2020 року на суму 6676,97 грн; №РН-00028225 від 07.07.2020 року на суму 447, 66 грн; №РН-00028407 від 08.07.2020 року на суму 4155, 12 грн; №РН-00029959 від 14.07.2020 року на суму 10 872, 13 грн; №РН-00029970 від 14.07.2020 року на суму 573, 65 грн; №РН-00031645 від 22.07.2020 року на суму 7228, 97 грн; №РН-00028223 від 07.07.2020 року на суму 6676, 97 грн (а.с. 66-73, 134, т. 1);
- за жовтень 2020 року: №РН-00049437 від 20.10.2020 року на суму 3670, 44 грн (а.с. 74, т. 1);
- податковими деклараціями з податку на додану вартість за березень 2020 року та розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за березень 2020 року (а.с. 185-208, т. 1); за квітень 2020 року та розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за квітень 2020 року (а.с. 209-230, т. 1); за травень 2020 року та розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за травень 2020 року (а.с. 231-249, т. 1, 1-4, т.2); за червень 2020 року та розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за червень 2020 року (а.с. 5-29, т. 2); за липень 2020 року та розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за липень 2020 року (а.с. 30-58, т. 2); за серпень 2020 року та розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за серпень 2020 року (а.с. 59-86, т. 2);
- податковими накладними (а.с. 88-146, т. 2).
Відповідач свої зобов'язання по сплаті коштів за отриманий товар виконав частково на суму 46507,57грн, що підтверджується платіжними дорученнями №92874973 від 25.06.2020 року на суму 19 097, 60 грн, №92875044 від 13.07.2020 року на суму 22 335,91 грн та №92875544 від 29.10.2020 року на суму 5 074, 06 грн (а.с. 75-77, т. 1).
Сплачені частково відповідачем кошти в сумі 46 507, 57 грн позивач зарахував в рахунок повної оплати за поставлений товар за наступними видатковими накладними: №РН-00008693 від 10.03.2020 року на суму 16068, 22 грн, №РН-00008713 від 19.03.2020 року на суму 826, 84 грн, №РН-00008716 від 19.03.2020 року на суму 5094, 53 грн; №РН-00010970 від 02.04.2020 року на суму 900, 00 грн; №РН-00012385 від 10.04.2020 року на суму 10444, 73 грн; №РН-00013399 від 16.04.2020 року на суму 12405, 68 грн, а також 767, 57 грн в рахунок оплати часткової суми заборгованості за видатковою накладною №РН-00019688 від 29.05.2020 року на суму 13878, 97 грн.
10.02.2021 року за №Н-376SP-19 позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату заборгованості на суму 391318,58 грн, однак яка залишилась без задоволення (а.с. 159-162, т. 1).
Зазначене зумовило позивача звернутися з позовом до суду про примусове стягнення заборгованості на суму основного боргу 391 318, 58 грн. Додатково позивач заявив до стягнення, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, 41310,69 грн пені, 39131,85грн штрафу, 32 242,17грнінфляційних втрат та 9 925, 54 грн 3% річних.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
До відносин поставки за змістом частини шостої статті 265 ГК України та частини другої статті 712 ЦК України застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У ч.2 цієї статті Кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Договором постачання запасних частин №Н-376 SP-19 від 01.07.2019р. у п.5.1 передбачено, що покупець оплачує товар, зокрема за поставку окремої партії товару, оплата здійснюється покупцем на умовах відстрочення платежу, який складає 30 (тридцять) календарних днів із дати здійснення постачальником поставки ( тут і надалі за текстом Договір №Н-376 SP-19).
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом загальних положень щодо виконання зобов'язань, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріали справи свідчать, що відповідач сплатив за товар кошти на загальну суму 46507,5 грн та не сплатив 391318, 57 грн.
Відповідач, заперечуючи проти основної позовної вимоги, наголошує на тому, що окремі видаткові накладні зі сторони позивача оформлені неналежним чином, що унеможливлює ідентифікацію осіб, які приймали участь в господарській операції з відпуску товару (підписи завідувачів складу на видаткових накладних відрізняються).
Відповідач стверджує, що видаткова накладна №РН-00034837 від 06.08.20р (підписант Цибулько С.А.) відрізняється від видаткових накладних за №РН-00008693 від 19.03.20р, №РН-00019710 від 29.05.20р, №РН-00019691 від 29.05.20р, №РН-24151 від 19.06.20р., №РН-00028219 від 07.07.20р, №РН-00049437 від 20.10.20р; видаткова накладна №РН-00045750 від 30.09.20р (підписант Шевкопляс І.В.) відрізняється від видаткових накладних №РН-00031645 від 22.07.20р, №РН-00023674 від 17.06.20р, №РН-00023679 від 17.06.20р, №РН-00023441 від 17.06.21р, №РН-00023424 від 17.06.20р, №РН-00023389 від 17.06.20р, №РН-00019704 від 29.05.20р, а також що видаткова накладна №РН-000049438 від 20.10.20р (підписант Недоноско Д.А. відрізняється від видаткової накладної №РН-00023436 від 17.06.20р.
Суд звертає увагу, що видаткові накладні №РН-00034837 від 06.08.2020 року та №РН-00045750 від 30.09.2020 року не є предметом даного спору, оскільки стягнення заборгованості позивачем визначено період березня, квітня, травня, червня, липня, жовтня 2020 року. Щодо видаткової накладної №РН-00049438 від 20.10.2020 року, то суд звертає увагу на те, що предметом спору є видаткова накладна за жовтень 2020 року лише №РН-00049437 від 20.10.2020 року на суму 3670, 44 грн.
Отже, відповідач не заперечує самого факту отримання товару, а вказує на недоліки оформлення первинних документів.
Визначальною ознакою господарської операції у розумінні статті 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є те, що внаслідок її здійснення має відбуватися реальний рух активів.
З огляду на вказане, окрім обставин оформлення первинних документів, належить дослідити наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо (схожі висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18).
У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (висновок викладений у постанові КГС у складі Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №916/922/19).
У постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі №910/14900/19 зазначено, що сама по собі відсутність первинних документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Частинами третьою, восьмою статті 19 ГК України передбачено, що обов'язком суб'єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб'єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано положеннями ПК України.
Так, згідно з пунктами 201.1., 201.7., 201.10. статті 201 Податкового кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків ( п. 4.21 постанови ВПВС від 29.06.2021р. у справі № 910/23097/17).
За частинами першою та другою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Законодавчо встановлені вимоги до доказів у господарському судочинстві визначають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 76, 77 ГПК України).
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Відповідач не заперечує факт поставки товару за видатковими накладними березня, квітня, травня, червня, липня та жовтня 2020 року, які , до того ж містять підписи осіб, які його отримали зі сторони підприємства, без зазначення інших ідентифікуючих ознак ( прізвища, посади тощо), однак які скріплені відтиском печатки юридичної особи. Зауваження до недоліків оформлення видаткових накладних позивачем не впливають на факт поставки товару відповідачу.
Більше того, позивач іншими доказами (податковими накладними, податковими деклараціями з податку на додану вартість, розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) у сукупності з видатковими накладними довів реальних рух товарів за спірний період, що дає підстави вважати зазначені обставини встановленими.
Враховуючи вищенаведене, основний борг в сумі 391318,57грн є обґрунтованим та підлягає стягненню за цим рішенням суду.
Цивільним кодексом України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання; стаття 610 ЦК України), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Відповідно до частин першої та третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини першої статті 230 ГК України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або у к л а д е н и м сторонами д о г о в о р о м може бути передбачено б і л ь ш у або меншу т р и в а л і с т ь цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати) (правові позиції, викладені у постановах ВС/КГС від 28.01.20р. у справі 910/17753/18, від 20.08.20р. у справі 902/959/19, від 10.09.20р. у справі 916/1777/19).
У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України (правові позиції, викладені у постановах ВС/КГС 20.08.20р. у справі №902/959/19, від 09.03.21р. у справі №924/441/20).
При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст.232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (правові висновки, викладені у постановах ВС/КГСУ від 07.06.19р. у справі №910/23911/16, від 22.08.19 р. у справі №914/508/17, від 12.03.20р. у справі №907/65/18).
За умовою п.7.2 Договору №Н-376 SP-19 за порушення терміну оплати за товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.
У п.7.4 Договору №Н-376 SP-19 сторони погодили, що н а р а х у в а н н я пені проводиться за весь період існування заборгованості. Підстави для застосування ч. 6 ст. 232 ГК України , яка обмежує період нарахування пені строком у 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, відсутні.
Більше того, у п. 7.4 Договору №Н-376 SP-19 сторони погодили, що строк позовної давності по нарахуванню та оплаті пені , встановлюється у три роки ( ст. 259 ЦК України.
Позивач нарахував до стягнення пеню в загальному розмірі 41310,69грн окремо по кожній видатковій накладній.
Обставини, пов'язані з правильністю здійсненого позивачем розрахунку пені за Договором №Н-376 SP-19 на суму 41310,69 грн судом встановлені (постанова ОП ВС у складі КГС від 18.09.20р. у справі № 916/4693/15). Позовна вимога про стягнення пені в загальному розмірі 41310,69 грн підлягає задоволенню.
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві (такий правовий висновок наведено у постанові ВП ВС від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Підстави для застосування судом права на зменшення розміру пені відсутні, оскільки таке право суд здійснює , насамперед, за обґрунтованим клопотанням сторони спору.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
Право на застосування такої міри відповідальності як стягнення штрафу у розмірі 10% у разі несвоєчасної оплати вартості товару понад 20 (двадцять) календарних днів визначено сторонами у п. 7.3 Договору №Н-376 SP-19.
Позивач заявив до стягнення штраф у розмірі 39131,85грн, що складає 10% від загальної суми заборгованості 391 318, 57 грн.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (правова позиція, викладена ВПВС у постанові від 01.06.21р. у справі №9108/12876/19).
Позовна вимога про стягнення штрафу в розмірі 39131,85грн підлягає задоволенню.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (п. 43 постанови ВПВС від 07.04.20р. у справі №910/4590/19).
Позивачем нараховані до стягнення 9925,54грн 3% річних та 32 242,17грн інфляційних втрат. Відповідач не скористався правом подати контррозрахунок заявлених позовних вимог на спростування обґрунтованості розрахунку позивача.
Частина 4 ст. 13 Кодексу містить загальне правило: кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Обставини, пов'язані з правильністю здійсненого позивачем розрахунку 3% річних на суму 9925, 54 грн та інфляційних втрат на суму 32 242, 17 грн за Договором №Н-376 SP-19 встановлені. Позовні вимоги підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
Щодо розподілу судового збору
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом про стягнення 492 889, 68грн позивач сплатив судовий збір в розмірі 7529,19грн згідно платіжного доручення № 14331 від 23.03.2021 року.
Заявою про збільшення розміру позовних вимог від 24.05.2020 року (вх. г/с №02-44/880/21 від 28.05.2021року) позивач заявив до стягнення 513928,82грн, у зв'язку з чим доплатив судовий збір в розмірі 179,74грн згідно платіжного доручення №16631 від 24.05.2021 року.
Відповідно до ч.2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" (11242, Житомирська обл., Ємільчинський р-н, село Сербо-Слобідка, вул. Грека Івана, будинок 47, код ЄДРПОУ 03743405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НФМ Агро" ( юридична адреса: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Зіни Бєлої, буд. 156, кв.8, кімн. 5; поштова адреса: 49019, м. Дніпро, вул. Набережна Заводська , буд. 9Б-1,код ЄДРПОУ 39206071) : 391318,57грн основного боргу, 41310,69грн пені, 39131,85грн штрафу, 32242,17грн інфляційних втрат, 9925,54грн відсотків річних, 7708,93грн судового збору. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 18.08.21
Суддя Машевська О.П.
Віддрукувати:
1 - у справу
2 - позивачу на адресу: 49019, м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, буд. 9 Б-1 (рек. з повідомл) + на ел. пошту адвоката: ІНФОРМАЦІЯ_1
3 - відповідачу (рек. з повідомл) + на ел. пошту: kolos@agrinom.com.ua