вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
09.08.2021м. ДніпроСправа № 904/5426/21
за позовом Акціонерного товариства "УКРСИББАНК", м. Київ
до Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "ДЕРЖАВНИЙ ФОНД СПРИЯННЯ МОЛОДІЖНОМУ ЖИТЛОВОМУ БУДІВНИЦТВУ", м. Дніпро
про визнання правочину недійсним
Суддя Ярошенко В.І.
Секретар судового засідання Головаха К.К.
Представники:
від позивача: Горобець О.В., адвокат;
від відповідача: Найдьонова Я.О., представник.
Акціонерне товариство "УКРСИББАНК" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "ДЕРЖАВНИЙ ФОНД СПРИЯННЯ МОЛОДІЖНОМУ ЖИТЛОВОМУ БУДІВНИЦТВУ", в якому просить суд визнати недійсним правочин, а саме Додаткову угоду № б/н від 01.01.2020 до договору про надання інформаційних та консультаційних послуг від 07.07.2005.
Ухвалою суду від 07.06.2021 прийнято справу № 904/5426/21 до свого провадження. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 23.06.2021.
Засобами електронного зв'язку 16.06.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Засобами поштового зв'язку 22.06.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив.
Засобами електронного зв'язку 22.06.2021 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 23.06.2021 призначено підготовче засідання на 19.07.2021.
Ухвалою суду від 19.07.2021 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті 09.08.2021.
В ході судового засідання 28.07.2021 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.
В судовому засіданні 28.07.2021 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.
Позиція позивача викладена у позовній заяві
Позов обґрунтований тим, що додаткова угода б/н від 01.01.2020 до договору про надання інформаційних та консультаційних послуг від 07.07.2005 в момент її вчинення не відповідає вимогам встановленими частинами 1-2 статті 203 Цивільного кодексу України, згідно з якою, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Позивач зазначає, що додаткова угода б/н від 01.01.2020 до договору про надання інформаційних та консультаційних послуг від 07.07.2005 була підписана начальником Першого Бізнес Центру Дніпропетровського Регіонального департаменту роздрібного бізнесу АТ "Укрсиббанк" Метельовою О.В., яка діяла на підставі довіреності від 10.07.2019, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткаченко В.В., реєстраційний номер 1119.
Відповідно до пункту 10 довіреності Метельова О.В. уповноважена банком на укладення, зміну, розірвання договорів про співробітництво з питань роздрібного бізнесу та здійснення всіх інших дій, пов'язаних з укладанням даних договорів, в межах відповідного бюджету АТ «УКРСИББАНК».
Однак, розмір винагороди, який має сплачуватися банком регіональним відділенням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» є єдиним і встановлюється основним договором, а розміри винагороди, встановлені договорами, укладеними з регіональними відділеннями цього Фонду, мають відповідати вищезазначеному договору.
Станом на 01.01.2020, як і на момент подання позову, зміни до основного договору в частині збільшення розміру винагороди не вносились. Бюджетом АТ "Укрсиббанк" на 2020 збільшення витрат на виплату винагороди також не передбачалось.
Таким чином, підстави для збільшення винагороди відповідачу були відсутні, що свідчить проте, що при підписанні додаткової угоди б/н від 01.01.2020 представником банку були перевищені повноваження, надані йому позивачем.
Крім того, позивач зазначає, що не підписував акти наданих послуг, в яких відповідачем зазначались суми винагороди з урахуванням додаткової угоди б/н від 01.01.2020, та не здійснював оплату винагороди у вказаній спірній угоді розмірі, що підтверджує відсутність схвалення ним цього правочину.
Зазначені обставини, на думку позивача, є підставою для визнання недійсною додаткової угоди № б/н від 01.01.2020 до договору про надання інформаційних та консультаційних послуг від 07.07.2005.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву
Відповідач в позовних вимогах АТ "Укрсиббанк" про визнання правочину недійсним просить відмовити.
Фонд стверджує, що на адресу позивача ним був направлений супровідний лист № 02-04/57 від 23.01.2020, відповідно до якого відповідач просив АТ "Укрсиббанк" погодити збільшення компенсаційних витрат та підписати додаткову угоду, яка йшла додатком до листа. Після чого, до Фонду повернулась підписана Метельовою О.В. та скріплена печаткою АТ "Укрсиббанк", без будь-яких заперечень та зауважень, додаткова угода б/н від 01.01.2020, відповідно до якої сторони дійшли згоди про внесення змін до пунктів договору.
Крім того, відповідач зазначає, що твердження АТ "Укрсиббанк" щодо підписання додаткової угоди від 01.01.2020 з перевищенням повноважень є хибними. Оскільки, довіреністю від 10.07.2019 Метальовій О.В. надано повноваження за всіма пунктами договору (в тому числі і пункт 10) в межах 200 000 доларів США.
Беручи до уваги, що в додатковій угоді погоджено суми в межах наданих повноважень, відповідач не вбачає, підстав для задоволення позову. Крім того, позивачем не додано жодних доказів, які б підтверджували факт, що умови додаткової угоди суперечать нормам законодавства.
Також, відповідач звертає увагу, що всі додаткові угоди, які укладались між сторонами були підписані особами на підставі довіреностей.
Позиція позивача викладена у відповіді на відзив
Позивач вказує, що відповідно до абзацу другого довіреності Метельова О.В. уповноважена вчиняти правочини з надання АТ "Укрсиббанк" банківських послуг юридичним особам (крім банків) та фізичним особам-підприємцям на суму не більше ніж 500 000 доларів США або еквівалент цієї суми в іншій валюті за курсом НБУ на день вчинення правочину за підпунктами 1.1 та 1.3 пункту 1 цієї довіреності та на суму не більше ніж 200 000 доларів США або еквівалент цієї суми в іншій валюті за курсом НБУ па день вчинення по всім іншим пунктам цієї довіреності.
Тому відповідач зробив помилковий висновок про те, що представник банку мав повноваження на підписання додаткової угоди б/н від 01.01.2020 до договору про надання інформаційних та консультаційних послуг від 07.07.2005, оскільки ліміт на вчинення правочинів у розмірі не більше ніж 200 000 доларів США або еквівалент цієї суми в іншій валюті розповсюджувався на правочині, зазначені в інших пунктах довіреності.
Крім того, слід зазначити, що трактування відповідачем цієї довіреності не відповідає її змісту. Ліміти на вчинення правочинів, встановлені у абзаці другому довіреності, розповсюджуються виключно на правочини з надання саме банківських послуг безпосередньо банком іншим особам.
Отже, ліміт на вчинення Метельовою О.В. правочинів на суму, що не перевищує 200 000 доларів США або еквівалент цієї суми в іншій валюті за курсом НБУ на день вчинення, не розповсюджується на вказаний правочин.
Позиція відповідача викладена у запереченнях на відповідь
Відповідач зазначає, що твердження позивача про те, що зміна розміру тарифу здійснюється на підставі основного договору не підтверджується жодним пунктом договору або будь-якими нормативно-правовими актами.
Тобто, враховуючи умови договору, АТ "Укрсиббанк" та Фонд не має обмежень стосовно змін укладеного договору про надання інформаційних та консультаційній, послуг, зокрема пунктом 6.1 договору передбачено, що умови цього договору: мають однакову зобов'язальну силу для сторін і можуть бути змінені за взаємною згодою з обов'язковим складанням письмового документа.
Тому у разі взаємної згоди сторони мають право змінювати умови договору без будь-яких погоджень.
Стосовно повноважень відповідач зазначає, що відповідно до довіреності Метельова О.В., не має обмежень в своїх діях, лише саме у ліміті коштів 500 000 та 200 000 доларів США. Будь-які інші обмеження ні чим не підтверджено.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
10.06.2005 між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву було укладено договір № 12 про співпрацю (арк. с. 24-25).
Відповідно до пункту 2.2 договору співпраця сторін буде здійснюватися у відповідності до Інструкції (додаток 1 до цього договору), в якій сторони визначають порядок, терміни, етапи та інші умови співпраці сторін та договору (додаток № 2 до цього договору), що укладається між банком та регіональним відділенням Фонду.
Пунктом 4.1.8 договору філії сторона 2 зобов'язана сплачувати Фонду, в особі його регіональних відділень, на підставі окремих договорів, що укладаються з кожним із регіональних відділень, винагороду:
- одноразово за первинне оформлення документів на кредит та часткову компенсацію у розмірі 100 (сто) гривень без ПДВ від кожної операції;
- щомісячно за супроводженням часткової компенсації у розмірі 1 (одна) гривня без ПДВ за одну угоду про надання часткової компенсації.
При цьому порядок, строки та умови сплати згаданої вище винагороди визначаються регіональними відділеннями Фонду і банку у договорах, укладених за формою згідно з додатком № 2 цього договору.
Строк дії цього договору з моменту підписання до 10.06.2026 року, але в будь-якому разі до виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (не раніше закінчення строку погашення позичальниками зобов'язань за кредитами) (пункт 5.1 договору).
На виконання умов договору № 12 про співпрацю, 07.07.2005 між Акціонерним товариством "Укрсиббанк" (далі - позивач, замовник) та Дніпропетровським регіональним відділенням Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву (далі відповідач, виконавець) було укладено договір про надання інформаційних та консультаційних послуг (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору з метою реалізації взаємодії між Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву та Дніпровським регіональним департаментом АКІБ "Укрсиббанк" щодо надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, відповідно до укладеного між ними договору про співпрацю від 10 червня 2005 року № 12, виконавець надає замовнику інформаційні та консультативні послуги, які споживаються замовником в процесі вчинення певної дії або виконання основного договору, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві вказані послуги на умовах, визначених цим договором.
Згідно пункту 2.3 договору замовник зобов'язується протягом п'яти банківських днів з моменту отримання від виконавця актів про надання послуг у звітному місяці сплачувати винагороду виконавцеві на рахунок № НОМЕР_1 відкритий "Дніпропетровському Центральному відділенні Промінвест-банку", МФО 305437, ЄДРПОУ 25536948, виходячи з таких розмірів:
- одноразово за первинне оформлення документів на кредит та часткову компенсацію у розмірі 100 (сто) гривень без ПДВ від кожної операції (підпункт 2.3.1 пункту 2.3 договору);
- щомісячно за супроводженням часткової компенсації у розмірі 1 (одна) гривня без ПДВ за одну угоду про надання часткової компенсації (підпункт 2.3.1 пункту 2.3 договору).
14.11.2011 між Акціонерним товариством "Укрсиббанк" та Держаною спеціалізованою фінансовою установою "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" був укладений додатковий договір № 5 до договору про співпрацю від 10.06.2005 (арк. с. 26).
У вказаному додатковому договорі № 5 сторони дійшли згоди про внесення змін до пункту 4.1.8 договору № 12 про співпрацю від 10.06.2005 та викласти його в наступній редакції:
"4.1.8 Філії сторони 2 зобов'язані сплачувати Фонду, в особі його регіональних відділень, на підставі окремих договорів, що укладаються з кожним із регіональних відділень, винагороду:
- одноразово за первинне оформлення документів на кредит та часткову компенсацію у розмірі 100 (сто) гривень без ПДВ від кожної операції;
- щомісячно за супроводженням часткової компенсації у розмірі 30 (тридцять) гривень без ПДВ за одну угоду про надання часткової компенсації".
20.04.2016 між Акціонерним товариством "Укрсиббанк" та Дніпропетровським регіональним відділенням Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву було укладено додаткову угоду б/н до договору про надання інформаційних та консультаційних послуг від 07.07.2005.
Додатковою угодою внесено зміни до пунктів 2.3.1 та 2.3.2 договору, викладено у наступній редакції:
"2.3.1 Одноразово за первинне оформлення документів на кредит та часткову компенсацію у розмірі 100 (сто) гривень без ПДВ від кожної операції.
2.3.2 Щомісячно за супроводженням часткової компенсації у розмірі 30 (тридцять) гривень без ПДВ за одну угоду про надання часткової компенсації".
23.01.2020 Дніпропетровське регіональне управління направило на адресу Акціонерного товариства "Укрсиббанк" лист № 02-04/57 з проханням збільшити витрати на виплату винагороди з 01.01.2020.
Після чого відповідач звертався до позивача з вимогами про сплату заборгованості, яка утворилася на підставі укладеної між сторонами додаткової угоди до договору про надання інформаційних та консультаційних послуг від 07.07.2005.
Позивач зазначає, що оригінал додаткової угоди б/н від 01.01.2020, представником банку, що її підписав, не був переданий відповідному підрозділу банку для обліку та виконання, а копію цієї угоди банк отримав лише згодом.
Зі змісту вказаної додаткової угоди б/н від 01.01.2020 вбачається, що сторони дійшли згоди пункти 2.3.1 та 2.3.2 договору викласти в наступній редакції:
"2.3.1 Одноразово за первинне оформлення документів на кредит та часткову компенсацію у розмірі 200 (двісті) гривень без ПДВ від кожної операції.
2.3.2 Щомісячно за супроводженням часткової компенсації у розмірі 150 (сто п'ятдесят) гривень без ПДВ за одну угоду про надання часткової компенсації".
Відповідна додаткова угода була підписана між Дніпропетровським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" в особі в.о директора Пліс Наталії Вікторівни, яка діяла на підставі Положення про Дніпропетровське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяннямолодіжному житловому будівництву" та наказу Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" від 25.02.2019 № 01 та Акціонерним товариством "Укрсиббанк", в особі начальника Першого Бізнес Центру Дніпропетровського Регіонального управління Дніпровського Регіонального департаменту роздрібного бізнесу АТ "Укрсиббанк" Метельовою Ольгою Василівною, яка діяла на підставі довіреності від 10.07.2019, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткаченко В.В., реєстраційний номер 1119.
Позивач стверджує, що додаткова угода б/н від 01.01.2020 була підписана Метельовою О.В. з перевищенням повноважень, наданих їй довіреністю.
Наведене і є причиною виникнення спору.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
За приписами частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 179 Господарського кодексу України, майново -господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 1 статті 626 Цивільний кодекс України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачається, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати у судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Статтею 244 Цивільного кодексу України передбачено, що представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися також на акті органу юридичної особи.
Довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Згідно із статтею 245 Цивільного кодексу України, форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню.
Отже, форма довіреності може бути звичайною письмовою або письмовою нотаріальною. Нотаріально посвідчена довіреність вимагається на вчинення правочину, який потребує нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом або домовленістю сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, додаткова угода б/н від 01.01.2020 була підписана з боку позивача в особі начальника Першого Бізнес Центру Дніпропетровського Регіонального управління Дніпровського Регіонального департаменту роздрібного бізнесу АТ "Укрсиббанк" Метельовою Ольгою Василівною, яка діяла на підставі довіреності від 10.07.2019, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткаченко В.В., реєстраційний номер 1119.
Позивач, посилається на те, що ліміти на вчинення правочинів встановлені у абзаці другому довіреності, розповсюджуються виключно на правочини з надання саме банківських послуг безпосередньо банком іншим особам.
Зокрема, на думку позивача, на підставі цієї довіреності представник має право вчиняти наступні правочини з надання банківських послуг:
- на суму не більше ніж: 500 000 доларів США або еквівалент цієї суми в іншій валюті за курсом НБУ на день вчинення правочину.
- залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних (крім банків) осіб та фізичних осіб (в тому числі фізичних осіб-підприємців) (підпункт 1 пункту 1 довіреності).
- надання кредитів ( в національній та іноземній валютах) юридичним (крім банків) особам і фізичним особам (в тому числі фізичним особам-підприєцям) на підставі та на умовах, визначених рішенням (протоколом) відповідного органу прийняття кредитних рішень АТ "Укрсиббанк" (підпункт 1.3 пункту 1 довіреності);
- на суму не більше ніж 200 000 доларів США або еквівалент цієї суми в іншій валюті за курсом НБУ на день вчинення за правочинами, передбаченими підпунктами 1.2, 1.4, 1.5, 1.6, 1.7, 1.8 пункту 1, пунктом 2, пунктом 3, пунктом 4, пунктом 11, адже саме ці пункти довіреності передбачають вчинення правочинів з надання банківських послуг.
Предметом укладеного з відповідачем договору є надання послуг, саме відповідачем, а банк є замовником цих послуг, тобто ліміт на вчинення Метельовою О.В. правочинів на суму, що не перевищує 200 000 доларів США або еквівалент цієї суми в іншій валюті за курсом НБУ на день вчинення, не розповсюджується на вказаний правочин.
Частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Вказана норма направлена на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають договори різних видів, при цьому у такому випадку дефекти волі юридичної особи, обмеження повноважень її виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій такого виконавчого органу.
Однак вказане положення враховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу юридичної особи та добросовісність його дій є внутрішніми відносинами між юридичною особою та її органом, тому сам лише факт вчинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.
Господарський суд погоджується із запереченнями відповідача про те, що він не має змоги перевірити, які саме обмеження повноважень існують у представника позивача. Матеріали справи не містять відповідних доказів.
Крім того, до матеріалів справи залучена копія довіреності від 09.01.2014 № б/н, посвідчена приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В., реєстраційний номер 182 (арк. с. 61-62), відповідно до якої начальнику Дніпропетровського регіонального управління АТ "Укрсиббанк" Губанову С.М., надано аналогічний обсяг повноважень як і у довіреності Метельової О.В. (пункт 10 довіреності Метельової О.В. відповідає пункту 12 довіреності Губанова С.М.). Відповідними пунктами довіреності передбачено, що уповноважений представник має право укладати, змінювати, розривати договори про співробітництво з питань роздрібного бізнесу та здійснювати всі інші дії, пов'язані з укладанням даних договорів, в межах відповідного бюджету "Укссиббанк".
На підставі вищезазначеної довіреності Губановим С.М. 20.04.2016 була підписана додаткова угода до договору про надання інформаційних та консультаційних послуг від 07.07.2005 (арк. с. 20), в якій сторони дійшли згоди внести зміни до пунктів 2.3.1 та 2.3.2 договору та викласти їх у наступній редакції:
« 2.3.1 Одноразово за первинне оформлення документів на кредит та часткову компенсацію у розмірі 100 (сто) гривень без ПДВ від кожної операції.
2.3.2 Щомісячно за супроводженням часткової компенсації у розмірі 30 (тридцять) гривень без ПДВ за одну угоду про надання часткової компенсації».
Інших доказів, що підтверджували б перевищення повноважень Метельовою О.В. при підписані додаткової угоди, позивачем до суду надано не було.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 77 Господарського кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (статті 78, 79 Господарського процесуального кодексу України).
Господарський суд зазначає, що докази на які посилається відповідач є більш вірогідними ніж докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви залишаються за позивачем.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" до Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "ДЕРЖАВНИЙ ФОНД СПРИЯННЯ МОЛОДІЖНОМУ ЖИТЛОВОМУ БУДІВНИЦТВУ" про визнання недійсним правочину, а саме додаткової угоди № б/н від 01.01.2020 до договору про надання інформаційних та консультаційних послуг від 07.07.2005 відмовити у повному обсязі.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата підписання рішення 18.08.2021.
Суддя В.І. Ярошенко