30 серпня 2007 р.
№ 13/2/07
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
Першикова Є.В.,
суддів:
Кравчука Г.А.,
Муравйова О.В.,
розглянула
касаційну скаргу
державного підприємства “Одеська залізниця» (далі Залізниця)
на рішення
господарського суду Миколаївської області
від
04.05.07
у справі
№ 13/2/07
господарського суду
Миколаївської області
за позовом
Залізниці
до
відкритого акціонерного товариства “Первомайський кар'єр “Граніт» (далі Товариство)
про
стягнення 20 740,00 грн. штрафу
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:
не з'явились;
- відповідача:
Кірюшин М.О. (за дов. № б/н від 29.08.07).
Ухвалою від 23.07.07 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого -Першикова Є.В., суддів -Данилової Т.Б., Ходаківської І.П., касаційна скарга Залізниці № 130 від 15.06.07 була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 16.08.07.
Врахувавши клопотання Товариства, ухвалою від 16.08.07 Вищого господарського суду України розгляд справи було відкладено на 30.08.07, без початку перегляду справи по суті.
У зв'язку з перебуванням суддів Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. у черговій відпустці, розпорядженням від 29.08.07 заступника Голови Вищого господарського суду України для розгляду справи № 13/2/07 господарського суду Миколаївської області, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 30.08.07, створено колегію суддів у наступному складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Кравчук Г.А.. Муравйов О.В.
29.08.07 до колегії суддів Вищого господарського суду України надійшла телеграма Залізниці, в якій остання підтримує в повному обсязі свою касаційну скаргу та просить розглянути справи за відсутності її представника.
Про вказані обставини представника Товариства повідомлено на початку судового засідання 30.08.07. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України не заявлено.
За згодою представника Товариства, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 30.08.07 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 04.05.07 господарського суду Миколаївської області (суддя Коваль Ю.М.) у задоволенні позовних вимог Залізниці відмовлено.
Вказане рішення місцевого суду мотивовано тим, що несприятливі погодні умови, враховуючи вид вантажу -відсів граніту та його перевезення у відкритому рухому складі, призвели до збільшення маси вантажу.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Залізниця звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 04.05.07 господарського суду Миколаївської області скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким позовні вимоги Залізниці задовольнити в повному обсязі.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального права, а саме: ст. 116 Статуту залізниць України.
Зокрема, скаржник вважає помилковим врахування судом при винесенні оскарженого рішення довідки Миколаївського обласного центру гідрометеорології щодо зливи, що спостерігалась 26.07.06 в Миколаївській місцевості.
На день розгляду справи в судовому засіданні 30.08.07 письмовий відзив на касаційну скаргу від Товариства не надійшов. У судовому засіданні 30.08.07 представник Товариства щодо доводів касаційної скарги заперечував, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просив касаційну скаргу Залізниці залишити без задоволення, а оскаржене рішення від 04.05.07 господарського суду Миколаївської області -без змін.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника Товариства, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено попереднєю судовою інстанцією на підставі матеріалів справи 24.07.06 Товариством згідно залізничної накладної групового перевезення № 41070525 зі станції Болеславчик Залізниці до станції Миколаїв Залізниці вантажною швидкістю у групі вагонів №№ 66554403, 67389924, 60652443, 66934076, 67674556 відправлено відсів гранітний. При цьому, встановлено. що у вказаній накладній Товариством зазначено, що маса вантажу складає 348 000,00 кг.
На підставі наданих сторонам доказів по справі судом першої інстанції встановлено, що на станції Миколаїв Залізниці при переважуванні вагонів встановлено, що вага вантажу більша, ніж зазначено в залізничній накладній, на 4 400,00 кг, із них у вагоні № 67674556 більше на 2 100,00 кг, у вагоні № 66934076 більше на 1 900,00 кг, а у вагоні № 67389924 більше на 500,00 кг. Про вказану невідповідність вантажу в супроводжувальній вагони накладній Залізницею складено комерційний акт БК № 034979/111 від 27.07.06.
Крім того, місцевим судом встановлено, що 24.07.06 Товариством також зі станції Болеславчик Залізниці відправлено вантажною швидкістю залізничний вагон № 65783805 згідно залізничної накладної № 41070527 з вантажем відсів гранітний загальною масою 69 000,00 кг.
При цьому, встановлено, що на станції призначення Миколаїв Залізниці при переважуванні вагону встановлено розбіжність маси вантажу, зазначеної в перевізних документах від фактичної, на 600,00 кг більше. Про вказану невідповідність вантажу в супроводжувальній вагон накладній Залізницею складено комерційний акт БК № 034978/110 від 27.07.06.
На підставі довідки Миколаївського обласного центру з гідрометеорології № ПО від 21.03.07 судом першої інстанції встановлено, що за даними авіаметеорологічної станції Миколаїв 26.07.06 спостерігалися зливи з грозами.
Також, при вирішенні спору місцевим судом встановлено, що згідно наявних на залізничних накладних штемпелів Залізниці, остання прийняла до перевезення вантаж 24.07.06, а доставила вантаж і передала його у вагонах вантажоодержувачу під розвантаження 27.07.06.
При цьому встановлено, що відповідно до накладних № 41070525 та № 41070527 від 24.07.06 розрахунок платежів провадиться за відстань 316,00 км.
З урахуванням наведеного, виходячи з Правил обчислення термінів доставки вантажів, суд першої інстанції встановив, що строк доставки вантажу було перевищено на одну добу, оскільки вантаж повинен був бути доставленим 26.07.06.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 12 Закону України “Про транспорт» від 10.11.94 № 232/94-ВР підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.
Згідно зі ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 № 457 (далі Статут), накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданим залізниці відправником разом з вантажем.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що відповідно до п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.00 за № 863/5084 (далі Правила), накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею та користь третьої особи -одержувача.
Пунктом 1.3 Правил передбачено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, а у разі зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.
Відповідно до ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що ст. 122 Статуту визначено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 цього Статуту, якою встановлено стягнення штрафу у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами. При цьому відправник несе відповідальність перед залізницею за наслідки, які виникли.
Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.00 за № 862/5083, надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0, 2% недостачі або надлишку маси вантажів норми розраховуються від маси нетто -для вантажів.
Як встановлено судом першої інстанції, по спірному перевезенню зазначений в комерційних актах надлишок маси вантажу становить: у вагоні № 67389924 -1%, у вагоні № 66934076 -1,02%, у вагоні № 67674556 -1,03%, у вагоні № 65783805 -1%, тобто є незначним.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України вважає доводи, викладені Залізницею в касаційній скарзі, необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судовою інстанцією не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання які, стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі в силу ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу державного підприємства “Одеська залізниця» № 130 від 15.06.07 залишити без задоволення.
Рішення від 04.05.07 господарського суду Миколаївської області у справі № 13/2/07 господарського суду Миколаївської області залишити без змін.
Головуючий
Є.Першиков
судді:
Г.Кравчук
О.Муравйов