Справа № 746/205/21 Головуючий у 1 інстанції Ходіч В. М.
Провадження № 33/4823/388/21
Категорія -
16 серпня 2021 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд в складі: судді апеляційного суду Акуленко С.О., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , його захисника-адвоката Матвієнка В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника - адвоката Матвієнка В.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Срібнянського районного суду Чернігівської області від 07 липня 2021 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з нього на користь держави 454,00 грн. судового збору.
Судом 1 інстанції встановлено, що 07 травня 2021 року о 17 годині 30 хвилини ОСОБА_1 в с. Гриціївка по вулиці Незалежності, керував транспортним засобом «СERY», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від проходження тесту на газоаналізаторі «Алкофор 505», а також медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився у присутності лікаря та двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись із рішенням суду захисник-адвокат Матвієнко В.М. подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд 1 інстанції не звернув увагу на те, що під час складання протоколу відносно нього йому не було роз'яснено права, відеофіксація вчиненого правопорушення велася не безперервно, протокол про адміністративне правопорушення має виправлення.
Зважаючи на те, що у справі відсутнє направлення для проведення медичного огляду та відомості про відсторонення від керування, то, на думку апелянта, була порушена процедура проходження огляду, що у відповідності до ст. 266 КУпАП є підставою для визнання такого огляду недійсним.
Крім того, судом було проігноровано показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які стверджували, що у їх присутності він не відмовлявся пройти освідування, лише наполягав щоб таке відбулося у медичному закладі.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Протоколом про адміністративне правопорушення встановлено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмови від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, що є порушенням вимог п 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення судом першої інстанції встановлені вірно.
Ці обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні суду першої інстанції доказами, зокрема, висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 07.05.2021 року, згідно якого ОСОБА_1 у медичному закладі у присутності лікаря відмовився від проходження такого огляду; відеозаписом, який підтверджує відмову ОСОБА_1 від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичній установі.
Цим доказам суд дав належну оцінку і вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, тому доводи апеляційної скарги в цій частині безпідставні.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.266 КУпАП з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена спільним наказом МВС України та Міністерства охорони здоров'я №1452/735 від 9.11.2015 року, також порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 р.
Аналіз доказів у сукупності підтверджує, що ОСОБА_1 роз'яснено процедуру проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, а також настання можливих наслідків у разі незгоди водія, які полягають у складенні протоколу про адміністративне правопорушення. В даному випадку, відсутність направлення для проведення медичного огляду та відомостей про відсторонення ОСОБА_1 від керування не може свідчити про недійсність такого огляду.
На думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано вимоги закону щодо засвідчення факту відмови особи від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, тому твердження апелянта про зворотне не заслуговують на увагу.
Доводи захисника про те, що відеофіксація подій здійснювалася не безперервно, тому відеозаписи поліцейських не можна вважати належними та допустимими доказами, є необґрунтованими, оскільки керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також його відмова від проходження обстеження зафіксовані на файлах безперервно і при їх огляді не виникає сумніву у їх достовірності, тому відеозаписи є належними та допустимими доказами.
Показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про те, що в їх присутності ОСОБА_1 не відмовлявся пройти освідування та наполягав, щоб таке відбулося у медичній установі, на що посилається апелянт, не може спростовувати вину ОСОБА_5 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, за відмову у проходженні освідування, так як така мала місце і в медичній установі, куди був доставлений останній.
Інші твердження апелянта, зокрема про відсутність направлення для проведення медичного огляду, відомостей про відсторонення його від керування, не роз'яснення йому прав, висновків суду першої інстанції про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, не спростовують вину, та не є підставою для скасування судового рішення.
Незначні виправлення, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, та на які посилається захисник в апеляційній скарзі, не впливають на зміст та обґрунтованість оскаржуваної постанови.
Слід зазначити, що пункт 1.3 ПДР зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до вимог п.2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У разі невиконання вимог п.2.5 ПДР, передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, та вони повністю відповідають фактичним обставинам справи.
Адміністративне стягнення ОСОБА_5 накладено судом у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчинених правопорушень, особи порушника, ступені його вини.
З огляду на наведене, підстави для скасування постанови місцевого суду та закриття справи, як про це йдеться в апеляційній скарзі, відсутні.
Керуючись ст. ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу захисника - адвоката Матвієнка В.М. - залишити без задоволення, а постанову Срібнянського районного суду Чернігівської області від 07 липня 2021 року відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяС. О. Акуленко