Справа № 594/161/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/250/21 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.2 ст.121 КК
17 серпня 2021 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Тернопільського апеляційного суду в складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 02 червня 2021 року,-
Даним вироком,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кемерово, Російська Федерація, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, не одруженого, освіта середня-спеціальна, раніше не судимого,-
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України і призначено покарання 8 (вісім) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_9 постановлено рахувати з моменту взяття його під варту, а саме з 27 листопада 2020 року.
Скасовано арешт накладений ухвалою слідчого судді Борщівського районного суду Тернопільської області від 28.11.2020 року.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком суду, 27 листопада 2020 року близько 14.00 год. обвинувачений ОСОБА_9 та його дружина ОСОБА_10 перебували за місцем проживання у приміщенні житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , де між ними відбулася розмова побутового характеру, яка переросла в суперечку. Під час цієї суперечки ОСОБА_9 , діючи умисно, з метою спричинення тяжких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, взяв з печі в праву руку ніж, яким наніс своїй дружині ОСОБА_10 два удари в ділянку голови та тулуба, чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді рани обличчя в ділянці перенісся справа, рани передньо-внутрішньої поверхні середньої та нижньої третини лівого передпліччя, з ушкодженням артерії та вени, рани долонної поверхні середніх фаланг 3-го та 4-го пальців правої кисті, садна правої та лівої молочних залоз, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент заподіяння.
В результаті умисних неправомірних дій ОСОБА_9 наступила смерть потерпілої ОСОБА_10 внаслідок травматичних ушкоджень тіла з численними ранами (обличчя, лівого передпліччя, правої кисті) з ушкодженням кровоносних судин, яке супроводжувалось масивною зовнішньою кровотечею та призвело до значного знекровлення організму.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 просить вирок суду першої інстанції змінити в частині викладу встановлених судом першої інстанції обставин та викласти їх в частині вини обвинувачення без вказівки на вчинення останнім дій з прямим умислом та в частині призначеного покарання, зокрема просить призначити ОСОБА_9 покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією статті обвинувачення, в решті вирок залишити без змін.
Вказує, що в суді першої інстанції не здобуто доказів того, що ОСОБА_9 бажав смерті дружині, чи перебував з дружиною в настільки неприязних стосунках, що під час суперечок застосував до дружини фізичну силу, тому на думку апелянта, стороною обвинувачення не доведено прямого умислу в діях ОСОБА_9 , оскільки останній не бажав заподіяти ні тяжкі, ні середньої тяжкості тілесні ушкодження, а взявши в руки ніж хотів налякати дружину, яка його ображала.
Вважає, що призначене обвинуваченому покарання за ч.2 ст.121 КК України не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, за своїм розміром є явно несправедливим через суворість.
Зазначає, що при призначенні покарання суд не врахував, що злочин вчинений з непрямим умислом, не звернув увагу на усі дані про особу обвинуваченого та наявність сталих сімейних зв'язків - обвинувачений був одружений, у шлюбі має двох дітей, усі члени сім'ї мешкають в одному господарстві, наявність постійного місця роботи та позитивна характеристика по місцю роботи.
Наголошує на тому, що, судом не враховано поведінку винного після вчинення діяння, а саме те, що зрозумівши, що його неправомірні дії призвели до тяжких тілесних ушкоджень дружині, зізнався синові у вчиненому, наголосив на виклик карети швидкої медичної допомоги, щиро розкаявся. В день затримання працівниками поліції зізнався у вчиненому розповів про обставини вчиненого злочину.
Зазначає, що під час досудового розслідування ОСОБА_9 активно сприяв розкриттю злочину, під час слідчого експерименту в деталях розповів про події 27 липня 2020 року, які мали місце в будинку подружжя ОСОБА_11 з часу повернення його з роботи.
Вказує, що обвинувачений усвідомив суспільну небезпеку своїх протиправних дій, засуджує свою неправомірну поведінку, висловлює жаль з приводу вчиненого, просить вибачення у дітей та бажає вдвічі більше приділяти уваги та любові їм, онуку, своєю працею допомагати останнім в житті.
Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, хоча про день і час розгляду справи був належним чином повідомлений, заяв про відкладення розгляду справи не надсилав, що відповідно до ст.405 КПК України не є перешкодою розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, в судових дебатах обвинуваченого ОСОБА_9 , його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, просять її задовольнити, прокурора, який заперечив апеляційну скаргу, вважає вирок суду законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу адвоката слід залишити без задоволення з таких підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено та кваліфікація дій відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються сукупністю зібраних доказів, є обґрунтованими, в апеляції не оспорюються, тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Щодо посилання апелянта на відсутність в діях ОСОБА_9 прямого умислу на спричинення потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, то вони є безпідставними з огляду на наступне.
Обов'язковою ознакою будь-якого складу злочину є вина.
Згідно зі ст.23 КК України виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
Відповідно до ст.24 КК України умисел поділяється на прямий і непрямий.
Вирішуючи питання про спрямованість умислу обвинуваченого, колегія суддів виходить з усіх обставин вчиненого кримінального злочину: поведінки обвинуваченого і потерпілої, яка передувала кримінальному правопорушенню, їх взаємовідносин, наявного побутового конфлікту і сварки, що створило неприязні стосунки, враховує знаряддя, за допомогою якого було нанесено тяжкі поранення - два удари ножем нанесено в голову та ділянку тулуба потерпілої, тому винний однаково передбачав і бажав заподіяти тяжкі тілесні ушкодження.
При заподіянні потерпілій поранень, ОСОБА_9 , наносячи удари ножем спрямовував їх у життєвоважливий орган, тобто, діяв з прямим умислом спричинити останній тяжкі тілесні ушкодження, тому передбачав, свідомо допускав суспільно-небезпечні наслідки і бажав їх настання.
Аналізуючи вирок суду в частині призначеного ОСОБА_9 покарання, колегія суддів вважає, що доводи захисника щодо невідповідності призначеного йому покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, і за своїм видом є суворим, є необґрунтованими.
Так, призначаючи покарання ОСОБА_9 , суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.65 КК України врахував, що воно має бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації.
Для вибору такого покарання враховується ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форма вини, наслідки цього діяння, дані про винну особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, ставлення цієї особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого злочину.
Так, суд врахував, що обвинувачений вчинив умисний злочин проти здоров'я людини, який законом віднесено до категорії тяжких, наслідком якого є смерть потерпілої ОСОБА_10 , те, що обвинувачений ножем заподіяв численні удари потерпілій, хоча остання не створювала для нього ніякої небезпеки.
Щодо особи обвинуваченого, суд врахував, що за місцем проживання характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Суд взяв до уваги обставини, що пом'якшують покарання, а саме: визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, врахував думку потерпілого, який просив покарати батька суворо, визнав обставиною, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах - дружини та вірно призначив ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі наближене до мінімального, передбаченого санкцією ч.2 ст. 121 КК України.
Таким чином, призначаючи ОСОБА_9 покарання, суд виходив з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання, в тому числі і ті, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, особу обвинуваченого та думку потерпілого, тому колегія не вбачає підстав для застосування ст. 69 КК України.
Наведені в апеляційній скарзі захисника доводи про те, що обвинувачений, зрозумівши, що його неправомірні дії призвели до тяжких тілесних ушкоджень дружині, зізнався синові у вчиненому, наголосив на виклик швидкої допомоги та наявність в обвинуваченого сімейних зв'язків, постійного місця роботи, що він засуджує свою неправомірну поведінку, не впливають на відповідність призначеного йому покарання.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що не має підстав вважати призначене обвинуваченому покарання несправедливим.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги і матеріали кримінального провадження не містять вказівок на порушення вимог кримінального закону, які були би підставами для зміни вироку.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Ухвалила:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 02 червня 2021 року щодо ОСОБА_9 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді