Справа № 601/1291/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/321/21 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - тримання під вартою
16 серпня 2021 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши 16 серпня 2021 року у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку в залі Тернопільського апеляційного суду в м. Тернополі матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 липня 2021 р.,
Ухвалою слідчого судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 липня 2021 р. відмовлено в задоволенні клопотання підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, та задоволено клопотання слідчого СВ Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_9 про продовження строку тримання під вартою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 такого, що не працює, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Датою закінчення дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зазначено 23.08.2021.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді Кременецького районного суду Тернопільської обл. від 28 липня 2021 року про продовження строку запобіжного заходу - скасувати, постановити нове рішення, яким застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою реєстрації підозрюваного.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню через невідповідність висновків слідчого судді, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а також внаслідок істотного порушення вимог КПК України.
Зазначає, що в клопотанні слідчого про продовження строку тримання під вартою підозрюваному відсутні посилання на матеріали, що підтверджують наявність ризиків та відсутнє обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, що відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України, та ч. 4 ст. 194 КПК України є підставою відмови у задоволені клопотання.
Звертає увагу на те, що слідчим суддею у оскаржуваній ухвалі не наведено будь-якого обґрунтування неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, який би міг запобігти тим ризикам, що, на думку слідчого судді, мають місце.
Вказує, що слідчий суддя до вирішення вказаного питання підійшов формально, а його висновок про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та не підтверджується жодним доказом.
Наголошує на тому, що сам по собі факт тяжкості злочину, який інкримінується особі, не може бути підставою для продовження запобіжного заходу, оскільки це суперечить позиції ЄСПЛ викладеної у рішенні “Кейс Томасі проти Франції” від 27 серпня 1992 р., в якій йдеться, що “небезпека можливості переховуватись від правосуддя не може вимірюватись виключно на підставі суворості можливого вироку”.
Заслухавши суддю - доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, пояснення підозрюваного та його захисника, які апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі та просили її задовольнити, зіславшись на доводи, викладені в ній, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів справи, слідчим СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021211010000241 від 28.05.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
27.05.2021 о 22 год. 03 хв. До Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області надійшло повідомлення від невідомої особи про те, що у відпочинковому комплексі “Смерекова хата”, що в селі Кімната, Кременецького району відбувається бійка між відвідувачами закладу.
Також, 27.05.2021 о 22 год. 24 хв. до Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області надійшло повідомлення від невідомої особи про те, що у відпочинковому комплексі “Смерекова хата”, що в селі Кімната, Кременецького району відбувається бійка між відвідувачами закладу, які мають при собі предмети, схожі на ножі, відбувається бійка.
Крім цього, 27.05.2021 о 23 год. 59 хв. до Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області надійшло повідомлення від лікаря екстреної медичної допомоги №82 про те, що у Кременецьку районну лікарню з відпочинкового комплексу “Смерекова хата”, що в селі Кімната Кременецького району, доставлено ОСОБА_11 , із тілесними ушкодженнями у вигляді проникаючого ножового поранення живота, грудної клітки.
За даним фактом 28.05.2021 СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021211010000241 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 27 травня 2021 року близько 21 год. 30 хв. в ОСОБА_7 , який перебував на території відпочинкового комплексу “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”, що по АДРЕСА_3 , під час раптового конфлікту із ОСОБА_11 виник прямий умисел, направлений на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень останньому.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , 27 травня 2021 року близько 21 год. 30 хв., перебуваючи на території відпочинкового комплексу “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”, що по АДРЕСА_3 , під час раптово виниклого конфлікту із ОСОБА_11 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи цілеспрямовано та рішуче, з прямим умислом, направленим на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, утримуючи в своїй руці предмет колючо-ріжучої дії, наніс один удар в ділянку живота та два удари в ділянку грудної клітки ОСОБА_11 , спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення черевної порожнини, колоту рану грудної клітки.
28.05.2021 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
31.05.2021 ухвалою слідчого судді Кременецького районного суду Тернопільської області задоволено клопотання старшого слідчого СВ Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області капітана поліції ОСОБА_12 , яке погоджено з прокурором Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_6 , та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 .
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до практики Європейського суду особлива тяжкість деяких злочинів, яка викликає негативну реакцію суспільства і соціальні наслідки, виправдовує попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу (рішення у справі «Летельє проти Франції»).
Наявність ризиків відповідають позиції вказаного суду, який у тому ж рішенні (п. 39) визнав, що при оцінці ризику перешкоджання правосуддю реальна небезпека чинення тиску на свідків може бути на початку справи, і лише з часом зменшується та зникає зовсім.
На думку слідчого судді, метою продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 згідно з вимогами пунктів 1-5 ч.1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Зокрема, підставами для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 є те, що він обґрунтовано підозрюється у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, наявність будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно останнього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Крім цього, слідчий суддя при вирішенні питання про продовження підозрюваному ОСОБА_7 дії запобіжного заходу зіслався на існування наступних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні; чинити інше кримінальне правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Обґрунтовуючи необхідність продовження підозрюваному виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя правильно послався на практику Європейського суду з прав людини, зокрема, викладеною у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, де зазначено, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від суду.
Вважає, що ОСОБА_7 , розуміючи наслідки, які спричиненні його діями, і відповідно міру покарання, яку він може понести у зв'язку з цим, може вчинити дії, спрямовані на переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Як зазначено у п. 58 рішення ЄСПЛ у справі «Becciev v. Moldova» від 04.10.2005 року (Бекчієв проти Молдови), ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Ризиком того, що ОСОБА_7 , може незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, є те, що перебуваючи на волі, останній може вчиняти дії з метою залякування потерпілого та свідків, а тому справжній інтерес суспільства полягає у забезпеченні законності та запобіганню порушенню прав осіб.
Також, ОСОБА_7 особисто або через третіх осіб може незаконно впливати, у тому числі шляхом застосування погроз, на потерпілого у даному кримінальному провадженні та свідків з метою ненадання ними показань чи надання показань на його користь, а сторона обвинувачення не матиме можливості запобігти цьому та перешкодити протиправним діям.
Ризиком того, що ОСОБА_7 може перешкоджати органу досудового розслідування у встановленні обставин вчинення злочину, всіх учасників кримінального правопорушення, встановленню істини у кримінальному провадженні та забезпеченні швидкого, повного і неупередженого дослідження обставин вчинення злочину і завершенні досудового розслідування у розумний строк є дані про його особу, спосіб учинення ним злочину.
Оцінивши обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, місцевий суд при обранні запобіжного заходу правильно урахував особу підозрюваного, відсутність на утриманні інших осіб, що свідчить про слабку міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його проживання, те, що він не працює, немає постійного законного заробітку та джерел доходу, що може спонукати останнього до вчинення корисливих злочинів, з метою отримання коштів для виїзду з місця проживання та переховування від органу досудового розслідування та суду.
На думку слідчого судді, вищевказане в цілому свідчить про те, що ОСОБА_7 перебуваючи на волі, з метою уникнення відповідальності може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню, а також продовжувати вчиняти інші злочини.
З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків в даному кримінальному провадженні.
Так, відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у ч. 3 цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою.
На думку колегії суддів, слідчим суддею вірно встановленні підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 , так як останній обґрунтовано підозрюється у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, тому, усвідомлюючи міру покарання у випадку визнання його винним у кримінальному провадженні, в якому він підозрюється, останній може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, а застосування менш суворих запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам та забезпечення належної його поведінки.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що слідчим суддею при розгляді клопотання були повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому відповідно до вимог статті 370 КПК України ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Підстав для її скасування та обрання підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу, про що йдеться в апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не виявлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла остаточного висновку про залишення апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_7 без задоволення.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 184, 193, 194, 309, 407 ч. 3 п. 1, ст. 418 ч. 1, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Кременецького районного суду Тернопільської обл. від 28 липня 2021 року про продовження підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - без змін.
Ухвала Апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді