17 серпня 2021 року
м.Суми
Справа №592/14703/20
Номер провадження 22-ц/816/863/21
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ,
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 березня 2021 року в складі судді Хитрова Б.В. ухваленого в м. Суми, повний текст якого складено 02 квітня 2021 року,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про стягнення моральної шкоди,
У грудні 2020 року ОСОБА_1 , діючи в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (далі по тексту - АТ «СК «Країна») моральну шкоду в суму 51000 грн 00 коп. та понесені витрати на правничу допомогу в сумі 12000 грн.
Свої вимоги мотивувала тим, що вона, як законний представник неповнолітнього сина ОСОБА_2 , звернулася до АТ «СК «Країна» з заявою про здійснення страхової виплати, гарантованої Законом України «Про страхування», проте 07 лютого 2020 року в виплаті страхового відшкодування їй було відмовлено. У зв'язку з чим вона була змушена звернутися до суду з позовом в інтересах сина про стягнення страхового відшкодування.
Зазначає, що незаконні дії відповідача, які виразилися в ухиленні від виплати страхового відшкодування, порушенням зобов'язання за договором страхування, призвели до душевних хвилювань сина, вимагало додаткових зусиль та вплинули на особисті, сімейні стосунки, навчання і дозвілля малолітнього потерпілого.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 березня 2021 року у задоволення позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 червня 2021 року у задоволенні вимог ОСОБА_1 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 12000 грн 00 коп. відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно визначився із характером спірних правовідносин. Зокрема, позовна заява була мотивована небажанням відповідача здійснювати страхове відшкодування, у зв'язку з чим вона була змушена звернутися до суду за захистом порушених прав, а не спричиненням в наслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди здоров'ю сина, як помилково вказував суд першої інстанції.
Вказує також і на те, що судом були порушені вимоги ст.ст. 189, 197 ЦПК України, так як не надано їй та представнику ознайомитися із запереченнями відповідача на позовну заяву, безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи договору про надання правничої допомоги та квитанції про сплату коштів адвокату.
Враховуючи те, що у супереч ч.ч. 4, 5 ст. 178 ЦПК України АТ «СК «Країна» не надано доказів надсилання позивачу відзиву на апеляційну скаргу, а тому апеляційний суд не приймає його до уваги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних обставин.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.
З матеріалів справи вбачається, що вироком Недригайлівського районного суду Сумської області від 5 лютого 2019 року по кримінальній справі № 582/1130/18 встановлено, що ОСОБА_3 10.06.2017 року о 13-00 , рухаючись по проїзній частині автодороги ««Київ-Суми-Юнаківка» у напрямку м.Ромни Сумської області, керував технічно - несправним автобусом «Рута 20» державний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ФОП ОСОБА_4 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 . Вказаний автомобіль знаходився в оренді у відповідача ТОВ «АВТО-ОВІ», з яким водій ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах, відповідно до наказу від 15.09.2016 року.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди малолітній син позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який разом зі своєю тіткою ОСОБА_5 , що придбала 2 квитка на проїзд в касі Сумського автовокзалу (ТОВ «Сумиоблавтотранс»), їхав в автобусі «Рута 20» як пасажир, отримав тілесні ушкодженні у вигляді «відкритої проникаючої черепно-мозкової травми, багатоуламкового ушкодження у вигляді правої тім'яної кістки, забою-здавлення головного мозку кістковими уламками, рвано-забійної рани м'яких тканин тім'яної ділянки справа, лобної та тім'яної ділянки зліва, вушної раковини зліва, подапоневротичної гематоми тім'яно-потиличної ділянки, забою-садни м'яких тканин волосяної частини голови, ГРВІ, гострий фарингіт, які, згідно висновку судово-медичної експертизи №833 від 06.09.2017 року, проведеної в рамках кримінального провадження за №12017200220000168. кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя та здоров'я в момент заподіяння.
Вищезазначеним вироком суду ОСОБА_3 був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 3 роки. На підставі п. «є» ст. 1 Закону України « Про амністію у 2016 році» він був повністю звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі строком 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 3 роки. При цьому, суд залишив без розгляду цивільний позов, законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої каліцтвом та ушкодженням здоров'я під час ДТП.
Зазначені обставини встановлені рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 12 листопада 2020 року у справі № 592/8365/19, а тому відповідно до вимог передбачених ст.82 ЦПК України є встановленими і доказуванню не підлягають.( а.с. 5-11)
Також зазначеним рішенням суду встановлено , що малолітній син позивача, будучи пасажиром автобусу «Рута 20» державний номер НОМЕР_1 . мав бути застрахований відповідно до Закону України «Про страхування» та Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176 (зі змінами).
З пасажирського квитка, який був направлений нею до ТДВ страхова компанія «Альфа- Гарант», вбачається, що її малолітній син був застрахований перевізником в Публічному акціонерному товаристві страхова компанія «Країна», яке повинно було відшкодувати заподіяну здоров'ю її сина майнову та моральну шкоду.
Листом від 07 лютого 2020 року АТ «СК «Країна», розглянувши заяву ОСОБА_1 від 27 січня 2020 року про здійснення страхового відшкодування, повідомило про необхідність надання оригіналу проїзного квитка на рейсовий автобус, що є страховим полісом, та копії паспортних даних, ІНН та виписки з банківськими реквізитами. Крім того, зазначено, що у випадку надання вищевказаних документів, АТ «СК «Країна» повернеться до розгляду даної справи (а.с. 4).
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Сум від 12 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з АТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_1 , як законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_2 , страхову суму у розмірі 51000 грн 00 коп. Стягнуто з ТОВ «АВТО-ОВІ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 150000 грн 00 коп. та витрати на лікування в розмірі 36746 грн 44 коп. (а.с. 5-11).
Ухвалюючи оскаржуване рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, посилався на те, що Положенням про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті відшкодування моральної шкоди взагалі не передбачено, страховик відшкодовує моральну шкоду лише у випадках, передбачених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Однак, судом першої інстанції не було взято до уваги те, що позивач, обґрунтовуючи свої вимоги про відшкодування моральної шкоди, як на підставу своїх вимог, не посилався на ушкодження здоров'я потерпілого під час ДТП. Позовні вимоги були мотивовані тим, що моральна шкода спричинена невиплатою страхового відшкодування відповідачем у справі.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою 2 цієї статті.
Позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 мотивована відмовою відповідача у виплаті страхового відшкодування, що, за її твердженнями, призвело до душевних хвилювань її неповнолітнього сина та вимагало додаткових зусиль і часу, вплинуло на особисті, сімейні стосунки, навчання та дозвіл малолітнього потерпілого.
Суд першої інстанції не звернув достатньої уваги на предмет і підстави поданого позову, неправильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню. Рішення суду першої інстанції не можна вважати законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , колегія суддів бере до уваги наступні обставини.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частина 1 статті 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.
За змістом статті 7 Закону України «Про страхування», одним із видів обов'язкового страхування, що діє на території України, є особисте страхування від нещасних випадків на транспорті.
Порядок здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті (далі - обов'язкове особисте страхування) пасажирів внутрішнього автомобільного транспорту визначений Положенням про обов'язкове особисте страхування
від нещасних випадків на транспорті, затвердженим постановою КМУ від 14 серпня 1996 року за №959.
Пунктом 10 вказаного Порядку визначено, що страхова виплата застрахованому здійснюється страховиком на підставі заяви застрахованого про її виплату; акта про нещасний випадок; листа непрацездатності (для працюючої особи) або довідки закладу охорони здоров'я, що засвідчив тимчасову непрацездатність громадян (для непрацюючої особи), або довідки спеціалізованих установ про встановлення інвалідності; у разі загибелі чи смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку - копії свідоцтва про смерть, а також страхового поліса або документа, що його замінює (для пасажира пільгової категорії - документа, що підтверджує право на пільги).
Страхова сума виплачується не пізніше як через 10 діб з дня одержання необхідних документів через касу страховика або перераховується на розрахунковий рахунок, зазначений застрахованим у заяві, відповідно до рівня неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на день виплати.
З матеріалів справи вбачається, що із заявою про здійснення страхового відшкодування ОСОБА_1 в інтересах свого неповнолітнього сина звернулася до АТ СК «Країна» 27 січня 2020 року, розглянувши яку останній повідомив, що для вирішення наданого витання необхідно надати страховий поліс і що в даному випадку таким документом є оригінал квитка на рейсовий автобус.
ОСОБА_1 доказів на підтвердження того, що нею були надані всі визначені вищезазначеним Порядком документи, на підставі яких здійснюється виплата страхового відшкодування, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані до апеляційного суду надано не було. За таких обставин, АТ «СК «Країна» при прийнятті рішення за заявою позивача, діяло в межах Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженого постановою КМУ від 14 серпня 1996 року за №959.
Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що, у зв'язку з відмовою відповідача у виплаті страхового відшкодування, вона була вимушена звернутися до суду з відповідним позовом. Проте, як вбачається зі змісту рішення Ковпаківського районного суду від 12 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 до АТ «СК «Країна» був поданий ще в травні 2019 року.
ОСОБА_1 не наводиться обставин, які б вказували на те, що мали місце інші аналогічні звернення до відповідача із вимогою про виплату страхового відшкодування до травня 2019 року з наданням всіх необхідних доказів, які протиправно не були виконані відповідачем.
Таким чином, з огляду на те, що по справі не зібрано доказів, які б підтверджували неправомірність дій відповідача при вирішенні поданої ОСОБА_1 , в інтересах свого неповнолітнього сина, заяви про виплату страхового відшкодування, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо вимог ОСОБА_1 про розподіл понесених нею витрат на професійну правничу допомогу у сумі 12000 грн, то у відповідності до положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Враховуючи те, що колегією суддів за наслідками апеляційного перегляду рішення місцевого суду не встановлено правових підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, тому понесені нею під час судового розгляду судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Також, колегія суддів звертає увагу і на те, що позивачем усупереч вимогам ст.ст. 12, 81 ЦПК України, не було надано належних доказів на підтвердження того, що під час розгляду даної справи їй надавалася професійна правнича допомога адвокатом Новіковим С.П. та понесення нею витрат на заявлену суму.
Зокрема, з долученої до позовної заяви та апеляційної скарги угоди про надання юридичних послуг слідує, що при її укладенні сторони домовилися про надання адвокатом Новіковим С.П. консультацій та представлення інтересів ОСОБА_1 в Ковпаківському районному суду м. Суми в справі №592/8365/19, а не в рамках даної судової справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про стягнення моральної шкоди відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий - О.І. Собина
Судді: О.Ю.Кононенко
С.С. Ткачук