36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
17.08.2021 Справа № 917/850/21
м. Полтава
за позовною заявою Акціонерного товариства “Полтава-Банк”, вул. Пилипа Орлика, 40а, м. Полтава, 36000
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Німецько-Українське підприємство «БІТ», бульвар Лесі Українки, 26, офіс 719, м. Київ, 01133
про стягнення 11 190,86 грн
Суддя Пушко І.І.
Секретар судового засідання Квіта О.Т.
Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.
Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 11 190,86 грн. заборгованості за договором оренди від 08.05.2019, в т.ч. 10 433,85 грн. заборгованість по сплаті орендної плати (за червень та серпень 2019 року) та 824,00 грн. пеня (в редакції уточненої позовної заяви від 14.06.2021 № 011-001/2432).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не здійснив оплату орендних платежів за червень та серпень 2019 року на умовах договору оренди від 08.05.2019.
Ухвалою від 03.06.2021 позовна заява була залишена без руху з підстав невиконання позивачем вимог п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України (а.с. 32-33).
Позивач в термін, визначений судом, усунув недоліки позовної заяви, надав уточнену позовну заяву від 14.06.2021 № 011-001/2432 (а.с. 36-37) та ухвалою від 17.06.2021 (а.с. 42-43) суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - до 15 днів з дня отримання ухвали та для подання заперечень - до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.
Ухвала суду від 17.06.2021 направлялась сторонам, в т.ч. відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 42-43) та повернулась до суду із відміткою поштового працівника “адресат відсутній ” (а.с. 45-48).
Суд зазначає, що згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала надсилається учасникам судового процесу за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018р. у справі №910/177797/17.
За даних обставин, суд дійшов висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки "адресат відсутній за вказаною адресою", є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.
Про відкриття провадження у справі суд повідомив учасників справи шляхом опублікування оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України, вебсторінці господарського суду Полтавської області в розділі "Новини" https://pl.arbitr.gov.ua/ (а.с. 49). Відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України, з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не надав.
В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 по справі № 911/2390/18 зазначено, що до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України (виключна підсудність).
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Між Акціонерним товариством «Полтава-банк», як Орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Німецько-Українське підприємство «БІТ», як Орендарем, укладено договір оренди від 08.05.2019 (а.с. 21-22, далі - Договір), згідно умов якого Орендодавець передає Орендарю, а Орендар приймає на певний строк у тимчасове платне користування (далі - оренда) нежитлове приміщення загальною площею 49,85 кв.м., розташоване за адресою: Полтавська область, м. Полтава, пров. Першотравневий, 7.
Позивач зазначає, що право власності на нерухоме майно, що було передано позивачем в оренду відповідачу підтверджується договором купівлі-продажу від 26.02.2018, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Ю.В., зареєстрованого в реєстрі за № 402 (копія договору та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно залучені до матеріалів справи, а.с. 24-26).
Орендодавець передав, а Орендар прийняв у користування Об'єкт оренди за Актом прийому-передачі приміщення від 08.05.2019 (а.с. 23).
Відповідно п. 3.3. Договору, підписання акту приймання-передачі свідчить про фактичну передачу приміщення в оренди.
Відповідно п. 4.1. Договору, цей Договір набирає чинності з 08.05.2019 та діє до 08.05.2020.
Згідно п. 5.1. Договору, за орендоване приміщення Орендар сплачує орендну плату в розмірі 8 973,00 грн. в т.ч. ПДВ. Орендна плата встановлена по цьому Договору включає плату за користування приміщенням. Орендна плата вноситься один раз на місяць шляхом перерахування на рахунок Орендодавця. При цьому Орендар сплачує орендну плату за перший і останній місяці оренди не пізніше 5 (п'яти) днів з моменту укладення цього Договору.
Відповідно до п. 5.2. Договору, орендна плата нараховується, починаючи з дати прийняття приміщення Орендарем і закінчується нараховуватися по дату фактичного повернення орендованого приміщення від Орендаря Орендодавцю. Оренда сплачується не пізніше 25-го числа кожного поточного місяця незалежно від результатів господарської діяльності Орендаря.
Пунктом 5.3. Договору сторони погодили, що Орендар несе витрати по оплаті комунальних послуг (за користування водою, електроенергією, послугами з теплопостачання).
Відповідно до п. 7.4. Договору, Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
До матеріалів позовної заяви позивач долучив рахунок-фактуру№ 01/06 від 10.06.2019 на суму 8973,00 грн. за оренду нежитлового приміщення за червень 2019 (а.с. 9) та рахунок-фактуру№ 01/08 від 14.08.2019 на суму 2894,52 грн. за оренду нежитлового приміщення за період 01.08-12.08.2019 (а.с. 10).
Меморіальними ордерами № 22084 від 16.05.2019 на суму 6947,04 грн. та № 22042 від 16.05.2021 на суму 11052,96 грн. (а.с. 11) відповідач відповідно до умов п. 5.1 Договору здійснив оплату орендної плати за перший та останній місяці оренди.
Позивач стверджує, що відповідач зазначені в рахунках суми не сплатив, станом на 14.06.2021 заборгованість відповідача зі сплати орендної плати становить 10 366,46 грн., з якої 6893,04 грн. заборгованості з орендної плати за червень 2019 (зменшена на 2079,96 грн. суму переплати за останній місяць оренди, сплачену меморіальним ордером № 22042 від 16.05.2021 на суму 11052,96 грн.) та 3473,42 грн. заборгованості з орендної плати за серпень 2019.
Згідно п. 9.1. Договору, у випадку повної або часткової несплати орендної плати та/або компенсації комунальних послуг та/або витрат по охороні Об'єкта оренди, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня.
Керуючись вказаним пунктом Договору позивач нарахував відповідачу пеню за період прострочення з 25.06.2019 по 31.01.2020 на суму 824,40 грн. (розрахунок залучений до матеріалів уточненої позовної заяви, а.с. 38).
Вирішуючи спір суд виходив із наступного.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК) України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписом ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір оренди.
Частинами 1, 6 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Обов'язок наймача здійснювати оплату за передане майно у користування визначений ст. 759 ЦК України.
Наявними в матеріалах справи доказами, зокрема копією акту приймання-передачі (а.с. 23), підтверджується факт прийняття відповідачем в оренду Об'єкту оренди з 08.05.2019.
Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 5.2 Договору, орендна плата нараховується, починаючи з дати прийняття приміщення Орендарем і закінчується нараховуватися по дату фактичного повернення орендованого приміщення від Орендаря Орендодавцю. Оренда сплачується не пізніше 25-го числа кожного поточного місяця незалежно від результатів господарської діяльності Орендаря.
Відповідно до п. 6.1 Договору, Орендодавець зобов'язаний вчасно надавати Орендарю рахунки на оплату орендної плати.
Позивач долучив до матеріалів справи рахунок-фактуру № 01/06 від 10.06.2019 на суму 8973,00 грн. за оренду нежитлового приміщення за червень 2019 (а.с. 9) та рахунок-фактуру № 01/08 від 14.08.2019 на суму 2894,52 грн. за оренду нежитлового приміщення за період 01.08-12.08.2019 (а.с. 10).
Проте, оскільки розмір орендної плати та платіжні реквізити для її оплати встановлені сторонами безпосередньо в Договорі, суд вважає, що сплату орендної плати відповідач повинен був здійснювати незважаючи на наявність чи відсутність у нього рахунку позивача на сплату орендної плати.
Обов'язок відповідача сплатити за користування майном виникає в силу закону (ч. 1 ст. 759, ст. 762 ЦК України) та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку.
Враховуючи часткове зарахування позивачем грошових коштів в сумі 2 079,96 грн. переплати за останній місяць оренди, сплачену меморіальним ордером № 22042 від 16.05.2021 на суму 11052,96 грн. (а.с. 11) заборгованість відповідача з орендної плати за червень 2019 становить 6 893,04 грн. Орендну плату плати за серпень 2019 в сумі 3 473,42 грн. відповідач не сплатив.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 10 366,46 грн. заборгованості за Договором оренди від 08.05.2019 за червень та серпень 2019 року підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
П. 6 ст. 231 ГК України передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п. 9.1. Договору, у випадку повної або часткової несплати орендної плати та/або компенсації комунальних послуг та/або витрат по охороні Об'єкта оренди, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня.
Керуючись вказаним пунктом Договору позивач нарахував відповідачу пеню за період прострочення з 25.06.2019 по 31.01.2020 на суму 824,40 грн. (розрахунок залучений до матеріалів уточненої позовної заяви, а.с. 38).
Здійснивши перерахунок пені суд встановив, що позовні вимоги в частині стягнення пені не перевищують обраховані судом та задовольняються в повному обсязі.
Перевірка правильності розрахунку пені здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".
Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).
З урахуванням викладеного, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю в сумі 11 190,86 грн., з яких 10 433,85 грн. заборгованість по сплаті орендної плати (за червень та серпень 2019 року) та 824,00 грн. пеня.
За п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позовних вимог повністю, судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача в сумі 2 270,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Німецько-Українське підприємство «БІТ» (бульвар Лесі Українки, 26, офіс 719, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 40036430) на користь Акціонерного товариства “Полтава-Банк” (вул. Пилипа Орлика, 40а, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 09807595) - 10 433,85 грн. заборгованість по сплаті орендної плати, 824,00 грн. пеня; 2 270,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
4. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Пушко І.І.