Справа № 645/2343/20 Головуючий І інстанції - Мартинова О.М.
Провадження № 33/818/106/21 Суддя доповідач - Шабельніков С.К.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
/ по справі про адміністративне правопорушення /
11 серпня 2021 року м.Харків
суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.
за участю секретаря - Вакула Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 травня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП,-
20.04.2020 року працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 162435 стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно з вказаним протоколом ОСОБА_1 20 квітня 2020 року об 17 год. 28 хв., керував транспортним засобом «SSANG YONG KYRON», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по пр.Ювілейний, буд.94-А у м.Харкові, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest» або у наркоцентрі у лікаря-нарколога відмовився в присутності двох свідків.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою судді Фрунзенського районного суду м.Харкова від 28.05.2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн та позбавлення права керування транспортним засобом на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 грн.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді та провадження у справі стосовно нього закрити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що висновки судді не відповідають фактичним обставинам справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддею допущено порушення норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суддя першої інстанції розглянув справу без його участі та без участі його захисника, чим було порушено права на захист, а також суддя відмовив у задоволені клопотання захисника про направлення матеріалів справи за підсудністю до Московського районного суду м.Харкова, чим порушив вимоги ст. 276 КУпАП.
Вказує, що рапорт, який було долучено до справи та на який посилався суддя першої інстанції не може бути доказом у справі, оскільки такий рапорт належить до внутрішніх документів МВС України, а тому не може бути визнаним у якості доказу встановлення вини особи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження. Поважність пропуску строку на апеляційне оскарження мотивована тим, що він не був присутнім у судовому засіданні під час розгляду справи та копію оскаржуваної постанови він отримав 30.06.2020 року.
Враховуючи, що доводи клопотання про пропуск строку на апеляційне оскарження з поважних причин не спростовуються матеріалами справи, клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку підлягає задоволенню.
ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Семеха Д.С. були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, відповідно до зворотного повідомлення про доставку судової повістки про виклик в судове засідання призначене на 11.08.2021 року об 11.30 год. (а.с. 63-64), причин своєї неявки суду не повідомили.
Відповідно до ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
За таких обставин, суд вважає можливим провести апеляційний розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Семехи Д.С.
Дослідивши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, суддя виходив з того, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, яке виразилось у відмові особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, чим порушено вимоги пункту 2.5 ПДР України.
З зазначеним висновком судді апеляційний суд погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає наявним в матеріалах справи доказам.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Судовим розглядом встановлено, що 20 квітня 2020 року об 17 год. 28 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «SSANG YONG KYRON», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по пр.Ювілейний, буд.94-А у м.Харкові, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest» або у наркоцентрі у лікаря-нарколога відмовився в присутності двох свідків.
В наслідок зазначених подій поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 162435 від 20.04.2020 року за невиконання ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР України, а саме за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, крім протоколу, також підтверджується:
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до яких 20.04.2020 року були залучені в якості свідків під час оформлення поліцейськими адміністративного протоколу за ст.130 КУпАП на ОСОБА_1 . В їх присутності останній відмовився від проходження тесту на приборі Драгер за місцем зупинки, також відмовився пройти огляд у лікаря нарколога за адресою: м.Харків, вул. Шевченко, буд.26;
- рапортом інспектора роти №5 батальйону №1 УПП в Харківській області ДПП лейтенанта поліції Максименка А., яким доповідає, що під час несення служби екіпажем 5051 20.04.2020 року за адресою: м.Харків, просп.Юбілейний, буд. 94-А було зупинено авто Санг Йонг, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходився з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Було складено протокол серії ОБ №162435 за ч.1 ст.130 КУпАП. Авто Санг Йонг, державний номерний знак НОМЕР_1 залишилось за місцем зупинки без порушень ПДР України.
- відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції з якого вбачається, що ОСОБА_1 у присутності двох свідків відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки так і у медичному закладі, що було зафіксовано в присутності свідків.
Апеляційний суд вважає, що вимоги ч.2 ст.251, ст.256, 265-2, 266, 268 КУпАП, а також «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» поліцейськими дотримано.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказує, що постанова була ухвалена без його участі чим було порушеного його право на захист.
Як вбачається з матеріалів справи, судове засідання неодноразово відкладалось, і в кожне з них викликались учасники процесу, про що свідчать виклики: на 07.05.2020 року (а.с. 8а, 9), на 22.05.2020 року (а.с. 10, 10А), на 26.05.2020 року (а.с. 14, 15), на 28.05.2020 року (арк. 18).
Судові засіданні призначені на 22.05.2020, 26.05.2020 були відкладені за клопотаннями захисника.
Суд першої інстанції, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, згідно якої кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, та керуючись положеннями статей 38, 277 КУпАП розглянув вказану справу з урахуванням відомостей, що є наявними в матеріалах справи.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції ставиться критично до таких доводів апелянта, і розцінює їх як обраний спосіб захисту та спробу уникнути відповідальності.
При цьому, судом апеляційної інстанції, при перегляді справи, з метою забезпечення конституційних засад щодо дотримання гарантій забезпечення права на оскарження рішення було прийнято всі можливі процесуальні заходи щодо проведення апеляційного перегляду. Зокрема, викликались ОСОБА_1 , захисник, свідки у судове засідання для надання пояснень з метою повного та всебічного з'ясування обставин справи. Однак, будучи належним чином про розгляд справи ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, ніяких відомостей та письмових пояснень до суду апеляційної не надав.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не може погодитись з обґрунтованістю таких доводів.
Доводи апелянта щодо порушення правил підсудності справи та необхідності направлення справи до Московського районного суду м.Харкова, то апеляційний суд погоджується з висновком судді першої інстанції, що на час розгляду матеріалу про адміністративне правопорушення (28.05.2020 року) відповідно до ч.2 ст.276 КУпАП справи про адміністративні правопорушення передбачені ч.1 ст.130 КУпАП можуть також розглядатися за місцем проживання порушників. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, місцем проживання порушника вазано: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Немишлянського (Фрунзенського) району м. Харкова.
Дослідивши докази, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , апеляційний суд визнає їх належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП.
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Також, з матеріали провадження не містять відомостей про оскарження ОСОБА_1 або його захисником дії працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення в порядку КАС.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.
Крім того, як вбачається з відеозапису з камер працівників поліції ОСОБА_1 після того, як був зупинений працівниками поліції та йому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння пропонував поліцейським неправомірну вигоду для того аби вирішити питання та не складати протокол про адміністративне правопорушення, після відмови працівників поліції вчинити такі дії ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці та у медичному закладі.
Апеляційний суд зазначає, що такі дії як пропонування неправомірної вигоди працівникам поліції з метою уникнення відповідальності додатково свідчить про усвідомлення ОСОБА_1 протиправного характеру своєї діяльності та вчинення адміністративного правопорушення умисно.
Доводи апелянта про те, що рапорт інспектора роти №5 батальйону №1 УПП в Харківській області ДПП лейтенанта поліції Максименка А. є неналежним доказом, оскільки він відноситись до внутрішніх документів МВС України є безпідставними, оскільки рапорт працівника поліції не є єдиним доказом, завдяки якому зафіксовано адміністративне правопорушення. Визначальним є відомості протоколу про адміністративне правопорушення, який підписаний належним працівником поліції, свідками та у разі згоди правопорушником та пояснення свідків, що залучені у якості додатку до протоколу, також на підставі відеозапису встановлюються додаткові відомості про адміністративне правопорушення.
Такий висновок суд робить згідно вимог ст.252КУпАП України, де зазначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Таким чином, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУПАП, апеляційний суд не вбачає.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. ст. 294, 295 КУпАП,-
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити, поновивши йому процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Фрунзенського районного суду м.Харкова від 28 травня 2020 року .
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Фрунзенського районного суду м.Харкова від 28 травня 2020 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков