Справа № 953/20595/20 Головуючий у 1 інстанції - ОСОБА_1
Апеляційне провадження № 11кп/818/2760/21 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія: ч.3 ст.185 КК України
11 серпня 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Харкова клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у виді тримання під вартою, -
Вироком Київського районного суду м.Харкова від 17 червня 2021 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Мала Рогань, Харківського району Харківської області, громадянин України, з неповною середньою освітою, не одружений, осіб на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий, останній раз 12.04.2019 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч.3 ст.185 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений з місця позбавлення волі по відбуттю покарання 03.04.2020 року,
визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Застосовано відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, однак не більш ніж на 60 днів, тобто до 15.08.2021 року.
До Харківського апеляційного суду надійшло клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у виді тримання під вартою до закінчення апеляційного розгляду.
В обґрунтування свого клопотання прокурор посилається на те, що ОСОБА_7 є особою, яка раніше багато раз судима, вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років, зник з місця скоєння злочину, що підтверджує можливість переховування від суду, не має міцних соціальних зав'язків, у обвинуваченого відсутні місце реєстрації та мешкання в місті Харкові, він не має постійного місця роботи та є реальна можливість ОСОБА_7 залишити місце свого мешкання, ухилятись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Заслухавши доповідь головуючого судді; доводи прокурора, який підтримав своє клопотання; думку обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою; перевіривши матеріали судового провадження та доводи клопотання, колегія суддів вважає, що клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що вироком Київського районного суду м.Харкова від 17.06.2021 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Також колегія суддів погоджується з доводами прокурора, щодо продовження існування ризиків передбачених ст.177 КПК України, які існували на час обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на інших учасників провадження та вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, вже призначеного судом за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій, оскільки ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин, а саме таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням у сховище.
Крім того, в своїй апеляційній скарзі прокурор ставить питання про призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, у зв'язку з чим обвинувачений може також переховуватися від суду та органу досудового розслідування.
Однак, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
З урахуванням особи обвинуваченого, який є особою неодноразово судимою за умисні корисливі злочини та звільнившись з місць позбавлення волі в квітні 2020 року вже в травні 2020 року знов вчинив аналогічний злочин є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду та належного дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами клопотання прокурора щодо продовження існування ризиків, які були на час обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризик це подія, яка ймовірно може настати за наявності певних підстав.
Об'єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків вбачається з вищенаведених відомостей, а тому колегія суддів погоджується з обґрунтованістю доводів прокурора щодо неефективності інших альтернативних, більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо обґрунтованості клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , внаслідок чого воно підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.115 КПК України, строки, визначені цим Кодексом, можуть визначатися вказівкою на подію.
Згідно ч.3 ст. 377 КПК України, обвинуваченому, засудженому до позбавлення волі, лише у виняткових випадках, з врахуванням особи та обставин кримінального провадження, може бути змінений запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою. З врахуванням особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження, колегія суддів не вбачає підстав вважати їх винятковими та такими, що надають колегії суддів право змінити обвинуваченому запобіжний захід.
Враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину і йому було призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, зазначені вище ризики не можуть зменшитись або втратити актуальність до завершення апеляційного розгляду, колегія суддів вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком чинності за цим кримінальним провадженням.
Керуючись ст.ст. 115, 177, 178, 183, 331, 377, 401 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком чинності за цим кримінальним провадженням (справа № 953/20595/20, апеляційне провадження №11-кп/818/2760/21).
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді -