ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.08.2021Справа № 910/3497/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М. та помічника судді Усамової А.Р., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз"
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним в частині рішення
Представники:
від позивача: Павліченко Л.М.;
від відповідача: Грищенко К.В.
Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі-відповідач), в якому просить суд:
- визнати недійсним та скасувати пункт 1 рішення Антимонопольного комітету України від 24.12.2020 № 810-р, в частині АТ "Запоріжгаз";
- визнати недійсним та скасувати пункт 2 рішення Антимонопольного комітету України від 24.12.2020 № 810-р, в частині АТ "Запоріжгаз";
- визнати недійсним та скасувати пункт 7 рішення Антимонопольного комітету України від 24.12.2020 № 810-р згідно з яким "за порушення, визначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накласти на акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" (ідентифікаційний код 03345716) штраф у розмірі 17 470 879, 00 гривень".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення є незаконним та необґрунтованим внаслідок неповного з'ясування та доведення обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08.04.2021. Зокрема, зобов'язано Антимонопольний комітет України надати суду у строк до 06.04.2021 копії матеріалів справи № 128-26.13/104-19 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" на електронному носії.
23.03.2011 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав заяву про продовження строку на подання доказів та відзиву на позовну заяву, в якій у зв'язку із значним обсягом матеріалів справи на підставі яких Комітетом винесено оскаржуване рішення, просить суд продовжити Комітету строк на подання відзиву та доказів у справі.
05.04.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав уточнену позовну заяву, відповідно до якої позовні вимоги визначені в позовній заяві підтримує позовні вимоги та з урахуванням приписів ст. 46 ГПК України уточнює зміст позовної заяви.
06.04.2021 до суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи (надіслане на електронну пошту суду), в якому позивач зазначає, що оскільки позовні вимоги 18 позивачів в т.ч. АТ "Запоріжгаз" заявлені до Антимонопольного комітету України та пов'язані одними і тими ж підставами виникнення, ним були подані в межах справ № 910/3320/21 (суддя Босий В.П.) та № 910/3367/21 (суддя Картавцева Ю.В.) клопотання об'єднання справ в одне провадження, у зв'язку з чим просить суд відкласти розгляд справи до вирішення по суті клопотань про об'єднання справ в одне провадження.
У судовому засіданні 08.04.2021, суд, розглянувши заяву відповідача, враховуючи, що наведені Комітетом причини неможливості виконання ним вимог ухвали суду у визначений судом строк є поважними та об'єктивними, суд вважає за можливе задовольнити заяву Антимонопольного комітету України та продовжити процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів у справі на 2 тижні.
Крім цього, у судовому засіданні 08.04.2021 відкладено розгляд справи до 13.05.2021.
22.04.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що наявність у споживачів природного газу приладів обліку є необхідною умовою для отримання послуги з розподілу природного газу з метою визначення достовірних даних щодо обсягу та вартості наданої послуги, в свою чергу Оператори ГРМ є основними покупцями побутових лічильників газу. Відтак, як зазначає відповідач, Група РГК будучи значним покупцем побутових лічильників природного газу та займаючи монопольне (домінуюче) становище на ринку послуги розподілу природного газу, може визначати та суттєво впливати на умови обороту побутових лічильників, що використовуються для забезпечення комерційного обліку споживання природного газу населенням, яке проживає у квартирах та приватних будинках, у тому числі не допускати, усувати та обмежувати конкуренцію. Також, відповідач подав документи на виконання вимог ухвали суду від 10.03.2021, а саме копії матеріалів справи № 128-26.13/104-19 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" на електронному носії.
07.05.2021 відповідач через відділ автоматизованого документообігу суду подав клопотання, в якому просить суд розгляд справи № 910/3497/21 здійснювати у закритому судовому засіданні.
У судовому засіданні 13.05.2021 розглянувши подану позивачем уточнену позовну заяву, суд зазначає, що відповідно до змісту вказаної заяви позивачем фактично доповнено позов новими обставинами із збереженням в ньому первісних обставин, відтак суд визнав подану уточнену позовну заяву такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України, у зв'язку з чим прийняв її до розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 клопотання Антимонопольного комітету України про розгляд справи у закритому судовому засіданні - задоволено. Розгляд справи № 910/3497/21 здійснюється у закритому судовому засіданні.
У судовому засіданні 13.05.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 10.06.2021.
01.06.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав відповідь на відзив, в якій, зокрема зазначає, що при визначенні товарних меж ринку Комітет допустив порушення Методики в частині дослідження товарних ринків, невірно застосував спеціальне законодавство, що регулює діяльність з розподілу природного газу, що призвело до незаконних та необргунтованих висновків про можливість об'єднання одними товарними межами ринку розподілу природного газу та самостійних ринків побутових лічильників (оптової та роздрібної купівлі-продажу, послуг з встановлення).
У судовому засіданні 10.06.2021 оголошено перерву до 29.07.2021.
25.06.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких, зокрема зазначає, що висування Групою РГК необгрунтованих вимог щодо обов'язкової наявності протоколу випробувань з позитивними висновками за РМ № 081/39.434-2014 для участі в закупівлях побутових лічильників газу з використання електронної системи закупівель призвело до ущемлення інтересів виробників, лічильники яких не пройшли випробування за вказаною програмою.
19.07.2021 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав клопотання про призначення техніко-економічної експертизи, в якому також просить суд витребувати у АТ «Харківміськгаз» усі протоколи випробувань побутових лічильників проведені за програмою РМ, протягом часу її застосування.
Також, 19.07.2021 позивач подав до суду клопотання про призначення судової економічної експертизи.
Крім того, 27.07.2021 позивач подав до суду клопотання про призначення судової комплексної економічної та товарознавчої експертизи.
У судовому засіданні 29.07.2021 оголошено перерву до 12.08.2021.
У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав подані клопотання про призначення судових експертиз.
Представник відповідача заперечив проти задоволення вказаних клопотань та подав письмові заперечення, в яких зазначає, що питання поставлені позивачем на вирішення судового експерта не відповідають обгрунтуванню заявлених позовних вимог.
Розглянувши подані представником позивача клопотання про призначення судової економічної експертизи, клопотання про призначення судової технічно-економічної експертизи та клопотання про призначення судової комплексної економічної та товарознавчої експертизи, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення, з огляду на наступне.
В обґрунтування поданих клопотань позивач вказує, що Комітет при розгляді справи виходив лише з тих матеріалів, що зібрані ним під час розслідування порушення, яке, на думку Комітету, відбулось на ринку розподілу природного газу, тоді-як ринок побутових лічильників, за твердженням Комітету, дослідження не вимагає. Крім того, позивач зазначає, що випробування за Програмою РМ дозволяють оцінити побутові лічильники на предмет особливостей експлуатації та дають додаткову, порівняно з технічною документацією виробників, інформацію про роботу лічильника, його поведінку в реальних робочих умовах, коли ним вимірюється саме природний газ, схильність похибок вимірювання у бік тієї чи іншої сторони тощо, відтак, позивач вважає, що необхідним є проведення дослідження з боку спеціалістів. Також позивач вказує на те, що він не мав можливості надати експертний висновок, оскільки у позивача не було розуміння обсягу проведених Комітетом досліджень: ринку розподілу природного газу та ринків побутових лічильників.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень.
Так, рішенням Антимонопольного комітету України №810-р, зокрема, визнано групу суб'єктів господарювання, в тому числі позивача такою, що займала монопольне (домінуюче) становище на ринку послуги з розподілу природного газу в межах територій міст та областей (відповідно до наведеного в п. 1 рішення переліку), де розташовані газорозподільні системи, що перебувають у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації зазначених суб'єктів Групи, із часткою 100%; визнано дії Групи, що полягали у висуванні в період з 11.11.2016 по 10.07.2018 додаткових необґрунтованих вимог щодо обов'язкової наявності протоколу випробування з позитивними висновками за РМ 081/39.434-2014 для участі в закупівлях побутових лічильників газу з використанням електронної системи "Prozorro", що призвели до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання та були б неможливими за умов існування значної конкуренції, - порушенням, передбаченим п. 2 ст. 50, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуги з розподілу природного газу в межах територій, де розташовані газорозподільні системи, що перебувають у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації зазначених суб'єктів Групи.
Позивач, оскаржуючи вказане рішення, у позові серед іншого зазначає, що в рішенні відповідач обмежився лише викладенням певних рис функціонування ринку розподілу природного газу, що перебуває у стані природної монополії, та без будь-яких досліджень Комітет включив до ринку послуги з розподілу природного газу ще декілька суміжних ринків, в тому числі ринок лічильників природного газу. Водночас, позивач вказує, що лічильник природного газу є окремим товаром господарського обороту і входить до окремого ринку - ринку лічильників природного газу, який серед іншого згадується відповідачем у рішенні №810-р, однак, дослідження такого ринку не здійснюється.
В свою чергу, відповідач, у відзиві на позовну заяву підтримав використаний ним в оскаржуваному рішенні підхід до визначення товарних меж ринку саме у вигляді послуги з розподілу природного газу.
Крім того, позивач вказує, що визнаючи дії позивача, які полягають у висуванні вимог щодо обов'язкової наявності протоколу випробувань з позитивними висновками за РМ 081/39.434-2014 для участі в тендерах на закупівлю побутових лічильників газу, зловживанням монопольним становищем, відповідач при розгляді справи не проаналізував ані сутність самих випробувань, ані цінність результатів випробувань за Програмою РМ 081/39.434-2014, натомість зробив висновок про необґрунтованість проведення таких випробувань та відсутності необхідності в них.
Відтак, оскільки позивач, який вказує на те, що встановлення ним вимог щодо наявності протоколів випробувань за Програмою РМ 081/39.434-2014 відповідало принципу самостійного формування своїх програм діяльності та вибору постачальників, одночасно зазначає про суттєвість додаткової інформації, яку надають результати таких випробувань, оскільки отримані дані дозволяють позивачу як оператору ГРМ оцінити терміни повірки, строки експлуатації, спрогнозувати втрати природного газу при вимірюваннях, суд приходить до висновку про необхідність дослідження вказаних обставин.
Згідно з п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Згідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції (ч. 2 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Суд також зазначає, що до предмету доказування у даній справи відноситься питання щодо дотримання відповідачем методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, в тому числі при визначенні меж ринку.
Таким чином, перевірка правильності застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 № 49-р, передбачає перевірку судом даних використаних АМКУ для визначення монопольного становища та встановлення зловживання таким становищем з боку суб'єкта господарювання.
Частинами 4-7 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
Призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.
Враховуючи викладене, оскільки для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, необхідним є призначення судової експертизи.
При цьому, при розгляді заявлених клопотань суд також враховував, що Верховний Суд конкретизував правові висновки, викладені у постановах від 19.08.2019 у справі № 910/12487/18 та від 30.01.2020 у справі № 910/14949/18, зазначивши таке.
За приписами пунктів 23 та 32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.94 № 5 (в редакції розпорядження АМК від 29.06.98 № 169-р), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.05.94 за N 90/299 (далі - Правила), службовцями Комітету, відділення, яким доручено збирання та аналіз доказів, проводяться дії, направлені на всебічне, повне і об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін; у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення.
Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що Рішення АМК має містити усі докази, якими обґрунтовуються його висновки.
Водночас положення статті 40 Закону № 2210 та пункту 16 названих Правил стосовно прав осіб, які беруть (брали) участь у справі (зокрема, щодо наведення доказів) не обмежують цих осіб у наданні до суду доказів, які раніше не були подані ними в процесі розгляду АМК справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
З огляду на наведене, суд вважає за необхідне призначити у даній справі комплексну судову експертизу, при цьому, суд ставить на вирішення судової експертизи ті питання, які стосуються предмету доказування у даній справі, інші питання, які позивач просив поставити на вирішення експертизи, судом відхиляються.
У відповідності до ст. 7 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи. До державних спеціалізованих установ належать, зокрема, науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 Господарського процесуального кодексу України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
На підставі вищезазначеного, з урахуванням вимог Господарського процесуального кодексу України, Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, з метою встановлення правомірності заявлених позовних вимог, всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору й вирішення питань, що потребують спеціальних знань, суд дійшов висновку щодо призначення комплексної судової експертизи у даній справі, проведення якої доручає Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6).
Щодо заявленого позивачем у клопотанні про призначення судової техніко-економічної експертизи, клопотання про витребування у АТ «Харківміськгаз» усіх протоколів випробувань побутових лічильників проведених за програмою РМ, протягом часу її застосування, суд відмовляє у його задоволенні, з огляду на наявність у матеріалах даної справи всіх матеріалів антимонопольної справи № 128-26.13/104-19 та у разі необхідності надання додаткових документів для проведення судової експертизи експерт має право подати до суду відповідне клопотання про надання додаткових документів.
Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про судову експертизу», витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України у господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Частиною 2 статті 125 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може зобов'язати учасника справи, який заявив клопотання про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказів за їх місцезнаходженням, попередньо (авансом) оплатити витрати, пов'язані з відповідною процесуальною дією. Якщо клопотання заявили декілька учасників справи, необхідну грошову суму авансом в рівних частках сплачують відповідні учасники справи, а у випадках, коли відповідна процесуальна дія здійснюється з ініціативи суду, - сторони в рівних частках.
У випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 127 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи, що питання про призначення судових експертиз було розглянуто судом за клопотанням позивача, відповідно витрати, пов'язані з попередньою оплатою проведення судової експертизи, покладаються на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи ""Запоріжгаз".
Згідно ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках призначення судом експертизи.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи.
У зв'язку із призначенням судової експертизи, провадження у справі № 910/3497/21 підлягає зупиненню.
Керуючись ст.ст. 99, 100, ч. 1 ст. 228, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" про призначення судових експертиз - задовольнити частково.
2. Призначити у справі № 910/3497/21 комплексу судову експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6).
3. На вирішення експерта винести наступні питання:
- Чи підтверджується документально матеріалами антимонопольної справи №128-26.13/104-19 наявність числових показників обороту побутових лічильників за 2016, 2017, 2018 роки, а саме в частині: оптового продажу побутових лічильників на території України; роздрібного продажу побутових лічильників на території України; послуг з їх встановлення на території України? Якщо так, то якими були ці показники за 2016, 2017, 2018 роки та якими документами це підтверджується?
- Чи містять матеріали антимонопольної справи №128-26.13/104-19 документи та статистичну інформацію, на підставі яких можливо визначити частки "Групи РГК" окремо як покупця, як продавця та як надавача послуг з встановлення побутових лічильників та кожного з учасників "Групи РГК" (в тому числі, АТ "Запоріжгаз") на ринках оптового продажу, роздрібного продажу та надання послуг з встановлення побутових лічильників на території України? Якщо так, то якими є ці частки на зазначених ринках?
- чи містять матеріали антимонопольної справи №128-26.13/104-19 вичерпний перелік основних продавців та покупців побутових лічильників природного газу на території України? Якщо так, то якими документами це підтверджується? Чи визнані в матеріалах справи особливості переліку основних продавців та покупців побутових лічильників залежно від виду ринку(оптового, роздрібного продажу та надання послуг з встановлення побутових лічильників)?
- чи містять матеріали антимонопольної справи №128-26.13/104-19 дослідження платоспроможного попиту "Групи РГК" та окремо АТ "Запоріжгаз" на побутові лічильники? Як на частку "Групи РГК" та окремо АТ "Запоріжгаз" на ринках оптового, роздрібного продажу та надання послуг з встановлення побутових лічильників впливають здійснення діяльності з розподілу природного газу та особливості встановлення та використання тарифів на розподіл природного газу?
- чи містять матеріали антимонопольної справи №128-26.13/104-19 документи, які підтверджують факт неможливості або економічної недоцільності закупівлі "Групою РГК" чи будь-яким з її учасників лічильників природного газу поза межами території, де знаходяться газорозподільні системи даних суб'єктів господарювання?
- чи містять матеріали антимонопольної справи №128-26.13/104-19 дані, на підставі яких можна дослідити співвідношення часток учасників ринку оптового продажу побутових лічильників у періоди: з 2015 року по листопад 2016 року; з листопада 2016 року по липень 2018 року; з серпня 2018 року по 2019 рік? Якщо так, то як змінювались частки учасників ринку оптового продажу побутових лічильників, зокрема, виробників, продавців та покупців в зазначені періоди?
- чи підтверджується документально матеріалами антимонопольної справи №128-26.13/104-19 здатність АТ "Запоріжгаз" (та "Групи РГК") впливати на оборот лічильників в Україні? Якщо так, то яким чином змінились частки продавців на ринках побутових лічильників в період 2016, 2017, 2018 років? У разі наявності зміни часток чи є така зміна наслідком особливостей проведення тендерних закупівель АТ "Запоріжгаз" ("Групою РГК") з висуванням вимоги про наявність протоколу випробувань за Програмою РМ 081/39.434-2014 окремо у 2016, 2017, 2018 та в цілому у період 2016-2018 років?
- чи підтверджується документально матеріалами антимонопольної справи №128-26.13/104-19 сталість (незмінність) співвідношення обсягів обороту лічильників (виробництва та імпорту, купівлі і використання) лічильників на території України в період 2016-2018 років?
- які особливості технічних характеристик чи інших властивостей побутових лічильників, окрім їх метрологічних характеристик, виявлено в результаті випробувань за Програмою РМ 081/39.434-2014? Чи відповідають такі технічні характеристики та інші властивості їх опису, наведеному в технічних паспортах та настановах з експлуатації виробників? Якщо не відповідають - в чому саме?
- чи можна на підставі додаткової інформації, що виявлена при випробуваннях за Програмою РМ 081/39.434-2014, визначити розмір виробничо-технологічних витрат та втрат оператора ГРМ на конкретному лічильнику? Якщо так, в якому обсязі вони збільшують чи зменшують обсяг виробничо-технологічних витрат та втрат природного газу оператора ГРМ на конкретному лічильнику?
- як змінюється за результатами випробувань природним газом оцінка терміну виходу лічильника з ладу (непридатність) порівняно із заявленим виробником строком експлуатації?
- чи є інші зміни в заявлених виробником технічних характеристиках лічильників за наслідками випробувань за Програмою РМ 081/39.434-2014 на природному газі? Якщо так, які саме?
4. Оплату витрат по проведенню судової експертизи покласти на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз".
5. Зобов'язати судового експерта направити на адресу представника Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" (вул. Задовська, буд. 7, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69035) оригінал рахунку на оплату експертизи.
6. Зобов'язати Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" надати експертній установі докази проведення оплати послуг по проведенню судової експертизи.
7. Попередити експерта, який безпосередньо проводитиме судову експертизу, про відповідальність, передбачену ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
8. Зобов'язати експерта після проведення судової експертизи надати суду висновок судового експерта.
9. Провадження у справі № 910/3497/21 зупинити до закінчення проведення судової експертизи.
10. Матеріали справи № 910/3497/21 надіслати до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6).
Ухвала набрала законної сили з моменту її оголошення.
Дата складання та підписання повного тексту ухвали 17.08.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, протягом десяти днів з дня її проголошення, з урахуванням вимог ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.О. Щербаков