Справа № 344/10129/21
Провадження № 11-кп/4808/359/21
Категорія ч. 2 ст. 110 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач Повзло
16 серпня 2021 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 липня 2021 року про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні № 22021090000000010 про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
Прокурор в апеляційній скарзі просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Мотивує вимоги апеляційної скарги тим, що судом невірно трактовано норми КПК України та не взято до уваги чинні норми кримінального процесуального законодавства України. Пояснює, що у разі здійснення спеціального досудового розслідування норми статей 291, 293 КПК України застосовуються з урахуванням спеціальних норм, передбачених главою 24-1 КПК України. Вказує, що на виконання вимог ч. 2 ст. 297-5 КПК України захиснику підозрюваного ОСОБА_7 було вручено під розписку копію обвинувального акта з додатками та вказану розписку долучено до обвинувального акта, який було направлено до суду. Зауважує, що у ст. ст. 291, 293 КПК України зазначено, що у разі здійснення спеціального досудового розслідування немає необхідності вручення копії обвинувального акта підозрюваному, у зв'язку з чим немає необхідності вручення (надсилання) 2 екземплярів обвинувального акта з додатками захиснику. Вважає неправдивим твердження суду про те, що стороною обвинувачення не надсилалось підозрюваному повідомлення про закінчення досудового розслідування. Зазначає, що відповідно до вимог діючого КПК України в Урядовому Кур'єрі (№ 103 (6971) від 01 червня 2021 року) на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повідомлення про звершення досудового розслідування та відкриття матеріалів кримінального провадження. На його думку, в ухвалі недостовірно вказано, що стороною обвинувачення не надано даних, які б вказували про те, що обвинувачений ОСОБА_7 знає або може знати про пред'явлене йому обвинувачення. Пояснює, що письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 було вручено в порядку, передбаченому ст. 278, главами 6, 11 КПК України. Про отримання підозри ОСОБА_7 неодноразово заявляв у прямому ефірі українських та російських телеканалів, а також у своєму instagram-каналі. Крім того, повістки про виклик ОСОБА_7 публікувалися в Урядовому Кур'єрі та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Вважає безпідставним твердження суду про те, що обвинувальний акт в частині викладення фактичних обставин кримінального правопорушення не відповідає вимогам закону, оскільки ч. 2 ст. 291 КПК України містить вичерпний перелік відомостей, які він має містити, а в тексті обвинувального акта є посилання на висновок судово-лінгвістичної експертизи № 54/1516 від 19 січня 2021 року, що є неприпустимим. Зауважує, що ст. 291 КПК України не містить норми, яка б обмежувала виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, чи забороняла б зазначати в обвинувальному акті відомості, встановлені під час досудового розслідування.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 липня 2021 року клопотання захисника про повернення обвинувального акта прокурору - задоволено, обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22021090000000010 від 19 березня 2021 року, про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, повернуто прокурору.
Таке рішення суд мотивував тим, що обвинувальний акт обвинуваченому ОСОБА_7 , який має громадянство України, проживає по АДРЕСА_1 , в порядку та з дотриманням вимог КПК України не вручався та не надсилався, що не заперечувалося прокурором, так само не надсилалось і повідомлення про закінчення досудового розслідування.На думку суду виконання прокурором вимог ст. 293 КПК України з захисником підозрюваного не звільняє його від обов'язку надіслати обвинувальний акт захиснику підозрюваного, як це передбачено ч. 2 ст. 297-5 КПК України.Також суд звертає увагу, що судова повістка, яка направлена судом листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу обвинуваченого, вручена 06 липня 2021 року, у графі «Розписка в одержанні» міститься підпис « ОСОБА_10 », інформації про одержання судової повістки іншою особою відсутня.Стороною обвинувачення не надано даних, які б вказували про те, що обвинувачений ОСОБА_7 знає або може знати про пред'явлення йому обвинувачення, що містить офіційну, сформовану на досудовому розслідуванні версію про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Суду не надано належних доказів на підтвердження тих обставин, що обвинуваченому ОСОБА_7 надіслано, а він отримав або міг отримати обвинувальний акт та додані до нього документи.Крім того, обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_7 в частині викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, не відповідає вимогам закону, оскільки ч. 2 ст. 291 КПК України містить вичерпний перелік відомостей, які він має містити. Разом з тим, дослідженням змісту обвинувального акта встановлено, що він містить відомості, які не передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України.Так, в тексті обвинувального акта містяться посилання на висновок судово-лінгвістичної експертизи № 54/1516-86 від 19 січня 2021 року, який відповідно до ст. 84 КПК України є доказом у кримінальному провадженні, при цьому посилання на наявність будь-яких доказів у змісті фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, за загальними правилами КПК України є неприпустимим.Таким чином, на думку суду, посилання в обвинувальному акті на докази, які можуть надаватись та досліджуватись виключно під час судового розгляду не відповідає та суттєво суперечить вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України. Дійшов висновку, що органами досудового розслідування не дотримано вимог кримінального процесуального закону при направленні до суду обвинувального акта, а також про невідповідність такого обвинувального акта вимогам ст .291 КПК України, що унеможливлює призначення його до судового розгляду.
Під час апеляційного розгляду:
- прокурор просив задовольнити вимоги апеляційної скарги, скасувати ухвалу суду та призначити новий розгляд в суді першої інстанції;
- захисник ОСОБА_9 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
За приписами ч. 3 п. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
За змістом 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.
Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
До обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.
Верховний Суд України у своїй постанові по справі № 5-328 кс-16 від 24 листопада 2016 року, аналізуючи зазначену норму, вказує, що закон вимагає обов'язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників:
1) фактичних обставин кримінального правопорушення;
2) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»);
3) формулювання обвинувачення.
При цьому, в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
У ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), що виходячи з суті цієї статті має відображатися в обвинувальному акті, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.
За змістом п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24 жовтня 2003 року № 8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред'явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити данні про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.
Вказаний принцип закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.
Ознайомившись з обвинувальним актом та проаналізувавши його зміст, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що фактичні обставини кримінального правопорушення викладено неповно, не розкрито належно події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
При цьому, в обвинувальному акті є посилання на пряму мову з точною передачею слів автора, яка містить нецензурні слова. На думку суду апеляційної інстанції, вживання таких слів в обвинувальному акті, навіть при використанні прямої мови, є недопустимим.
Також, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що обвинувальний акт містить відомості, які не передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, а саме посилання на висновок судово-лінгвістичної експертизи № 54/1516-86 від 19 січня 2021 року, який відповідно до ст. 84 КПК України є доказом у кримінальному провадженні.
Статтею 293 КПК України передбачено, що одночасно з переданням обвинувального акта до суду, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави. Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 112, 113, 114, 114-1, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, частинами другою - п'ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 08, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.
Згідно з ч. 1 ст. 297-5 КПК України повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Частиною 2 даної статті передбачено, що копії процесуальних документів, що підлягають врученню підозрюваному, надсилаються захиснику.
Суд апеляційної інстанції погоджується з мотивами суду першої інстанції про те, що у випадку, встановленому ч. 2 ст. 297-1 КПК України, коли не вимагається додавати до обвинувального акта розписку підозрюваного про отримання ним обвинувального акта, як це визначено п. 3 ч. 4 ст. 291 КПК України, обов'язковим є надсилання обвинувального акта захиснику підозрюваного, оскільки саме з цього часу підозрюваний вважається проінформованим про пред'явлене обвинувачення. При цьому, документ про виконання вимог ст. 297-5 КПК України в частині надсилання обвинувального акта захиснику додається до обвинувального акта на підтвердження отримання копії обвинувального акта підозрюваним.
На думку суду апеляційної інстанції, виконання прокурором вимог ст. 293 КПК України відносно захисника як учасника кримінального провадження не позбавляє його обов'язку надіслати обвинувальний акт, що підлягають врученню підозрюваному, захиснику, як це передбачено ч. 2 ст. 297-5 КПК України.
Відповідно до положень частини 3 статті 323 КПК України визначено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині 2 статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.
Спеціальне судове провадження здійснюється згідно із загальними правилами судового розгляду, передбаченими КПК України з урахуванням особливостей розгляду справи в порядку спеціального провадження.
В той час, як встановлено судом першої інстанції, обвинувальний акт обвинуваченому ОСОБА_7 , в порядку та з дотриманням вимог КПК України не вручався та не надсилався. Стороною обвинувачення не надано даних, які б вказували про те, що обвинувачений ОСОБА_7 знає або може знати про пред'явлення йому обвинувачення, що містить офіційну, сформовану на досудовому розслідуванні версію про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Доводи прокурора про те, що ОСОБА_7 було вручено письмове повідомлення про підозру не спростовують таких обставин.
При цьому, судова повістка, яка направлена судом першої інстанції листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу обвинуваченого, вручена 06 липня 2021 року, у графі «Розписка в одержанні» міститься підпис « ОСОБА_10 ».
З наведених обставин не буде забезпечено право на справедливий суд та право на захист.
Суд апеляційної інстанції вважає, що наведені в ухвалі суду першої інстанції порушення перешкоджають призначенню справи до судового розгляду, тому обвинувальний акт з доданими до нього документами підлягає поверненню прокурору.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення про повернення прокурору обвинувального акта прийнято за результатами повного, об'єктивного судового розгляду із додержанням вимог кримінального процесуального закону, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування ухвали суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 липня 2021 року про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні № 22021090000000010 про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4