ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.08.2021Справа № 910/8356/21
Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912)
до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія." (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 22945712)
про стягнення 40 069,81 грн,
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія.» про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 40 069,81 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення, ухвала суду від 01.06.2021 була надіслана позивачу та відповідачу на адреси, зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та вручена адресатам: позивачу - 09.06.2021, відповідачу - 10.06.2021.
29.06.2021 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що виплата страхового відшкодування позивачем, проводилась відповідно до рахунку ТзОВ «Ніко Центр Київ» № 07658 від 22.08.2018 року, який складений на підставі калькуляції № 1.003.18.0, згідно якої, вартість відновлювального ремонту автомобіля Mitsubishi ASX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , (без врахування коефіцієнту фізичного зносу) становить 57 569,81 грн. Відповідач зазначає, що останній звернувся до ПП «Експерт-Сервіс-Альфа» для розрахунку коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Mitsubishi ASX, реєстраційний номер НОМЕР_1 та 17.06.2021 року складено дослідження спеціаліста автотоварознавця № 159.21Е-Ез, яким оцінювачем визначено коефіцієнт фізичного зносу автомобіля Mitsubishi ASX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який дорівнює 0,5995. У зв'язку з викладеним, відповідач зазначає, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Mitsubishi ASX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу його складових, становить 36 723,25 грн. Отже, розмір страхового відшкодування в порядку суброгації з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу та за вирахуванням франшизи, становить 36 223,25 грн. Також відповідач зазначає, що оскільки ПрАТ «УТСК» сплатило позивачу у досудовому порядку 18 000,00 грн, належна до виплати сума страхового відшкодування у порядку суброгації становить 18 223,25 грн.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
У зв'язку з перебуванням судді Андреїшиної І.О. у період з 19.07.2021 року до 06.08.2021 року включно у відпустці, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
21.03.2018 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СК ДЖОНСОН" було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту за №095а8ц, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб MITSUBISHI, д.р.н. НОМЕР_1 .
12.08.2018 року о 14:30 в м. Київ, просп. Голосіївський, 132 сталася дорожньо- транспортна пригода за участю автомобіля MITSUBISHI, д.р.н. НОМЕР_1 , ним керувала ОСОБА_1 та автомобіля Toyota Camry, д.р.н. НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_2 , внаслідок чого було пошкоджено автомобіль MITSUBISHI, д.р.н. НОМЕР_3 , що був застрахований у позивача згідно договору страхування (механічні пошкодження ТЗ зафіксовані в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) та акті огляду пошкодженого ТЗ з фотододатками).
Страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу
Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту №АХА2411822 від 27.09.2018 року, страхового акту № АХА2425863 від 14.11.2018 року та умов договору страхування №095а8ц від 21.03.2018, розмір страхового відшкодування склав 57 569,81 грн, яке позивачем було сплачено за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу на СТО, що підтверджується платіжним дорученням № 500 653 від 28.09.2018, N9 514 402 від 15.11.2018.
Відповідно до п. 27.13 договору страхування № 095а8ц від 21.03.2018 при пошкодженні ТЗ розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої договором франшизи.
Згідно положень ст. 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди ( ОСОБА_2 ) за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу Toyota Camry, д.р.н. НОМЕР_2 була застрахована відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в Приватному акціонерному товаристві "Українська транспортна страхова компанія." згідно полісу №АМ/4871377 (що підтверджується Повідомленніям про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол), роздруківкою з бази МТСБУ щодо полісу № АМ/4871377, копією полісу № АМ/4871377).
Відповідно до п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
25.10.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування за вих. № СУ/005829/3.
Зазначену заяву було отримано відповідачем 29.10.2018 року, що підтверджується витягом ПАТ «УКРПОШТА» щодо відстеження поштового відправлення « 0221706255873».
29.01.2019 року позивач звернувся до відповідача із додатковою заявою про виплату страхового відшкодування за вих. № СУ/005829/3-1 на суму 57 569,81 грн.
ПрАТ «УТСК» відповідно до умов полісу № АМ/4871377 з 16.07.2019 по 06.11.2019 року було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 17 000,00 грн.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, якщо вона завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Разом з тим, заперечуючи проти суми страхового відшкодування відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що останній звернувся до ПП «Експерт-Сервіс-Альфа» для розрахунку коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Mitsubishi ASX, реєстраційний номер НОМЕР_1 та 17.06.2021 року складено дослідження спеціаліста автотоварознавця № 159.21Е-Ез, яким оцінювачем визначено коефіцієнт фізичного зносу автомобіля Mitsubishi ASX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який дорівнює 0,5995.
Судом враховано заперечення відповідача стосовно того, що позивачем розраховано розмір страхового відшкодування без врахування фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу.
Одночасно, при визначенні суми коефіцієнту фізичного зносу, який підлягає вирахуванню з суми страхового відшкодування, обов'язок виплати якого виник у відповідача, судом враховано наступне.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Також згідно п/п «б», п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 1335/5/1159 від 24 липня 2009 року підставою для нарахування зносу є відновлення ремонтом складових частин кузова, кабіни або рами.
Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник в разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Також згідно з пунктом 3.9 Методики фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації. Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв'язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників. Фізичний знос може також визначатись шляхом урахування погіршення технічного стану КТЗ унаслідок отриманих і усунених пошкоджень залежно від вартості їх усунення.
Відповідно до пункту 8.3. Методики, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Згідно з п.п. 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 та зареєстрованої в Мінюсті України 24.11.2003р. за №1074/8395 (далі - Методика) коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ тощо. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.
Судом встановлено, що при ретельному вивченні наданих ПрАТ «СК «АРКС» фотографій автомобіля Mitsubishi ASX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , працівником ПрАТ «УТСК» було виявлено сліди корозійного руйнування лакофарбового покриття: панелі задньої, підлоги задка, лонжерона заднього правого.
Виявлені корозійні руйнування є підставою, згідно п. 7.39 Методики, для застосування коефіцієнту фізичного зносу до складових автомобіля Mitsubishi ASX, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Згідно наданого відповідачем розрахунку, вартість відновлювального ремонту автомобіля Mitsubishi ASX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу його складових, становить 36 723,25 грн згідно наступного розрахунку:
15 524,40 грн (вартість робіт Ср, згідно з рахунком ТзОВ «Ніко Центр Київ» № 07658 від 22.08.2018 року, який складений на підставі калькуляції № 1.003.18.0);
+ 7 272,18 грн (вартість матеріалів См, згідно з рахунком ТзОВ «Ніко Центр Київ» № 07658 від 22.08.2018 року, який складений на підставі калькуляції № 1.003.18.0);
+ 34 773,23 грн * (1-0,5995) (вартість складових на заміну Сс, згідно з рахунку ТзОВ «Ніко Центр Київ» № 07658 від 22.08.2018 року, який складений на підставі калькуляції № 1.003.18.0 за вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу);
= 36 723,25 грн.
Викладені відповідачем обставини підтверджуються матеріалами справи та позивачем не спростовані.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №№ 910/3650/16, 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16.
Тому, предявлення позивачем до відповідача вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є безпідставним.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до пункту 2 полісу АМ/4871377 розмір франшизи становить 500,00 грн.
Отже, судом встановлено, що розмір страхового відшкодування в порядку суброгації з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу та за вирахуванням франшизи, становить 36 223,25 грн.
Разом з тим, ПрАТ «УТСК» сплатило позивачу у досудовому порядку 18 000,00 грн, що підтверджується оригіналами платіжних доручень та не заперечується позивачем.
Відтак, належна до виплати сума страхового відшкодування у порядку суброгації становить 18 223,25 грн.
Підсумовуючи наведене вище, за висновками суду, правомірними є вимоги позивача про відшкодування відповідачем виплаченого страхового відшкодування в розмірі 18 223,25грн, виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, з вирахуванням франшизи та сплаченої відповідачем суми у досудовому порядку.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково з покладенням на відповідача у справі судових витрат зі сплати судового збору на підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія." (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8), код ЄДРПОУ 20474912) суму страхового відшкодування у розмірі 18 223 (вісімнадцять тисяч двісті двадцять три) грн 25 коп. та 1 032 (одна тисяча тридцять дві) грн 37 коп. витрат на сплату судового збору.
У решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 16.08.2021
Суддя І.О. Андреїшина