Справа № 344/17406/20
Провадження № 22-ц/4808/1061/21
Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.
Суддя-доповідач Томин
09 серпня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючої Томин О.О.
суддів: Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В.
за участю секретаря Пацаган В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду, постановлену суддею Бородовським С.О. 19 травня 2021 року в м. Івано-Франківську у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: начальник Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Івано-Франківський міський відділ Державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України державний виконавець Кіт Михайло Євгенович, ОСОБА_2 , на дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та бездіяльність начальника державної виконавчої служби,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав скаргу на дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження №64737730 та бездіяльності начальника державної виконавчої служби.
В обґрунтування поданої скарги зазначив, що 05.03.2021 року державний виконавець Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кіт М.Є. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №64737730 на підставі судового наказу №344/17406/20, виданого 19.01.2021 року Івано-Франківським міським судом.
Вважає дану постанову про відкриття виконавчого провадження неправомірною, оскільки у ній відсутні дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано виконавчий документ. Також відсутня дата набрання рішенням законної сили.
Вказує, що в судовому наказі №344/17406/20, на підставі якого відкрито виконавче провадження, не зазначено строк пред'явленого рішення до виконання.
Також зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження не скріплена печаткою, відсутні відомості про місце її винесення. Замість строку і порядку оскарження постанови вставлено текст, в порядку та строки встановлені законом, що, на думку скаржника не є зазначенням строку та порядку оскарження. На постанові відсутнє зображення державного герба України. Направлена копія постанови не засвідчена належним чином, жодного підтвердження що це постанова посадової особи, представника держави - немає.
Крім того вказує, що державний виконавець не надав йому ідентифікатор доступу, чим неправомірно позбавив права доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження.
З огляду на викладене просив визнати неправомірними дії державного виконавця Кота М.Є. щодо відкриття виконавчого провадження №64737730; визнати неправомірною бездіяльність начальника відділу у вигляді відсутності контролю за діями державного виконавця та не скасування постанови, яка суперечить вимогам закону; зобов'язати начальника Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України скасувати вказану постанову про відкриття виконавчого провадження.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 19 травня 2021 року в задоволені скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає дану ухвалу необґрунтованою, а висновки Івано-Франківського міського суду такими, що не відповідають обставинам, викладеними у скарзі.
На думку апелянта його зауваження щодо невідповідності постанови про відкриття виконавчого провадження вимогам законодавства судом першої інстанції були проігноровані.
Зазначає, що відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ, який не відповідає вимогам даного закону, повинен бути повернутий стягувачу. Натомість державний виконавець незаконно відкрив виконавче провадження.
Також вважає, що в даному спорі підлягає застосуванню КАС України, оскільки має місце спір між фізичною особою та суб'єктом владних повноважень, а тому саме державний виконавець повинен був надати докази правомірності своїх дій.
Просить скасувати ухвалу Івано-Франківського міського суду від 19.05.2021 року та постановити нову, якою задовольнити подану ним скаргу.
Сторони в засідання апеляційного суду не з'явилися.
Апелянт та представник Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України причини неявки суду не повідомили, повідомлялися про час та місце розгляду справи належним чином.
ОСОБА_2 надіслала на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за відсутності сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з п. 27 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.01.2021 року Івано-Франківським міським судом видано судовий наказ, яким наказано стягувати із ОСОБА_1 аліменти в користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, до досягнення дітьми повноліття. Стягнення аліментів розпочати з 16.12.2020 року. Стягнуто з боржника на користь держави судовий збір в розмірі 210 грн. 20 коп. Зазначено, що судовий наказ в частині стягнення стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню (а.с. 10).
05.03.2021 року Івано-Франківським міським відділом державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Котом М.Є. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64737730 про примусове виконання вищевказаного судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 210,20 грн. судового збору (а.с. 55).
Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що посилання скаржника на неправомірність винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є безпідставними, оскільки вказана процесуальна дія вчинена державним виконавцем у межах Закону України «Про виконавче провадження» на підставі заяви стягувача про невиконання рішення суду та судового рішення - судового наказу, який є виконавчим документом та відповідає встановленим законом вимогам. Доказів, які б вказували на порушення державним виконавцем чинного законодавства, прав боржника як сторони виконавчого провадження, не встановлено. Також вимогу про зобов'язання начальника скасувати постанову державного виконавця не обґрунтовано належними правовими підставами.
Апеляційний суд погоджується із такими висновками з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам передбаченим цим Законом.
Перелік умов, при яких виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання, визначений ч. 4 ст. 4 Закону.
У разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (п. 5 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 року №2832/5).
За змістом п. 1-1 ч. 1 ст. 3 даного Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, судові накази.
У частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Вимоги до змісту судового наказу передбачені в ст. 168 ЦПК України. Так, у судовому наказі зазначаються: 1) дата видачі наказу; 2) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який видав судовий наказ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стягувача та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків стягувача та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, а також інші дані, якщо вони відомі суду, які ідентифікують стягувача та боржника; 4) посилання на закон, на підставі якого підлягають задоволенню заявлені вимоги; 5) сума грошових коштів, які підлягають стягненню; 6) сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника; 7) повідомлення про те, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті; 8) відомості про порядок та строки подання заяви про скасування судового наказу; 9) дата набрання судовим наказом законної сили; 10) строк пред'явлення судового наказу до виконання; 11) дата видачі судового наказу стягувачу.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 ЦПК України у разі ненадходження до суду заяви від боржника про скасування судового наказу протягом п'яти днів після закінчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу (стягнення аліментів), коли судовий наказ набирає законної сили у день його видачі.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, втрати годувальника тощо може бути пред'явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
При цьому згідно ч. 2 ст. 168 ЦПК України з азначені у пунктах 9-11 частини першої цієї статті відомості вносяться до судового наказу у день його видачі стягувачу для пред'явлення до виконання.
В той же час вимоги до виконавчого документа визначені ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження». Зокрема, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Як вбачається з матеріалів справи, виданий 19.01.2021 року Івано-Франківським міським судом судовий наказ про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей, судового збору на користь держави (а.с. 10) є виконавчим документом, відповідає вимогам вищевказаних норм права, а тому у державного виконавця не було підстав для його повернення стягувачу, і його дії по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження є законними та обґрунтованими.
Що стосується доводів апелянта про невідповідність постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.04.2021 року вимогам закону, то слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 року №2832/5) постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови. До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами. Постанова підписується виконавцем та скріплюється печаткою. Постанова складається у необхідній кількості примірників, один з яких залишається у виконавчому провадженні, а інші надсилаються за належністю. Якщо постанова надсилається у формі електронного документа, на таку постанову накладається кваліфікований електронний підпис із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.
Згідно наявної в матеріалах справи ксерокопії постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.03.2021 року (а.с. 55), така містить вищевказані реквізити, зокрема, зазначено місце її винесення, прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність, посилання на строк і порядок оскарження постанови.
Крім того вказано, що ідентифікатор для доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження зазначається лише в постановах, які направляються стягувачу та боржнику.
У поданій скарзі ОСОБА_1 вказує, що він ознайомився з текстом оскаржуваної постанови державного виконавця 18.04.2021 року. Однак не зазначає, чи направлялася йому копія даної постанови як боржнику.
За наведених підстав апеляційний суд погоджується з тим, що скаржником не надано належних та достатніх доказів неправомірності дій державного виконавця при винесенні вказаної постанови. Відповідно, необґрунтовано й вимогу про зобов'язання начальника Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України скасувати таку постанову.
Отже висновки місцевого суду про відмову в задоволенні скарги є законними та обґрунтованими.
Щодо зазначеного апелянтом, що в даному спорі підлягає застосуванню КАС України, оскільки має місце спір між фізичною особою та суб'єктом владних повноважень, то такі відхиляються судом. Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського міського суду від 19 травня 2021 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 19 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуюча: О.О. Томин
Судді: Г.П. Мелінишин
О.В. Пнівчук
Повний текст постанови складено 17 серпня 2021 року.