Провадження № 22-ц/803/6110/21 Справа № 199/7265/20 Суддя у 1-й інстанції - Руденко В. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
17 серпня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів - Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 06 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Дніпровський електротранспорт" Дніпровської міської ради про встановлення факту отримання виробничої травми, зобов'язання вчинити певні дії,-
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 23 жовтня 2019 року з 07 год. 13 хв. вона, будучи кондуктором комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради, виїхала на вказаній посаді на трамвайному вагоні № НОМЕР_1-НОМЕР_2 по міському маршруту № 1 Дніпро. Близько 08 год. 30 хв. даний трамвай в районі зупинки «Медична академія» раптом на повному ходу зійшов з рейок, в результаті чого вона впала, отримавши тілесні ушкодження, з якими була госпіталізована до лікарні. Вона повідомила телефоном роботодавця про аварію та свою травму, що ним було заактовано, була негайно госпіталізована з цього приводу, оскільки отримала важкі пошкодження, такі як посттравматична таракалгія, люмбоішалгія праворуч з вираженим больовим і м'язово-тонічним синдромом, на фоні закритої неускладненої травми хребта з компресійною клиновидною деформацією тіла L1 хребця. Задньосерединні кили між хребцевих дисків L4-L5, L5-S1». З 10 лютого 2020 року за наслідками такої травми, як зазначає позивач, вона стала інвалідом 3 групи.
Враховуючи вищезазначене, позивач просила суд встановити факт отримання нею о 08 годині 30 хвилин 23 жовтня 2019 року виробничої травми на даному підприємстві, зобов'язати відповідача скласти акт форми Н-1 за фактом отримання нею, кондуктором комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради, о 08 годині 30 хвилин 23 жовтня 2019 року виробничої травми на даному підприємстві.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 06 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідач своїм правом, передбаченим положеннями ст. 360ЦПК України щодо подачі відзиву на апеляційну скаргу, не скористався.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення, з огляду на таке.
Згідно акту Комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради з приводу сходу трамваю з колії від 23 жовтня 2019 року, судом встановлено, що під час руху вагону маршруту № 7 по пр. Гагаріна моторного вагону № НОМЕР_1 та причепного вагону№ НОМЕР_2 в напрямку Медичногї академії на пр. Гагаріна під керуванням водія ОСОБА_2 стався схід вагону НОМЕР_2 вправо, під час цього вагон вдарився об дерево. Потерпілих немає.
Встановлено згідно з відповіді відповідача Управлінню з питань праці від 18.12.2019 року, що позивач по справі на день даної аварії повинна була працювати згідно наряду з 07.13 на трамвайному поїзді НОМЕР_1-НОМЕР_2 на маршруті №1 як кондуктор.
Суд встановив, що позивач у встановленому законом порядку не повідомила роботодавця про нещасний випадок на виробництві з детальним описом обставин події та умов спричинення шкоди її здоров'ю і відповідною подальшою первинною документальною фіксацією зазначених обставин. Не відбулось такого повідомлення закладами охорони здоров'я.
Згідно акту № 92 від 09.11.2019 року про нещасний випадок невиробничого характеру, зазначено, що позивач 29.10.2019 року за адресою свого мешкання впала на сходи та вдарилась спиною, пішла на роботу, де їй стало погано, з приводу чого вона звернулась до лікарні та отримала лікарняний лист. Аналогічні пояснення були викладені позивачкою у своїй пояснювальній доповідній на ім'я начальника депо № 3.
Відповідно до пояснення водія ОСОБА_2 , які приєднані до Акту по випадку сходу трамвая з рейок від 23.10.2019 року, встановлено, що при сході трамвая з рейок потерпілих не було, так як ніхто не звертався.
Згідно виписки № 1298719 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 , остання знаходилась на стаціонарному лікуванні з 01.11.2019 року по 13.11.2019 року в КЗ «МКЛ №6» ДМР встановлено діагноз: посттравматична таракалгія, люмбоішалгія праворуч з вираженим больовим і м'язово-тонічним синдромом, на фоні закритої неускладненої травми хребта (від 23.10.2019р) з компресійною клиновидною деформацією тіла L1 хребця; задньосерединні кили між хребцевих дисків L4-L5, L5-S1. Зі слів хворої 23.10.2019 року перенесла травму: впала на сходи, вдарилась грудним і поперековим відділами хребта. Лікувалась амбулаторно з 23.10.2019 року по 31.10.2019 року. При цьому виписку з медичної карти амбулаторного хворого з 23.10.2019 року по 31.10.2019 року позивач не надала.
Аналогічні обставини викладені у виписці з медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_1 № 4508/1187, яка перебувала на стаціонарному лікуванні у КЗ «МЛ №5» ДМР з 27.11.2019 року по 10.12.2019 року. Повідомлень щодо отримання хворою травм під час виконання трудових обов'язків ОСОБА_1 заявлено не було.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на недоведеність позовних вимог, зокрема, суд зазначив, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів настання нещасного випадку на виробництві саме під час виконання трудових обов'язків, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що роботодавцем відмовлено ОСОБА_1 у складенні акту форми Н-1.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що в основу оскаржуваного рішення покладено підроблені документи, що свідчить про порушення судом вимог ч. 2 ст. 214 ЦПК України, ч. 1 ст. 89 ЦПК України; суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової медичної експертизи.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апеляційної скарги, виходячи з такого.
Згідно зі ст. 171 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці».
Відповідно до ст.22 Закону України «Про охорону праці», роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, відповідно до Положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом, питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.
Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах врегульована Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1232 (далі - Порядок №1232, який діяв з 01 січня 2012 року до 17 квітня 2019 року, тобто був чинним на момент виникнення правовідносин сторін).
Згідно положень пункту 7 Порядку №1232 розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що
сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема, від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення, а також настання смерті працівника під часвиконання ним трудових (посадових) обов'язків. До гострого професійного отруєння належить захворювання, що виникло після однократного впливу на працівника шкідливої речовини (речовин).
Відповідно до пунктів 10 та 11 зазначеного Порядку №1232 роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, зобов'язаний протягом доби утворити комісію з проведення розслідування нещасного випадку у складі не менш як три особи та організувати проведення розслідування. До складу такої комісії входять керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій з охорони праці (голова комісії), представник Фонду за місцезнаходженням підприємства, представник первинної профспілки (у разі наявності на підприємстві кількох профспілок - представник профспілки, членом якої є потерпілий, а у разі відсутності профспілки - уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці), а також представник підприємства, інші особи.
Пунктом 14 Порядку № 1232 передбачено, що Комісія зобов'язана протягом трьох робочих днів з моменту її утворення: обстежити місце настання нещасного випадку, одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати осіб - свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб; визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці; з'ясувати обставини і причини настання нещасного випадку; вивчити первинну медичну документацію (журнал реєстрації травматологічного пункту лікувально-профілактичного закладу, звернення потерпілого до медичного пункту або медико-санітарної частини підприємства, амбулаторну картку та історію хвороби потерпілого, документацію відділу кадрів, відділу (служби) охорони праці тощо); визначити, пов'язаний чи не пов'язаний нещасний випадок з виробництвом; установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, а також розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам; скласти у п'яти примірниках акт проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 згідно з додатком 3 та акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 згідно з додатком 4 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом) і передати їх роботодавцеві для затвердження.
Крім того, згідно пункту 23 Порядку № 1232, нещасний випадок, про який своєчасно не повідомлено керівника підприємства чи роботодавця потерпілого або внаслідок якого втрата працездатності настала не одразу, розслідується і береться на облік, згідно з цим Порядком, протягом місяця після надходження заяви потерпілого чи уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси (незалежно від строку настання нещасного випадку).
Пунктом 15 Порядку №1232 передбачені обставини, за якими нещасний випадок визнається таким, що пов'язаний з виробництвом. Обставинами, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов'язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1, є: виконання потерпілим трудових (посадових) обов'язків за режимом роботи підприємства, у тому числі у відрядженні; перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці для виконанням потерпілим трудових (посадових) обов'язків чи завдань роботодавця з моменту прибуття потерпілого на підприємство до його відбуття, що фіксується відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, в тому числі протягом робочого та надурочного часу; підготовка до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; виконання завдань відповідно до розпорядження роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні; проїзд на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підприємству, або іншому транспортному засобі, наданому роботодавцем відповідно до укладеного договору; використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за письмовим дорученням роботодавця чи безпосереднього керівника робіт; виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не належать до його трудових (посадових) обов'язків, зокрема із запобігання виникненню аварій або рятування людей та майна підприємства, будь-які дії за дорученням роботодавця; участь у спортивних змаганнях, інших масових заходах та акціях, які проводяться підприємствомсамостійно або за рішенням органів управління за наявностівідповідного розпорядження роботодавця; ліквідація наслідків аварії, надзвичайної ситуації техногенного або природного характеру на виробничих об'єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством; надання підприємством шефської (благодійної) допомоги іншим підприємствам, установам, організаціям за наявності відповідного рішення роботодавця; перебування потерпілого у транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо настання нещасного випадку пов'язане з виконанням потерпілим трудових (посадових) обов'язків або з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів чи середовища; прямування потерпілого до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженим маршрутом або до будь-якого об'єкта за дорученням роботодавця; прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням, у тому числі на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності; раптова серцева смерть потерпілого внаслідок гострої серцево-судинної недостатності під час перебування на підземних роботах (видобування корисних копалин, будівництво, реконструкція, технічне переоснащення і капітальний ремонт шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд, проведення геологорозвідувальних робіт під землею) або після підйому потерпілого на поверхню з даною ознакою, що підтверджено медичним висновком; скоєння самогубства працівником плавскладу на суднах морського, річкового та рибопромислового флоту в разі перевищення обумовленого колективним договором строку перебування у рейсі або його смерті під час перебування у рейсі внаслідок впливу психофізіологічних, небезпечних чи шкідливих виробничих факторів; оголошення потерпілого померлим унаслідок його зникнення, пов'язаного з нещасним випадком під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків; заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивство потерпілого під час виконання чи у зв'язку з виконанням ним трудових (посадових) обов'язків або дій в інтересах підприємства, незалежно від початку досудового розслідування, крім випадків з'ясування потерпілим та іншою особою особистих стосунків невиробничого характеру, що підтверджено висновком компетентних органів; одержання потерпілим травми або інших ушкоджень внаслідок погіршення стану його здоров'я, яке сталося під впливом небезпечного виробничого фактора чи середовища у процесі виконання ним трудових (посадових) обов'язків, що підтверджено медичним висновком; раптове погіршення стану здоров'я потерпілого або його смерті під час виконання трудових (посадових) обов'язків внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів та/або факторів важкості чи напруженості трудового процесу, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не пройшов обов'язкового медичного огляду відповідно до законодавства, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку; перебування потерпілого на території підприємства або в іншому місці роботи під час перерви для відпочинку та харчування, яка встановлюється згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, технологічної перерви, а також під час перебування на території підприємства у зв'язку з проведенням виробничої наради, одержанням заробітної плати, проходженням обов'язкового медичного огляду тощо або проведенням з дозволу чи за ініціативою роботодавця професійних та кваліфікаційних конкурсів, спортивних змагань та тренувань чи заходів, передбачених колективним договором, якщо настання нещасного випадку пов'язано з впливом небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком.
Перелік обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, визначений у додатку 6.
Пунктом 16 Порядку№1232 визначено перелік обставин, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов'язані з виробництвом. Зазначені переліки є вичерпними.
Зі змісту пунктів 14-16 Порядку №1232 вбачається, що з'ясування обставин і причин нещасного випадку, обстеження місця настання нещасного випадку, одержання письмових пояснень потерпілого та свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб, складання Акта розслідування нещасного випадку за формою Н-1, належить до компетенції комісії по розслідуванню нещасного випадку.
У разі незгоди з висновками спеціальної комісії щодо обставин та причин нещасного випадку керівник Держнаглядохоронпраці або його територіального органу має право призначити повторне (додаткове) спеціальне розслідування такого випадку спеціальною комісією в іншому складі і за результатами її роботи скасувати висновки попередньої спеціальної комісії.
Пунктом 54 Порядку №1232 передбачено, що рішення спеціальної комісії в іншому складі щодо результатів повторного (додаткового) спеціального розслідування обставин і причин настання нещасного випадку може бути оскаржено у судовому порядку у разі незгоди роботодавця, потерпілого або члена його сім'ї чи особи, яка представляє його інтереси, зі змістом затвердженого Акта форми Н-5, форми Н-1 (або форми НПВ).
Таким чином, на законодавчому рівні право висловлювати незгоду з висновками роботи спеціальної комісії серед інших надано також потерпілому, членам його сім'ї чи уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси, шляхом оскарження у судовому порядку.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач у встановленому законом порядку не повідомила роботодавця про нещасний випадок на виробництві, а також не відбулось такого повідомлення закладами охорони здоров'я.
Натомість, згідно акту № 92 від 09.11.2019 року про нещасний випадок невиробничого характеру, зазначено, що позивач 29.10.2019 року за адресою свого мешкання впала на сходи та вдарилась спиною, пішла на роботу, де їй стало погано, з приводу чого вона звернулась до лікарні та отримала лікарняний лист. Аналогічні пояснення були викладені позивачкою у своїй пояснювальній доповідній на ім'я начальника депо № 3.
Відповідно до пояснень водія ОСОБА_2 , які приєднані до Акту по випадку сходу трамвая з рейок від 23.10.2019 року, встановлено, що при сході трамвая з рейок потерпілих не було, так як ніхто не звертався.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що апелянт не надала доказів свого звернення до роботодавця з приводу незгоди із складеним актом або незгоди з висновком про обставини і причини настання нещасного випадку.
Посилання апелянта на відповідь ГУ Держпраці у Дніпропетровській області № Б1-9932492-11/04 від 19.12.2019 р. не спростовують висновки суду, а лише підтверджують про наявність нещасного випадку невиробничого характеру.
За положеннями ч.1, ч.3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України).
У зв'язку з недоведеністю своїх позовних вимог, зокрема, не надання доказів для встановлення судом факту отримання виробничої травми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Крім того, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що вимога позивача щодо зобов'язання відповідача скласти акт про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 є безпідставною, оскільки за ст. 22 ЗУ «Про охорону праці» повноваженнями щодо зобов'язання складення такого акту наділено виключно посадову особу органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця. Судовий порядок передбачений лише для оскарження рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці, що свідчить про обрання останньою невірного способу захисту своїх прав.
Безпідставними є посилання апелянта на те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової медичної експертизи.
Так, згідно ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для встановлення фактичних обставин справи, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи.
Крім того, вирішення цього питання є правом суду, а не його обов'язком.
Тож, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України, як підстави для скасування рішень.
Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 06 квітня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: В.С.Городнича
Судді: О.В. Лаченкова
М.Ю.Петешенкова