ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.08.2021Справа № 910/8723/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Джоніка"
про стягнення 24 270,47 грн
Комунальне підприємство Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни) (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Джоніка" (далі - відповідач) про стягнення 24 270,47 грн (21 769,20 основного боргу, 1 054,22 грн пені, 1 189,46 грн інфляційних втрат, 257,59 грн 3% річних).
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг за договором про надання послуг по забезпеченню місцем стоянки транспортних засобів ПС від 01.01.2019 № 1-2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав та надання доказів.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі 01.06.2021 позивач згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105475283429 отримав 10.06.2021, відповідач - 08.06.2021 (поштове відправлення № 0105475283437).
21.07.2021 відповідач засобами поштового зв'язку (відправлено 19.07.2021) подав письмові пояснення по справі, в яких зазначив про неврахування позивачем при здійсненні розрахунку вимог ч. 6 ст. 232 ГПК України, неотримання відповідачем рахунків-фактур на спірну суму відповідно до п. 4.1 договору, та повідомив про перерахування на рахунок позивача після отримання позову у даній справі за платіжним дорученням № 3745 від 16.07.2021 коштів у розмірі 22 838,40 грн, тобто погашення основного боргу в повному обсязі.
Позивач своїм правом на подання відповіді на пояснення позивача не скористався.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
01.01.2019 між Комунальним підприємством Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни) (аеропорт за договором, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Джоніка" (платник за договором, відповідач) був укладений договір № 1-2019 про надання послуг по забезпеченню місцем стоянки транспортних засобів, за умовами п. 1.1 якого аеропорт надає послуги по забезпеченню місцем для стоянки транспортних засобів (надалі - ТЗ) платника, що здійснює свою виробничо-господарську діяльність в контрольованій зоні аеропорту (на аеродромі), а платник сплачує за надані послуги в порядку та на умовах договору.
У п. 3.1 договору узгоджено, що вартість послуг по забезпеченню місцем стоянки ТЗ платника в контрольованій зоні аеропорту наведено у Додатку №1 до договору.
Відповідно до п. 4.1 договору, платник сплачує аеропорту попередню оплату за надання послуг по забезпеченню місцем стоянки, незалежно від фактичного часу перебування ТЗ в контрольованій зоні аеропорту та наслідків виробничо-господарської діяльності, щомісячно до 01 (першого) числа поточного місяця за поточний місяць, згідно рахунку-фактури аеропорту та Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) складаються аеропортом останнім днем звітного місяця, підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками протягом 3 (трьох) робочих днів після закінчення звітного місяця, або надається вмотивована відмова. У разі, якщо платник не підписує надані Акти та не надає обґрунтування відмови протягом 5 (п'яти) робочих днів після закінчення звітного місяця, Акти вважаються підписаними в редакції аеропорту та підлягають безперечній оплаті (п. 4.2 договору).
Сторони у п. 4.3 договору передбачили, що вартість послуг за договором може змінюватись в односторонньому порядку, при цьому аеропорт повинен письмово повідомити платника за 20 (двадцять) календарних днів до цих змін та укласти додаткову угоду до договору.
Відповідно до п. 9.1 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 11.12.2019 до договору встановлено, що договір набирає чинності з 01.01.2019 та діє по 31.12.2021 (включно).
Матеріалами справи встановлено, що у додатку № 1 до договору визначено Перелік транспортних засобів та вартість послуг по забезпеченню місцем для стоянки в контрольованій зоні аеропорту, який неодноразово був змінений додатковими угодами.
За Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2935 від 30.09.2020 на суму 3 806,40 грн, № 3677 від 31.10.2020 на суму 3 806,40 грн, № 3814 від 30.11.2020 на суму 3 806,40 грн, № 4113 від 31.12.2020 на суму 3 806,40 грн, № 4482 від 31.01.2021 на суму 3 806,40 грн, № 5016 від 28.02.2021 на суму 3 806,40 грн, які підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень, позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги по забезпечення місцем стоянки автомобілів на режимній території, всього на загальну суму 22 838,40 грн.
Як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманих послуг за вказаними актами не виконав у повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 21 769,20 грн, з урахуванням часткової оплати за актом № 2935 від 30.09.2020 та наявності за ним боргу в сумі 2 737,20 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачем вказано про неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманих послуг по договору та наявність непогашеної заборгованості у розмірі 21 769,20 грн. Також за прострочення виконання зобов'язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1 054,22 грн, 3% річних у розмірі 257,59 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 189,46 грн.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність заявлених позивачем вимог, суд виходив з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що між сторонами був укладений договір від 01.01.2019 №1-2019, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг та підставою виникнення правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Судом встановлено, що відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 22 838,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3745 від 16.07.2021 та банківською випискою з рахунку відповідача за період від 19.07.2021, копії яких додані до позову, тобто після звернення позивача до суду за захистом його порушених прав та відкриття провадження в межах даної справи за ухвалою суду від 01.06.2021.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 21 768,20 грн підлягає закриттю за відсутністю предмета спору.
При цьому суд зазначає, що оплата відповідачем на користь позивача грошових коштів з призначенням платежу «згідно з договором № 1-2019 від 01.01.2019) у розмірі 22 838,40 грн, тобто у більшому розмірі, ніж заявлено позивачем про стягнення 21 768,20 грн основної заборгованості, унеможливлює зарахування вказаних коштів в погашення інших позовних вимог та не позбавляє сторін у даному випадку здійснити зарахування надлишкової суми коштів в рахунок інших розрахунків між ними по вказаному правочину.
Щодо доводів відповідача про неотримання рахунків-фактур на спірну суму, суд зауважує, що в розумінні п. 4.1 договору неотримання платником рахунків-фактур не є відкладальною обставиною в частині виконання зобов'язання по оплаті вартості отриманих коштів, у тому числі, враховуючи підписання сторонами актів та обізнаності із вартістю послуг та порядком їх оплати на умовах попередньої оплати щомісячно до 01 числа поточного місяця за поточний місяць.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 054,22 грн, нарахування якої здійснено по кожному акту.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Пунктом 5.3 договору передбачено, що при простроченні платежів за договором платник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від прострочення суми коштів за кожен день прострочення.
Здійснивши перевірку розрахунку заявлених позивач вимог про стягнення з відповідача 1 054,22 грн пені за період прострочення, нарахування якої здійснено по кожному акту, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є невірним, адже при здійсненні нарахування позивачем не враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України, якою визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За перерахунком суду, належним до стягнення з відповідача є розмір 998,50 грн пені.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нараховані позивачем 3% річних у розмірі 257,59 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 189,46 грн, після перевірки розрахунку позивача по кожному акту задовольняються судом у заявленому розмірі.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 21 769,20 грн внаслідок оплати боргу та відсутності предмету спору у цій частині; задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 998,50 грн, 3% річних у розмірі 257,59 грн та інфляційної складової боргу в розмірі 1 189,46 грн. В решті суми вимог належить відмовити за недоведеністю підстав нарахування.
Витрати по сплаті судового збору, з урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та в частині закриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 231 233, 236-240, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 21 769,20 грн (двадцять одна тисяча сімсот шістдесят дев'ять гривень 20 коп.).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Джоніка" (03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 66А, код 40711230) на користь Комунального підприємства Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни) (03036, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 79, Аеропорт "Київ" (Жуляни), код 01131514) пеню у розмірі 998,50 грн (дев'ятсот дев'яносто вісім гривень 50 коп), 3% у розмірі 257,59 грн (двісті п'ятдесят сім гривень 59 коп), інфляційні втрати в розмірі 1 189,46 грн (одну тисячу сто вісімдесят дев'ять гривень 46 коп), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 264,79 грн (дві тисячі двісті шістдесят чотири гривні 79 коп).
4. В решті суми вимог відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення 17.08.2021.
Суддя О.Г. Удалова