ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.08.2021Справа № 910/9527/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Єременок О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом комунального некомерційного підприємства "Дитяча клінічна лікарня № 7 Печерського району міста Києва" виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської держаної адміністрації) до товариства з обмеженою відповідальністю "Технології для життя" про стягнення 258 375,00 грн.,
за участі представників:
позивача: Коробова Г.В. за довіреністю від 15 лютого 2021 року № 061/126-201;
відповідача: Тараскіної К.О. за ордером від 13 серпня 2021 року серії ВІ № 1045415;
У червні 2021 року комунальне некомерційне підприємство "Дитяча клінічна лікарня № 7 Печерського району міста Києва" виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської держаної адміністрації) (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з даним позовом, посилаючись на те, що 3 лютого 2021 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Технології для життя" (далі - Товариство) було укладено договір про закупівлю № 25/02, за умовами якого відповідач зобов'язався до 20 лютого 2021 року поставити позивачу обумовлений сторонами товар. Оскільки Товариство взяте на себе за вказаною угодою зобов'язання щодо поставки цього товару не виконало, позивач, посилаючись на статті 526, 257, 530, 549, 550, 552, 610-612, 615, 625, 626, 629, 631, 901-903, 906 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 173, 174, 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача неустойку за прострочення поставки товару в розмірі 258 375,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 червня 2021 року вищенаведену позовну заяву Підприємства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9527/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
8 липня 2021 року до суду надійшов відзив Товариства на позовну заяву від 6 липня 2021 року № 06/07/21-г/142, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог Підприємства, посилаючись на те, що спірний договір не передбачає відповідальності за нездійснення поставки, а також на відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій. Крім того, у вказаному відзиві відповідачем було заявлено клопотання, в якому відповідач просив суд здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Також Товариство у своєму відзиві заявило клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у випадку відмови в задоволенні клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
19 липня 2021 року через відділ діловодства суду надійшла відповідь позивача від цієї ж дати № 061/126-814 на відзив, в якій останній навів аргументи на спростування викладених відповідачем у відзиві обставин.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 липня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання Товариства про розгляд справи № 910/9527/21 у порядку загального позовного провадження, задоволено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, вирішено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено судове засідання для розгляду цієї справи по суті на 16 серпня 2021 року.
У судовому засіданні 16 серпня 2021 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві й у відповіді на відзив, та наполягав на їх задоволенні.
Представник Товариства у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог позивача заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 6 липня 2021 року.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
3 лютого 2021 року між Підприємством та Товариством було укладено договір про закупівлю № 25/02, за умовами якого останнє зобов'язалося поставити Підприємству товар - ДК021:2015-33160000-9 Устаткування для операційних блоків (силовий інструмент для медичних втручань: 58189 Набір для хірургічної дрилі/пилки, з обертовими/пилять насадками, з пневматичним приладом), а відповідач, у свою чергу, - прийти товар згідно з видатковими накладними. Закупівля здійснена за допомогою електронних торгів № UA-2020-12-121-004408-c.
Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених юридичних осіб.
За умовами пункту 1.2 договору постачальник передає у власність покупця товар, зазначений в асортименті, кількості за цінами, які вказані у додатку № 1 (специфікація), що додається до договору і є його невід'ємною частиною. Специфікація повинна містити найменування товару, одиницю виміру, ціну за одиницю товару.
Загальна сума договору становить 795 000,00 грн. у тому числі ПДВ 52 009,35 грн. (пункт 2.2 цього правочину).
Пунктом 3.2 договору встановлено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань в безготівковій формі згідно наданих постачальником видаткових накладних протягом 30 днів з моменту підписання видаткових накладних з обох сторін.
Постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару покупцеві з моменту узгодження заявки на необхідний товар, в якій визначається асортимент, кількість (обсяг), терміни поставки, протягом 2 календарних днів, але не пізніше 5 календарних днів. Заявки подаються за допомогою засобів мобільного та міського зв'язку та/або електронної пошти та/або факсових повідомлень (форма письмової заявки довільна) (пункт 5.1 договору).
Відповідно до пункту 5.2 даної угоди постачальник повинен розглянути заявку від покупця протягом 1 робочого дня з моменту її отримання. У разі якщо постачальник по закінченню строку розгляду відповідної заявки не надішле за допомогою факсових повідомлень та/або на електронну пошту покупця письмове повідомлення, яке завірене відповідальною особою постачальника, про відмову від виконання заявки від покупця, тоді вважається, що відповідна заявка повністю узгоджена постачальником.
Разом із тим у пункті 5.8 договору сторони встановили, що строк постачання товару - по 20 лютого 2021 року.
Приймання-передача товару по кількості, асортименту проводиться відповідно до товарно-супровідних документів, по якості - відповідно до документів, що засвідчують його якість, по цілісності товару - безпосередньо під час прийому-передачі товару (пункт 6.1 даного правочину).
Згідно з пунктом 8.2.1 договору покупець має право достроково розірвати цю угоду в разі невиконання зобов'язань постачальником, письмово повідомивши про це постачальника.
За умовами пункту 13.1 договору останній набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до пункту 13.3 дія цього правочину припиняється, зокрема, у разі систематичного порушення умов договору та з інших підстав, передбачених чинним законодавством.
Закінчення терміну дії або дострокове розірвання цього договору, не звільняє сторін від виконання обов'язків, взятих на себе за даною угодою, та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії вказаного правочину (пункт 13.4 договору).
Відповідно до умов підписаної між сторонами специфікації до вищенаведеного договору про закупівлю від 3 лютого 2021 року № 25/02 загальна вартість товару склала 795 000,00 грн. з ПДВ.
У матеріалах справи наявна копія листа Товариства від 26 березня 2021 року № 260321 про перенесення термінів постачання за договором про закупівлю від 3 лютого 2021 року № 2502, в якому останнє просило надати заявку на постачання товару та перенести терміни виконання поставки, а також повідомило, що товар згідно специфікації замовлено, у повному обсязі оплачено та триває доставка до місця передачі товару. Поставку товару відповідач гарантував в термін до 10 квітня 2021 року включно.
Водночас судом встановлено, що вказаний товар в обумовлений договором строк відповідач не поставив.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями про поставку товару та сплату штрафних санкцій. Проте претензії були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
23 квітня 2021 року позивач надіслав на адресу Товариства лист від цієї ж дати № 061/126-468, в якому на підставі пункту 13.3 договору повідомив останнього про розірвання даної угоди з 27 квітня 2021 року в зв'язку з невиконанням умов даної угоди.
Отже, договір про закупівлю від 3 лютого 2021 року № 25/02 є розірваним з вищевказаної дати.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Предметом даного позову є стягнення з відповідача 258 375,00 грн. неустойки, нарахованої позивачем на підставі пункту 10.2 спірного договору за прострочення поставки товару за 65 днів з 21 лютого 2021 року.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. За частиною 2 зазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У пункті 10.2 договору сторони погодили, що за перевищення строку поставки товару постачальник сплачує штраф 0,5 % від суми поставки за кожний день прострочення.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 ГК України).
Зі змісту положень статті 231 ГК України вбачається, що остання носить диспозитивний характер, оскільки передбачає можливість встановлення сторонами розміру неустойки безпосередньо в укладеному між ними договорі.
У той же час суд не застосовує положення статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки Підприємство просить стягнути неустойку, нараховану внаслідок невиконання відповідачем негрошового зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оскільки заявлений Підприємством до стягнення розмір неустойки є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача 258 375,00 грн. неустойки підлягають задоволенню.
Водночас суд відхиляє доводи Товариства стосовно того, що спірний договір про закупівлю не містить відповідальності за нездійснення поставки, оскільки пунктом 10.2 цієї угоди прямо передбачено право Підприємства для нарахування неустойки за кожен день прострочення поставки товару. Факт прострочення поставки товару відповідачем встановлено судом.
Посилання відповідача на те, що умовами договору передбачено саме письмову довільну форму заявки, яку позивач повинен був надати Товариству і лише після її узгодження здійснюється поставка товару, також не беруться судом до уваги, оскільки пунктом 5.1 спірної угоди визначено альтернативні способи подання заявок на замовлення товару, а саме: за допомогою засобів мобільного та міського зв'язку, та/або електронної пошти, та/або факсових повідомлень. Крім того, відповідно до пункту 5.8 договору поставка спірного товару мала відбутися не пізніше 20 лютого 2021 року.
Інші доводи, наведені відповідачем у його відзиві, не підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, а також не беруться судом до уваги у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-249, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Технології для життя" (02095, місто Київ, вулиця Ахматової Анни, будинок 35, офіс 273; ідентифікаційний код 33297540) на користь комунального некомерційного підприємства "Дитяча клінічна лікарня № 7 Печерського району міста Києва" виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської держаної адміністрації) (01103, місто Київ, вулиця Професора Підвисоцького, будинок 4Б; ідентифікаційний код 01993842) 258 375 (двісті п'ятдесят вісім тисяч триста сімдесят п'ять) грн. 00 коп. неустойки, а також 3 865 (три тисячі вісімсот шістдесят п'ять) грн. 63 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 17 серпня 2021 року.
Суддя Є.В. Павленко