ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.08.2021Справа № 910/9836/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Приватного підприємства «Будзабезпечення»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр сертифікації, метрології та стандартизації»
про стягнення 27 274,41 грн
без виклику представників сторін
У червні 2021 року Приватне підприємство «Будзабезпечення» (далі - ПП «Будзабезпечення», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр сертифікації, метрології та стандартизації» (далі - ТОВ «Науково-технічний центр сертифікації, метрології та стандартизації», відповідач) про стягнення 27 274,41 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його обов'язку своєчасно та в повному обсязі виконати послуги, оплачені позивачем на виконання укладеного сторонами договору про надання юридичних послуг № 31/07/2019 від 31.07.2019.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 27 274,41 грн, з яких: 23 327,00 грн - сума попередньої оплати, 2 722,26 грн - збитки від інфляції, 1 225,15 грн - відсотки за користування грошовими коштами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2021 відкрито провадження у справі № 910/9836/21 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Так, ухвала суду від 18.06.2021 була отримана позивачем 30.06.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01054 73121022.
Ухвала суду від 18.06.2021 також була направлена відповідачу за його адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, проте була повернута підприємством поштового зв'язку відправнику.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні до суду не надходило.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
31.07.2019 між ТОВ «Науково-технічний центр сертифікації, метрології та стандартизації» (компанія) та ПП «Будзабезпечення» (клієнт) був укладений договір № надання юридичних послуг № 31/07/2019 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору його предметом є супровід компанією отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми та значними наслідками (надалі - послуги) у відповідності до чинного законодавства України та на умовах, передбачених даним договором.
Згідно з п. 1.3 договору надання послуг за даним договором підтверджується актом надання послуг, який оформлюється компанією та підписується сторонами протягом 5 робочих днів від дати його отримання клієнтом. У разі непідписання клієнтом акту надання послуг та ненаправлення компанії у строки, що визначені пунктом 1.3 даного договору, вмотивованоъ відмови від прийняття послуг, послуги вважаються прийнятими клієнтом в повному обсязі.
Строк надання послуг за даним договором складає тридцять календарних днів з дня 100% оплати послуг у розмірі, що визначений сторонами у пункті 4.1 даного договору. Строк надання послуг за даним договором може бути подовжений на розумні строки у разі, якщо клієнтом не надаються необхідні документи, матеріали, інформація, які потрібні компанії дія надання послуг (п. 1.4 договору).
Пунктом 4.1 договору передбачено, що загальна вартість послуг складає 922,00 доларів США, що в еквіваленті складає 23 327,00 грн без ПДВ, відповідно до курсу продажу долара США за курсом встановленим у ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 31.07.2019.
Клієнт має право внести оплату за послуги частинами, у розмірі, що складає 300,00 доларів США, що в еквіваленті складає 7 590,00 грн без ПДВ, відповідно до курсу продажу долару США за курсом встановленим у ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 31.07.2019. Остаточний розрахунок за послуги здійснюється до 08.08.2019 у розмірі, який складає 622,00 доларів США, що в еквіваленті складає 15 737,00 грн без ПДВ.
Відповідно до п. 4.2 договору вартість послуг зазначається у доларах США, а розрахунки між сторонами здійснюються у національній валюті України.
Згідно з п. 4.4 договору датою виконання зобов'язань з оплати послуг є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок компанії.
У п. 7.1 договору сторони погодили, що договір вступає в дію з дати укладання та діє до фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Судом встановлено, що відповідач виставив позивачу рахунки на оплату № 31/07/2019 від 31.07.2019 на суму 7 590,00 грн та № 09/08/19 від 09.08.2019 на суму 15 830,00 грн, а позивач вказані рахунки оплатив повністю, що підтверджується платіжними дорученнями № 388 від 01.08.2019 на суму 7 590,00 грн та № 411 від 09.08.2019 на суму 15 830,00 грн.
З урахуванням того, що остаточна оплата передбачених договором послуг була здійснена позивачем 09.08.2019, останнім днем встановленого положеннями 1.4 договору строку виконання відповідачем таких послуг було 08.09.2019. При цьому докази подовження строку надання послуг матеріали справи не містять.
Матеріали справи також не містять будь-яких доказів на підтвердження надання відповідачем позивачу послуг, обумовлених договором № 31/07/2019 від 31.07.2019 та оплачених позивачем.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на вищезазначене порушення відповідачем його зобов'язань перед позивачем за укладеним сторонами договором № 31/07/2019 від 31.07.2019 та просив стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 23 327,00 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 2 722,26 грн та відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 1 225,15 грн.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність заявлених позивачем вимог, суд виходив з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Приписи ст. 902 Цивільного кодексу України на виконавця за договором про надання послуг покладений обов'язок надати обумовлену таким договором послугу.
Так, частинами 1, 2 ст. 902 Цивільного кодексу України встановлено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження надання відповідачем позивачу послуг, обумовлених договором № 31/07/2019 від 31.07.2019 та оплачених позивачем.
У зв'язку з цим позивач направив відповідачу претензію № 34 від 26.02.2021, в якій вимагав від відповідача повернути суму попередньої оплати у розмірі 23 327,00 грн та розірвати договір № 31/07/2019 від 31.07.2019, зважаючи на його невиконання відповідачем.
Направлення вищевказаної претензії відповідачу підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною підприємства поштового зв'язку № 3602201720924 від 01.03.2021.
Однак, згідно з відомостями розміщеними на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта» за посиланням: https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html, поштове відправлення № 3602201720924 не було вручено 06.03.2021 відповідачу під час доставки та повернулось відправнику.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З укладеного сторонами договору № 31/07/2019 від 31.07.2019 вбачається, що його умовами строк виконання відповідачем зобов'язання повернути попередню оплату за ненадані послуги не встановлений.
За приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з роз'ясненнями, наведеними у а. 1.7 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Судом встановлено, що поштове відправлення № 3602201720924 з претензією № 34 від 26.02.2021 не було вручено підприємством поштового зв'язку відповідачу, повідомлення про що було складено таким підприємством 06.03.2021. Отже, днем пред'явлення позивачем вказаної претензії відповідачу слід вважати 06.03.2021. Таким чином, останнім днем строку виконання відповідачем грошового зобов'язання повернути позивачу попередню оплату з урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України є 13.03.2021 (06.03.2021 + 7 днів), а порушення строку виконання вказаного зобов'язання, відповідно, почалось з 14.03.2021.
З урахуванням викладеного, судом встановлено, що на момент розгляду та вирішення даного спору строк виконання відповідачем обов'язку повернути позивачу попередню оплату за договором № 31/07/2019 від 31.07.2019 настав. Однак, відповідач попередню оплату, сплачену позивачем, останньому не повернув, доказів протилежного до матеріалів справи не долучив.
Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Отже, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 23 327,00 грн, є обґрунтованою та такою, що підлягають задоволенню у вказаному розмірі.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в розмірі 2 722,26 грн та відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 1 225,15 грн.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відсотки за користування грошовими коштами є 3% річних, передбаченими положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом раніше встановлено, що останнім днем строку виконання відповідачем грошового зобов'язання повернути позивачу попередню оплату з урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України є 13.03.2021 (06.03.2021 + 7 днів), а порушення строку виконання вказаного зобов'язання, відповідно, почалось з 14.03.2021.
З урахуванням викладеного, суд вказує, що нарахування інфляційної складової боргу та 3% річних, починаючи з 10.09.2019, як вказує позивач, є неправомірним, адже строк виконання відповідачем обов'язку надати послуги за договором та строк виконання відповідачем обов'язку повернути сплачену позивачем попередню оплату за невиконані послуги не є тотожними.
Здійснивши власний розрахунок інфляційної складової боргу за період з 14.03.2021 по 10.06.2021, суд встановив, що її розмір становить 873,19 грн, тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу заявлена позивачем правомірно, проте підлягає задоволенню в розмірі, визначеному судом, а саме в розмірі 873,19 грн.
Здійснивши власний розрахунок 3% річних за період з 14.03.2021 по 10.06.2021, суд встановив, що їх розмір становить 170,64 грн, тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога про стягнення з відповідача 3% річних заявлена позивачем правомірно, проте підлягає задоволенню в розмірі, визначеному судом, а саме в розмірі 170,64 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 23 327,00 грн, інфляційної складової боргу в розмірі 873,19 грн, 3% річних в розмірі 170,64 грн.
Судові витрати по сплаті судового збору з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, позивач просив суд здійснити розподіл судових витрат на правову допомогу в розмір 3 000,00 грн.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Судом встановлено, що між позивачем та Приватним підприємством «Адвокатське бюро Юрія Сліпченка» був укладений договір про надання правової допомоги від 07.06.2021.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п'ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
На підтвердження понесених ним судових витрат на правову допомогу позивач, окрім вищевказаного договору про надання правової допомоги, долучив до матеріалів справи:
- звіт про роботу адвоката над завданням клієнта станом на 10.06.2021 з зазначенням переліку виконаних робіт (наданих послуг) та кількості витраченого часу, загальна вартість наданих послуг згідно з яким становить 3 000,00 грн;
- акт приймання-передачі правової допомоги від 10.06.2021 з зазначенням переліку виконаних робіт (наданих послуг) та кількості витраченого часу на загальну суму 3 000,00 грн;
- платіжне доручення № 328 від 14.06.2021 на суму 3 000,00 грн, на підтвердження оплати позивачем послуг адвоката.
Отже, позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання йому професійної правничої допомоги в межах даної справи на суму 3 000,00 грн.
Відповідачем будь-яких заперечень або заяв про неспіврозмірність розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу чи зменшення їх розміру до суду подано не було.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обгрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми в розмірі 3 000,00 грн на відшкодування витрат на правову допомогу, однак з урахуванням часткового задоволення заявлених позивачем вимог відшкодуванню на його користь підлягає вартість витрат на правову допомогу в розмірі 2 680,63 грн.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр сертифікації, метрології та стандартизації» (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 5, офіс 1010, код41945154) на користь Приватного підприємства «Будзабезпечення» (36023, Полтавська обл., м. Полтава, вул. 23 Вересня, буд. 13, квартира 44, код 31316807) заборгованість у розмірі 23 327,00 грн (двадцять три тисячі триста двадцять сім грн 00 коп.), інфляційну складову боргу в розмірі 873,19 грн (вісімсот сімдесят три грн 19 коп.), 3% річних в розмірі 170,64 грн (сто сімдесят грн 64 коп.), судовий збір у розмірі 2 028,34 грн (дві тисячі двадцять вісім грн 345 коп.), витрати на правову допомогу в розмірі 2 680,63 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят грн 63 коп.).
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано 17.08.2021.
Суддя О.Г. Удалова