ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.08.2021Справа № 910/8183/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Київінвестбуд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БудРемАвто"
про стягнення 40 269,00 грн
без виклику представників сторін
У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Київінвестбуд" (далі - ТОВ "Компанія Київінвестбуд", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БудРемАвто" (далі - ТОВ "БудРемАвто", відповідач) про стягнення 40 269,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач постався на неналежне виконання відповідачем його обов'язку своєчасно та в повному обсязі оплатити орендну плату за укладеним сторонами договором оренди № 25/К-17 від 31.07.2017.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати за період з листопада 2018 року по лютий 2021 року (включно) в розмірі 40 269,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2021, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі № 910/8183/21 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Так, ухвала суду від 07.06.2021 була отримана позивачем 11.06.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01054 75284190.
Ухвала суду від 07.06.2021 також була направлена відповідачу за його адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, проте була повернута підприємством поштового зв'язку відправнику.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні до суду не надходило.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
31.07.2017 між ПрАТ "Компанія Київінвестбуд" (як орендодавцем) та ТОВ "БудРемАвто" (як орендарем) був укладений договір оренди № 25/К-17 (далі - договір).
Шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 31.07.2018 сторони змінили найменування орендодавця з ПрАТ "Компанія Київінвестбуд" на ТОВ "Компанія Київінвестбуд".
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування (оренду) нежитлові приміщення (надалі - об'єкт оренди) за адресою: м. Київ, вул. Якутська, 7, в тому числі: офісне приміщення загальною площею 15,5 кв. м.
Згідно з п. 2.1 договору датою початку використання об'єкту оренди орендарем, згідно з даним договором, є дата підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкту оренди (далі по тексту - акт 1), що з моменту його належного підписання сторонами є невід'ємною частиною договору. Акт 1 підписується в двох примірниках, по одному примірнику для кожної сторони.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що повернення об'єкта оренди орендодавцю, після закінчення терміну дії даного договору, здійснюється за актом приймання-передачі об'єкту оренди (далі по тексту - акт 2). Акт 2 посвідчує факт припинення дії договору, підписується в двох примірниках, по одному примірнику для кожної сторони. В день повернення об'єкта оренди, орендар передає орендодавцю ключі від приміщення. Орендодавець підписує акт 2 при умові відсутності заборгованості по комунальним та іншим послугам. Орендар повинен сплатити всі платежі, передбачені цим договором, по день підписання сторонами акту 2 (включно).
Сторони обумовлюють, що орендна плата за даним договором встановлюється виключно в національній валюті України. Розмір орендної плати на місяць становить 1 085,00 грн, в тому числі, ПДВ - 180,83 грн (п. 5.1 договору).
У подальшому шляхом укладення додаткової угоди № 2 від 01.09.2018 сторони внесли зміни до п. 5.1 укладеного ними договору оренди та дійшли згоди збільшити розмір орендної плати, сторони погодили, що розмір орендної плати на місяць становить 1 302,00 грн, у тому числі ПДВ - 217,00 грн.
Відповідно до п. 5.2 договору орендар сплачує орендні платежі щомісячно по попередній оплаті у безготівковому порядку не пізніше 05 числа поточного місяця за поточний місяць, перераховуючи їх на розрахунковий рахунок орендодавця у відповідності з умовами цього договору.
Згідно з п. 5.6 договору орендар після закінчення календарного місяця оренди підписує і повертає орендодавцю акт виконаних робіт/послуг з оренди. В разі якщо вищезазначений підписаний акт не повернено орендарю протягом 10 календарних днів після закінчення календарного місяця оренди, послуги з оренди вважаються наданими вчасно і у повному обсязі.
У п. 3.1 договору сторони погодили, що цей договір укладений на термін з 01.08.2017 по 31.07.2018.
У подальшому шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 31.07.2018 сторони внесли зміни до п. 3.1 укладеного ними договору оренди та подовжили строк його дії до 31.07.2019.
Судом встановлено, що позивач передав, а відповідач прийняв в користування нежитлове приміщення, обумовлене укладеним сторонами договором оренди № 25/К-17 від 31.07.2017, про сторони склали акт приймання-передачі від 01.08.2017.
Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження повернення відповідачем позивачу вищевказаного нежитлового приміщення з орендного користування після закінчення строку дії зазначеного договору оренди № 25/К-17 від 31.07.2017.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на порушення відповідачем його грошового зобов'язання перед позивачем за укладеним сторонами договором оренди № 25/К-17 від 31.07.2017 та просив стягнути з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати за період з листопада 2018 року по лютий 2021 року (включно) в розмірі 40 269,00 грн.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача, суд керувався таким.
Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями Цивільного кодексу України та статей 283-291 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України законодавець як істотні умови договору оренди визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.
Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, визначений договором.
Аналогічні за змістом положення містить ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України).
Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Положеннями ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України на орендаря покладений, зокрема, обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частиною 1 ст. 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором оренди у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Такий правовий висновок викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.07.2021 у справі № 904/577/20.
Судом встановлено, що строк дії договору оренди № 25/К-17 від 31.07.2017 був встановлений його сторонами до 31.07.2019.
Отже, вказаний договір оренди є припиненим з 01.08.2019.
Положеннями п. 4.4.20 на відповідача, як орендаря покладений обов'язок по закінченні терміну дії цього договору повернути орендодавцю об'єкт оренди в нормальному стані, окрім пошкоджень, котрі виникли внаслідок природного зносу при користуванні майном.
Будь-яких доказів на підтвердження виконання відповідачем обов'язку повернути позивачу орендоване майно матеріали справи не містять.
За змістом статей 610- 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами статті 610 Цивільного кодексу України та статті 216 Господарського кодексу України.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Законодавець у ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначив, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, необхідною є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 зазначеного Кодексу. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої цією нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов'язку. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 914/4238/15, від 24.04.2018 у справі № 910/14032/17 та від 09.09.2019 у справі № 910/16362/18, а також в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.
Суд зазначає, що після припинення договору оренди користування майном стає неправомірним. Якщо орендар не повертає майно після закінчення строку договору оренди орендодавець вправі звернутися до суду з позовом про стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України), в межах розгляду якого орендар вправі спростувати доводи щодо неповернення ним цього майна чи наявності вини у такому неповерненні.
Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 Цивільного кодексу України.
Отже, яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах, ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України. Подібний правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 (п. 60 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.07.2021 у справі № 904/577/20).
З урахуванням викладеного, суд вказує, що в межах даної справи правомірними є вимоги позивача про стягнення орендної плати лише за частину спірного періоду, який тривав до закінчення строку дії договору, тобто за частину спірного періоду з листопада 2018 року до липня 2019 року включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
За приписами ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач доказів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем по орендній платі за період з листопада 2018 року до липня 2019 року в розмірі 11 067,00 грн або спростовували доводи останнього, суду не надав.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за період з листопада 2018 року по липень 2019 року в розмірі 11 067,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача орендної плати за іншу частину спірного періоду з серпня 2019 року по лютий 2021 року суд вказує, що з урахуванням наведеного вище яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах, ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України. Тобто належним способом захисту позивачем його прав в цій частині буде звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення виконання обов'язку повернути таку річ з оренди, а не вимога про стягнення заборгованості по орендній платі за вказаний період прострочення.
За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за період з серпня 2019 року по лютий 2021 року в розмірі 29 202,00 грн задоволенню не підлягає.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за період з листопада 2018 року по липень 2019 року в розмірі 11 067,00 грн.
Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БудРемАвто" (02660, м. Київ, вул. Червоногвардійська, буд. 27-А, кімната 7, код 35822169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Київінвестбуд" (04060, м. Київ, вул. Сальського Володимира, буд. 4, код 24250954) заборгованість в розмірі 11 067,00 грн (одинадцять тисяч шістдесят сім грн 00 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 623,86 грн (шістсот двадцять три грн 86 коп.).
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано 17.08.2021.
Суддя О.Г. Удалова