номер провадження справи 15/82/21
05.08.2021 Справа № 908/1264/21
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши
первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Тандем - 2002”, 36009, м. Полтава, вул. Кондратенка, 6А
до відповідача Державного підприємства “Дослідне господарство “Відродження” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії наук України, 72331, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Відродження, вул. Горького, 34
про стягнення коштів
зустрічну позовну заяву Державного підприємства “Дослідне господарство “Відродження” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії наук України, 72331, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Відродження, вул. Горького, 34
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Тандем - 2002”, 36009, м. Полтава, вул. Кондратенка, 6А
про визнання недійсним пункту договору
за участю секретаря судового засідання Крохмаль А.С.
за участю представників сторін та учасників процесу:
від позивача (за первісним позовом): Гриценко І.Г., довіреність № 05/01 від 05.01.2021,
від відповідача (за первісним позовом): не з'явився.
установив
06.05.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Тандем - 2002”, м. Полтава до відповідача Державного підприємства “Дослідне господарство “Відродження” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії наук України, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Відродження про стягнення заборгованості за договором поставки № 2112/14 від 21.12.2020 у розмірі 135 358,87 грн, з яких: основний борг у розмірі 131 200,01 грн, пеня у розмірі 2361,60 грн, 10% річних у розмірі 1797,26 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2021, справу № 908/1264/21 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 12.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1264/21. Присвоєно справі номер провадження 15/82/21. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (виклику) учасників справи.
У строк, встановлений судом для подання відзиву, 07.06.2021 Державне підприємство “Дослідне господарство “Відродження” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії наук України, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Відродження звернулось до Господарського суду Запорізької області з зустрічною позовною заявою про визнати недійсним з моменту його укладення, п. 8.3. договору поставки № 2112/14 від 21.12.2020 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Тандем - 2002” та Державним підприємством “Дослідне господарство “Відродження” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 908/1264/21 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 09.06.2021 прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Державного підприємства “Дослідне господарство “Відродження” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії наук України, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Відродження до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Тандем - 2002”, м. Полтава про визнання недійсним пункту 8.3. договору. Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 908/1264/21. Розгляд справи № 908/1264/21 здійснювати за правилами загального позовного провадження. Розгляд зустрічної позовної заяви призначено разом із первісним позовом у підготовчому засіданні на 14.06.2021.
Ухвалою суду від 14.06.2021 відкладено підготовче засідання на 29.06.2021.
Ухвалою суду від 29.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/1264/21 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 05.08.2021.
У судовому засіданні 05.08.2021 здійснювався звукозапис судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Тандем - 2002” заявлені позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 2112/14 від 21.12.2020 щодо оплати поставленого товару. Оплату за поставлений позивачем та прийнятий відповідачем товар, відповідач здійснив несвоєчасно та не в повному обсязі, чим порушив умови договору. Внаслідок чого у нього виник борг за поставлений товар в сумі 131 200,01 грн, який він і просить стягнути з останнього в судовому порядку. Крім того, за порушення виконання відповідачем зобов'язань за договором позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2361,60 грн та 10% річних у розмірі 1797,26 грн на підставі п. 8.3. договору у розмірі. Обґрунтовуючи позов посилається на ст. ст. 509, 510, 526, 527, 530, 536, 549, 611, 623 - 625 Цивільного кодексу України та ст. ст. 193, 202, 216 - 220, 224 - 226, 229 Господарського кодексу України.
Позивач за первісним позовом, скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відповідь на відзив на позовну заяву № 224 від 11.06.2021. Обґрунтовуючи відповідь зазначив, що у своєму відзиві відповідач посилається на п. 8.5. договору, що сторони, винна в повному або частковому невиконанні своїх зобов'язань за даною угодою, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що таке невиконання стало наслідком форс-мажорних обставин, а саме: стихійних лих, актів і дій органів державної влади і управління, що перешкоджають або роблять неможливим виконання зобов'язань за даною угодою. Однак п. 8.6. договору передбачено, що при настанні вказаних вище обставин непереборної сили сторона, для якої склалася неможливість виконання зобов'язань за договором, повинна в триденний термін будь-якими способами сповістити про них іншу сторону з доданням документів, виданих уповноваженими державними органами, які підтверджують факт настання вказаних обставин. У разі недотриманий вказаних умов, сторона не мас права посилатися на форс-мажорні обставини, як на підставу невиконання (неналежного виконання) своїх договірних зобов'язань. З боку відповідача на адресу позивача, жодних повідомлень, щодо настання форс-мажорних обставин для нього, як це передбачено договором, не надходило. Тому, на думку позивача, посилання відповідача на виникнення для нього форс-мажорних обставин є безпідставним. Враховуючи зазначене, позивач вважає наявними підстави для задоволення первісних позовних вимог.
Щодо зустрічного позову заперечив з тих підстав, що на думку позивача за первісним позовом, передбачені ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України розміри штрафних санкцій застосовуються лише в разі, якщо інше не передбачено законом чи договором, у той час як сторони відповідно до п. 8.3 договору домовились, що у разі прострочення здійснення плати за партію товарів, що поставляється, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у момент нарахування пені, від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, а також 10 % річних від простроченої до оплати суми. Просить у задоволені зустрічного позову відмовити у повному обсязі.
Представник Державного підприємства “Дослідне господарство “Відродження” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії наук України щодо первісного позову заперечив з тих самих підстав, які покладені в обґрунтування зустрічного позову. Щодо зустрічного позову зазначив про підтримання позовну з тих підстав, що відповідно до видаткової накладної № Т2103 0100000024 від 01.03.2021 ТОВ «Тандем - 2002» здійснило поставку товару на загальну суму 131 200,01 грн, тобто, 01.03.2021 настав строк оплати за поставлений товар. Проте, ДП «ДГ «Відродження» ДДСДС НААН, відповідно до п. 5.1. договору оплату вартості поставленого товару не здійснив внаслідок утворення на підприємстві складного фінансового становища, що передувало настанням форс - мажорних обставин у 2020 році через часткову загибель врожаю озимих культур (пшениці) на земельних ділянках ДП «ДГ «Відродження» ДДСДС НААН загальною площею 448,4915 га та недоотримання державним підприємством прибутку від реалізації сільськогосподарської продукції, що підтверджено Сертифікатом № 2300-20-1630 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданого Запорізькою Торгово-промисловою палатою від 30.09.2020 року за вих. № 03.3/410. Крім того, п. 8.3. договору передбачено, що у разі прострочення здійснення плати за партію товарів, що поставляється, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у момент нарахування пені, від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої до оплати суми. ТОВ “Тандем - 2002” звертаючись до суду з первісним позовом, окремо від суми основного боргу, заявив вимоги про стягнення пені в сумі 2361,60 грн та 10% річних в розмірі 1797,26 грн згідно з п. 8.3. договору, умови якого є предметом спору за даною зустрічною позовною заявою. В даному випадку, на думку позивача за зустрічним позовом умови п. 8.3. договору є несправедливими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим звертається до суду з зустрічним позовом про визнання недійсним п. 8.3. договору поставки № 2112/14 від 21.12.2020.
У судому засіданні 05.08.2021 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.
Заслухавши доводи представника позивача та дослідивши надані сторонами докази, суд установив наступне.
21.12.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Тандем-2002» (позивач за первісним позовом, постачальник) та Державним підприємством “Дослідне господарство “Відродження” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії наук України (відповідач за первісним позовом, покупець) укладено договір поставки № 2112/14 (договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця білково-мінерально-вітамінні добавки, комбікорми (насипом або фасовані в мішки), премікси, інший товар за погодженням сторін (далі по тексту - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених цим договором.
Найменування товару, його кількість, ціна товару за одиницю і по позиціях вказуються у видаткових накладних постачальника на товар (п. 2.1. договору).
Відповідно до п. 3.1 договору поставки, поставка товару здійснюється партіями протягом усього терміну дії договору поставки.
Згідно з п. 3.2. договору терміни поставки конкретних партій товару узгоджуються сторонами додатково шляхом підписання відповідних додаткових угод або здійсненням конклюдентних дій сторін (дій спрямованих на виконання зобов'язання або таких, що свідчать про прийняття виконання зобов'язання з боку контрагента), пов'язаних з передачею-прийманням товару. У разі потреби термін поставки може бути змінений Постачальником в робочому порядку з обов'язковим повідомленням Покупця (при цьому відсутність письмових заперечень Покупця до дати поставки, вказаної в повідомленні, буде свідченням узгодженості сторонами договору фактичної дати поставки конкретної партії товару).
Відповідно до п. 5.1 оплата товару покупцем здійснюється в порядку 100% оплати вартості даної партії товару (відповідно до видаткової накладної) не пізніше дати поставки конкретної партії товару. Датою поставки конкретної партії товару є дата видаткової накладної постачальника.
Відповідно до п. 11.2 договору поставки, договір набуває чинності з 01 січня 2021 року і діє по 31 грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору.
На виконання договору поставки, позивач передав у власність покупця товар на загальну суму 131 200,01 грн. Отримання зазначеного товару відповідачем підтверджується видатковою накладною № Т21030100000024 від 01.03.2021.
Зазначена вище видаткова накладна підписана уповноваженими особами з боку постачальника і покупця та скріплені печатками обох підприємств.
Невиконання відповідачем (за первісним позовом) взятих на себе зобов'язань за договором в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості в примусовому порядку.
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 2 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отримання відповідачем товару та часткова сплата за отриманий товар підтверджується наданими до матеріалів справи доказами.
Доказів належного виконання, а саме сплати коштів за отриманий товар у розмірі 131 200,01 грн відповідачем не надано. За таких обставин позов у частині стягнення основної суми боргу підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання з оплати за поставлений товар в розмірі 2361,60 грн за період з 02.03.2021 по 20.04.2021.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 8.3 договору у разі прострочення здійснення плати за партію товарів, що поставляється, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в момент нарахування пені, від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, а також: 10 % річних від простроченої до оплати суми.
Здійснивши перевірку розрахунків пені позивача за спірний період за допомогою Інформаційно - пошукової системи Законодавство, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача у сумі 2325,65 грн за період з 02.03.2021 по 20.04.2021.
В частині стягнення 35,95 грн пені, суд відмовляє в задоволенні позову.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 10% річних від простроченої до оплати суми в розмірі 1797,26 грн за період з 02.03.2021 по 20.04.2021.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наданий позивачем розрахунок 10% річних суд визнав виконаними вірно, а вимогу про стягнення 10 % річних у розмірі 1797,26 грн такою, що підлягає задоволенню.
Позивач за первісним позовом надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Доводи відповідача за первісним позовом, надані в обґрунтування заперечень на первісний позов, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.
Розглянувши зустрічні позовні вимоги, суд зазначає наступне.
Пунктом 8.3. договору передбачено, що у разі прострочення здійснення плати за партію товарів, що поставляється, Покупець сплачує Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у момент нарахування пені, від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої до оплати суми.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем-2002», звертаючись до суду з первісним позовом, окремо від суми основного боргу, заявив вимоги про стягнення з Державного підприємства “Дослідне господарство “Відродження” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії наук України пені в сумі 2361,60 грн та 10% річних в розмірі 1797,26 грн згідно з п. 8.3. договору, умови якого є предметом спору за даною зустрічною позовною заявою.
Позивач за зустрічним позовом вважає, що в даному випадку, умови п. 8.3. договору є несправедливими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства. Щодо стягнення пені за порушення грошового зобов'язання, то пеня, за визначенням ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки до грошового зобов'язання законом не передбачено.
Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, проаналізувавши положення діючого законодавства, дійшов наступних висновків.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шостою.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.
Посилання відповідача (за зустрічним позовом) на п. 8.5. договору, відповідно до якого сторона винна в повному або частковому невиконанні своїх зобов'язань за даною угодою, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що таке невиконання стало наслідком форс-мажорних обставин, а саме: стихійних лих, актів і дій органів державної влади і управління, що перешкоджають або роблять неможливим виконання зобов'язань за даною угодою, є безпідставним, оскільки п. 8.6. договору передбачає, що при настанні вказаних вище обставин непереборної сили сторона, для якої склалася неможливість виконання зобов'язань за договором, повинна в триденний термін будь-якими способами сповістити про них іншу сторону з доданням документів, виданих уповноваженими державними органами, які підтверджують факт настання вказаних обставин. У разі недотриманий вказаних умов, сторона не мас права посилатися на форс-мажорні обставини, як на підставу невиконання (неналежного виконання) своїх договірних зобов'язань.
З боку відповідача на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Тандем - 2002”, м. Полтава, жодних повідомлень, щодо настання форс-мажорних обставин, як це передбачено договором, не надходило.
З огляду на викладене, вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним пункту 8.3 договору поставки № 2112/14 від 21.12.2020 задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України позивачу за первісним позовом за рахунок відповідача за первісним позовом підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору; витрати позивача за зустрічним позовом по сплаті судового збору суд залишає за ним у зв'язку з відмовою у задоволенні зустрічних позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 191, 202, 231, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Первісний позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства “Дослідне господарство “Відродження” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії наук України (72331, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Відродження, вул. Горького, 34; ідентифікаційний код юридичної особи 00724838) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тандем - 2002” (36009, м. Полтава, вул. Кондратенка, 6А; ідентифікаційний код юридичної особи 32081777) основну заборгованість у розмірі 131 200,01 грн (сто тридцять одна тисяча двісті гривень 01 коп.), пеню у розмірі 2325,65 грн (дві тисячі триста двадцять п'ять гривень 65 коп.), 10% річних у розмірі 1797,26 грн (одна тисяча сімсот дев'яносто сім гривень 26 коп.), витрат по сплаті судового збору у розмірі 2268,94 грн (дві тисячі двісті шістдесят вісім гривень 94 коп.).
У задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 35,95 грн, відмовити.
У задоволені зустрічного позову Державного підприємства “Дослідне господарство “Відродження” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії наук України, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Відродження, відмовити у повному обсязі.
Судові витрати покласти на позивача за зустрічним позовом.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 17 серпня 2021 року.
Суддя І. С. Горохов