номер провадження справи 35/106/21
16.08.2021 Справа № 908/1767/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Топчій О.А., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Федоренко Олени Вікторівни ( АДРЕСА_1 )
до відповідача Акціонерного товариства «Мелітопольський м'ясокомбінат» (72319, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Героїв України, б. 175)
про стягнення коштів
До Господарського суду Запорізької області звернувся позивач Фізична особа - підприємець Федоренко Олена Вікторівна з позовом до відповідача Акціонерного товариства «Мелітопольський м'ясокомбінат», в якому просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 3 748,55 грн, інфляційні втрати у сумі 10 716,09 грн.
15.06.2021 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/1767/21, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.
Ухвалою суду від 17.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1767/21, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.12.2020 у справі №908/2713/20 з відповідача на користь позивача стягнуто основну заборгованість у розмірі 101 860,66 грн. рішення суду було виконане відповідачем 05.05.2021. У зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання з оплати товару позивачем нараховано 3 748,55 грн 3% річних та 10 716,09 грн інфляційних втрат.
Крім того, 23.07.2021 від позивача надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (до заяви додано докази надання правничих послуг, а також докази надсилання відповідачеві заяви з додатками).
13.07.2021 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено про невірність розрахунку інфляційних втрат. Відповідно до контр розрахунку відповідача інфляційні втрати становлять 10 134,01 грн. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
02.08.2021 від відповідача надійшли заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу. Відповідач заперечив проти стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 17.07.2021 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 16.08.2021.
Розглянувши матеріали справи, суд
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.12.2020 у справі №908/2713/20 за позовом ФОП Федоренко О.В. до АТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» задоволено позовні вимоги та стягнуто з відповідача на користь позивача, зокрема, заборгованість у розмірі 101 860,66 грн.
При цьому зазначеним рішенням встановлено наступне:
« 15.05.2019 між Фізичною особою - підприємцем Федоренко О.В. - продавець та ПАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» (змінено назву з ПАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» на АТ «Мелітопольський м'ясокомбінат») - покупець укладено договір №15/05/19, за умовами п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати товар у встановлений договором строк, у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар, сплатити за нього грошову суму згідно договору.<…>
На підтвердження виконання своїх зобов'язань по договору позивачем надано наступні документи:
- видаткова накладна №0000017 від 16.05.2019 на суму 3 269,30 грн, рахунок-фактура № СФ-0000017 від 16.05.2019, податкова накладна від 16.05.2019 порядковий номер 1, квитанція № 1 про реєстрацію податкової накладної від 16.05.2019 порядковий номер 1;
- видаткова накладна № РН-0000022 від 06.06.2019 на суму 2275,61 грн, рахунок-фактура № СФ-0000022 від 06.06.2019, податкова накладна від 06.06.2019 порядковий номер 1, квитанція № 1 про реєстрацію податкової накладної від 06.06.2019 порядковий номер 1;
- видаткова накладна № РН-0000025 від 11.06.2019 на суму 4637,26 грн, рахунок-фактура № СФ-0000025 від 11.06.2019, податкова накладна від 11.06.2019 порядковий номер 4, квитанція № 1 про реєстрацію податкової накладної від 11.06.2019 порядковий номер 4;
- видаткова накладна № РН-0000026 від 13.06.2019 на суму 3031,04 грн, рахунок-фактура № СФ-0000026 від 13.06.2019, податкова накладна від 13.06.2019 порядковий номер 5, квитанція № 1 про реєстрацію податкової накладної від 13.06.2019 порядковий номер 5;
- видаткова накладна № РН-0000032 від 12.07.2019 на суму 9644,94 грн, рахунок-фактура № СФ-0000031 від 12.07.2019, податкова накладна від 12.07.2019 порядковий номер 3, квитанція № 1 про реєстрацію податкової накладної від 12.07.2019 порядковий номер 3;
- видаткова накладна № РН-0000036 від 30.07.2019 на суму 8577,98 грн, рахунок-фактура № СФ-0000036 від 30.07.2019, податкова накладна від 30.07.2019 порядковий номер 7, квитанція № 1 про реєстрацію податкової накладної від 30.07.2019 порядковий номер 7;
- видаткова накладна № РН-0000048 від 19.08.2019 на суму 12883,80 грн, рахунок-фактура № СФ-0000048 від 19.08.2019, податкова накладна від 19.08.2019 порядковий номер 12, квитанція № 1 про реєстрацію податкової накладної від 19.08.2019 порядковий номер 12;
- видаткова накладна № РН-0000049 від 19.08.2019 на суму 1850,04 грн, рахунок-фактура № СФ-0000049 від 19.08.2019, податкова накладна від 19.08.2019 порядковий номер 13, квитанція № 1 про реєстрацію податкової накладної від 19.08.2019 порядковий номер 13;
- видаткова накладна № РН-0000064 від 01.11.2019 на суму 15354,70 грн, рахунок-фактура № СФ-0000064 від 01.11.2019, податкова накладна від 01.11.2019 порядковий номер 3, квитанція № 1 про реєстрацію податкової накладної від 01.11.2019 порядковий номер 3,
- видаткова накладна № РН-0000011 від 23.01.2020 на суму 86 145,76 грн, рахунок-фактура № СФ-0000011 від 23.01.2020, податкова накладна від 23.01.2020 порядковий номер 11, квитанція № 1 про реєстрацію податкової накладної від 23.01.2020 порядковий номер 11;
- видаткова накладна № РН-0000014 від 28.01.2020 на суму 937,50 грн, рахунок-фактура № СФ-0000014 від 28.01.2020, податкова накладна від 28.01.2020 порядковий номер 14, квитанція № 1 про реєстрацію податкової накладної від 28.01.2020 порядковий номер 14;
- видаткова накладна № РН-0000018 від 03.02.2020 на суму 6717,90 грн, рахунок-фактура № СФ-0000018 від 03.02.2020, податкова накладна від 03.02.2020 порядковий номер 2; квитанція № 1 про реєстрацію податкової накладної від 03.02.2020 порядковий номер 2;
- видаткова накладна № РН-0000019 від 05.02.2020 на суму 15349,07 грн, рахунок-фактура № СФ-0000019 від 05.02.2020, податкова накладна від 05.02.2020 порядковий номер 3, квитанція № 1 про реєстрацію податкової накладної від 05.02.2020 порядковий номер 3;
- видаткова накладна № РН-0000022 від 12.02.2020 на суму 9185,76 грн, рахунок-фактура № СФ-0000022 від 12.02.2020, податкова накладна від 12.02.2020 порядковий номер 6, квитанція № 1 про реєстрацію податкової накладної від 12.02.2020 порядковий номер 6.
Всього поставлено товару на загальну суму 176 591,36 грн.
Поставлений товар покупцем оплачено частково на суму 78000,00 грн.
Заборгованість відповідача перед позивачем становить 101 860,66 грн.<…>».
Рішення суду від 23.12.2020 у справі №908/2713/20 набрало законної сили, на виконання рішення видано відповідний наказ.
З виписки АТ КБ «Приватбанк» по рахунку ФОП О.В. Федоренко вбачається, що на виконання наказу господарського суду №908/2713/20 позивачеві 05.05.2021 перераховано грошову суму у розмірі 109 462,66 грн.
Несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині оплати товару на суму 101 860,66 грн стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача інфляційних втрат та відсотків річних.
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 № 10/25, від 04.07.2011 № 13/210/10, від 12.09.2011 № 6/433-42/183, від 14.11.2011 № 12/207, від 23.01.2012 №37/64.
Велика Палата Верховного Суду постанові від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 зробила правовий висновок, що стаття 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Відповідно, до роз'яснень, що містяться в Постанові Верховного Суду від 10 квітня 2018 року по справі № 910/8904/17, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з правовим висновком, що наводиться в Постанові ВСУ від 26 квітня 2017 року № 3-1522гс16, за змістом ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналогічні висновки наведені також і в Постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 р. по справі № 642/493/17-ц та Постанові Верховного Суду від 01 серпня 2018 року по справі № 359/10225/16-ц.
В обґрунтування періодів нарахування інфляційних втрат та 3% річних позивач зазначає наступне.
Остання поставка товару в рамках вищевказаних взаємовідносин відбулась 12.02.2020. В цей день, загальний обсяг поставленого товару склав 179 860,66 грн. З огляду на приписи п. 6.3. Договору, до 12.03.2020 відповідач мав сплатити зазначені 176591,36 грн. Як свідчать платіжні документи, станом на 12.03.2020 відповідач сплатив 59000,00 грн, і з цього періоду розпочав свій відлік простроченої заборгованості у розмірі 120860,66 грн. В подальшому, відповідач частково зменшив заборгованість (28.07.2020 сплачено 2000 грн; 03.08.2020 сплачено 5000 грн; 10.08.2020 сплачено 1000 грн; 13.08.2020 сплачено 3000 грн; 07.09.2020 сплачено 5000 грн; 16.09.2020 сплачено 1000 грн; 12.10.2020 сплачено 2000 грн).
А тому, період нарахування інфляційних витрат та 3% річних виглядають наступним чином:
13.03.20-28.07.20 - 120860,66 грн;
29.07.20-03.08.20 - 118860,66 грн;
04.08.20-10.08.20 - 113860,66 грн;
11.08.20-13.08.20 - 112860,66 грн;
14.08.20-07.09.20 - 109860,66 грн;
08.09.20-16.09.20 - 104860,66 грн;
17.09.20-12.10.20 - 103860,66 грн;
13.10.20-04.05.20 - 101860,66 грн.
Відповідно до рекомендацій Верховного Суду України (лист "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" №62-97р від 03.04.1997), які застосовуються в судовій практиці і викладена в них позиція має сталий характер, вважається, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа, то розрахунок починається з наступного місяця. І за аналогією: якщо погашення заборгованості відбулося з 1 до 15 числа відповідного місяця - інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.
В постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19 зазначено наступне: «З огляду на таке, Об'єднана палата Касаційного господарського суду вважає за доцільне роз'яснити, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.».
Перевіривши за допомогою комп'ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи "ЗАКОНОДАВСТВО" заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних та періоди їх нарахування, судом встановлено, що розрахунки виконано вірно, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
При цьому, заперечення відповідача щодо нарахування інфляційних втрат спростовуються вищевикладеним.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За викладених обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
23.07.2021 від позивача надійшла заява про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. До заяви позивачем додано: договір про надання правничих послуг від 14.06.2021, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 16.07.2021, рахунок № 27 від 16.07.2021 на оплату 3000,00 грн.
До позовної заяви було додано ордер АР №1051355 від 14.06.2021 та належним чином завірену копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЗП №001097 від 29.09.2015.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу та з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За приписами ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами ч. 5 ст. 126 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Виходячи з аналізу вказаних статей суд дійшов висновку про те, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.
Відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою ними послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Предметом договору про надання правничих послуг від 14.06.2021, укладеного між позивачем та АО «Коляда Котелевський» є надання правничих послуг щодо стягнення на користь Клієнта з АТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» (або його правонаступника) інфляційних втрат та 3% річних за договором № 15/05/19від 15.05.2019.
Відповідно до п. 1.4. договору, від імені Адвокатського об'єднання правничі послуги клієнту буде безпосередньо надавати адвокат цього об'єднання - Котелевський Костянтин Володимирович, що має усі без виключення і обмежень повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені Клієнта, його процесуальні права та обов'язки, підписує усі документи від імені та в інтересах Клієнта.
Відповідно до п. 6.1. договору, за послуги, передбачені п. 1.2 цього договору клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню винагороду (гонорар), розмір якої визначається виходячи з кількості витраченого часу з розрахунку 1500 гривень за одну годину (60 хвилин) часу, що витрачений для надання правничої допомоги.
Приписами п. 6.2. передбачено, що факт надання послуг та їх вартість фіксується шляхом підписання сторонами Акту виконаних робіт (наданих послуг), що є частиною цього договору
За змістом п. 6.4. договору, оплату за надані правничі послуги, клієнт здійснює протягом 20 робочих днів після винесення рішення Господарським судом Запорізької області на підставі акту виконаних робіт (наданих послуг).
16.07.2021 ФОП Федоренко О.В. та АО «Коляда Котелевський» підписано акт виконаних робіт (наданих послуг) за договором від 14.06.2021 про надання правничих послуг.
Відповідно до зазначеного акту, позивачеві надано наступні правничі послуги: підготовка та подача позовної заяви (з додатками) до Господарського суду Запорізхької області щодо стягнення на користь клієнта з АТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» (або його правонаступника) інфляційних втрат та №5 за договором №15/05/2019 від 15.05.2019. Всього адвокатом витрачено23 год., що з розрахунку вартості наданих послуг 1500,00 грн за 1 год. становить 3000,00 грн.
В пункті 4 Акту зазначено, що вартість наданих послуг у розмірі 3000 гривень, клієнт оплачує на підставі виставленого рахунку протягом 20 робочих днів після винесення Господарським судом Запорізької області рішення по справі, що узгоджується з вищенаведеним п. 6.4. договору.
Тобто, на момент подання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу вартість наданих послуг у розмірі 3000,00 грн ще не сплачена, однак сторони погодили обов'язок оплати цієї суми в майбутньому.
Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в абз. 3 п. 6.5. постанови від 03.10.2019 по справі № 922/445/19 зробила висновок, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки мас бути сплачено.
Частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи, що позовні вимоги ФОП Федоренко О.В. до АТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних задоволено, відтак суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Мелітопольський м'ясокомбінат» (72319, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Героїв України, б. 175, ідентифікаційний код юридичної особи 00443513) на користь Фізичної особи - підприємця Федоренко Олени Вікторівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 3% річних у сумі 3 748,55 грн (три тисячі сімсот сорок вісім гривень 55 коп.), інфляційні втрати у сумі 10 716,09 грн (десять тисяч сімсот шістнадцять гривень 09 коп.), судовий збір у розмірі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.), витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 17 серпня 2021 року.
Суддя О.А. Топчій