Справа № 635/3233/21
Провадження № 6/635/147/2021
17 серпня 2021 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Бобко Т.В.
секретар судових засідань Полоз М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання головного державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та м. Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області Казанцева Д.О. про розшук боржника ОСОБА_1 , стягувач - ОСОБА_2 ,
Головний державний виконавець Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та м. Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області Казанцев Д.О. звернувся до суду із поданням про розшук боржника ОСОБА_1 . В обґрунтування подання зазначив, що на примусовому виконанні у відділі перебуває виконавче провадження №47454771 з примусового виконання виконавчого листа №646/13536/14-ц, виданого 30 квітня 2015 року Червонозаводським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі 500 гривень. 08 травня 2015 року державний виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, копія якої направлена сторонам. 08 травня 2015 року та протягом часу знаходження виконавчого провадження на виконанні у відділі, державним виконавчим було винесено та направлено до реєстраційних служб та організації, до Пенсійного фонду України та до Фіскальної служби України запити з метою встановлення майнового стану боржника. У відповідь на запити державного виконавця, відповідними службами були надані відповіді, згідно яких боржник не є фізичною особою-підприємцем, не отримує пенсії, доходів, не працює за трудовим договором, не має відкритих рахунків у банківських та інших фінансових установах, за боржником не зареєстровано нерухоме майно та транспортні засоби. 01 березня 2018 року винесено постанову про арешт майна боржника, копія якої направлена сторонам. 03 березня 2018 року винесено повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного державного реєстру боржників, копії якого направлені сторонам. Постановами державного виконавця від 01 березня 2018 року відносно боржника встановлені тимчасові обмеження, передбачені ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування зброєю, встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, копії яких направлені сторонам та відповіднім органам для виконання. 12 листопада 2018 року та 22 квітня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу. 26 листопада 2018 року державним виконавцем здійснено вихід за місцем проживання боржника, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого не встановлено наявність майна, на яке можливо звернути стягнення. 09 грудня 2020 року державним виконавцем був здійснений повторний вихід за місцем проживання боржника, в ході якого останнього не знайдено, майна, на яке можливо звернути стягнення - не виявлено. 22 квітня 2021 року на адресу місця проживання боржника направлений виклик до державного виконавця для складення адміністративного протоколу. Заборгованість за вищевказаним виконавчим листом складає 86660 гривень, сума виконавчого збору - 8666 гривень.
Суд, дослідивши матеріали, додані до заяви, вважає, що підстави для задоволення подання державного виконавця про оголошення розшуку боржника відсутні, виходячи з наступних підстав.
Статтею 129 Конституцією України визначено, що судові рішення є обов'язковими для виконання.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України «Про виконавче провадження».
За правилами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводиться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішення, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Так, судом встановлено, що на примусовому виконанні у Міськрайонному відділі державної виконавчої служби по Харківському району та м. Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебуває виконавче провадження №47454771 з примусового виконання виконавчого листа №646/13536/14-ц, виданого 30 квітня 2015 року Червонозаводським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі 500 гривень.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Аналіз наведеної норми прямої дії свідчить про те, що перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу, державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення. Отже, у разі з'ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 травня 2018 року №916/1605/15-г та від 31 липня 2019 року № 554/13475/15-ц.
До подання державним виконавцем додані документи з матеріалів виконавчого провадження, які не містять жодних відомостей щодо направлення боржнику як копії постанови про відкриття виконавчого провадження, так і інших постанов, винесених державним виконавцем, а також щодо отримання останнім таких документів. Отже, матеріали справи не містять достатніх даних щодо обізнаності боржника про наявність відносно нього виконавчого провадження. Більш того, державним виконавцем до подання, окрім трьох актів, складених ним за результатами виїзду за місцем проживання боржника, взагалі не надано жодних доказів в обґрунтування подання та копій документів, на які він посилається у своєму поданні.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 438 ЦПК України, ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 11 травня 2021 року судом витребувано з Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та м. Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) належним чином завірену копію виконавчого провадження №47454771 з примусового виконання виконавчого листа №646/13536/14-ц, виданого 30 квітня 2015 року Червонозаводським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі 500 гривень, для розгляду подання. Зазначена ухвала отримана Міськрайонним відділом державної виконавчої служби по Харківському району та м. Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) належним чином, про що в матеріалах справи маються відповідні докази, однак до теперішнього часу залишається не виконаною, причини невиконання вказаної ухвали судом не встановлені, будь-які відомості щодо неможливості виконання вказаної ухвали суду матеріали справи також не містять. Державний виконавець, який у поданні зобов'язався при розгляді справи в судовому засіданні надати копію виконавчого провадження та оригінал - для огляду в судовому засіданні, також, будучи своєчасно і належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду подання, не з'явився, про причини свого неприбуття не повідомив, матеріали виконавчого провадження суду не надав.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 1ст.10 Закону України «Про виконавче провадження»визначено перелік заходів щодо примусового виконання рішення суду, одним з яких є розшук боржника.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. Розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
Відповідно до вимог ст. 438 ЦПК України, розшук боржника або дитини оголошується за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача. Суд має право витребувати від державного виконавця всі необхідні документи для вирішення питання про оголошення розшуку.
Розшук боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
Згідно з пунктом 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень розшук боржника юридичної особи та розшук майна боржника здійснюється безпосередньо державним виконавцем без звернення до суду шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.
Згідно п. 4 розділу IХ Інструкції за неможливості з'ясування місцезнаходження боржника державний виконавець звертається з поданням до суду про розшук дитини або боржника.
Отже, перед зверненням до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника - фізичної особи або дитини, який здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону N 1404-VIII, державний виконавець має вжити заходів, спрямованих на встановлення фактичного місцезнаходження боржника - фізичної особи.
Звертаючись до суду з поданням про розшук боржника державний виконавець повинен надати докази щодо того, що ним з'ясовувалось місцезнаходження боржника, але вони не дали позитивних результатів. Такими доказами можуть бути: а) отриманні відповіді на запит від відповідних територіальних органів МВС України щодо місця реєстрації особи; б) отримана інформації від учасників виконавчого провадження та інших осіб, у тому числі усно (в такому випадку отримана інформація відображається в акті державного виконавця), про можливі місця перебування боржника; в) перевірка наявності боржника за можливими місцями його перебування, встановленими під час проведення виконавчих дій; г) отримана інформації щодо місця роботи боржника; ґ) отримана інформації про боржника з інших джерел.
Відповідно до п.14 ч.2 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 81 ЦПК України обов'язок доказування заявлених вимог покладено на сторону, яка звернулась до суду.
Так, державний виконавець посилається на те, що 09 грудня 2020 року, 26 листопада 2020 року та 26 квітня 2021 року ним було здійснено виходи за адресою місця проживання боржника, за результатами яких, не вдалось встановити наявність майна, на яке можливо звернути стягнення, та не виявлено боржника. Разом з тим, такі доводи державного виконавця жодним чином не підтверджені достатніми доказами, матеріали справи не містять жодних відомостей щодо допиту сусідів, які б повідомили вказані у поданні обставини, не містять таких даних і додані акти державного виконавця від 09 грудня 2020 року, від 26 листопада 2020 року та від 26 квітня 2021 року, в яких відсутні будь-які відомості щодо допиту свідків, зокрема сусідів, більш того, відсутня адреса, за якою здійснювались такі виходи. Зазначені акти жодним чином не підтверджують того факту, що боржник за вказаною адресою не проживає та його місцезнаходження невідоме. Матеріали справи також не містять будь-яких відомостей щодо направлення викликів на адресу боржника до державного виконавця.
Сам факт трьох виходів державного виконавця за адресою реєстрації боржника за весь період здійснення виконавчих дій, не виявлення боржника та його майна за цією адресою, не свідчить про його свідоме ухилення від виконання рішення суду.
Отже, додані до подання докази не містять переконливих даних про те, що державним виконавцем були вжиті всі необхідні та визначені законом заходи для встановлення місця знаходження боржника, а відтак звернення до суду з поданням про розшук боржника за думкою суду є передчасним.
На підставі викладено, керуючисьст. 442 ЦПК України, суд-
У задоволенні подання Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та м. Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області Казанцева Д.О. про розшук боржника ОСОБА_1 , стягувач - ОСОБА_2 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.
Суддя Т.В. Бобко