17.08.2021 м. Ужгород Справа № 907/429/21
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ
до відповідача Державного вищого навчального закладу “Ужгородський національний університет”, м. Ужгород
про стягнення 8153,10 грн
секретар судового засідання - Боднар Т.
сторони не викликались
СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.
Позивач заявив позов до Державного вищого навчального закладу “Ужгородський національний університет” про стягнення суми 8153,10 грн, нарахованої внаслідок порушенням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 9474\19-ТЕ(Т)-12 постачання природного газу від 02.01.2019. Такі нарахування проведені позивачем за період з 01.01.2019 по 30.04.2019 та складаються з 217,64 грн відсотків річних, а також 1109,95 грн пені, нарахованих відповідно до 7.2 Договору та ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230-232 Господарського кодексу України і 6825,51 грн збитків, розрахованих на підставі п.3.13 та 5.7 Договору.
При зверненні з позовом заявник просив проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить 2 270,00 грн. сплаченого судового збору.
Ухвалою суду від 10 червня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку спрощеного провадження без виклику сторін та встановлено строки для подання заяв по суті спору.
Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду була надіслана на його офіційну юридичну адресу), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч.ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
АРГУМЕНТІ СТОРІН.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч взятих на себе зобов'язань за договором, не здійснив оплату вартості поставленого природного газу в установлений строк, внаслідок чого за період з 02.01.2019 по 30.04.2019 позивачем нараховані 217,64 грн відсотки річних, а також 1109,95 грн пені, нараховані відповідно до 7.2 Договору та ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230-232 Господарського кодексу України і 6825,51 грн збитків, розрахованих на підставі п.3.13 та 5.7 Договору.
Заперечення відповідача.
Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
02 січня 2019 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник) та Державним вищим навчальним закладом "Ужгородський національний університет" (далі - споживач) укладено договір № 9474\19-ТЕ(Т)-12 постачання природного газу (далі-Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити у власність споживачеві у 2019 році природний газ, а споживач- прийняти та оплатити його на умовах цього Договору.
Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі прострочення Відповідачем оплати згідно п. 5.1 договору, Відповідач зобов'язується сплатити Позивачу пеню у розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пунктом 10.3 Договору унормовано, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у т.ч. щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних встановлюється тривалістю у 5 років.
З поданих позивачем доказів судом встановлено, що на виконання Договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 2 080 951,82 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, копії яких долучені до матеріалів справи.
Судом встановлено, що зазначені акти приймання-передачі природного газу підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені відтисками печаток господарюючих суб'єктів, містять всі визначені законодавством обов'язкові реквізити, в повному об'ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на їх підставі згідно з умовами підписаного договору № 9474\19-ТЕ(Т)-12 від 02.01.2019 впродовж 2019 року господарських операцій.
Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті переданого природного газу (у порядку та строки, визначені вище) виконував неналежним чином, чим порушив п.6.1 Договору. Платежі проводились із порушенням строків оплати, тобто мало місце порушення грошового зобов'язання. Зазначене підтверджується розрахунками позивача та довідкою по операціях за договором.
Поданим суду розрахунком, позивач з врахуванням внесених відповідачем платежів, період з 02.01.2019 по 30.04.2019 та складаються з 217,64 грн відсотків річних, а також 1109,95 грн пені, нарахованих відповідно до 7.2 Договору та ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230-232 Господарського кодексу України і 6825,51 грн збитків, розрахованих на підставі п.3.13 та 5.7 Договору, стягнення яких послужило підставою для звернення до суду.
ОЦІНКА СУДУ.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 712 ЦК України врегульовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України, статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Факт надання позивачем послуг належним чином підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31 березня 2019 року.
Судом встановлено, що станом на день розгляду справи заборгованість по основному боргу відповідача перед позивачем відсутня, що стверджується оборотно-сальдовою відомістю позивача, проте останній несвоєчасно проводив оплату за отриманий природний газ, тому позивачем нараховано відповідачу 217,64 грн відсотків річних, 1109,95 грн пені, і 6825,51 грн збитків.
Щодо стягнення з відповідача пені
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтями 549, 551 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені, суд дійшов висновку, що нарахування пені здійснено вірно, а тому вимога про її стягнення підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача 217,64 грн відсотків річних
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Окрім того, нарахування трьох відсотків річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, суд дійшов висновку, що такі нарахування здійснено вірно, тому є правомірними та підлягають стягненню з відповідача.
Щодо стягнення 6825,51 грн збитків.
Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є встановлене договором або законом відшкодування збитків.
Згідно з ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Пунктом 5.7 Договору передбачено, що відшкодування Позивачу збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 Договору відбувається протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати Позивачу вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
Відповідно до п. 2.1 Договору Постачальник передає Споживачу у березні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 100,00 тис.куб.м.
Актом приймання-передачі від 31.03.2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 73,025 тис.куб.м.
Таким чином, Відповідач в березні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 26,975 тис.куб.м. ніж було узroджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору. Позивачем на адресу Відповідача відправлено Акт-претензію, якою Позивач вимагав у Відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору в розмірі 6171,43 грн. за різницю між замовленим в березні 2019 обсягом природного газу (100,00 куб.м.) та фактичним обсягом використаного Відповідачем в березні 2019 природного газу за договором.
З огляду на вищенаведене, суд вважає, що розмір збитків, завданих Позивачу неналежним виконанням Відповідачем п. 2.1 Договору, розрахований на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору складає 6825,51 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідач не спростував доводів позивача, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом.
Тому суд констатує, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 8153,10 грн є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак на відповідача покладається 2 270,00 грн. витрат на оплату судового збору.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 81, 129, 236, 238, 240, 241, 247, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного вищого навчального закладу "Ужгородський національний університет" (88000 Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Підгірна, 46, код 02070832) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) суму 8 153, 10 грн. (Вісім тисяч сто п'ятдесят три гривні 10 коп.), в т. ч. 217,64 грн відсотків річних, грн., 1109,95 грн та 6825,51 грн пені, а також 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят 00 коп) витрат по оплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя Л.В. Андрейчук