Справа № 634/610/18
Номер провадження 1-кп/629/43/21
17 серпня 2021 року м. Лозова
Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , за участю прокурора- ОСОБА_3 , обвинуваченого- ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України,-
В провадженні Лозівського міськрайонного суду Харківської області знаходиться кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_4 , обвинуваченого в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.
Ухвалою суду від 30.06.2021 відносно обвинуваченого ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає 28 серпня 2021 року.
Пунктом 20-5 розділу ХІ Перехідні положення КПК України визначено, що тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлюються певні особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження. Зокрема, цим пунктом визначено, що у разі неможливості у визначений КПК України строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, воно може бути розглянуто головуючим, якщо справа розглядається колегіально.
Згідно ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,5 ст.177 КПК України, та дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за умисні корисливі злочини, знову обвинувачується у вчиненні умисних тяжких та особливо тяжких злочинів.
В судовому засіданні обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Захисник заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зазначила, що клопотання прокурора обґрунтовується лише тяжкістю покарання за кримінальні правопорушення, які інкримінуються обвинуваченому. Пояснила, що всі докази у кримінальному провадженні були вилучені органом досудового розслідування, а отже ОСОБА_4 не має до них доступу, відтак не має можливості знищити чи спотворити їх. Також зазначила, що свідки та потерпілі були допитані на досудовому розслідуванні та в судовому засіданні в іншому складі суду, також прокурором не було доведено можливість вчинення ОСОБА_4 інших кримінальних правопорушень. Вказала, що прокурором не наведено доказів неможливості обрання більш м'якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого. ОСОБА_4 не має наміру переховуватись від суду, впливати на потерпілих та свідків, знищувати або спотворювати докази та вчиняти будь-які кримінальні правопорушення. Зазначила, що у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу, обвинувачений зобов'язується виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки. Заявила клопотання про зміну запобіжного заходу, застосованого відносно ОСОБА_4 з тримання під вартою на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме -домашній арешт.
Заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи в рамках заявлених клопотань, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту.
Згідно пунктів 1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст.199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Суд вважає, що в матеріалах кримінального провадження містяться достатні дані, які свідчать про наявність ризиків, які виправдовують тримання під вартою обвинуваченого, а також, враховуючи характер та ступінь тяжкості обвинувачення, суд вважає, що існують достатні підстави, відповідно до ст.331 КПК України, вважати необхідним продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
При цьому, суд враховує, що ОСОБА_4 , зокрема, обвинувачується у вчиненні злочину проти життя та здоров'я особи, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічного позбавлення волі, тому усвідомлюючи ступінь тяжкості злочину, у якому він обвинувачується, та невідворотність покарання, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення обвинувачений може переховуватися від суду, чим перешкоджатиме встановленню істини у даному кримінальному провадженні.
Крім того, ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, судимість у встановленому законом порядку не знята та не погашена, офіційно не працевлаштований, суспільно-корисною працею не займається, не одружений, неповнолітніх дітей не утриманні не має, що вказує на відсутність стійких соціальних зв'язків та дає підстави вважати, що останній з метою ухилення від покарання за вчинений злочин, може без перешкод залишити своє місце проживання або вчинити інше кримінальне правопорушення.
На теперішній час судовий розгляд даного кримінального провадження триває, а тому з метою уникнення ризиків переховуватися від суду, можливості вчинення іншого кримінального правопорушення, суд приходить до висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, також вважає, що застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу неможливе.
Матеріали провадження не містять переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою та в ході судового розгляду стороною захисту не доведені. Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом на даному етапі не встановлено та стороною захисту не доведено.
Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться стороною захисту, проте у світлі факторів пов'язаних з характером особи обвинуваченого, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, вважає недостатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам.
Щодо доводів обвинуваченого та захисника про необґрунтованість клопотання прокурора, суд вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, спростовують доводи адвоката про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Належних документальних підтверджень про наявність міцних соціальних зв'язків, які можуть слугувати стримуючим фактором запобігання ризиків, зазначеним прокурором, на теперішній час суду не надано.
За таких обставин клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на більш м'який, а саме- домашній арешт, суд залишає без задоволення.
З огляду на викладене, враховуючи, що на даний час запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому та позбавляє обвинуваченого можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, беручи до уваги відсутність тяжких хвороб, які б перешкоджали обвинуваченому знаходитись в місцях попереднього ув'язнення, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини та злочину, вчиненого із застосуванням насильства, суд, відповідно до п.п.1 та 2 ч.4 ст. 183 КПК України, не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст.177,183,371,372,392 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ "Харківська установа виконання покарань (№ 27)" строком на 60 днів, а саме до 15 жовтня 2021 р., включно.
В задоволенні клопотання захисника про заміну запобіжного заходу на більш м'який, а саме домашній арешт- відмовити.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1